Рішення від 05.05.2025 по справі 475/1256/23

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул. Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/1256/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.05.2025смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої-судді: Єгорової Н.І.

при секретареві: Маковецькій Л.А.,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Доманівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради, третя особа- ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним в силу закону,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Доманівської селищної ради, третя особа- ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним в силу закону , посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 30.10.2018 року, актовий запис №201.Після смерті батька залишилось спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 4.84 га, що розташована в межах території Царедарівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, про що свідчить Державний акт серії ЯА № 064312, виданий 7 листопада 2005 року Доманівською РДА та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010501300223.

Позивач як спадкоємцем першої черги у визначений ст.1270 ЦК України строк звернувся до Доманівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

При прийнятті заяви нотаріус повідомила, що на таке спадкове майно, як земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва існує заповіт від 2015 року. Іншої інформації йому не повідомили, посилаючись на нотаріальну таємницю. Згодом позивач дізнався, що заповіт було складено 13 серпня 2015 року на ім`я ОСОБА_3 , що проживає в с. Копані.

Зазначений заповіт було посвідчено головою Царедарівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області Шевченко Ж.М.

З огляду на наявну інформацію, ОСОБА_1 вважає, що заповіт складено з порушенням вимог щодо його посвідчення.

Так, статтею 1233 Цивільного кодексу України (ЦК України) визначено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт є одностороннім правочином (дія однієї сторони), породжує виникнення прав та обов`язків у спадкоємця після смерті заповідача.

Відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Загальні вимоги до форми заповіту встановлено у статті 1247 ЦК України. Так, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення; має бути особисто підписаний заповідачем; бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 2 Закону України «Про нотаріат» № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року (в редакції від 30 жовтня 2014 року чинній на момент вчинення спірного заповіту; далі Закон № 280/97-ВР), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

У населених пунктах, де немає нотаріусів, заповіти (крім секретних), посвідчують уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування (пункт 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про нотаріат»).

Пунктом 1.2 Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого наказом № 3306/5 від 11 листопада 2011 року, визначено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.

Підпунктом 5 п. б ч. 1 ст. 38 Закону № 280/97-ВР визначено, що до відання виконавчих органів сільських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання.

Виконавчим органом сільської ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень, (частина 1 ст. 51 Закону № 280/97-ВР).

Рішенням першої сесії VI скликання Царедарівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області від 16 листопада 2010 року «Про утворення виконавчого комітету Царедарівської сільської ради та затвердження його персонального складу» вирішено сформувати виконавчий комітет сільської ради.

Частиною 6 ст. 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що виконавчий комітет сільської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Однак, всупереч зазначеним вимогам законів, сільським головою Царедаріської сільської ради Доманівського району Миколаївської області Шевченко Ж.М. 31.12.2010 року було винесено розпорядження № 55, яким затверджено посадову інструкцію сільського голови, де у п. 2.15 передбачено, що у період відсутності секретаря виконкому сільської ради саме голова вчиняє нотаріальні дії.

До повноважень сільського голови ,передбачених статтею 42 вказаного Закону(в редакції .чинній на час виникнення спірних правовідносин) , не було віднесено питання прийняття розпорядження щодо покладання обов"зків по вчиненню нотаріальних дій на голову Царедарівської сільської ради , що повинно фіксуватися у протоколах засідань сесії виконавчого комітету ради.

Пунктом 1 ч.2 ст.37 Закону України "Про нотаріат" ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у населиних пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органів місцевого самоврядування вчиняють такі нотаріальні дії: вживають заходів щодо охорони спадкового майна; посвідчують за повіти (крім секретних).

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від28 квітня 1978 року №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недісними", у разі посвідчення угоди не тим органом або службовою особою, на яких покладенно здійснення нотаріальних функцій ,угода не може вважатися укладеною з додержанням встановленої нотаріальної форми.

Позивач ОСОБА_5 вважає, що сільський голова Царедаріської сільської ради Доманівського району Миколаївської області Шевченко Ж.М., посвідчуючи спірний заповіт, не мала на це повноважень, а тому вказаний заповіт просить визнати не дійсним в силу закону.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити посилаючись на те, що сільський голова Царедарівської сільської ради не мала повноважень на посвідчення заповіту, а тому заповіт, посвідчений з порушенням закону необхідно визнати недійсним, так як це порушує права позивача, як спадкоємця першої черги за законом.

Представник відповідача Доманівської селищної ради Савін Д. заперечував проти задоволення позовних вимог і просив в задоволені позову відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з"явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В письмовій заяві просила розглянути справу без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається,що 13.08.2015р. за життя на випадок смерті, ОСОБА_4 , зробив розпорядження, відповідно до якого земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,84 га, яка розташована в межах території Царедарівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області, належну йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯА № 064312, виданого Доманівською РДА 07.11.2005р. заповів ОСОБА_3 . Даний заповіт був посвідчений сільським головою Царедарівської сільської ради Доманівського району Миколаївської області Шевченко Ж.М. 13.08.2015р. в присутності свідків. Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 16.

Із позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилася спадщина та залишилося спадкове майно, до складу якого входить спірна земельна ділянка. Звернувшись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачу стало відомо, про існування заповіту на ім`я ОСОБА_3 , з яким він не погоджується.

Розпорядженням сільського голови Царедарівської сільської ради №55 від 31.12.2010р. «Про затвердження посадових інструкцій апарату виконавчого комітету Царедарівської сільської ради та бухгалтера централізованої бухгалтерії» були затверджені посадові інструкції, в тому числі голови виконкому від 31.12.2010р.

Згідно даної інструкції, а саме повноважень та функціональних обов`язків сільського голови, п.2.15 визначено, що сільський голова складає і засвідчує нотаріальні дії у відсутності секретаря сільської ради.

Позивач вважає, що посадову інструкцію про повноваження сільського голови, а саме щодо вчинення нотаріальних дій, сільський голова ОСОБА_6 затвердила з порушенням вимог чинного законодавства, без розгляду та погодження виконавчого комітету сільської ради, а тому посвідчуючи заповіт ОСОБА_4 , вона не мала на це відповідних повноважень.

Згідно ст..15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст..16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст..3 ЦПК України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним у спірних правовідносинах, та якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 у справі № 577/5321/17, від 03 жовтня 2018 у справі № 369/2770/16-ц, від 07 листопада 2018 у справі № 357/3394/16-ц та у постанові від 02 березня 2016 у справі № 6-308цс16, у частині застосування таких способів захисту прав та інтересів, як визнання нікчемного правочину недійсним і встановлення нікчемності правочину вказала, що недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача.

За таких умов, належним способом захисту інтересів позивача є визнання права на спадщину за умови, що він як спадкоємець першої черги за законом своєчасно подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права викладені в постановах Верхового Суду.

У постанові Великої Палати Верхового Суду від 17 квітня 2018 у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів і обґрунтованості позову- є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадіїї відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 у справі №637/228/17 зроблено висновок, що сільська рада не є належним відповідачем у справі про визнання заповіту недійсним та/або нікчемним.

Оскільки, Доманівська селищна рада не є належним відповідачем, то в задоволенні позовних вимог про визнання заповіту недійсним належить відмовити з тих підстав, що позовні вимоги пред`явлені до неналежного відповідача.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 листопада 2022р. у справі № 475/186/20 за позовом ОСОБА_1 про визнання заповіту нікчемним було відмовлено в задоволені позовних вимог до Доманівської селищної об`днаної територіальної громади у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача та роз`яснено позивачеві про не ефективний спосіб звернення до суду за захистом порушених прав.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку з пред`явленням позовних вимог до неналежного відповідача, а саме до Доманівської селищної ради, суд приходить висновку, що в задоволені позовних вимог про визнання заповіту недійсним необхідно відмовити.

Керуючись ст..ст. 10,12, 81, 141, 259, 263-268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Доманівської селищної ради, третя особа- ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним в силу закону- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження. У разі оскарження рішення, строк набуття чинності виникає після прийняття рішення апеляційним судом.

Суддя : Н. І. Єгорова