Ухвала

від 02.05.2025 по справі 712/5653/25

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

712/5653/25

2-з/712/33/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2025 року суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Борєйко О.М., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 до пред`явлення позову звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси з заявою про забезпечення позову, в якій, з урахуванням заяви від 01 травня 2025 року, просить:

накласти заборону на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646649771080, яка згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. від 19 березня 2024 року № 2300, належить на праві власності ОСОБА_2 ;

заборонити власнику нерухомого майна - ОСОБА_2 у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , загальною площею 79,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646649771080, яка згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. від 19 березня 2024 року № 2300, належить на праві власності ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300 недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння;

заборонити особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300 недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 жовтня 2022 року був укладений договір позики.

З метою забезпечення виконання умов вказаного договору, 17 жовтня 2022 року між іпотекодавцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які є співвласниками квартири, та іпотекодержателем - ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно умов якого, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить іпотекодавцям на праві власності, була передана в іпотеку іпотекодержателю - ОСОБА_2 .

25 квітня 2025 року ОСОБА_1 було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424256914 від 25 квітня 2025 року, згідно якої, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72136803 від 19 березня 2024 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесений запис про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300.

Заявник в своїй заяві зазначає, що має наміри звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вказаний договір заявником та іншими співвласниками квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , не укладався, довіреності на укладення договорів та/або розпорядження, користування, володіння вказаним нерухомим майном заявником та іншими співвласниками не видавались.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.6 ст. 13 «Обов`язковість судових рішень» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

В постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 766/18228/17, Провадження № 61-16044св18 зазначено:

«Як свідчить тлумачення статей 149, 150 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

За змістом частини другої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами».

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Заявник в своїй заяві зазначає, що 25 квітня 2025 року ОСОБА_2 під час особистої зустрічі з ОСОБА_1 повідомив про реєстрацію за ним права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , та намір останнього здійснити відчуження вказаної квартири.

25 квітня 2025 року ОСОБА_1 було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300.

Заявник в своїй заяві зазначає, що має наміри звернутися до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року та витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки вказаний договір заявником та іншими співвласниками квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , не укладався, довіреності на укладення договорів та/або розпорядження, користування, володіння вказаним нерухомим майном заявником та іншими співвласниками не видавались.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 424256914 від 25 квітня 2025 року, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяження, індексний номер 72136803 від 19 березня 2024 року внесено запис про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300.

Враховуючи викладене, існує ризик відчуження (розпорядження) квартири АДРЕСА_1 , що може істотно утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Враховуючи те, що виник спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_1 , беручи до уваги обставини заяви, співмірність виду забезпечення позову із майбутніми заявленими вимогами, та беручи до уваги, що подальше відчуження вказаного майна призведе до ускладнення захисту прав заявника, суд вважає, що у даному випадку необхідним видом забезпечення позову буде заборона відчужувати майно його власнику та заборони особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти будь-які дії щодо відчуження квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300 недійсним та витребування майна із чужого незаконного володіння.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 83, 89, 95, 149-153, 260, 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти заборону на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646649771080, право власності на яку, згідно купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. від 19 березня 2024 року № 2300, зареєстроване за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Заборонити ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , у будь-який спосіб вчиняти дії щодо відчуження та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 79,6 кв.м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2646649771080, право власності на яку, згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. від 19 березня 2024 року № 2300, зареєстроване за ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300 та витребування майна з чужого незаконного володіння;

Заборонити особам, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій (державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам та іншим, уповноваженим на вчинення реєстраційних дій особам) вчиняти будь-які дії щодо відчуження, розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу від 19 березня 2024 року № 2300 недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Строк пред`явлення ухвали до виконання становить три роки та обчислюється з наступного дня після її постановлення.

Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду в порядку та строки, передбачені ст. 353 355 ЦПК України.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Борєйко