Ухвала

від 29.04.2025 по справі 554/9483/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 29.04.2025Справа № 554/9483/24 Провадження № 1-кс/554/5555/2025

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2025 року м. Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави в складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 7202317000000004 від 17.02.2023 року, -

В С Т А Н О В И В :

До слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №7202317000000004 від 17.02.2023 року.

Вимоги скаргиобґрунтовані тим,що 09.07.2024р. ОСОБА_6 повідомленопро підозруу вчиненнікримінального правопорушенняпередбаченого ч.3ст.28ч.3ст.212КК Україниу кримінальномупровадженні №72023170000000004від 17.02.2023р.

В обґрунтування повідомлення про підозру (наявності самого факту правопорушення) сторона обвинувачення фактично посилається тільки на висновки судово-економічної експертизи.

Більше того, висновки судово-економічної експертизи полягають в тому, що експерт аналізував аналітичну довідку надану податківцями. Згідно висновків експертизи в аналітичних довідках зазначалося, що є ймовірність ухилення від сплати податків.

Аналізуючи вказане експерт зазначив, що: надана аналітична довідка не є актом перевірки в розумінні п. 75.1 п. 86.1 ПКУ за результатом якого складають податкові-повідомлення рішення із визначенням сум донарахованих податків та зборів. Висновок аналітичного дослідження ДПС України містить пряму вказівку про те, що вони є ймовірними (можливими).

Даючи висновок про оцінку аналітичного дослідження про ймовірність, експерт вказує теж про ймовірність. Ймовірність це можливо так, а можливо ні. Ймовірно так, ймовірно ні, це не є наявністю обґрунтованої підозри.

Згідно з п. 41.1.1 ПК України «контролюючими органами є: податкові органи щодо дотримання законодавства з питань оподаткування».

Адвокат наголошує,що жодніаналітичні довідкичи висновкиекспертів узгоджене податкове повідомлення-рішення (ППР) замістити не в змозі.

По-перше, оскільки вони, згідно з ПК України, не утворюють обов`язку сплати податку платником.

По-друге, Верховний Суд у рішенні від 02.04.2020 у справі № 160/93/19 дійшов висновку, що «будь-яка податкова інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, в тому числі і отримана з причин неможливості проведення документальних перевірок, має виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону».

По-третє, Міністерство юстиції України листом від 26 серпня 2020 року надало відповідь із приводу скарги від 18.06.2020 № 183, вих. 2020 (вх. № 17757-33-20 від 23.06.2020). Згідно з відповіддю висновок експерта є особистою думкою експерта та має умовний (ймовірний) характер.

По-четверте, згідно з п. 112.2 ПК України «особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання».

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 в невстановлений слідством час, перебуваючи в невстановленому місці з метою отримання прибутку, забезпечив створення та подальшу фінансово-господарську діяльність групи компаній «VM Group» до складу якої в різний проміжок часу увійшли наступні суб?єкти підприємницької діяльності: ТОВ «Азарес» (код за ЄДРПОУ 42831334), ТОВ «Торговий Дім Кременчук» (код за ЄДРПОУ 43772977), «Стандарт Оіл Компані» (код за ЄДРПО 43117539) та ТОВ «Інтерего» (код за ЄДРПОУ 42814298).

Основним видом діяльності указаної групи підприємств ОСОБА_6 визначив оптову торгівлю твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

ОСОБА_6 маючи достатнього досвіду для введення фінансово-господарської діяльності, будучи засновником та директором ТОВ «Енергоресурс» (код за ЄДРПОУ 25162382), юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Галузевий, 6б, засновником ТОВ «Центроград Кременчук» (код за ЄДРПОУ 44791985), юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, 22, засновником ТОВ «Альфа груп 77» та фактично контролюючи діяльність групи компанії «VM Group», переслідуючи мету незаконного збагачення, вирішив створити організовану групу з метою систематичного ухилення від сплати податків.

З метою реалізації заздалегідь розробленого плану вчинення злочинів, ОСОБА_6 запропонував керівникам підконтрольної останньому групі компаній «VM Group», діяльність якої полягає в оптовій торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, а саме: ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який займає посаду директора ТОВ «Азарес» (код за ЄДРПОУ 42831334), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка займає посаду директора ТОВ «Торговий Дім Кременчук» (код за ЄДРПОУ 3772977), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який займає посаду директора ТОВ «Стандарт Оіл Компані» (код за ЄДРПОУ 43117559) та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який займає посаду директора ТОВ «Інтерего» (код за ЄДРПОУ 42814298), створити організовану групу з метою умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах під його керівництвом.

На думку обвинувачення ОСОБА_6 безпосередньо керував організованою групою та являвся організатором вчинення злочину, безпосередньо керував підготовкою до їх вчинення, а також приймав активну участь у вчиненні злочинів.

Захист категорично не погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо участі ОСОБА_6 в організованій групі та його ролі як організатора злочину. У матеріалах кримінального провадження відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували факт керівництва організованою групою з боку ОСОБА_6 , його участь у підготовці чи безпосередньому вчиненні інкримінованих злочинів.

Сторона обвинувачення не надала жодних об`єктивних даних, які б вказували на узгодженість дій між нібито учасниками групи, наявність спільного плану чи розподілу ролей. Жодного доказу, який би підтверджував координуючу або організаторську роль ОСОБА_6 , немає.

Таким чином, твердження обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях, що є неприпустимим у кримінальному процесі. Відповідно до принципу презумпції невинуватості, сумніви у доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Адвокат вважає підозру незаконною та необґрунтованою, а тому прохав скасувати її.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав скаргу в повному обсязі та просив її задовольнити з підстав наведених у ній.

Прокурор заперечував щодо задоволення скарги.

Заслухавши доводи сторін судового розгляду, вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, матеріали кримінального провадження №47202317000000004 повністю в наданому обсязі, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Так, відповідно до п. 10 ч.1ст.303 КПК України, підозрюваним, його захисником чи законним представником може бути оскаржено повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом.

Як убачається з матеріалів скарги, старшим детективом Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області ОСОБА_11 , погодженим з прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3ст.28 ч.3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні №72023170000000004 від 17.02.2023 року.

09.07.2024р. ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України у кримінальному провадженні № 72023170000000004 від 17.02.2023р.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Частинами 1, 2 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом (частина 1 статті 26 КПК України).

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржене повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.

Із поданої скарги вбачається, що підставами для скасування повідомлення про підозру захисник зазначає те, що дане повідомлення про підозру ґрунтується тільки на висновку судово економічних експертиз, висновки якої є імовірними, а отже зовсім не конкретними в розумінні в тому числі і сум несплачених податків та інших обов`язкових платежів до Державного бюджету.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України підозра не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

Положеннями ст. 47 КПК України встановлено, що захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені цим Кодексом та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, та з`ясування обставин, які спростовують підозру, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного.

З огляду на ч. 1 ст. 94 КПК України слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Положення ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст. 47, ч. 1 ст. 94, п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України дають підстави для висновку, що при оскарженні повідомлення про підозру слідчий суддя уповноважений перевіряти достатність доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Таку перевірку слідчий суддя здійснює виключно з метою судового контролю за дотриманням саме прав, свобод та інтересів особи у кримінальному провадженні.

Встановлення двомісячного строку, після якого дозволяється оскаржити повідомлення про підозру у вчиненні злочину, має на меті надати період, за збігом якого слідчий суддя зможе встановити чи укріпилася така підозра, чи стала спростованою. Саме тому лише після спливу цього строку є доцільним та можливим здійснити судовий контроль за наявністю достатніх доказів для підозри.

Так, системний аналіз норм КПК України та практики Європейського Суду з прав людини свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом і т.д.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 276 КПК України, повідомлення про підозру передбачає дотримання стандарту наявності достатніх доказів.

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має співвідноситися зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/або можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання у права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності в особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість слід виходити з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, у справі «K.F. проти Німеччини» «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (рішення від 30.08.1990 р. у справі «Fox, Campbell and Hartly проти Сполученого Королівства»). Обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватися у кримінальному провадженні конкретними доказами. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Слідчий суддя в жодному випадку не повинен встановлювати причетність особи поза розумним сумнівом, втім, обґрунтована підозра має підтверджуватися конкретними фактами та обставинами, що можуть переконати об`єктивного спостерігача, тобто не професіонала у сфері права, в існуванні зв`язку між діями особи та подією. Такі фактичні обставини повинні бути чіткими та зрозумілими і знайти своє відображення у відповідному рішенні компетентного органу.

Отже обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти, перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом, другий стосується питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.

При розгляді скарги на повідомлення про підозру слідчий суддя має оцінити достатність та належність доказів стосовно того чи має місце переконання за стандартом достатності доказів для цілей повідомлення про підозру.

Із врахуванням викладеного вище,судом вбачається, що у даному конкретному випадку, аналізуючи вказане експерт зазначив, що: надана аналітична довідка не є актом перевірки в розумінні п. 75.1 п. 86.1 ПКУ за результатом якого складають податкові-повідомлення рішення із визначенням сум донарахованих податків та зборів. Висновок аналітичного дослідження ДПС України містить пряму вказівку про те, що вони є ймовірними (можливими). Даючи висновок про оцінку аналітичного дослідження про ймовірність, експерт вказує теж про ймовірність.

Поняття «ймовірність» є синонімом поняттям «може бути», «може не бути», «можливо», що прямо вказує на неконкретність повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 09.07.2024 року за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 212КК України.

Натомість, відповідно висновку судово-економічної експертизи №1302 від 15.01.2025р., «У обсязі наданих на дослідження документів та межах компетенції експерта економіста, висновки акту документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи №11559/16-31-07-01-02/42831334 від 23.08.2024 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «АЗАРЕС», податковий номер 42831334», згідно яких встановлено порушення ТОВ «АЗАРЕС»: п. 201.1, 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), наслідком чого встановлено відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних всього на суму ПДВ 2896575,45 грн., експертом документально по бухгалтерському та податковому обліку піддержується».

Згідно з п. 41.1.1 ПК України «контролюючими органами є: податкові органи щодо дотримання законодавства з питань оподаткування».

Згідно з п. 19-1.1.2 ПК України «контролюючі органи контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів».

Згідно з п. 54.1. ПК України «крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою».

Згідно з п. 61.2, 61.3 ПК України податковий контроль здійснюють виключно податкові та митні органи в межах їх повноважень, встановлених ПКУ. Органи Служби безпеки України, Національної поліції України, прокуратури, інші правоохоронні органи та їх службові (посадові) особи не можуть брати безпосередньої участі у перевірках, що проводяться контролюючими органами, та проводити перевірки суб`єктів підприємницької діяльності з питань оподаткування.

Згідно з п. 14.1.157 ПК України «податкове повідомлення-рішення письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках».

Згідно з п. 58.1 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (ППР), якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не відповідає визначеному ПК України.

Згідно з п. 56.18 ПК України «платник податків має право оскаржити в суді ППР. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили».

Крім цього, судом вбачається, що жодним доказом в розумінні КПК України не доведено вчинення описаних в повідомленні про підозру дій в складі організованої злочинної групи. З усіх матеріалів кримінального провадження вбачається лише просто звичайна господарська діяльність осіб, яким необґрунтовано повідомлено про підозру 09.07.2024 року також в частині вчинення описаного в складі організованої злочинної групи.

Слідчий суддя доходить висновку, що твердження сторони обвинувачення, зважаючи на всі викладені у їх сукупності в оскаржуваному повідомленні про підозру обставини ґрунтується на суб`єктивних припущеннях щодо умислу, оскільки не підкріплене конкретними доказами у даному кримінальному провадженні, на що вказує сам текст оскаржуваного повідомлення, що, у свою чергу, дозволяє слідчому судді зробити висновок про відсутність підстав вважати повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст.212 КК України, викладене в оскаржуваному повідомленні про підозру, обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню, оскільки після отримання інформації про значно менший обсяг сум несплачених податків ні слідчим ні прокурором не було вжито заходів щодо внесення змін до існуючої підозри.

Також слід зауважити, що ні слідчим ні прокурором після отримання досліджених судом доказів, які є в матеріалах кримінального провадження, навіть після ознайомлення зі скаргою на повідомлення про підозру, повідомлення про підозру не було змінено, хоча доведений розмір несплачених податків було зменшено в декілька десятків разів, що прямо впливає на кваліфікацію чи навіть на відсутність самого факту правопорушення, інкримінованого ОСОБА_6 .

У зв`язку із вищевикладеним, слідчий суддя доходить до висновку про наявність достатніх та більш ніж переконливих підстав для скасування повідомлення старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області ОСОБА_11 , погоджене з прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 про підозру у кримінальному провадженні № 72023170000000004 від 17.02.2023 року вручене 09.07.2024 р. ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України, оскільки саме в такому вигляді воно не може продовжувати існувати в подальшому.

Керуючись ст.ст. 277-278, 303-307, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на повідомлення про підозру укримінальному провадженні №7202317000000004від 17.02.2023року - задовольнити. Скасувати повідомлення старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області ОСОБА_11 , погоджене з прокурором відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_12 про підозру у кримінальному провадженні № 72023170000000004 від 17.02.2023 року вручене 09.07.2024 р. ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212 КК України. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1