Рішення

від 29.04.2025 по справі 490/2421/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

н\п 2/490/330/2025 Справа № 490/2421/24

Центральний районний суд м. Миколаєва

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Центральний районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Черенкової Н.П.,

при секретарі - Романовій К.Т.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про особу як батька дитини, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА.

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся з даним позовом до відповідачки, в якому просив виключити відомості про батька ОСОБА_1 з актового запису № 1310 від 22.09.2021 р. внесених відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обгрунтування позову вказав наступне.

06 жовтня 2020 року між ним та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстрований Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за № 421, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . 22 вересня 2021 року було видано повторно свідоцтво про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Повторно свідоцтво було видано так, як до цього у першому свідоцтві про народження дитини ОСОБА_3 був зареєстрований, як ОСОБА_3 , відомості про батька внесені згідно ч. 1 ст. 135 СК України. Підставою повторного отримання свідоцтва про народження дитини було визнання мною того, що я є батьком дитини. Позивач вказує, що протягом останніх років відношення з відповідачкою поступово погіршувались, в результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Будь-які спроби в свій час примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у них з відповідачкою різні погляди на сімейне життя та обов`язки.

Позивач зазначає, що 22.01.2024 р. він звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про розірвання шлюбу. Після отримання повторного свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_2 сина ОСОБА_3 ОСОБА_2 почала натякати на те, що позивач не є батьком ОСОБА_3 .

За такого, враховуючи вищевказане, позивач змушений звернутися до суду з даною позовною заявою та просить задовольнити позов в повному обсязі.

Хід справи та процесуальні дії суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 28.03.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою від 10.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи призначено в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.08.2024 року по справі призначено судово молекулярно - генетичну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: Чи є громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , біологічним батьком малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ?

Проведення експертизи доручено експертам Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України.

18.12.2024 року на адресу суду від Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надійшов висновок експерта від 04.12.2024 №СЕ-19/115-24/17350-БД.

Ухвалою суду від 19.12.2024 року поновлено провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Позивач до судового засідання не з`явився, від його представника - адвоката Губницької-Степанової А.О. надійшла заява, в якій просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Відповідачка та представник третьої особи до судового засідання не з`явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини справи, встановлені судом.

Згідно свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 , повторно виданого 22.09.2021 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві ПМУМЮ (м.Одеса), ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_1 - батько, ОСОБА_2 - мати, актовий запис №1310 від 18.10.2019 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 06.10.2020 року, виданого Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ПМУМЮ (м.Одеса) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06 жовтня 2020 року, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу - ОСОБА_2 .

Відповідно до висновку від 04.12.2024 року №СЕ-19/115-24/17350-БД молекулярно-генетичного експертного дослідження Миколаївського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, біологічне батьківство ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключається.

ІІ. МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 122 СК України, дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Відповідно до ст. 136 СК України, особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття. Оспорювання батьківства неможливе у разі смерті дитини.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

До вимоги чоловіка про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини позовна давність не застосовується.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України в постанові № 3 від 15.05.2006 р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається.

Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини.

Згідно п. 2.13, п. 2.13.1 Наказу Міністерства Юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5 «Про затвердження Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання» затверджених встановлено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що Судам слід ураховувати, що відповідно до ст. 136 СК оспорювання батьківства можливе тільки після реєстрації народження дитини і до досягнення нею повноліття, а в разі її смерті не допускається. Оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. Особа, яка в момент реєстрації її батьком дитини знала, що не є таким, а також особа, котра дала згоду на штучне запліднення своєї дружини, не мають права оспорювати батьківство. Для вимог чоловіка про виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження дитини позовної давності не встановлено, а для вимог жінки про виключення з цього запису відомостей про її чоловіка як батька позовна давність становить один рік і її перебіг починається з дня реєстрації дитини.

Відсутність кровного споріднення між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_3 підтверджено висновком молекулярно-генетичного експертного дослідження.

Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу III Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Пунктом 2.16.4 Правил передбаченого, що на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

За положеннями ст.134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

Суд враховує усталену практику Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів, де мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейськоїкомісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

При вирішенні даного спору, суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також акцентує увагу й на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

ІІІ. СУДОВІ ВИТРАТИ.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн.

За такого, в силу ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, ст. 134, 136, СК України, ст. 13, 82, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення з актового запису про народження дитини відомостей про особу як батька дитини, третя особа - відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця м.Миколаєва, як батька дитини, з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , складеного 22 вересня 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 1310.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 ,1211,20 грн сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення суду складено 29 квітня 2025 року.

Суддя Н.П. Черенкова