Рішення

від 02.05.2025 по справі 650/6721/24

ВЕРХНЬОРОГАЧИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/6721/24

провадження № 2/650/59/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2025 року Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Сікори О.О.,

за участю секретаря Завістовської Л.А.,

прокурора Кущ В.Г.,

представника позивача - Тягинської сільської ради - Анастюка О.В.,

представника позивача - Долиніна Д.Д.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Бондаренко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Велика Олександрівка цивільну справу за позовомкерівника Херсонської обласної прокуратури Нікітіна Віталія Сергійовича, який звернувся в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради, Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Керівник Херсонської обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради, Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області із вказаним позовом в якому просить витребувати у ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь Тягинської сільської ради (04401345) земельну ділянку 6520680200:02:001:0005 площею 95,0885 га, яка на цей час складається із земельних ділянок 6520680200:02:001:0746 площею 70,0000 га та 6520680200:02:001:0747 площею 25,0885 га. Розподіл судових витрат здійснити відповідно до статті 141 ЦПК України.

В обґрунтування позову заявник зазначив, що відповідно до інформації та документів отриманих у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що на адміністративній території Тягинської сільської ради (колишньої Бургунської сільської ради) за межами населеного пункту зареєстровано речові права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 95,0885 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0005.

Зазначений об`єкт перебуває у приватній власності. Вказані речові права зареєстровано на підставі неіснуючих документів, за відсутності волевиявлення територіальної громади та органу місцевого самоврядування внаслідок чого земельна ділянка протиправно вибула з комунальної власності та через проведення державної реєстрації прав фактично легалізовано право приватної власності на землю, що стало підставою звернення до суду в інтересах держави.

Прокурор Кущ В.Г., на судовому засіданні просив задовольнити позов пояснивши, що спірна земельна ділянка зареєстрована без передбачених на те законних підстав на підставі неіснуючих документів, тому підлягає витребуванню.

Представник позивача Тягинської сільської ради Анастюк О.В., на судовому засіданні підтримав вимоги позову просив їх задовольнити.

Представник позивача Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області Долинін Д.Д., на судовому засіданні підтримав вимоги позову просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 , на судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача Бондаренко О.М., на судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, перевіривши обставини наведені сторонами, суд дійшов таких висновків.

Херсонською обласною прокуратурою за результатами вивчення питання законності набуття та використання земельних ділянок на території Тягинської територіальної громади Бериславського району виявлено порушення законодавства та факти протиправного набуття та реєстрації прав у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до інформації та документів отриманих у порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що на адміністративній території Тягинської сільської ради (колишньої Бургунської сільської ради) за межами населеного пункту зареєстровано речові права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 95,0885 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0005.

Зазначений об`єкт перебуває у приватній власності. Вказані речові права зареєстровано на підставі неіснуючих документів, за відсутності волевиявлення територіальної громади та органу місцевого самоврядування внаслідок чого земельна ділянка протиправно вибула з комунальної власності та через проведення державної реєстрації прав фактично легалізовано право приватної власності на землю.

Так, рішенням державного реєстратора Великоолександрівської селищної ради Кованої А.В. 28.08.2024 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та 21.08.2024 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 95,0885 га кадастровий номер 6520680200:02:001:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2995597765206.

Підставою виникнення права власності та державної реєстрації є Державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: ЯЕ №944153 виданий 25.12.2006 Бериславським районним відділом земельних ресурсів.

До реєстраційної справи Державного реєстру речових прав долучено інформацію від Державного кадастрового реєстратора відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 28.06.2024 №301, згідно якої, з посиланням на Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, земельна ділянка перебуває у власності відповідача згідно Держакту ЯЕ №944153 зареєстрованого 25.12.2006.

Положення статей13,14Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно з частиною першоюстатті 3ЗК України відносини щодо володіння земельними ділянками в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

З отриманих з Державного архіву Херсонської області розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації за 2004 рік встановлено, що розпорядженням №722, яке датовано 09.09.2004, рішення ні щодо земельної ділянки площею 95,0885 га, ні щодо ОСОБА_1 , ні щодо іншої передачі земель у приватну власність не приймалося.

Державний земельний кадастр станом на час проведення державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку не містив відомостей про спірну земельну ділянку.

Інформація Державного кадастрового реєстратора, використана при вчиненні реєстраційних дій, Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області не створювалася, не реєструвалася та містить недостовірні відомості про реєстрацію земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Крім того, за результатами проведеної у 2020 році інвентаризації земельних ділянок сільськогосподарського призначення Бериславського району, Головним управлінням Держгеокадастру в Херсонській області відповідно до наказу №11 від 27.11.2020 за актом від 08.12.2020 передано з державної у комунальну власність Тягинської територіальної громади земельні ділянки загальною площею 4417,2759 га, до яких увійшла і земельна ділянка 6520680200:02:001:0005.

Таким чином, зазначені факти свідчать, що право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером: 6520680200:02:001:0005 не виникало, державну реєстрацію права власності проведено у порушення порядку, визначеного статтею 118 Земельного кодексу України, та на підставі документів, яким не посвідчується виникнення права власності на землю, за відсутності волевиявлення власника на передачу землі у приватну власність.

У подальшому, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 18.09.2024 земельну ділянку 6520680200:02:001:0005 площею 95,0885 га поділено та у Державному земельному кадастрі зареєстровано земельні ділянки 6520680200:02:001:0746 площею 70,0000 га та 6520680200:02:001:0747 площею 25,0885 га. Право власності відповідача на новоутворені внаслідок поділу земельні ділянки у Державному реєстрі речових правне зареєстровано.

Таким чином, враховуючи, що формування земельної ділянки, присвоєння кадастрового номеру та внесення відомостей про неї до Державного земельного кадастру може відбутися виключно на підставі документації із землеустрою, розроблення якої може бути здійснено виключно на підставі дозволу власника землі комунальної власності (органу місцевого самоврядування), відсутність дозволу на розробку документації із землеустрою, наданого у передбачений законодавством спосіб, вказує на протиправність внесення відповідних відомостей до ДЗК та формування ділянки, як об`єкта цивільних прав приватної форми власності.

Таким чином, встановлені та наведені вище обставини свідчать про фактичні порушення прав територіальної громади на землю, наслідком чого є її протиправне вибуття з комунальної власності за відсутності волевиявлення власника.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19, пункт 6.30), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд бере до уваги вимоги статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Щодо правомірності та пропорційності втручання прокурора у право власності відповідача необхідно враховувати таке.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів».

У практиці ЄСПЛ (зокрема рішення у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1Першого протоколудо Конвенціїпро захистправ іосновних свободлюдини (далі Перший протокол), а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Так, звернення прокурора з вказаним позовом є законним, оскільки статтею 131-1 Конституції України та статтею23Закону України«Про прокуратуру» наділено прокурора правом на звернення до суду за захистом інтересів держави у випадку коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задовольнити «суспільний», «публічний» інтерес, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Звернення прокурора з вказаним позовом до суду беззаперечно переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, оскільки реагування прокурора у даному випадку спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельної ділянки, яке відбувається з порушенням вимог чинного законодавства.

Окрім того, втручання держави шляхом пред`явлення прокурором цього позову та ухвалення судом відповідного рішення відповідає принципу «пропорційності», який передбачає дотримання справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання (рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселицький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року).

У зв`язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Задоволення такого позову призведе до відновлення порушених прав та законних інтересів держави, виходячи з того, що стан збереження земель призначення має загальнонаціональне значення.

За встановлених обставин, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати по оплаті судового збору.

Керуючись вищенаведеними положеннями ЦПК України, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в и р і ш и в :

Позовну заяву керівника Херсонської обласної прокуратури Нікітіна Віталія Сергійовича, який звернувся в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради, Тягинської сільської військової адміністрації Бериславського району Херсонської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задовольнити.

Витребувати у ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на користь Тягинської сільської ради (04401345) земельну ділянку 6520680200:02:001:0005 площею 95,0885 га, яка на цей час складається із земельних ділянок 6520680200:02:001:0746 площею 70,0000 га та 6520680200:02:001:0747 площею 25,0885 га.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Херсонської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 04851120) судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позову у розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 травня 2025 року.

Суддя: О.О. Сікора