Постанова від 21.04.2025 по справі 910/14018/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2025 р. Справа№ 910/14018/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Муковоз В.І.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів та Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 (суддя Литвинова М.Є.) у справі №910/14018/24 за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" про стягнення 667 492,50 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" (далі-відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 667 492,50 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не поставив товару, у визначений ним строк.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 556 243 (п`ятсот п`ятдесят шість тисяч двісті сорок три) 75 коп. витрати по сплаті судового збору - 8 343 грн.(вісім тисяч триста сорок три) 66 коп.

При задоволенні позову суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо поставки товару у встановлені договором строки.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції при вирішенні справи не було досліджено в повній мірі правомірність нарахування штрафних санкцій, враховуючи п. 5.2 та п. 7.2 договору

Також, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду в частині задоволення вимог.

Апелянт вказує про необхідність зменшення неустойки.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, проте надіслали заяви про розгляд справи без участі їх представників.

З урахуванням того, що неявка представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційних скарг, вони розглянуті судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присудженої до стягнення суми штрафу, з наступних підстав.

29.04.2024 між Квартирно-експлуатаційним відділ м. Чернігів (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" (далі-продавець) укладено договір про закупівлю товару № 622, за умовами якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність Ліжка польові розкладні, 39140000-5 Меблі для дому за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника (далі - товар), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1), до Договору що є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість.

Продавець повинен поставити Покупцю товар, якість якого відповідатиме чинним нормам якості для товару даного виду, технічним вимогам, зазначеним: у Специфікації (Додаток 1) до Договору. Постачальник гарантує якість товару протягом 12 (дванадцяти) місяців (п. 2.1-2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.3 Договору, сума Договору становить: 2 224 975,00 грн. з ПДВ (370 829,17 грн).

Згідно п. 5.1-5.3 Договору, товар може бути поставлений Продавцем Покупцю партіями за окремими письмовими замовленнями Покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб. Замовлення направляються Продавцю рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Поставка товару здійснюється протягом 60 робочих днів з дати укладання договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс-2010") за адресою: м. Чернігів, вул. Дрозда Володимира, 19.

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі Покупцю, Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 10 (десяти) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

У разі порушення Продавцем умов щодо порядку та строків постачання Товару, якості поставленого Товару, Покупець має право в будь-який час як протягом строку дії цього Договору, так і протягом одного року після спливу строку дії цього Договору, застосувати до Продавця оперативно-господарську санкцію у формі відмови від встановлення на майбутнє господарських зв`язків (далі - Санкція) (п. 10.3)

Відповідно до п.12.1. даного правочину, договір діє з дати його укладання і до 31.12.2024 року.

Додатком 1 (Специфікацією) до Договору №622, сторонами погоджено асортимент, кількість та ціну товару. Загальна вартість пропозиції становить 2 224 975,00 грн.

03.06.2024 позивач звернувся до відповідача із листом №565/1683, в якому покупець просив здійснити поставку товару до 10.06.2024 у кількості 1000 шт., що підтверджується реєстром б/н від 03.06.2024 та копією фіскального чеку.

17.06.2024 позивач звернувся до відповідача із листом №565/1830, в якому покупець просив надати представнику КЕВ м. Чернігів доступ для здійснення перевірки виробництва польових розкладних ліжок з метою вирішення питання подальшої співпраці в рамках укладеного Договору, що підтверджується реєстром б/н від 19.06.2024 та копією фіскального чеку.

03.07.2024 позивач звернувся до ТОВ "ДРБ ГРУП" із листом № 565/2007 про виконання умов Договору №622 від 29.04.2024 в частині поставки ліжок розкладних польових. На підтвердження відправлення даного листа, позивач долучив реєстр б/н від 04.07.2024 та копію фіскального чеку.

26.07.2024 представник КЕВ м. Чернігів надіслав відповідачу повідомлення про дострокове розірвання Договору про закупівлю товару.

Надалі, 26.07.2024 між Квартирно-експлуатаційним відділ м. Чернігів та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю товару № 622 від 29.04.2024. Дана угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками відповідних юридичних осіб. Крім того, п. 1 ДУ №1 сторони погодили, що покупець прийняв рішення про дострокове розірвання Договору, у зв`язку з невиконанням умов Договору, а саме: порушення п.5.2 та 6.3.1.

05.08.2024 представник КЕВ м. Чернігів направив відповідачу претензію №565/2374 про стягнення суми штрафу, на підставі п. 7.2 Договору, в розмірі 667 492,50 грн.

На підтвердження відправлення даного листа, позивач долучив опис вкладення у цінний лист та витяг із сайту АТ "Укрпошта" за штрих-кодом №400700007911.

Однак відповідач претензію №565/2374 залишив без відповіді та задоволення.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 667 492,50 грн, нарахованого за період з 20.07.2024 по 25.07.2024.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про те, що прострочення поставки товару виникло з 21.07.2024 (а не з 20.07.2024, як визначив позивач), задовольнив вимогу про стягнення штрафу частково на суму 556 243, 75 грн (за період з 21.07.2024 по 25.07.2024).

Колегія суддів дійшла висновку про невірність визначення судом першої інстанції періоду прострочення виконання зобов`язання відповідачем з поставки товару, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 663 Цивільного кодексі України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка товару здійснюється протягом 60 робочих днів з дати укладання договору.

Поняття строку міститься у частині першій статті 251 ЦК. Відповідно до цієї норми строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 252, стаття 253 ЦК).

Визначення початку строку має практичне значення, оскільки від цього залежить як правильність обчислення строку, так і встановлення факту його закінчення, що обумовлює ті чи інші юридичні наслідки, які настають у зв`язку із цим.

Характерною рисою строків, визначених законом, є неможливість їх зміни за волевиявленням учасника або учасників правовідносин, за винятком випадків, безпосередньо визначених законом.

Договір №622 було укладено між сторонами у даній справі 29.04.2024.

Отже, відповідно до наведених положень ЦК України, строк поставки товару відповідачем розпочався з наступного дня після укладення договору, тобто з 30.04.2024, а не з 29.04.2024, як вважає позивач.

Відповідно такий строк сплив 22.07.2024, оскільки 60-тий день припав на суботу 20.07.2024, яка не є робочим днем, а строк поставки в договорі визначено саме протягом робочих днів.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач повинен був поставити товар позивачу до 20.07.2024 включно є невірним.

Відповідач у вказаний строк поставку товару не здійснив.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 Договору, у разі затримки поставки товару, або поставки товару не в повному обсязі Покупцю, Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, а за прострочення понад 10 (десяти) днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару.

Текстуальне тлумачення положень статті 549 ЦК України свідчить, що законодавець у цій нормі пов`язує визначення пені як виду неустойки з такими кваліфікуючими ознаками як її обчислення:

1) за кожен день прострочення виконання;

2) у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання.

У схожій формі вжите поняття пені та здійснюється її обчислення в абзаці третьому частини другої статті 231 ГК України, яким визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Системний аналіз наведених норм дозволяє стверджувати, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Отже, поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені.

Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення.

Враховуючи позицію ВП ВС, яка викладена у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, суд вважає за необхідне вказати, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує механізм її визначення (розрахунку).

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). При вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення Господарського процесуального кодексу України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

З огляду на вищевказане, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що заявлену до стягнення суму в розмірі 667 492,50 грн слід розцінювати, як неустойку (пеню) в силу положень ст.ст. 549 ЦК України та 232 ГК України.

В свою чергу, висновок про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРБ Груп" є таким, що з 21.07.2024 прострочило виконання своїх зобов`язань з постачання товару за Договором є неправильним.

Як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, строк поставки сплив 22.07.2024, тобто з 23.07.2024 розпочалося прострочення.

Кінцевою датою нарахування штрафної санкції позивачем визначено 25.07.2024, отже позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 23.07.2024 по 25.07.2024 в сумі 333 746,25 грн (111 248,75 грн - 5% відсотків від вартості непоставленого товару х 3 дні).

Стосовно доводів апеляційної скарги відповідача про необхідність зменшення розміру неустойки та необґрунтованість висновку суду першої інстанції в частині відмови у цьому, колегія суддів вказує наступне.

Так, частина третя статті 551 Цивільного кодексу України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

У свою чергу норми статті 233 Господарського кодексу України визначають як обставини, що беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні, не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Отже, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі №915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі №910/1199/19, від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

При цьому ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування вимоги про зменшення неустойки (пені), відповідач вказав, що останній співпрацює з Державними підприємствами та установами виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України; засуджені, що відбувають покарання в установах виконання покарань, на добровільній основі, та на підставі договорів цивільно-правового характеру або трудових договорів з ТОВ "ДРБ ГРУП", виконували роботи та надали послуги з виробництва товару; у зв`язку із набранням чинності з 19 травня 2024 року Закону України "Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо запровадження інституту умовно-дострокового звільнення осіб від відбування покарання для безпосередньої їх участі в обороні країни, захисті її незалежності та територіальної цілісності" (далі - Закон), велика частина засуджених, які працювали з ТОВ "ДРБ ГРУП", виявила бажання проходити військову службу; через дефіцит в енергосистемі України внаслідок російських обстрілів, по всій території України, стали діяти відключення електроенергії для промислових та побутових споживачів, у тому числі і для Державних підприємств та установ виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України; вищевказані обставини зумовили затримку строків поставки товару та не залежали від волі відповідача.

Колегія суддів враховує, що договір укладено між сторонами під час дії військового стану, а тому обставини відключення електроенергії, а також обстріли не були непередбачуваними для відповідача.

Окрім цього, відповідачем зобов`язання з поставки взагалі не було виконано.

До того ж, невиконання своїх зобов`язань перед відповідачем особами, які виконували роботи по виготовленню товару, не звільняє продавця від відповідальності за не поставку товару позивачу.

Так, відносини відповідача з особами, які виконували роботи по виготовленню товару, не мають відношення до позивача, який в свою чергу розраховував на вчасну поставку.

З огляду на викладене, Суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а скаргу відповідача - частково задовольнити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду - змінити в частині присудженої до стягнення суми штрафу. В решті - рішення слід залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідача покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Стосовно витрат позивача за подання апеляційної скарги, то оскільки судом відмовлено в її задоволенні, вони покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 залишити без задоволення.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 задовольнити частково.

4. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 змінити в частині присудженої до стягнення суми штрафу.

5. Викласти пункт 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 в наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів 333 746,25 грн штрафу та 5 006, 19 грн судового збору.

6. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 у справі №910/14018/24 залишити без змін.

7. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернігів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРБ ГРУП" 4 004, 96 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

8. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена: 02.05.2025 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко