Ухвала від 02.05.2025 по справі 320/21344/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

02 травня 2025 року 320/21344/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., перевіривши матеріали позовної заяви Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу,

встановив:

Представник позивача Державної судової адміністрації України звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом (Документ сформований в системі «Електронний суд» 28.04.2025) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, у якому просить суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 28.01.2025 ВП № 76754974.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Суд перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, виходячи з наступного.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач вказує, що до Державної судової адміністрації України надійшов лист Державної казначейської служби України від 16.04.2025 Nє 12-06-06/8424 щодо безспірного списання з рахунків ДСА України коштів в сумі 5 100 гривень. Зазначені списання здійснюються на підставі постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.01.2025 ВП Nє 76754974 про накладення на ДСА України штрафу в розмірі 5 100 грн за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі Nє 160/5417/24, яким зобов`язано ДСА України здійснити фінансування виплати належної ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.11.2023 по 31.12.2023 та з 01.01.2024 по 31.01.2024 з включенням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році 2 684,00 грн, у 2024 році 3 028,00 грн. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі Nє 160/5417/24 набрало законної сили.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII.

Щодо територіальної юрисдикції (підсудності).

Вирішуючи питання щодо юрисдикції цього спору, суд виходить з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначено статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у розділі X Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404).

Частиною першою статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Частиною другою статті 74 Закону №1404 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З аналізу відповідної статті Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що адміністративним судам підсудні спори щодо рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, які можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, а також рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами.

Тобто, до адміністративного суду можна звернутися за правилами загальної чи альтернативної підсудності, визначеної статтями 25, 26 Кодексу адміністративного судочинства України у спорах стосовно рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, які можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами.

У той час, як стосовно спорів стосовно рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, які оскаржуються сторонами, іншими учасниками та особами, необхідно звертатися саме до адміністративного суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, вказана правова норма містить правило, відповідно до якого, оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця щодо виконання судового рішення здійснюється до того суду, який таке рішення ухвалив.

Будь-яких особливостей чи винятків із наведеного правила щодо оскарження вимог виконавця норми Закону № 1404-VIII чи будь-якого іншого законодавчого акту не містять.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності державного (приватного) виконавця щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

Якщо виконанню підлягає рішення іншого органу (не суду) і відсутній спеціальний закон, що передбачає порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів ДВС, у такому випадку вони підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства на загальних підставах, визначених § 3 «Територіальна юрисдикція (підсудність)» глави 2 «Адміністративна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з позовної заяви та долучених до неї матеріалів, позивач у даній справі оскаржує постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.01.2025 ВП Nє 76754974 про накладення на ДСА України штрафу в розмірі 5100 грн за невиконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.05.2024 у справі Nє 160/5417/24.

Приписами частини першої статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 512 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Водночас, частиною першою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» обумовлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Отже, зі змісту позовної заяви вбачається, що Державною судовою адміністрацією України, яке є стороною виконавчого провадження, оскаржуються дії виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, на підставі якого Запорізьким окружним адміністративним судом виданий виконавчий лист.

Відтак, проаналізувавши наведені обставини необхідно зазначити, що до даної позовної заяви застосовується спеціальний порядок судового оскарження, відповідно до якого вона підлягає розгляду судом, який видав виконавчий документ, тобто Запорізьким окружним адміністративним судом.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2018 року у справі N 826/9930/17 та від 11 липня 2018 року в справі N 813/2871/17, у постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі N 826/1312/17, від 03 липня 2019 року у справі N 826/1313/17.

За загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Підсумки суду.

Суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (п. 2 ч. 1 ст. 29 Кодексу адміністративного судочинства України).

Стаття 30 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Враховуючи викладене, дослідивши і оцінивши юридичну природу спірних правовідносин, з метою дотримання правил підсудності та додержання як вимог національного процесуального законодавства, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права на «суд, встановлений законом», суд дійшов висновку про необхідність направлення даної адміністративної справи за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

З огляду на наведе та керуючись статтями 25, 26, 29, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Адміністративну справу Державної судової адміністрації України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу передати за підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду (код ЄРДПОУ 35450335, місцезнаходження: 69041 м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, буд. 65В, електронна адреса: inbox@adm.zp.court.gov.ua).

Копію ухвали невідкладно направити позивачу (представнику) для відома.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Вісьтак М.Я.