Рішення від 24.04.2025 по справі 910/831/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.04.2025Справа № 910/831/25Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до Київського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 530 557,16 грн,

за участю представників:

позивача: Невструєва Л.Б.;

відповідача: Тодерян В.М.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Київського квартирно-експлуатаційного управління (далі - Управління) 530 557,16 грн, з яких: 281 675,82 грн - інфляційні втрати, 248 881,34 грн - три проценти річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання, встановленого рішенням Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 910/8430/23.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 січня 2025 року відкрито провадження у справі № 910/831/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

10 лютого 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній проти задоволення позову заперечував та вказав, що позивач не направляв Управлінню вимогу про оплату спірної суми грошових коштів. Відтак, на думку Управління, строк виконання такого грошового зобов`язання відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не настав. Крім того, на думку відповідача, період нарахування спірних компенсаційних виплат повинен розраховуватися з дати набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 910/8430/23 законної сили - 13 листопада 2023 року, по дату оплати спірної заборгованості - 18 травня 2024 року. При цьому, день оплати заборгованості за приписами чинного законодавства не включається до спірного періоду. Управління також вказувало на те, що воно є бюджетною установою, що здійснює оплату своїх грошових зобов`язань перед контрагентами виключно в межах бюджетних асигнувань. Несвоєчасна оплата основного боргу була зумовлена виключно відсутністю бюджетного асигнування Установи, що виключає наявність вини відповідача.

У підготовчому засіданні 20 лютого 2025 року судом постановлені протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення засідання на 3 квітня 2025 року.

27 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про його участь у засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яку ухвалою суду від 31 березня 2025 року задоволено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 квітня 2025 року.

У судовому засіданні 24 квітня 2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 910/8430/23 за позовом Товариства до Управління про стягнення заборгованості, яке набрало законної сили 9 листопада 2023 року, встановлено, що 23 грудня 2021 року між сторонами було укладено договір № 63-2022001 про постачання електричної енергії споживачу, за умовами якого позивач зобов`язався поставляти відповідачу електричну енергію, а Установа - оплатити її на умовах вказаного правочину.

Цим рішенням встановлено, що на виконання умов зазначеного правочину з 1 вересня 2022 року по 30 вересня 2022 року включно на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 3 405 054,00 кВт/год на загальну суму 17 288 693,17 грн з ПДВ. Однак, відповідач оплатив спожиту електричну енергію лише частково, перерахувавши на рахунок позивача 8 821 452,83 грн за спожиту електричну енергію у вересні 2022 року. Натомість, 8 467 240,34 грн залишились відповідачем неоплаченими, у зв`язку з чим в останнього перед позивачем виникла заборгованість на вказану суму.

Зазначеним рішенням позов Товариства задоволено, стягнуто з Установи на користь позивача 8 467 240,34 грн основної заборгованості, 265 090,25 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 29 грудня 2022 року до 26 травня 2023 року, 130 984,96 грн судового збору та 15 750,00 грн витрат на правову допомогу.

Вказані обставини не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні у даній справі.

17 листопада 2023 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.

За частиною 1 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Судом у межах розгляду даної справи встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 910/8430/23 було виконано 18 травня 2024 року. Дана обставина підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від 18 травня 2025 року № 17/05/2024№469407435_00000/26бе7ес0-аd94-48ае-a2ed-fb0dd313a7eb на загальну суму 8 467 240,34 грн з призначенням платежу: "101020;2800;стягнення основного боргу згідно Наказу Господарського суду м. Києва від 17.11.2023 по справі №910/8430/23".

У зв`язку з вищевикладеними обставинами, Товариство просило суд стягнути з Установи 281 675,82 грн інфляційних втрат та 248 881,34 грн трьох процентів річних, нарахованих на вищевказану суму основної заборгованості за період з 27 травня 2023 року по 18 травня 2024 року, тобто до моменту фактичного виконання рішення суду в справі № 910/8430/23.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання. При цьому, чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 15 серпня 2019 року в справі № 910/8625/18.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2019 року в справі № 910/12604/18.

Оскільки невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 8 листопада 2019 року № 127/15672/16-ц, Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 10 квітня 2018 року № 910/16945/14, від 27 квітня 2018 року № 908/1394/17, від 16 листопада 2018 року № 918/117/18, від 30 січня 2019 року № 905/2324/17, від 13 лютого 2019 року № 924/312/18.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Отже, доводи відповідача про те, що у розумінні статті 530 ЦК України строк виконання ним основного грошового зобов`язання не настав (оскільки позивач не направляв відповідну вимогу у порядку вказаної статті цивільного законодавства), а також посилання Управління на те, що Товариство має право нараховувати спірні компенсаційні виплати лише з дати набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 3 жовтня 2023 року в справі № 910/8430/23, - є необґрунтованими.

При цьому, суд також вважає необґрунтованими доводи відповідача з посиланням на його статус бюджетної установи та відсутність відповідних бюджетних видатків (фінансування) на оплату спірної основної заборгованості, оскільки частиною 2 статті 617 ЦК України та частиною 2 статті 218 ГК України чітко встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних, як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19 червня 2019 року в справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року в справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.

Разом із цим, за приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У зв`язку з цим нарахування компенсаційних виплат, передбачених статтею 625 ЦК України, має здійснюватися з урахуванням того, що день фактичної оплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення таких інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 лютого 2020 року в справі № 910/2615/18.

Однак, як вбачається з долученого до позову розрахунку сум спірних компенсаційних виплат, до періоду прострочення грошового зобов`язання Товариство неправомірно включило також день повної оплати основної заборгованості, у зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок заявлених до стягнення компенсаційних виплат.

За розрахунком суду, обґрунтований розмір трьох процентів річних, який підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання ним грошового зобов`язання (з 27 травня 2023 року по 17 травня 2024 року), становить 248 187,31 грн. Відтак, вказана позовна вимога підлягає задоволенню у зазначеному судом розмірі. У задоволенні вимог Товариства про стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 694,03 грн слід відмовити в зв`язку з їх необґрунтованістю.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних втрат в сумі 281 675,82 грн не перевищує розраховану судом суму вказаної компенсаційної виплати, позовна вимога про стягнення з відповідача зазначеної суми підлягає задоволенню в повному обсязі.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління (03168, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 30; ідентифікаційний код 22991617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (04070, місто Київ, вулиця Петра Сагайдачного, будинок 25, літера Б, офіс 5; ідентифікаційний код 41427817) 248 187 (двісті сорок вісім тисяч сто вісімдесят сім) грн 31 коп. трьох процентів річних, 281 675 (двісті вісімдесят одну тисячу шістсот сімдесят п`ять) грн 82 коп. інфляційних втрат та 6 358 (шість тисяч триста п`ятдесят вісім) грн 36 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 5 травня 2025 року.

СуддяЄ.В. Павленко