Рішення від 12.03.2025 по справі 300/5933/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2025 р. справа № 300/5933/24

м. Івано-Франківськ

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитин Н.М.,

при секретарі судового засідання Маковійчук С.М.,

за участю:представника позивача Гресько В.В.,

представників відповідача Гавадзина М.В., Бабій Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРОКС УКРАЇНА" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2024, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОКС УКРАЇНА" (надалі по тексту позивач, товариство, ТОВ "ТРОКС УКРАЇНА"), в інтересах якого діє представник адвокат Гресько Василь Васильович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту відповідач, контролюючий органи, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.05.2024 №012790/0701, №012796/0701, №012793/0701 та №012792/0701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 28.05.2024. Позивач вважає, безпідставними висновки акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства №8716-09-19-07-01/32874062 від 29.04.2024 про заниження товариством податкових зобов`язань із податку на додану вартість в сумі 13219976 грн. у зв`язку із не реальністю виконання Договорів №3/01/2019-1 та №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року про надання послуг з логістики та про надання послуг дизайну, аудиту та якості, оскільки надані товариством акти здачі-приймання послуг є належними первинними документами, які в сукупності із додатково наданою відповідачу інформацією достовірно підтверджують реальність господарських операцій за цими договорами. Зі змісту договорів та актів здачі-приймання послуг саме товариство було виконавцем послуг, а не замовником. Відтак, не мало зобов`язань по здійсненню жодних витрат перед компанією TROX AB (Швеція) за цими договорами. Навпаки, саме товариство було отримувачем доходу за цими договорами та отримувало кошти за надані послуги, що підтверджується первинними документами. Таким чином, господарські операції за цими договорами призвели до формування саме дохідної частини товариства, а не витратної. На думку представника позивача, товариством було надано додатково документи, які підтверджують наявність у нього трудових та матеріальних ресурсів, які є достатніми для надання таких послуг. Крім того, відповідач протиправно встановив допущення товариством порушення вимог абз. 1 п. 201.1 та абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок не складання та не реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за вищенаведеними операціями на вартість послуг на загальну суму 13 219 976 грн.

Стосовно висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту товариством на підставі первинних документів, оформлених на виконання нікчемного право чину по оренді нежитлових приміщень, як такого що нотаріально не посвідчений, то позивач послався на позицію Верховного Суду наведену в постанові від 19.03.2019 по справі № 809/1718/15. З змістом вказаної правової позиції для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Разом з тим, в контролюючого органу були відсутні будь-які зауваження до форми чи змісту власне первинних документів на підставі яких, відбувся рух активів Товариства у зв`язку із орендою нежитлових приміщень (зокрема, щодо Актів наданих послуг та платіжних документів). Як вбачається зі змісту Договору, термін оренди складав один рік з 01.09.2018 по 31.08.2019 (пункт 3.1. Договору). Однак, додатковими угодами №4, № 5 та № 7 даний Договір було продовжено за межі трирічного терміну, що дозволило контролюючому органу трактувати цей Договір з 01.09.2021 і по сьогодні як нікчемний через відсутність нотаріального засвідчення цих угод.

Проте, на думку представника позивача, контролюючим органом не було враховано, що після 01.09.2021 між сторонами продовжували існувати цілком правомірні договірні відносини щодо оренди приміщень. Сторона позивача вважає, що нікчемність додаткових угод до основного договору (недійсних відповідно до закону) не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані основним договором, тобто зобов`язання є договірними. Зазначене твердження знайшло своє відображення як висновок у постановах Верховного Суду від 15.08.2023 року у справі №918/337/22 (пункт 8.14) та від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 (пункт 156). Таким чином, позивач вважає твердження податкових інспекторів про нікчемність договору оренди після 01.09.2021 безпідставним та таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства. З наведених підстав, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадженнята призначено на 27.08.2024підготовче засідання.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 26.08.2024 (том ІІ а.с. 120-129). Щодо заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити. Стосовно висновку контролюючого органу про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення від 14.08.2018 №11 відповідач зазначив, що в ході проведення перевірки встановлено відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності операції із придбання послуг з оренди майна на підставі укладеного Договору оренди з TROX АВ (Швеція). Оскільки додатковими угодами внесено зміни до договору оренди нежитлових приміщень, укладеного із TROX АВ та збільшено строк дії такого договору на термін три роки і більше, такі додаткові угоди підлягають нотаріальному посвідченню. Проте, договір оренди та додатки до нього нотаріально не посвідчені в порушення ч. 2 статті 793 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, а відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідач звертає увагу суд на те, що договори оренди оформлені без нотаріального посвідчення, такі договори є нікчемними в силу частини першої статті 220 ЦК України та недійсними в силу частини другої статті 215 цього ж Кодексу. З огляду на це, всі первинні документи, які складені у зв`язку з укладанням та виконанням цих договорів, є також недійсними та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліків. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 13.03.2018 у справі № 808/358/17.

Водночас, відповідач вказує на те, що із матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що нотаріальне посвідчення додаткових угод до Договору оренди нежитлових приміщень №11 від 14.08.2018, не проводилося. Таким чином, наведені аргументи позивача жодним чином не спростовують висновки акта перевірки стосовно завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 1 418 961 грн. від операцій оренди майна на підставі первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір укладено з порушенням вимоги закону, тобто є нікчемним.

Щодо висновків про заниження податкових зобов`язань із ПДВ у зв`язку із надання послуг на виконанням договору від 03.01.2019 № 3/01/2019-1 «Про надання послуг з логістики» та договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості», то представник відповідача зазначив таке. За результатами дослідження та аналізу наданих актів здачі-приймання послуг, що стосуються виконання умов укладених договорів, контролюючий орган встановив, що в них взагалі не розкрито зміст господарської операції, зокрема, вони не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, що є порушенням п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і Фінансову звітність в Україні». Натомість в акті зазначено лише загальний пізнавальний та інформаційний характер, які не містять жодних результатів та рекомендацій, які б дали товариству змогу їх використати в своїй господарській діяльності. Твердження позивача про те, що результат надання послуг, передається замовнику віртуально через мережу Інтернет в режимі реального часу не підтверджено, оскільки до перевірки представлено тільки узагальнені акти виконаних робіт.

З врахуванням вище наведених обставин, позивачем протиправно не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні по операціях із здійснення постачання послуг (робіт) на митній території України на загальну суму 13 219 976 грн. В зв`язку із наведеним, представник відповідача вважає вимоги позивача заявлені у позовній заяві необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

05.09.2024 на адресу суду від представника позивача, надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач покликався на правові висновки Верховного Суду з метою спростування доводів наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву(том ІІ а.с. 150-158).

Відповідно до ухвали суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження в адміністративній справі №300/5933/24 та призначено судовий розгляд справи по суті на "28" листопада 2024 о 10:00 год. Витребувано у відповідача детальний розрахунок нарахованих податкових зобов`язань та штрафних(фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в розрізі підстав їх нарахувань.

На виконання вищенаведеної ухвали суду відповідачем подано 12.12.2024 відповідне клопотання щодо надання детального розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій визначених оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями (том ІІ а.с. 223-230).

В судових засіданнях під час розгляду справи по суті представник позивача заявлені вимоги підтримав з мотивів і підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача щодо задоволення позову заперечили з мотивів наведених у відзиві, просили відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи за правилами загального позовного провадження, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОКС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32874062) зареєстровано як юридична особа та знаходиться на обліку як платників податків, основним видом діяльності є: 13.96 Виробництво інших текстильних виробів технічного та промислового призначення.

Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 22.02.2024 видано наказ № 464-п «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 32874062)», яким уповноважено працівників контролюючого органу провести документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» з 26 березня 2024 року тривалістю 20 робочих днів за період діяльності з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року(том І а.с. 55).

Повідомленням Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 22.02.2024 за № 32 ТОВ "ТРОКС УКРАЇНА" було доведено до відома, що згідно із затвердженим Державною податковою службою України планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024 рік та на підставі статті 77 Податкового кодексу України з 26 березня 2024 року буде проводитися документальна планова виїзна перевірка товариства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС(том І а.с. 56).

На підставі вищевказаного наказу та направлень від 25.03.2024 року №№ 1341, 1342, 1343 посадовими особами Головного управління ДПС в Івано-Франківській області І. Шиян, Л.Демків та М. в період з 26.03.2024 тривалістю 20 робочих днів проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТРОКС УКРАЇНА" щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків(том ІІ а.с. 130-132).

За наслідками проведеної перевірки, складено акт документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за №8716-09-19-07-01/32874062 від 29.04.2024 року (надалі- акт перевірки, акт), згідно висновків відображених в пунктах 2 та 3 розділу IV акту, встановлено такі порушення:

1. пп. 14.1.71 ст. 14, пп. 44.2 ст. 44, п. 186.4 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, 198.3., п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого встановлено :

- заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість всього в сумі 5 565 210 грн;

- завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню в сумі 8 904 843 грн;

- завищення суми від`ємного знамення (рядок 21 декларації за грудень 2023 року) в сумі 53 851 грн;

2. п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого не складено та не зареєстровано податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних у граничний строк на загальну суму обсягу постачання 66 099 880 грн, із сумою податку на додану вартість 13 219 976 грн.

Товариство скористалось правом подання заперечення на акт перевірки від 13.05.2024 (том І а.с. 103-121).

За результатом розгляду заперечення Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 24.05.2024 року №6235/6/09-19-07-01-06 «Щодо надання відповіді на заперечення» висновки акту перевірки залишено без змін (том І а.с. 114-121).

На підставі акту перевірки, відповідачем 28.05.2024 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №012790/0701 форми «Р», яким збільшено товариство суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 6 956 513,00 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями - 5 565 210 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 1 391 303,00 грн (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищено податковий кредит по операціях, які відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір укладено з порушенням закону) (том І а.с. 123);

- №012796/0701 форми «В1», яким визначено податкове зобов`язання із ПДВ разом із штрафними санкціями у розмірі 11 131 054 грн. у зв`язку з тим, що заявлена та невідшкодована сума бюджетного відшкодування за декларацією, на яку складено повідомлення-рішення зменшується в інтегрованій картці платника податків (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищено податковий кредит по операціях, які відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір укладено з порушенням закону) (том І а.с. 124-125);

- №012793/0701 форми «В4», яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ (податкового кредиту) в сумі 53 851,00 грн за грудень 2023 року (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищено податковий кредит по операціях, які відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір укладено з порушенням закону) (том І а.с. 126);

-№012792/0701 форми «ПН», яким встановлено відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 13 219 976.00 грн. та застосовано штраф в розмірі 3 830305,00 грн (обґрунтування: за період 2019-2023 роки перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ від надання послуги з логістики, дизайну, аудиту та якості та завищено податковий кредит по операціях, які відображені у первинних документах, які не є чинними у зв`язку з тим, що договір укладено з порушенням закону) (том І а.с. 127).

Як наслідок, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 28.05.2024 №012790/0701, №012796/0701, №012793/0701 та №012792/0701 такими, що прийняті з порушенням податкового закону, ТОВ "ТРОКС УКРАЇНА" звернулося з цим позовом до суду, в якому просить визнати їх протиправними та скасувати.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частини друга статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI(далі ПК України).

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту, що відносяться до повноважень митних органів), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів відповідно до підпункту 62.1.2пункту 62.2 статті 62 ПК України.

Податковий контроль відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.2 статті 62 ПК України здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

За змістом абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 77.6 статті 78 ПК України встановлено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи- платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції), такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Отже, документальна виїзна перевірка суб`єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов як наявність підстав для її проведення та пред`явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Пунктом 86.7 статті 86 ПК України передбачено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п`яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).

Однак, у суду відсутні підстави перевіряти дотримання відповідачем порядку призначення, проведення і оформлення результатів перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, так як позивач не вказує на будь-які такі порушення відповідних процедур, крім правомірності і обґрунтованості змісту висновків, сформованих внаслідок неповного дослідження, відображення і фіксації усіх обставин, яким перевіряючими надано неналежну правову оцінку.

Щодо висновку контролюючого органу про нікчемність договору оренди нежитлового приміщення від 14.08.2018 № 11 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що приватній компанії з обмеженою відповідальністю «Тенмарк Індастріз АБ» належить на праві власності нежитлова будівля (головний виробничий корпус), нежитлова будівля (адміністративно-побутовий корпус) та нежитлова будівля (водопровідно-насосна станція) за адресою Івано-Франківська область, м.Коломия, бульвар Лесі Українки, буд 32а, що підтверджується копіями витягів про реєстрацію права власності № 22220544, №22115989 та №22116330 (том ІІ а.с. 96-98).

Відповідно до електронного Свідоцтва про реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Тенмарк Індастріз АБ» 06.05.2010 перейменовано на «Трокс АБ»(том ІІ а.с. 105).

14.08.2018 між компанією-нерезидентом ТОВ «TROX AB»(Швеція), як орендодавцем, та ТОВ «Трокс Україна», як орендарем, було укладено договір оренди нежитлових приміщень №11 (надалі - договір оренди), за змістом якого орендодавець передав позивачу в строкове, платне користування нежитлові приміщення (головний виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус та водопровідно-насосну станцію) за адресою: м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А (том ІІ а.с. 41-43). Відповідно до п. 4.1 договору оренди розмір щомісячної орендної плати становив 7000,00 євро. Згідно із п. 3.1 Договору оренди термін оренди складає один рік з 01.09.2018 по 31.08.2019.

Актом приймання-передачі від 14.08.2018 до Договору оренди підтверджується, що орендодавець передав, а орендар прийняв у користування об`єкт оренди - нежитлові приміщення за адресою м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А(том ІІ а.с. 43).

Надалі, сторонами було укладено додаткові угоди, якими вони неодноразово продовжували строк дії основного Договору оренди. Так, додатком № 2 від 14.08.2019 року до Договору оренди, строк дії цього договору було продовжено до 31.08.2020 року, додатком № 3 від 28.08.2020 року - до 31.08.2021 року, додатком № 4 до 31.08.2022 року, додатком № 5 - до 31.08.2023 року, додатком № 7 - до 31.08.2024 року(том ІІ а.с. 44-55). Судом встановлено та визнається сторонами, що Договір оренди та його додатки не були нотаріально посвідчені.

Відповідач доводить, що з огляду тривалість договору оренди № 11 від 14.08.2018 та додаткових угод до Договору оренди, яка перевищує три роки, то такі підлягали обов`язковому нотаріальному посвідченню, що не було дотримано і має наслідком нікчемність такого договору в силу приписів частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (абзаци перший, другий частини другої цієї статті).

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (абзац другий частини першої статті 216 ЦК).

Наслідки в податковому обліку створюють господарські операції, підтверджені належними документами, визначеними правовими нормами або діловим звичаєм. У разі визнання судом правочину недійсним, сторони такого правочину, здійснивши передбачені частиною другою статті 216 ЦК реституційні дії, вносять відповідні зміни у бухгалтерському обліку щодо вчинених на підставі такого договору господарських операцій, а також відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК.

Доводів, що договір оренди нежитлових приміщень № 11 від 14.08.2018 (з додатками) за адресою: м. Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А визнанні недійсними, ГУ ДПС в Івано-Франківській області не наводить, так само, як і доводів, що ці договори не були виконані.

У спірних правовідносинах підставою для внесення змін до податкового обліку Товариства можуть бути господарські операції, пов`язані з наслідками недійсності договору оренди, тобто реституція, як це передбачено нормами статті 216 ЦК. Водночас, під час перевірки не було встановлено, що такі наслідки мали місце, відтак, підстав для внесення змін до податкового обліку позивача у контролюючого органу не було. Встановлений нормою пункту 44.1 статті 44 ПК обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, одночасно визначає межі документальної перевірки.

Законом встановлено, у якому випадку контролюючий орган може реалізувати владні повноваження щодо платника податків в разі якщо під час перевірки встановлені обставини, що дають підстави кваліфікувати правочин недійсним. Таким випадком є встановлення обставин, що свідчать про вчинення правочину з недодержанням вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства. Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК такі обставини є підставою для визнання правочину недійсним. Право контролюючого органу звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваний правочинів недійсними та застосування визначених законом заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, передбачено підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК.

Частиною другою статті 793 ЦК встановлено вимогу щодо нотаріального посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки (крім договору, предметом якого є майно державної або комунальної власності, який підлягає нотаріальному посвідченню у разі, якщо він укладений за результатами електронного аукціону строком більше ніж на п`ять років).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором (частина друга цієї статті).

Відповідно до встановлених судом обставин, позивач та ТОВ «TROX AB» здійснювали свої права і виконували свої обов`язки відповідно до договору від 14.08.2018 № 11 оренди нежитлових приміщень за адресою: Коломия, бульвар Лесі Українки, 32А 31.08.2024, тобто більше трьох років. Вимога щодо нотаріального посвідчення цього договору та додатків до нього сторонами дотримана не була.

Разом з тим, враховуючи вище наведені висновки щодо повноважень контролюючого органу, застосувати цивільно-правовий наслідок такого договору, встановлений статтею 220 ЦК як нікчемність правочину, для цілей податкового обліку у ГУ ДПС в Івано-Франківській області не було.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 30.05.2023 по справі № 640/24817/19.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань із ПДВ у зв`язку із надання послуг на виконання договору від 03.01.2019 № 3/01/2019-1 «Про надання послуг з логістики» та договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 року «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості» (з додатками та додатковими угодами до них) суд зазначає таке.

Як встановлено в ході перевірки, 03.01.2019 між компанією-нерезидентом ТОВ «TROX AB»(Швеція), як замовником, та ТОВ «Трокс Україна», як виконавцем, було укладено договір №3/01/2019-1 про надання послуг з логістики, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язувався на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги на території України у відповідності до Специфікацій, які оформлені додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Загальна вартість послуг на щомісячній основі становить 30000 євро (п. 2.1. цього Договору)(том І а.с. 136-138).

Додатком № 1 до договору №3/01/2019-1 визначено асортимент та вартість послуг згідно Специфікації 1 на суму 30000 євро: щоденна підтримка клієнтів щодо постачання та транспортування - 7510 євро; щомісячні інвентаризаційні перевірки 2050 євро; плани завантажень та менеджмент компанії логістики (KN) -7510 євро; оновлення програм Твім та Гарп, які стосуються логістики та інформації про клієнтів -1550 євро; логістика та планування матеріалів -2450 євро; менеджмент логістики українських постачальників 2050 євро; митне управління + EUR.1 4690 євро; цілодобова охорона товарів та складських приміщень 1090 євро; страхування відповідальності 1100 євро; додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені 20 євро/година (том І а.с. 139).

Додатковою угодою № 2 від 21.12.2020 до цього Договору було змінено ціну вартості послуг - 20000,00 євро, а також викладено Специфікацію в новій редакції(том І а.с. 140).

Також, 03.01.2019 між компанією-нерезидентом ТОВ «TROX AB»(Швеція), як замовником, та ТОВ «Трокс Україна», як виконавцем, було укладено договір №3/01/2019-2 про надання послуг дизайну, аудиту та якості, відповідно до п. 1.1. якого, виконавець зобов`язувався на умовах, визначених цим договором, надати замовнику послуги на території України у відповідності до Специфікацій, які оформлені додатками до договору і є його невід`ємною частиною, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх. Загальна вартість послуг на щомісячній основі становить 10000 євро (п. 2.1. цього Договору)(том І а.с. 208-210).

Додатком № 1 до договору №3/01/2019-2 визначено асортимент та вартість послуг згідно Специфікації 1 на суму 10000 євро: виробництво пробних деталей 3100 євро; підготовка виробництва та зворотній зв`язок у дизайні- 1000 євро; підтримка у розробці системи управління якістю -1100 євро; надання консультацій у підготовці розкрійних файлів для виробництва разом з відділом дизайну ТРОКС АБ з використанням комп`ютерної системи Common i Dongle 900 євро; надання консультацій та підтримка у розробці системи управління якістю сировини що імпортується для переробки з використанням комп`ютерної системи GARP - 1900 євро; надання консультацій при підготовці звіту 8Д. дослідження якості експортованої готової продукції у покупців. 1100 євро; Макетування. Консультування з приводу створення прототипів продукції із відділом дизайну ТРОКС АБ 1000 євро; додаткові послуги, які повинні бути узгоджені та чітко визначені 20 євро/година (том І а.с. 211). Додатковою угодою № 5 від 23.11.2022 до цього Договору було змінено ціну вартості послуг - 5000,00 євро, а також викладено Специфікацію в новій редакції(том І а.с. 218-220).

На підтвердження виконання умов даних договорів про надання послуг, ТОВ «Трокс Україна» в ході перевірки та до суду було надано всі акти виконаних робіт на загальну суму 2 057 700,00 євро.

Втім відповідно до висновків акту перевірки, такі акти здачі-приймання послуг не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають обсягу послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань, що є порушенням п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», яке впливає на правомірність формування витратної частини товариства по даних операціях.

В цій частині висновків суд не погоджується з висновками контролюючого органу, оскільки вчинені господарські операції по наданню консультаційних послуг із логістики, дизайну, аудиту та контролю якості спричинили дійсний економічний ефект для товариства так як внаслідок їх виконання товариство отримало дохід у грошовій формі, який був задекларований. Таким чином, ці господарські операції жодним чином не впливали на витрати товариства, які б могли спричинити до заниження бази оподаткування.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність деталізації наданих послуг в актах здачі-приймання послуг, то суд бере до уваги наявність такої деталізації у специфікаціях до договорів про надання послуг із зазначенням вартості кожного виду послуги, при цьому суми актів здачі-приймання послуг відповідають сумам спеціфікацій.

Також в акті перевірки контролюючим органом зроблено наступні висновки «Відповідно до наданого до перевірки документального підтвердження проведених фінансово-господарських операцій вищезазначені послуги (логістики, дизайну, аудиту та контролю якості) надавалися працівниками ТОВ «Трокс Україна» за допомогою комп`ютерної техніки, що знаходиться на балансі товариства.

Щодо програмного забезпечення («GARP», «TW1M», «COMMON», «DONGLE») то відповідно до наданих в ході проведення перевірки первинних документів та даних бухгалтерського обліку зазначені програми на обліку у позивача не перебувають, платником не надано будь-якого документального підтвердження щодо встановлення (інсталювання) таких програм, не надано дозволу та/або іншого документального підтвердження щодо права використання таких програм, а також до перевірки відсутня плата за їх використання.

Твердження щодо того, що результати надання послуг, передається замовнику віртуально через мережу Інтернет в режимі реального часу не підтверджено, оскільки до перевірки представлено тільки узагальнені акти виконаних робіт, які не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до завдань, тощо».

Тобто контролюючий орган, вважає такі фінансово-господарські операції вищезазначених послуг не реальними.

Суд не погоджується з таким висновком контролюючого органу враховуючи наступне.

Так, ТОВ «Трокс Україна» в ході перевірки та до суду надано докази у підтвердження наявності у позивача трудових та матеріальних ресурсів, для надання таких послуг.

На запит контролюючого органу від 02.04.2024 адресований товариству головними державними інспекторами, ТОВ «Трокс Україна» 04.04.2024 надало відповідь про те, що послуги надавались власними трудовими ресурсами, зокрема із зазначенням прізвища імені та по-батькові, осіб, які перебувають у трудових відносинах з товариством та посиланням на їх посадові інструкції. Такі послуги надавались із використанням комп`ютерної техніки, яка є власністю та перебуває на балансі товариства. Під час надання послуг такими працівниками використовувалось спеціальне програмне забезпечення, яке інстальовано та комп`ютерну техніку товариства, а саме: («GARP», «TW1M», «COMMON», «DONGLE», право на користування яких належить замовнику-нерезиденту ТОВ «TROX AB». Вказано, що інформація, яка створюється в результаті надання послуг за договорами, фіксується на зазначену техніку із використанням вищевказаних програм та передається замовнику віртуально через мережу Інтернет в режимі реального часу. Зазначено, що за необхідності та за умови надходження відповідного запиту, ТОВ «Трокс Україна» надасть додаткову інформацію про виконання договорів з надання послуг, які підтверджують реальність надання послуг(том ІІ а.с. 29, 30-31).

Судом встановлено, що інші запити щодо реальності договорів про надання послуг до товариства контролюючим органом не скеровувалось.

Таким чином, висновки контролюючого органу про нереальність надання послуг ТОВ «ТРОКС Україна» та неможливість передачі результатів наданих послуг замовнику віртуально через мережу Інтернет є лише припущеннями, та не підтверджуються фактичними обставинами та документальними доказами, наданими суду, які містяться в матеріалах справи.

Позивач у відповіді ГУ ДПС в Івано-Франківській області наданій в ході перевірки в частині оподаткування та місця постачання послуг договорів про надання послуг, послався на норми статті 184 ПК України.

Згідно з пунктом186.4 статті 186 ПК Українимісцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

За приписами пункту186.3 статті 186 ПК Українимісцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать:

в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Відтак позивач вказав, що відповідно до вимог законодавства, місцем постачання послуг слід вважати місце реєстрації суб`єкта господарювання отримувача послу компанії TROX AB (Швеція).

Втім, суд зазначає, що у акті перевірки не міститься аналізу консультаційних послуг за укладеними Договорами позивачем з нерезидентом TROX AB як і висновку про місце (Україна чи Швеція) їх постачання (том І а.с. 83-88). Так, посадовими особами процитовано норми п. 186.4 статті 186, п. 187.1 статті 187, п. 188.1 статті 188 та п.п. 14.1.71, п. 14.1 ст. 14 ПК України та не надано оцінки вищезазначеним нормам ПК України в сукупності із встановленими в ході перевірки обставинами щодо надання послуг ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» та, зокрема, не визначено в контексті підпункту «в» пункту 186.3 та пункту 186.4 статті 186 ПК України, чи відноситься надання ТОВ «ТРОКС УКРАЇНА» послуг логістики, дизайну, аудиту та якості до консультаційних, аудиторських послуг чи інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем.

Водночас контролюючим органом в порушення суті документальної планової виїзної перевірки були лише процитовані ПК України без здійснення аналізу встановлених господарських відносин та усіх норм, що регулюють спірні правовідносини.

Суд зазначає, що в ході розгляду справи по суті, представниками відповідача надані додаткові доводи на підтвердження правильності висновків контролюючого органу про заниження податкових зобов`язань із ПДВ у зв`язку із надання послуг на виконанням договору від 03.01.2019 № 3/01/2019-1 «Про надання послуг з логістики» та договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості», які викладені письмово у промовах представників відповідача у судових дебатах.

Так, сторона відповідача вважає, що за наслідками виконання зобов`язань за укладеними Договорами позивачем не надавалися консультаційні послуги, а фактично виконувалися роботи за завданням Замовника, оскільки за умовами договорів та аналізу актів виконаних робіт передбачені Специфікаціями до договорів. Такий висновок контролюючого органу є правильним, незважаючи на те, що термін «послуги» в договорі розкривається як послуги з надання консультацій.

Надання консультацій не складало основне навантаження змісту послуг, які надавав позивач, про що свідчать умови договорів щодо обов`язків позивача та акти приймання-передачі виконаних робіт. Разом з тим, в нормі підпункту «в» пункту 186.3 статті 186 ПК йдеться про консультаційні послуги як такі, зміст та обсяг яких визначається наданням консультацій, а не іншими послугами.

Доказів того, що під час виконання зобов`язань за вказаними договорами ним були створенні об`єкти права інтелектуальної власності, які в подальшому були передані замовникам, або того, що ним надавалися саме консультаційні послуги, позивачем не надано.

Як наслідок, на думку відповідача, характер послуг, які надавались позивачем нерезидентам, не дозволяє віднести їх до переліку послуг, зазначених у підпунктах «а», «в» пункту 186.3 статті 186 ГІК, а відтак правомірне нарахування позивачу грошових зобов`язань з ПДВ.

Втім, такі нові доводи відсутні у акті, якими відповідач обмежений, з огляду на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі акту перевірки. Така зміна кваліфікації підстави прийняття оскаржуваних рішень, як актів індивідуальної дії, суб`єктом владних повноважень в судових процедурах, є неприйнятною з огляду на принцип правової визначеності, який притаманний як судовим рішенням, так і рішенням суб`єктів владних повноважень. В іншому випадку це вже будуть інші правопорушення за інших підстав, запровадження позиції зміни підстав прийняття рішень, після їх прийняття, як способу реалізації владних управлінських функцій, призведе до свавілля суб`єктів владних повноважень.

Так, у пунктах 70 - 72 рішення ЄСПЛ Рисовський проти України суд зауважив на тому, що …державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), п. 74)….Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються ….

З огляду на наведене, у відповідача були відсутні підстави для нарахування податкових зобов`язань із ПДВ та штрафних санкцій у зв`язку із наданням послуг на виконанням договору від 03.01.2019 № 3/01/2019-1 «Про надання послуг з логістики» та договору №3/01/2019-2 від 03.01.2019 «Про надання послуг дизайну, аудиту та якості». Як наслідок, у позивача відсутні підстави для складання та реєстрації податкової накладної на суму 13 219 976.00 грн та безпідставно відповідачем застосовано штраф в сумі 3 830 305.00 грн. визначений статтею 201 Податкового кодексу України.

Відтак, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 28.04.2024 №012790/0701, №012796/0701, №012793/0701 та №012792/0701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимогстатті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір в розмірі 24224,00 грн згідно платіжної інструкції № 15002 від 30.07.2024.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 28 травня 2024 року №012790/0701 (форма "Р"), №012796/0701 (форма "В1"), №012793/0701 (форма "В4") та №012792/0701(форма "ПН").

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ "ТРОКС УКРАЇНА" судовий збір у розмірі 24224 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ТРОКС УКРАЇНА" (код ЄДРПОУ 32874062, бул. Лесі Українки, 32А, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203);

відповідач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Микитин Н.М.

Рішення складене в повному обсяці 24.03.2025