Рішення від 30.04.2025 по справі 947/8464/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/8464/25

Провадження № 2/947/2137/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.04.2025 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Петренка В.С.

за участю секретаря Торгонської В.М.,

представників позивача Вовк О.Є., Зубаря В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного університету «Одеська юридична академія», Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» про захист трудових прав та інтересів,

ВСТАНОВИВ:

05.03.2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Негару Родіона Віталійовича звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Міністерства освіти і науки України, в якій просить визнати протиправним та скасувати пункти 5, 6, 7 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 року №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та поновити повноваження ОСОБА_1 на посаді ректора Національного університету «Одеська юридична академія».

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що він є ректором Національного університету «Одеська юридична академія», з яким укладено контракт, строком до 28.03.2028 року. Відповідачем, Міністерством освіти і науки України, прийнято наказ від 13.02.2025 року №213, пункти 5, 6, та 7 якого позивач вважає незаконними. Щодо незаконності п. 5 наказу позивач послався на те, що покладання на нього спірним наказом додаткових обов`язків не передбачено ані Статутом Національного університету «Одеська юридична академія», ані контрактом, ані чинним законодавством.

Щодо незаконності п. 6 наказу позивач посилається на те, що ані КЗпП України, ані Законом України «Про вищу освіту» не передбачено можливості припинення повноважень ректора без розірвання відповідного трудового договору (контракту). Також вказав, що на момент видання наказу позивач перебував у відпустці.

Щодо незаконності п. 7 наказу позивач вказав, що перебування його у відпустці унеможливлює виконання стосовно нього положень п. 7 наказу.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеса Петренка В.С. від 06.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав було залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_1 про необхідність виправити недоліки позову протягом 10 днів з дня отримання ухвали, а саме доплатити судовий збір в сумі 1211,20 грн., відповідно до кількості заявлених вимог немайнового характеру та надати докази такої сплати.

07.03.2025 року від представника позивача адвоката Негари Родіона Віталійовича надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, разом із квитанцією про сплату судового збору.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеса Петренка В.С. від 10.03.2025 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав.

Розгляд цивільної справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

14.03.2025 року представник позивача - адвокат Негара Родіон Віталійович звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання ректору Національного університету «Одеська юридична академія» Тодощаку Олегу Володимировичу в реалізації його посадових повноважень, прав та обов`язків, у тому числі шляхом їх зупинення, припинення, обмеження тощо; заборонити комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія», її голові та членам, вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання ректору Національного університету «Одеська юридична академія» Тодощаку О.В. в реалізації його посадових повноважень, прав та обов`язків, у тому числі шляхом їх зупинення, припинення, обмеження тощо; заборонити Міністерству освіти і науки України та уповноваженим ним особам звільняти ОСОБА_1 з посади ректора Національного університету «Одеська юридична академія»; заборонити державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по внесенню змін до відомостей у ЄДРПОУ про юридичну особу Національний університет «Одеська юридична академія», що пов`язані зі зміною керівника юридичної особи.

В обґрунтування наданої заяви позивач посилався на те, що через невжиття заходів забезпечення позову до вирішення цієї справи по суті позивача може бути попереджено про звільнення та звільнено з посади. Також, невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання позивачем своїх прав та обов`язків як ректора Національного університету «Одеська юридична академія», що матиме наслідками неможливість виплати заробітної плати, стипендій та інших виплат, передбачених законодавством, сплати обов`язкових податків та зборів, інших платежів. Посилався позивач також і на неможливість без вжиття заходів забезпечення позову виконання цільових показників діяльності закладу вищої освіти у встановлені трудовим контрактом ректора строки, зокрема протягом навчального року, що виступатиме самостійною підставою для розірвання такого контракту тощо. Наведене на думку позивача може суттєво ускладнити захист трудових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду у даній справі.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Негари Родіона Віталійовича про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонено Міністерству освіти і науки України вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання ректору Національного університету «Одеська юридична академія» Тодощаку Олегу Володимировичу в реалізації його посадових повноважень, прав та обов`язків, у тому числі шляхом їх зупинення, припинення, обмеження;

- заборонено комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія», її голові та членам, вчиняти будь-які дії щодо перешкоджання ректору Національного університету «Одеська юридична академія» Тодощаку О.В. в реалізації його посадових повноважень, прав та обов`язків, у тому числі шляхом їх зупинення, припинення, обмеження;

- заборонено Міністерству освіти і науки України та уповноваженим ним особам звільняти ОСОБА_1 з посади ректора Національного університету «Одеська юридична академія»;

- заборонено державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вчиняти будь-які дії у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань по внесенню змін до відомостей у ЄДРПОУ про юридичну особу Національний університет «Одеська юридична академія» (код ЄДРПОУ 20933314), що пов`язані зі зміною керівника юридичної особи.

24.03.2025 року від представника відповідача Міністерства освіти і науки України Александрович Лариси Олександрівни, надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову. У відзиві відповідач стверджує, що Міністерство діяло у межах своїх повноважень та на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 року № 111-р, а також вважає, що спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

24.03.2025 року від представника відповідача Міністерства освіти і науки України Александрович Лариси Олександрівни надійшло клопотання про передачу всіх матеріалів провадження у судовій справі №947/8464/25 за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2025 року клопотання представника відповідача Міністерства освіти і науки України Александрович Лариси Олександрівни про передачу справи за підсудністю, подане по цивільній справі №947/8464/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав та інтересів, залишено без задоволення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 07.04.2025 року постановлено залучити Національний університет «Одеська юридична академія» та Первинну профспілкову організацію Національного університету «Одеська юридична академія» до участі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, у цивільній справі №947/8464/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав та інтересів.

11.04.2025 року від представника Міністерства освітиі наукиУкраїни Матвіюк Миколи Андрійовича надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.04.2025 року заяву представникавідповідачаМіністерстваосвіти інаукиУкраїни МатвіюкМиколи Андрійовичапроучастьу судовомузасіданніврежимі відеоконференції,поданупосправі№947/8464/25запозовноюзаявою ОСОБА_1 до Міністерстваосвітиінауки України,третіособи,якінезаявляють самостійнихвимогщодопредмета спорунастороніпозивача -Національнийуніверситет«Одеська юридичнаакадемія»,Первиннапрофспілкова організаціяНаціональногоуніверситету«Одеська юридичнаакадемія»прозахист трудовихправтаінтересів булозадоволено частково.Судове засіданняпо цивільнійсправі №947/8464/25за позовноюзаявою ОСОБА_1 до Міністерстваосвіти інауки України,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача -Національний університет«Одеська юридичнаакадемія»,Первинна профспілковаорганізація Національногоуніверситету «Одеськаюридична академія»про захисттрудових правта інтересів,яке призначенена «30»квітня 2025року о14годині 30хвилин -провести врежимі відеоконференцзв`язкуз використаннямвласних технічнихзасобів задопомогою комплексутехнічних засобівта програмногозабезпечення «EasyCon».В іншійчастині заяви відмовлено.Попереджено, що відповідно до частини 5статті 212 ЦПК Україниризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

23.04.2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Негара Родіон Віталійович звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про виправлення описки в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року по цивільній справі №947/8464/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав та інтересів, зазначивши вірно номер цивільної справи «№947/8464/25», замість помилково зазначеного «№947/26870/24».

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 28.04.2025 року заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Негари Родіона Віталійовича про виправлення описки в ухвалі Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року по цивільній справі №947/8464/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про захист трудових прав та інтересів задоволено. Виправлено описку, допущену у вступній та резолютивній частині ухвали Київського районного суду м. Одеси від 14.03.2025 року та зазначено вірно номер цивільної справи «№947/8464/25», замість невірно зазначеного «№947/26870/24».

11.04.2025 року від представника відповідача Міністерства освіти і науки Матвіюка Миколи Андрійовича надійшло клопотання, в якому він просить зупинити провадження у справі №947/8464/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/9328/25.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2025 року клопотання представника відповідача Міністерства освіти і науки України Матвіюка Миколи Андрійовича про зупинення розгляду справи №947/8464/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного університету «Одеська юридична академія», Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» про захист трудових прав та інтересів було залишено без задоволення.

В судовому засіданні 30.04.2025 року представники позивача ОСОБА_1 адвокати Вовк Олександр Євгенович та Зубар Володимир Михайлович позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судове засідання 30.04.2025 року представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Національного університету «Одеська юридична академія», Первинної профспілкової організації Національного університету «Одеська юридична академія» не з`явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 07.04.2025 року, а також судових повісток про їх виклик до суду до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного документу (а.с. 219, 220, 225, 226), причини неявки не повідомили.

Представник відповідача Міністерства освіти і науки України Матвіюк Микола Андрійович про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.218), а також було задоволено клопотання останнього щодо проведення судового засідання за його участю, яке призначене на «30» квітня 2025 року о 14 годині 30 хвилин - в режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» і вказана ухвала була також направлена до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу (а.с.241).

В судове засідання 30.04.2025 року представник відповідача Міністерства освіти і науки України Матвіюк Микола Андрійович не вийшов у призначений час (14год. 30 хв.) на відеоконференцзв`язок, по невідомим суду причинам.

Зі змісту протоколу судового засідання в режимі конференції №4453997 вбачається, що, починаючи з 14 год. 54 хв. представник відповідача неодноразово безуспішно намагався підключитися до відеоконференції, однак зміг підключитися до відеоконференцзв`язку лише під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду о 15год. 30 хв.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що провадження у справі було відкрито 10.03.2025 року, вимоги ст.275 ЦПК України, в судовому засіданні 30.04.2025 року судом було вирішено розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

При цьому, відповідно до частини 5статті 212 ЦПК Україниризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

В трудовому праві закріплений та діє принцип оперативності (швидкості) вирішення трудових спорів. Цей принцип означає, що розгляд та вирішення трудових спорів здійснюється в більш короткі процесуальні строки.

Як неодноразово наголошував Верховний суд для трудових спорів дуже важливий швидкий розгляд. Саме тому законодавцем при внесенні змін до ЦПК трудові спори були віднесені до спрощеного позовного провадження, що призвело до скорочення строку їх судового розгляду за рахунок відсутності окремих стадій процесу (підготовчого провадження, судових дебатів), оперативності розгляду справ, що виникають з трудових відносин (не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі) тощо.

Крім того, судом протокольною ухвалою було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача щодо зобов`язання позивача надіслати до підсистеми «Електронний суд» повного тексту поданої адвокатом Вовк О.Є. 17.04.2025 року заяви про доповнення підстав позову у порядку ст.49 ЦПК України позивача ОСОБА_1 , у справі №947/8464/25 та надати всім учасникам справи розумний час для висловлювання позиції щодо доводів та міркувань, викладених у заяві про доповнення підстав позову.

Суд зазначає, що 26.03.2025 року від позивача ОСОБА_1 у письмовому вигляді надійшла заява про доповнення підстав позову. Судом було перевірено та з`ясовано, що вказана заява канцелярією суду була відсканована та додана до підсистеми «Електронний суд» в день її надходження до суду 26.03.2025 року о 17 год.08 хв., крім того копія вказаної заяви у письмовому варіанті була направлена позивачем на адресу відповідача, про що в матеріалах справи маються докази направлення від 26.03.2025 року (а.с.190, 191). Таким чином, суд вважає, що відповідач мав більш ніж достатньо часу для ознайомлення з вказаною заявою як в Електронному кабінеті, так і у письмовому вигляді.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників позивача, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та як встановлено судом, наказом Міністерства освіти і науки України від 28.03.2023 року № 92-к «Про призначення на посаду ректора» позивача призначено ректором Національного університету «Одеська юридична академія» строком на п`ять років з 29.03.2023 до 28.03.2028 як обраного за конкурсом на умовах, викладених у контракті.

Між сторонами укладено контракт від 28.03.2023 року № 1-76, який відповідно до п. 1 регулює трудові відносини, пов`язані з виконанням керівником своїх повноважень, встановлює цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинен забезпечити керівник закладу освіти, визначає права, обов`язки та відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці керівника, умови розірвання контракту, в тому числі дострокового, строк дії контракту та є особливою формою трудового договору, на підставі якого виникають трудові відносини між уповноваженим органом управління та керівником.

Положеннями контракту також визначено права (п. 3 контракту), обов`язки (п. 4 контракту) та гарантії (п. 8-9 контракту) керівника.

В п. 14 контракту передбачається, що дія цього контракту припиняється:

1) із закінченням строку, на який його укладено;

2) до закінчення строку дії контракту:

- за угодою сторін;

- з ініціативи уповноваженого органу управління до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтями 40 і 41 Кодексу законів про працю України та цим контрактом;

- з ініціативи керівника до закінчення строку дії контракту у випадках, передбачених статтями 38 і 39 Кодексу законів про працю України та цим контрактом;

- у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом;

- у разі недосягнення цільових показників, визначених у пункті 2 цього контракту, у разі невиконання закладом вищої освіти зобов`язань щодо сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, несвоєчасну виплату заробітної плати працівникам з його вини, порушень у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, загальнообов`язкового державного соціального страхування тощо;

- за поданням органів державного нагляду у сфері праці у разі систематичних порушень вимог законодавства про працю;

- у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів закладу вищої освіти , у тому числі під час здійснення закупівель товарів, робіт і послуг;

- у разі систематичного невиконання покладених на керівника обов`язків, визначених законодавством, статутом, цим контрактом, та законних вимог уповноваженого органу управління;

- у разі виникнення обставин, передбачених частиною другою статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

Згідно з положеннями п. 15 контракту додаткові підстави для припинення контракту: інші випадки передбачені законодавством.

У разі розірвання контракту з підстав, передбачених цим контрактом, звільнення провадиться згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Строк дії контракту - з 29.03.2023 року до 28.03.2028 року (п. 17 контракту).

Наказом Національного університету «Одеська юридична академія» від 29.03.2023 року № 835-5 «Про переведення» позивача ОСОБА_1 переведено з посади декана на посаду ректора.

Відповідно до наказу Національного університету «Одеська юридична академія» від 27.01.2025 року № 229-05 «Про відпустку» ОСОБА_1 відбув у відпустку з 03.02.2025 року строком на 19 календарних днів за період роботи з 16.10.2023 року по 15.10.2024 року на підставі згоди Міністерства освіти і науки України. Підставою для видання зазначеного наказу було, зокрема, погодження заступника міністра Міністерства освіти і науки України Винницького М. Таким чином, з 03.02.2025 року по 21.02.2025 року позивач перебував у відпустці.

12.02.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 12.02.2025 року № 111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».

13.02.2025 року Міністерством освіти і науки України видано наказ від 13.02.2025 року №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».

В п. 1 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 року №213 постановлено реорганізувати Національний університет «Одеська юридична академія» (код згідно з ЄДРПОУ 20933314) шляхом приєднання його до Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (код згідно з ЄДРПОУ 02071091) разом з відокремленими структурними підрозділами.

В п. 5 наказу №213 на позивача ОСОБА_1 покладено обов`язки щодо забезпечення:

1) безперешкодного доступу членів комісії з реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія» (далі - Комісія) до приміщень та всіх підрозділів Національного університету «Одеська юридична академія»;

2) надання первинних документів фінансово-господарської та іншої діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» на вимогу членів Комісії;

3) збереження службових документів та інформації, яку вони містять, унеможливлення втрати і незаконного знищення відповідних документів.

У п. 6 наказу №213 установлено, що відповідно до частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Національного університету «Одеська юридична академія», повноваження Тодощака Олега, ректора Національного університету «Одеська юридична академія» припиняються.

У п. 7 наказу №213 доручено Департаменту кадрового забезпечення (Фурлет Наталія) попередити в установленому порядку керівника Національного університету «Одеська юридична академія» про вивільнення згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України.

Позивач вважає, що зазначений Наказ у частині, що порушує трудові права та інтереси позивача, є протиправним, необґрунтованим та неузгодженим, а також таким, що порушує його трудові права та інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Відповідно до абз. 1 ч. 7 ст. 24 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти діє на підставі власного статуту.

Згідно до п. 12 ч. 7 ст. 24 Закону України «Про вищу освіту» статут закладу вищої освіти повинен містити порядок реорганізації та ліквідації закладу вищої освіти.

За змістом ч. 1 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти (ректор, президент, начальник, директор тощо) здійснює безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти. Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти.

В ч. 1 ст. 2 КЗпП України передбачено, що право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації,а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

За змістом ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

В ч. 1 ст. 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до абз. 10 ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» з особою (кандидатурою), обраною керівником закладу вищої освіти відповідно до вимог цього Закону, засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) укладає контракт строком на п`ять років не пізніше одного місяця з дня її обрання, визначаючи у контракті цільові показники діяльності закладу вищої освіти, досягнення яких повинна забезпечити особа (кандидатура) на посаді керівника закладу вищої освіти в разі підписання контракту, механізми перевірки досягнення таких цільових показників, а також терміни для досягнення таких цільових показників.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; проведення службової перевірки роботодавцем, який віднесений до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктів чи операторів критичної інфраструктури; в інших випадках, передбачених законодавством.

Що стосується п. 5 наказу №213 то суд вважає, що шляхом зобов`язання позивача вжити певні дії, а саме, забезпечити 1) безперешкодний доступ членів Комісії до приміщень та всіх підрозділів Національного університету «Одеська юридична академія»; 2) надання первинних документів фінансово-господарської та іншої діяльності Національного університету «Одеська юридична академія» на вимогу членів Комісії; 3) збереженість службових документів та Інформації, яку вони містять, унеможливити втрату і несанкціоноване знищення відповідних документів, - на позивача покладаються додаткові обов`язки, що не передбачені контрактом від 28.03.2023 року №І-76.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідач не довів, на якій правовій підставі ґрунтується п. 5 наказу, та яка б надавала відповідачу право покладати на позивача додаткові, не погоджені взаємно сторонами, обов`язки.

Пунктом 6 наказу №213 установлюється, що відповідно до ч. 4 ст. 105 Цивільного кодексу України з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Національного університету «Одеська юридична академія», повноваження Тодощака О.В., ректора Національного університету «Одеська юридична академія», припиняються.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю закладу вищої освіти здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов`язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом закладу вищої освіти. Керівник є представником закладу вищої освіти у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом закладу вищої освіти.

Згідно до ч. 3 ст. 42 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти може бути звільнений з посади засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою), а також у зв`язку з прийняттям рішення про його відкликання вищим колегіальним органом громадського самоврядування, який його обрав на посаду з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту закладу вищої освіти та умов контракту. Подання про відкликання керівника може бути внесено до вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти не менш як половиною статутного складу наглядової або вченої ради закладу вищої освіти. Рішення про відкликання керівника закладу вищої освіти приймається більшістю голосів за умови присутності не менш як двох третин статутного складу вищого колегіального органу громадського самоврядування закладу вищої освіти.

Звільнення або будь-яке інше припинення або обмеження повноважень позивача як працівника має відбуватись у відповідності до чинного законодавства України.

Чинним КЗпП України, Законом України «Про вищу освіту» та контрактом не передбачено можливість припинення повноважень ректора без розірвання відповідного трудового договору (контракту).

Трудовий договір (контракт) від 28.03.2023 року №І-76 є чинним.

У пункті 6 наказу №213 від 13.02.2025 року, із посиланням на ч. 4 ст. 105 ЦК України, зазначається, що з моменту призначення Комісії до неї переходять повноваження щодо управління справами Національного університету «Одеська юридична академія», повноваження Тодощака Олега, ректора Національного університету «Одеська юридична академія» припиняються.

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Однак, у ч. 4 ст. 105 ЦК України не вказано про автоматичне припинення повноважень керівника вищого навчального закладу.

Відповідно до ч. 3-6 ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» керівник закладу вищої освіти в межах наданих йому повноважень:1) організовує діяльність закладу вищої освіти; 2) вирішує питання фінансово-господарської діяльності закладу вищої освіти, затверджує його структуру і штатний розпис; 3) видає накази і розпорядження, дає обов`язкові для виконання всіма учасниками освітнього процесу і структурними підрозділами закладу вищої освіти доручення; 4) відповідає за результати діяльності закладу вищої освіти перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою); 5) є розпорядником майна і коштів; 6) забезпечує виконання фінансового плану (кошторису), укладає договори; 7) призначає на посаду та звільняє з посади працівників; 8) забезпечує охорону праці, дотримання законності та порядку; 9) визначає функціональні обов`язки працівників; 10) формує контингент осіб, які навчаються у закладі вищої освіти; 11) відраховує з закладу вищої освіти та поновлює на навчання в ньому здобувачів вищої освіти за погодженням з органами студентського самоврядування та первинними профспілковими організаціями осіб, які навчаються (якщо дана особа є членом профспілки), з підстав, установлених цим Законом;12) забезпечує організацію та здійснення контролю за виконанням навчальних планів і програм навчальних дисциплін; 13) контролює дотримання всіма підрозділами штатно-фінансової дисципліни; 14) здійснює контроль за якістю роботи педагогічних, науково-педагогічних, наукових та інших працівників; 15) забезпечує створення умов для здійснення дієвого та відкритого громадського контролю за діяльністю закладу вищої освіти; 16) сприяє та створює умови для діяльності органів студентського самоврядування, організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів, громадських організацій, які діють у закладі вищої освіти; 17) сприяє формуванню здорового способу життя у здобувачів вищої освіти, зміцненню спортивно-оздоровчої бази закладу вищої освіти, створює належні умови для занять масовим спортом; 18) спільно з виборними органами первинних організацій профспілок працівників закладу вищої освіти і студентів подає для затвердження вищому колегіальному органу громадського самоврядування закладу вищої освіти правила внутрішнього розпорядку та колективний договір і після затвердження підписує їх; 19) здійснює інші передбачені статутом повноваження.

Керівник закладу вищої освіти відповідає за провадження освітньої, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності у закладі вищої освіти, за результати фінансово-господарської діяльності, стан і збереження нерухомого та іншого майна цього закладу.

Керівник закладу вищої освіти щороку звітує перед засновником (засновниками) або уповноваженим ним (ними) органом (особою) та вищим колегіальним органом громадського самоврядування закладу вищої освіти.

Щорічний звіт керівника закладу вищої освіти повинен містити інформацію про рівень досягнення цільових показників діяльності закладу вищої освіти, визначених контрактом, станом на 31 грудня року, за який складено звіт, і підлягає внесенню до Єдиної державної електронної бази з питань освіти та оприлюднюється в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності Єдиної державної електронної бази з питань освіти та на офіційному веб-сайті закладу вищої освіти.

Керівник закладу вищої освіти відповідно до статуту може делегувати частину своїх повноважень своїм заступникам і керівникам структурних підрозділів.

Суд вважає, що, з огляду на перелік повноважень позивача як керівника вищого навчального закладу, припинення повноважень ректора призведе до неможливості повноцінної діяльності Національного університету «Одеська юридична академія». З огляду на специфіку повноважень ректора, передання таких повноважень до ліквідаційної комісії та їх належне здійснення є неможливим. При цьому не здійснення таких повноважень, так само як і відсутність особи, яка їх виконує, призведе до унеможливлення діяльності вищого навчального закладу.

Що стосується п. 7 оскаржуваного наказу №213 від 13.02.2025 року, то суд зазначає про наступне.

У пункті 7 вказаного наказу зазначається, що Департаменту кадрового забезпечення (Фурлет Наталія) попередити в установленому порядку керівника Національного університету «Одеська юридична академія» про вивільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його дії можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках - змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного суду.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 28.05.2024 року по справі №520/7440/21 після реорганізації Харківської медичної академії післядипломної освіти цю установу буде припинено як юридичну особу, а укладені з нею трудові договори можуть бути розірвані з ініціативи роботодавця або з інших, визначених у законі підстав. Тобто така реорганізація у будь - якому разі зумовить масове вивільнення працівників, незалежно від того, чи будуть вони у майбутньому працевлаштовані шляхом зарахування їх до штату Харківського національного медичного університету та укладення нових трудових договорів з цим закладом (пункт 71 постанови).

Отже, Верховний Суд зробив висновок, що реорганізація у будь-якому разі зумовить масове вивільнення працівників, незалежно від того, чи будуть вони у майбутньому працевлаштовані шляхом зарахування їх до штату іншого навчального закладу та укладення нових трудових договорів з цим закладом.

Відповідно до ст. 494 КЗпП ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після подання виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) повідомлення про заплановане масове вивільнення з відповідною інформацією (у письмовому вигляді) про такі заходи, включаючи відомості про причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, не пізніше трьох місяців з дати прийняття рішення про масове вивільнення проводить консультації з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) щодо заходів із запобігання звільненню, зведення його до мінімуму та пом`якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Визначене законом правило стосовно повідомлення професійних спілок про реорганізацію юридичної особи поширюється на всі установи незалежно від організаційно-правової форми та/або форми власності, тобто може бути застосована й у спірних в цій справі правовідносинах (постанова Верховного Суду від 28.05.2024 року по справі №520/7440/21).

Відповідно до абзацу 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» у разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Верховний Суд у постанові від 29.03.2021 року у справі №815/3761/16 зазначив, що системний аналіз положень частини другої статті 49-4 Кодексу законів про працю України у поєднанні з положеннями частини третьої статті 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» дає підстави для висновку, що правила стосовно повідомлення професійних спілок про ліквідацію чи реорганізацію, що супроводжується скороченням штату або чисельності працівників, поширюється на всі підприємства, установи, організації, незалежно від організаційно-правової форми та/або форми власності.

Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 року у справі №823/310/16.

Предметом доказування у цій справі охоплюються обставини щодо дотримання відповідачем процедури прийняття наказу про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», в тому числі й оспорюваних пунктів 5, 6, 7 Наказу, зокрема вимог, встановлених ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки, їх об`єднання беруть участь у розробленні державної політики зайнятості населення, державних та територіальних програм зайнятості, проводять спільні консультації з цих проблем з роботодавцями, їх об`єднаннями, а також з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пропонують заходи щодо соціального захисту членів профспілок, які вивільняються в результаті реорганізації або ліквідації підприємств, установ, організацій, здійснюють контроль за виконанням законодавства про зайнятість.

Права і повноваження профспілок щодо забезпечення захисту працівників від безробіття та його наслідків визначаються законодавством і колективними договорами та угодами.

У разі, якщо роботодавець планує звільнення працівників з причин економічного, технологічного, структурного чи аналогічного характеру або у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією, зміною форми власності підприємства, установи, організації, він повинен завчасно, не пізніше як за три місяці до намічуваних звільнень надати первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також провести консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Профспілки мають право вносити пропозиції державним органам, органам місцевого самоврядування, роботодавцям, їх об`єднанням про перенесення термінів, тимчасове припинення або скасування заходів, пов`язаних з вивільненням працівників, які є обов`язковими для розгляду.

На необхідності дотримання вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» щодо виконання покладеного на засновника обов`язку надавати інформацію первинним профспілковим організаціям щодо вивільнення працівників у зв`язку із реорганізацією шкільних закладів наголошувалось й у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 року у справі №520/6929/19.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідач протягом розгляду справи не надав, та у матеріалах справи відсутні докази попередження Міністерством освіті і науки України Профспілки Національного університету «Одеська юридична академія» про початок реорганізації, що призведе до масового вивільнення працівників, в тому числі й позивача.

У статті 13 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод зазначається наступне: кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За статтею 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Характер засобу юридичного захисту, необхідного для дотримання ст. 13 Конвенції, залежить від природи можливого порушення. Під «ефективним» слід розуміти такий засіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. За змістом ефективний засіб захисту повинен відповідати природі порушеного права, характеру допущеного порушення та наслідкам, які спричинило порушення права особи.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №910/7164/19.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 та інших.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей55,124 Конституції Українита статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що позовна вимога ОСОБА_1 про поновлення його повноважень на посаді ректора Національного університету «Одеська юридична академія» відповідає критерію ефективності обраного способу захисту порушеного права та підлягає задоволенню.

При цьому на зазначені відповідачем у відзиві доводи щодо необхідності розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства, суд наголошує, що відповідно до укладеного між сторонами контракту від 28.03.2023 року №І-76, виникли трудові правовідносини, з приводу яких виник спір, таким чином спір є трудовим і має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Публічна служба діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 17 ч.1 ст. 4 КАС)

Посада ректора Національного університету«Одеська юридичнаакадемія» невідноситься допублічної служби,а позивач ОСОБА_1 не є посадовою особою публічної служби, що виключає можливість розгляду даного трудового спору в порядку адміністративного судочинства в розумінні п.2 ч.1 ст.19 КАС України, а тому позиція відповідача у цій частині судом відхиляється.

Суд підкреслює, що в межах даної цивільної справи судом не надається оцінка ні правомірності розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.02.2025 року № 111-р «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія», ні компетенції та законності наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 року №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» в цілому, а досліджуються лише питання дотримання прав позивача пунктами 5, 6, 7 наказу Міністерства освіти і науки України, які безпосередньо стосуються його трудових прав та інтересів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що справу розглянуто із дотриманням предметної та територіальної юрисдикції, а позов підлягає задоволенню в частині визнання протиправними та скасування пунктів 5, 6, 7 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія» та поновлення повноважень ОСОБА_1 на посаді ректора Національного університету «Одеська юридична академія».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускаєнегайне виконаннярішень усправах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Позовна вимога щодо негайного виконання рішення суду у частині поновлення повноважень ОСОБА_1 як ректора Національного університету «Одеська юридична академія» задоволенню не підлягає, оскільки його не було звільнено з посади та судом вирішується лише питання про поновлення повноважень на посаді ректора, а не поновлення позивача на посаді ректора.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.12,18,19,81,82, 247,258,259,274-279, 354-355 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, за участю третіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача -Національного університету«Одеська юридичнаакадемія»,Первинної профспілковоїорганізації Національногоуніверситету «Одеськаюридична академія»про захисттрудових правта інтересів задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункти 5, 6, 7 наказу Міністерства освіти і науки України від 13.02.2025 №213 «Про реорганізацію Національного університету «Одеська юридична академія».

Поновити повноваження ОСОБА_1 на посаді ректора Національного університету «Одеська юридична академія».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення виготовлений 05.05.2025 року.

Суддя В. С. Петренко