Постанова від 05.05.2025 по справі 905/186/25

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року м. Харків Справа № 905/186/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи підприємця Гуленка Назара Тарасовича (вх.№612Д/1-43) на ухвалу Господарського суду Донецької області постановлену у складі судді Говорун О.В. 10.03.2025 у справі №905/186/25

за заявою Фізичної особи підприємця Гуленка Назара Тарасовича

до Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля"

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 у справі №905/186/25 в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гуленка Назара Тарасовича про видачу судового наказу про стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" витрат на правову допомогу у розмірі 3200грн відмовлено.

Відмовляючи у видачі наказу про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що при незгоді боржника із стягненням витрат на правову допомогу останній буде позбавлений права на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки п. 5 ч.3 ст.157 ГПК України передбачає, що у даній заяві боржник повинен зазначити про повну, або часткову необґрунтованість вимог стягувача, однак не судових витрат.

Отже, суд дійшов висновку, що вимоги заяви в цій частині не відповідають вимогам статті 148 ГПК України.

17.03.2025 до Східного апеляційного господарського суду в системі "Електронний суд" надійшла апеляційна скарга ФОП Гуленка Назара Тарасовича, підписана його представником. В скарзі просить суд:

1. скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 у справі №905/186/25;

2. ухвалити нове рішення, яким вирішити питання про розподіл витрат та стягнути з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" на користь Фізичної особи-підприємця Гуленка Назара Тарасовича витрати на правничу допомогу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та безпідставно не зазначив в судовому наказі суму судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 справу №905/186/25 передано на розгляд суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/186/25.

Відкладено вирішення питання щодо руху апеляційної скарги ФОП Гуленка Н.Т. до надходження матеріалів справи.

20.03.2025 справа №905/186/25 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 у справі №905/186/25 апеляційну скаргу ФОП Гуленка Назара Тарасовича на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 року у справі №905/186/25 залишено без руху. Ухвалено апелянту усунути установлені при поданні апеляційної скарги недоліки: надати докази сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 363,36 грн протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається не поданою та повертається апелянту.

09.04.2025 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 від представника ФОП Гуленка Назара Тарасовича через підсистему Електронний суд надійшло до суду клопотання про усунення недоліків (вх.№4469). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію від 09.04.2025 про сплату судового збору на суму 363,36 грн.

10.04.2024 від Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" через підсистему Електронний суд надійшла заява про повернення апеляційної скарги (вх.№4553 від 10.04.2025). У вказаній заяві зазначає, що згідно картки руху документа (долучається до цієї заяви), ухвала про залишення апеляційної скарги без руху від 24 березня 2025 була доставлена до електронного кабінету СКЦ «Задзеркалля» 24 березня о 15:40, а, отже, строк на усунення недоліків сплив 03 квітня. Вказує, що апелянт у своїй заяві не ставить питання про поновлення пропущеного строку. Вважає, що як наслідок, апелянт не усунув недоліки в межах строку, визначеного апеляційним судом, а апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Гуленка Назара Тарасовича на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 у справі №905/186/25. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Ухваленоздійснювати розгляд апеляційної скарги ФОП Гуленка Назара Тарасовича на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 у справі №905/186/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу.

17.04.2025 від ГО СКЦ «Задзеркалля» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4680), в якому просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа-підприємець Гуленко Назар Тарасович звернувся до Господарського суду Донецької області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" заборгованості у розмірі 18300грн, судового збору в сумі 302,80грн та витрат на правову допомогу у розмірі 3200 грн.

03.03.2025 Господарським судом Донецької області у справі №905/186/25 виданий судовий наказ про стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" на користь Фізичної особи-підприємця Гуленка Назара Тарасовича заборгованості у розмірі 18300 (вісімнадцять тисяч триста) грн та судового збору в сумі 302 (триста дві) грн 80 коп.

Разом з тим, Господарським судом Донецької області відмовлено в задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гуленко Назара Тарасовича про видачу судового наказу про стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" витрат на правову допомогу у розмірі 3200,00 грн з тих підстав, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про таке.

У відповідності до ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ «Наказне провадження» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір (ч. 2 ст. 148 ГПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України.

За змістом ст. 524, 533-535, 625 ЦК України, грошовим зобов`язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таким чином, в порядку наказного провадження може бути стягнута неоспорювана грошова заборгованість за письмовим договором, яка не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У свою чергу, стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" витрат на правову допомогу за укладеним між фізичної особи підприємця Гуленком Назаром Тарасовичем та Адвокатським бюро «Юлія Ковальчук та партнери» договором про надання правової допомоги №20/02/25 від 20.02.2025 суперечить самій суті наказного провадження, оскільки такий договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Разом з тим, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Частинами 1 та 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до частини другої статті 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Частини друга і третя зазначеної статті розкривають, що повинно бути зазначено в заяві і що до заяви додається.

Аналіз наведених приписів процесуального законодавства, свідчить, що наказне провадження є безспірним, тобто, в його порядку задовольняються тільки ті вимоги заявника, що мають безспірний характер. Заперечення боржника проти вимог стягувача означає наявність спору про право і сам факт подання заяви боржником є достатньою підставою для скасування судового наказу, так як закон не зобов`язує суд на цій стадії перевіряти обґрунтованість заперечень боржника. Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку позовного провадження.

Отже, розгляд заяви про видачу судового наказу в порядку наказного провадження не є розглядом спору по суті, а лише свідчить про наявність спору, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження у разі надходження заяви про скасування судового наказу у порядку статті 157, разом з тим, відповідно приписам розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України, не передбачено розподілу будь-яких судових витрат за результатами розгляду такої заяви.

Крім того, ст. 129 ГПК України регулює питання розподілу судових витрат між сторонами спору в залежності від результатів розгляду справи по суті, а відтак, в даному випадку, не підлягають застосуванню. Судові витрати, які понесені учасниками під час наказного провадження в подальшому можуть бути враховані та розподілені за результатами розгляду даного спору в порядку позовного провадження.

Стаття 126 ГПК України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з норм ст. 126 ГПК України, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Проте, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів у тому числі ст. 126 ГПК України, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить приписам ч. 1 ст. 13 ГПК України. Буде порушено принцип змагальності, що суперечить висновкам викладеним у Постанові КГС ВС від 02.03.2023 у справі №5019/1274/11.

Крім того, у відповідності до ст. 157 ГПК України, боржник не матиме змоги заперечити щодо нарахування витрат на правову допомогу.

Колегія суддів зазначає, що стягнення з боржника на користь стягувача витрат на правничу суперечить самій суті наказного провадження.

Виходячи із вищевикладеного в сукупності, процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору в порядку здійснення судочинства у наказному провадженні, що свідчить про те, що заявлена заявником вимога не підлягає розгляду в порядку наказного провадження. Колегія суддів звертає увагу стягувача, що при незгоді боржника із стягненням витрат на правову допомогу останній буде позбавлений права на подання заяви про скасування судового наказу, оскільки пп. 5 ч.3 ст. 157 ГПК України передбачає, що у даній заяві боржник повинен зазначити про повну, або часткову необґрунтованість вимог стягувача, однак не судових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно застосував норми процесуального та матеріального права та відмовив ФОП Гуленку Назару Тарасовичу у видачі судового наказу в частині стягнення з Громадської організації "Слов`янський культурний центр "Задзеркалля" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3200,00 грн.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином, суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Водночас, частини 1,3,4 ст. 13 ГПК України регламентують, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що вимога про видачу судового наказу на стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованою та безпідставними, а відтак судом першої інстанції правомірно відмовлено в її задоволені.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця Гуленка Назара Тарасовича залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2025 у справі №905/186/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя І.А. Шутенко