Рішення від 02.05.2025 по справі 320/13061/25

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року № 320/13061/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КІОД-1"

до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни

про визнання протиправною та скасування постанови,

в с т а н о в и в :

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "КІОД-1" з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни, в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову винесену приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Людмили Олегівни 20.05.2024 року про стягнення з боржника ТОВ «КІОД-1» витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню № 74768573 по здійсненню примусового виконання Наказу у справі № 910/4618/20 року виданого Господарським судом міста Києва 29.02.2024 року.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позивач оскаржує постанову приватного виконавця Лановенко Л.О. від 20.05.2024 про стягнення з боржника витрат у сумі 677 302,11 грн, вважаючи її незаконною. Основна частина суми (677 000 грн.) витрати за договором на виконання робіт зі знесення об`єктів. Згідно з будівельно-технічною експертизою, вартість робіт завищена на понад 440 тис. грн. і не відповідає чинним нормативам. Роботи виконано з порушенням законів України у сфері будівництва, без належної документації та без залучення спеціалістів, як того вимагає закон. Дії виконавця порушують принципи законності, об`єктивності та справедливості. Позов подано в межах процесуального строку. Позивач просить скасувати постанову, зупинити стягнення коштів і стягнути судові витрати.

Відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ «КІОД-1» вважаються необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

III. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01.04.2025.

01.04.2025 у судове засідання не прибув позивач та відповідач, явку свого представника не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд на місці ухвалив на підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними матеріалами у справі.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

05 серпня 2020 року Господарським судом міста Києва у справі №910/4618/20 задоволено позов Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та Київського національного університету технологій та дизайну до ТОВ «КІОД-1» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих об`єктів будинку охорони та переходу.

01 грудня 2021 року постановою Північного апеляційного господарського суду вказане рішення залишено без змін.

На виконання вказаного рішення 29 лютого 2024 року Господарським судом міста Києва видано наказ, який набрав законної сили та був переданий стягувачем до примусового виконання.

16 квітня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилою Олегівною відкрито виконавче провадження №74768573. Цього ж дня винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення основної винагороди та постанову про витрати на організацію та проведення виконавчих дій.

17 квітня 2024 року приватним виконавцем укладено договір №17/04-24 з ФОП ОСОБА_1 щодо проведення робіт з демонтажу об`єктів.

18 квітня 2024 року виконавцем винесено постанови про залучення поліції та техніки для забезпечення примусового виконання.

19 квітня 2024 року та у наступні дні виконавець здійснював виїзди до об`єкта демонтажу, про що складено відповідні акти. Частина конструкцій була демонтована примусово.

06 травня 2024 року ФОП ОСОБА_1 було складено акт виконаних робіт №1-5-24 на загальну суму 677 000 грн.

20 травня 2024 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження у розмірі 677 302,11 грн., яка включає:

- оплату за договором з підрядником 677 000,00 грн.;

- витрати на канцелярське забезпечення, марки, папір, конверти, друк 302,11 грн.

Всі документи були оприлюднені в Автоматизованій системі виконавчого провадження.

29 травня 2024 року ТОВ «КІОД-1» звернулося зі скаргою до Господарського суду м. Києва, але ухвалою від 30 травня 2024 року у відкритті провадження було відмовлено у зв`язку з підсудністю справ адміністративному суду.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2020 року №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1404-VІІІ приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчиняться ним на всій території України.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя статті 26 Закону №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Частинами першою - сьомою статті 31 Закону України 2Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» 2 червня 2016 року №1403-VIII (далі - Закон №1403-VII) передбачено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

VI. Оцінка суду

З матеріалів справи вбачається, що постановою 20.05.2024 відкрито виконавче провадження. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, відкрито постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувану).

Таким чином, за змістом наведених норм, у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження обов`язково повинні бути зазначені види витрат та суми таких витрат виконавчого провадження. При цьому, Закон України «Про виконавче провадження» та наведені нормативні акти не покладають на державного або приватного виконавця обов`язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

У постанові приватного виконавця про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 20.05.2024 наведений розрахунок суми, що підлягає стягненню з боржника, а саме:

- плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69, 00 грн

- виготовлення постанов та супровідних листів до них: відкриття виконавчого провадження: 9*0,45=4,05 грн, марки 2*30=60 грн, конверт 2*1,8=3,6 грн; ОВ: 4*0,45=1,8 грн,марки 2*15= 30 грн,конверт 2*1,8= 3,6, грн.; мін витрати: 4*0,45=1,8 грн,марки 2*15=30 грн, конверт 2*1,8=3,6 грн. 3. закінчення ВП: 12*0,45=5,4 грн, марки 3*15= 45 грн, конверт 3*1,8=5,4 грн,4. канцтовари (папка 1-6,12 грн, бокс 1-1,37 грн, ручка, фарба, скоби інш -4,4 грн, друк - 26,97 грн). 5. оплати послуг згідно договору про виконання робіт №17/04-24 від 17.04.2024 року - 677 000, 00 грн.

Таким чином, оскаржувана постанова за своїм змістом відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції № 512/5.

Сума, визначена в оскаржуваній постанові, як і окремі її складові, позивачем у даному провадженні не оскаржується.

Статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень №512/5 (далі Інструкція №512/5) визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, як приписами статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та про стягнення витрат виконавчого провадження.

При цьому, положення Інструкції №512/5 слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог, зокрема Закону України «Про виконавче провадження», та такі, що не можуть йому суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Отже, виконавець повинен вчиняти виконавчі дії з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Таким чином, виконавець повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України. В цьому реалізується «правомірна поведінка» державного виконавця.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2024 року за заявою стягувача, КНУТД, було відкрито виконавче провадження №74768573 по примусовому виконанню зазначеного вище рішення про що винесено відповідну постанову.

Того ж дня, в межах виконавчого провадження №74768573 приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанови про:

про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

про стягнення з боржника основної винагороди.

Також 16.04.2024р. приватний виконавець Лановенко Л.О. виїхала на місце за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, літ «А» (готель «Чорне Море») для доведення до відома боржника про необхідність виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020р. по справі №910/4618/20.

Водночас, особи, які перебували на місці як працівники відповідного закладу відмовилися викликати директора ТОВ «КІОД-1», Білого Олега Васильовича, як і надати повноваження на представництво інтересів боржника та отримати документи щодо виконавчого провадження №74768573, що знято приватним виконавцем на відеозапис для фіксації відповідної події.

18 квітня 2024 року надійшла заява від КНУТД в межах ВП №74768573 щодо можливості вчинення приватним виконавцем виконавчих дій без участі боржника.

18 квітня 2024 року приватним виконавцем Лановенко Л.О. було винесено постанови про: залучення підрядника для проведення робіт та про залучення працівників органів внутрішніх справ для примусового виконання зазначеного вище рішення Господарського суду міста Києва.

19 квітня 2024 року приватний виконавець Лановенко Л.О. з`явилася за адресою: м. Київ, вул. Лейпцизька, 16, літ «А» (готель «Чорне Море»), де й знаходяться будинок охорони та перехід між цокольним поверхом гуртожитку №7 Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД) та нежитловими приміщеннями ТОВ «КІОД-1», вказані у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.08.2020р. по справі №910/4618/20, для примусового виконання рішення.

Того ж дня, 19.04.2024р., боржником було одержано постанову про відкриття виконавчого провадження №74768573 згідно штрих-коду ідентифікатору листа за №0600910444600.

19 квітня 2024 року в ході примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020р. по справі №910/4618/20 було демонтовано частину самовільно збудованих конструкцій та рухоме майно, що знаходилося на вказаних об`єктах, яке було передано за Актом приватного виконавця на зберігання під підпис директору ТОВ «КІОД-1», також у зв`язку з необхідністю залучити додаткових технічних фахівців для забезпечення безпечного демонтажу об`єктів самовільного будівництва, вчинення виконавчих дій було відкладено.

Як наслідок, безпечний демонтаж самовільно збудованих конструкцій згідно рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2020р. по справі №910/4618/20 тривав з 19.04.2024р. по 26.04.2024р. з періодичним відкладенням вчинення виконавчих дій у вечірній час.

Водночас, у зв`язку з тим, що частина об`єктів, які знаходяться на місці переходу між цокольним поверхом гуртожитку №7 Київського національного університету технологій та дизайну (КНУТД) та нежитловими приміщеннями ТОВ «КІОД-1», за вказаною адресою, вмонтована у фасад стін суміжних приміщень (ліфтова та незаконна прибудова з газоблоку), приватним виконавцем було витребувано технічну документацію з метою встановлення приналежності відповідних вмонтованих об`єктів до об`єктів самовільного будівництва з винесенням постанови про відкладення вчинення виконавчих дій.

Також 29.04.2024р. приватним виконавцем Лановенко Л.О. було виправлено арифметичну помилку у постанові про стягнення основної винагороди від 16.04.2024р. про що винесено відповідну постанову з обґрунтуванням.

Відтак, стягнення виконавчих витрат є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання та при цьому, суд зауважує вкотре, що такі дії мають бути вчинені державним виконавцем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Як наслідок, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є безумовною дією виконавця та за наслідками вчинених дій в ході виконавчого провадження, забезпечення організації таких дій із визначенням розміру та виду витрат виконавчого провадження згідно нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.

У відповідності до частини третьої статті 2 КАС України, дії суб`єкта владних повноважень підлягають оцінці на предмет законності, добросовісності, пропорційності, обґрунтованості та розсудливості. У цьому випадку суд встановив, що дії виконавця були вчинені на підставі, у межах повноважень і у спосіб, передбачені законом, витрати були підтверджені, виконавець не діяв упереджено чи свавільно, позивач не довів неправомірності дій чи шкоди своїм правам.

Відтак, позовні вимоги є необґрунтованими.

VІI. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки, в задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Леонтович А.М.