Рішення від 30.04.2025 по справі 911/158/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2025 р. м. Київ

Справа № 911/158/25

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛЕНСКАЙ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОС ПОЛІМЕР» про стягнення 886 487,09грн, за участі представників від:

позивача Земляний О.Ю. (довіреність від 01.08.2023 б/н);

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОЛЕНСКАЙ» (далі позивач, ТОВ «Фоленскай») звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОС ПОЛІМЕР» (далі відповідач, ТОВ «Дос Полімер») про стягнення 886 487,09грн, з яких: 724 474,99грн основний борг; 45 209,93грн 3% річних за період з 28.02.2023 по 31.12.2024; 116 802,17грн втрати від інфляції за період з березня 2023 року по листопад 2024 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу від 09.12.2021 №09-12-1 в частині оплати переданого товару в установлений договором строк (а.с.1-5).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2025: відкрито провадження у даній справі за відповідним позовом; вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 10.02.2025 о 14:50; визнано явку сторін обов`язковою; встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позов (а.с.66-68).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 20.01.2025 о 11:47, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.72).

Відповідач у справі ТОВ «Дос Полімер», в порушення вимог ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), не зареєстрував електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю від 17.01.2025 №6238690 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с.65).

Як визначено ч.11 ст.242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу за адресою, яка вказана станом на 15.01.2025 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.55), поштовим відправленням №0601103830226, що повернуто до суду з довідкою від 08.02.2025 відділення поштового зв`язку м. Обухів, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.84-89).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232 ГПК України, є видом судового рішення.

В силу п.п.2, 5 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, відповідна ухвала вважається врученою позивачу 20.01.2025; відповідачу 08.02.2025 (день складання довідки відділенням поштового зв`язку).

10.02.2025 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою підготовче засідання відкладено на 14.03.2025 о 10:30 (а.с.90-93).

Підготовче засідання відкладено судом на підставі п.3 ч.2 ст.183 ГПК України, враховуючи, що не всі питання, визначені ч.2 ст.182 ГПК України, могли бути розглянуті у такому підготовчому засіданні, зважаючи на те, що на момент його проведення суд не отримав відзиву відповідача, однак, строк для подання якого на момент проведення підготовчого засідання ще не закінчився.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.02.2025 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 14.03.2025 о 10:30 (а.с.94).

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601111814655, яке повернуто 01.03.2025 з довідкою відділення поштового зв`язку м. Обухів, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.96-99).

14.03.2025 підготовче засідання не відбулось, у зв`язку із перебуванням судді Ейвазової А.Р. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та призначено підготовче засідання на 02.04.2025 о 14:40 (а.с.101).

Зазначена ухвала доставлена до електронного кабінету позивача 24.03.2025 о 23:30, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.103).

Копія відповідної ухвали направлена відповідачу рекомендованим поштовим відправленням №0601127392955, що повернуто з довідкою від 09.04.2025 відділення поштового зв`язку м. Обухів, у якій причиною повернення вказано: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.108-111). Адреса, за якою направлено вказане поштове відправлення, відповідає адресі відповідача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 04.03.2024 (а.с.100) і яка не змінилась станом на 30.04.2024 (а.с.116).

02.04.2025 судом постановлено ухвалу, що занесена до протоколу підготовчого засідання, якою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.04.2025 о 15:40 (а.с.104-105).

Підготовче провадження закрито у відповідності з п.3 ч.1 ст.185 ГПК України, у зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження.

З метою повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання з розгляду справи по суті, йому направлено ухвалу від 02.04.2025 (а.с.106) рекомендованим поштовим відправленням №0601131781346, яке повернуто з довідкою від 21.04.2025 відділення поштового зв`язку м. Обухів, у якій причиною повернення вказано: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.112-115).

Відповідач правом подати відзив на позов у встановлений судом строк не скористався, заяв про продовження встановленого судом строку не подавав.

Як установлено ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

У судовому засіданні 30.04.2025 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити; представник відповідача не з`явився; відповідач про причини неявки представника суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні обставини.

09.12.2021 між ТОВ «Дос Полімер» (далі - покупець) та ТОВ «Фоленскай» (далі - постачальник) укладено договір купівлі-продажу №09-12-1 (далі договір; а.с.28-29).

Відповідно до п.п.1.1,1.2 договору: постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець - прийняти і сплатити на умовах договору вторинну сировину (полімери); постачальник зобов`язується поставляти товар в асортименті і в кількості, погодженій сторонами; асортимент товару вказуються в додатках до договору, що становлять його невід`ємну частину.

Товар поставляється постачальником партіями на підставі узгодженого сторонами замовлення (п.2.1 договору).

Згідно п.2.7 договору, у випадку прийняття замовлення, постачальник зобов`язується здійснити відвантаження товару відповідно до умов замовлення, специфікації та договору.

Як вбачається з п.п.2.8,2.9 договору (в редакції додаткової угоди від 09.12.2021 №1) (а.с.30): датою виконання постачальником зобов`язань з постачання товару вважається дата передачі товару на складі покупця, зазначена у підписаній сторонами видатковій накладній; право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару на підставі видаткової накладної; інший порядок виконання зобов`язань з постачання товару та/або переходу права власності на нього може бути встановлений в додатках до цього договору.

У п.4.1 договору сторонами узгоджено, що: найменування, асортимент, номенклатура, одиниці виміру та ціна на товар, що поставляється, визначаються в додатках до договору, що становлять його невід`ємну частину; покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з постачальником на підставі рахунку-фактури. В силу п.4.2 договору розрахунок за товар здійснюється покупцем у наступному порядку: перші 50% від суми, що вказана в рахунку-фактурі, - в день відвантаження, решту 50% - протягом п`яти банківських днів після прийняття партії товару, що постачається відповідно до умов цього договору із врахуванням фактичної кількості товару, що прийнята на складі покупця.

Договір, як визначено його п.8.1, набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань; якщо за 20 діб до закінчення строку дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається продовженим на 1 календарний рік на тих же умовах.

Так, у період з 20.02.2023 по 30.08.2023, для поставки певних партій товару, сторони шляхом підписання додатків до договору узгодили умови, на яких вони здійснюються: асортимент товару (відходи поліетиленової плівки кольорові), ціна за одиницю; кількість; інші умови поставки. Зокрема, сторонами підписані додатки до договору на загальну суму 1 490 355грн, а саме від:

-20.02.2023 №44 на суму 288 900грн (а.с.30,зворот);

-27.02.2023 №45 на суму 235 710грн (а.с.31);

-21.03.2023 №46 на суму 227 745грн (а.с.31,зворот);

-05.07.2023 №47 на суму 287 130грн (а.с.32);

-08.08.2023 №48 на суму 279 850грн (а.с.32,зворот);

-30.08.2023 №49 на суму 171 020грн (а.с.33).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором, з урахуваннями зазначених додатків до договору, позивач надав видаткові накладні, які підписані сторонами, на загальну суму 1 490 355грн, а саме від:

-20.02.2023 №132 на суму 288 900грн (а.с.34);

-27.02.2023 №160 на суму 235 710грн (а.с.35);

-21.03.2023 №216 на суму 227 745грн (а.с.36);

-05.07.2023 №305 на суму 287 130грн (а.с.37);

-08.08.2023 №393 на суму 279 850грн (а.с.38);

-30.08.2023 №493 на суму 171 020грн (а.с.39).

Для оплати переданого товару позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від: 20.02.2023 №24 на суму 288 900грн (34,зворот); 27.02.2023 №28 на суму 235 710грн (35,зворот); 21.03.2023 №52 на суму 227 745грн (36,зворот); 05.07.2023 №101 на суму 287130грн (37,зворот); 08.08.2023 №127 на суму 279 850грн (38,зворот); 30.08.2023 №163 на суму 171 020грн (39,зворот).

Відповідач зобов`язання з оплати товару, переданого відповідно до вказаних видаткових накладних виконав частково, сплативши 765 880,01грн, що підтверджується реєстром операцій за період з 16.03.2023 по 16.03.2023 та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів, які містять посилання рахунки, а саме від:

16.03.2023 №41 на суму 209 900грн оплата товару за рахунком від 01.02.2023 №10 на суму 120 999,99грн та оплата товару за рахунком від 09.02.2023 №24 на суму 88 900,01грн (а.с.40-41);

10.07.2023 №10/07/2023892 на суму 87 130грн оплата товару за рахунком від 05.07.2023 №101 (а.с.42);

12.07.2023 №43 на суму 50 000грн оплата товару за рахунком від 05.07.2023 №101 (а.с.43);

13.07.2023 №44 на суму 50 000грн оплата товару за рахунком від 05.07.2023 №101 (а.с.44);

14.07.2023 №45 на суму 50 000грн оплата товару за рахунком від 05.07.2023 №101 (а.с.45);

17.07.2023 №46 на суму 50 000грн оплата товару за рахунком від 05.07.2023 №101 (а.с.46);

17.08.2023 №53 на суму 185 000грн оплата товару за рахунком від 08.08.2023 №127 (а.с.47);

25.08.2023 №55 на суму 34 850грн оплата товару за рахунком від 08.08.2023 №127 (а.с.48);

13.12.2024 №38 на суму 100 000грн оплата товару за рахунком від 20.02.2023 №24 (а.с.49);

02.01.2025 №2 на суму 70 000грн оплата товару за рахунком від 20.02.2023 №24 (а.с.50).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач стверджує, що зобов`язання з оплати поставленого товару відповідач виконав частково і станом на момент подання позову борг за поставлений товар становить 724 474,99грн.

Предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати товару у встановлений договором строк.

Заявлені вимоги є мотивованими з наступних підстав.

Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи зміст зобов`язань сторін за договором, такий договір містить загальні положення щодо організації майбутніх поставок товару, оскільки містить лише посилання на вид товару, що буде поставлятись на умовах такого договору, за замовленнями відповідача, прийнятими позивачем, однак, не містить певного асортименту товару, його кількості та ціни за одиницю, що має поставити позивач відповідачу. Разом з тим, з урахуванням додатків до такого договору, що узгоджені сторонами, є за своєю правовою природою договором поставки.

Так, згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч.1 ст.266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках; предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Частиною 2 цієї статі установлено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Між тим, укладений договір не містить найменування товару, що передається відповідачу у власність, його кількість та ціну за одиницю такого певного товару, що мав постачатись за договором, а лише вказує на те, що постачатиметься вторинна сировина - полімер. Однак, умови поставки партій товару узгоджені сторонами шляхом підписанням додатків, що за своїм змістом фактично є специфікаціями.

При цьому, суд дійшов висновку про те, що весь товар, переданий за зазначеними видатковими накладними є таким, що поставлений на умовах договору купівлі-продажу від 09.12.2021 №09-12-1.

Так, відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Оскільки суду не надано доказів повідомлення однією стороною договору іншу про намір розірвати чи припинити такий договір за 20 днів до закінчення строку його дії 31.12.2022, такий договір продовжив свою дію ще на один календарний рік, як узгоджено сторонами п.8.1 договору, тобто до 31.12.2023, що у т.ч. підтверджується підписанням додатків до договору у 2023 році з посиланням на такий договір.

Схоже із ст.265 ГК України визначення договору поставки надано і ст.712 ЦК України, відповідно до якої продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Положеннями ч.1 ст.664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару; договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Так, як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Вказаний порядок виконання взаємних зобов`язань визначений п.п.2,6, 4.2 договору.

Враховуючи умови договору, відповідач мав здійснити розрахунок відповідно до п.4.2 договору за товар, поставлений за видатковими накладними від:

-20.02.2023 №132: у розмірі 50% - 144 450грн - до 20.02.2023 включно; іншу частину коштів 50% у розмірі 144 450грн - до 27.02.2023 включно;

-27.02.2023 №160: у розмірі 50% - 117 855грн - до 27.02.2023 включно; іншу частину коштів 50% у розмірі 117 855грн - до 06.03.2023 включно;

-21.03.2023 №216: у розмірі 50% - 113 872,50грн - до 21.03.2023 включно, іншу частину коштів 50% у розмірі 113 872,50грн - до 28.03.2023 включно;

-05.07.2023 №305: у розмірі 50% - 143 565грн - до 05.07.2023 включно; іншу частину коштів 50% у розмірі 143 565грн - до 12.07.2023 включно;

-08.08.2023 №393: у розмірі 50% - 139 925грн - до 08.08.2023 включно; іншу частину коштів 50% у розмірі 139 925грн - до 15.08.2023 включно;

-30.08.2023 №493: у розмірі 50% - 85 510грн - до 30.08.2023 включно; іншу частину коштів 50% у розмірі 85 510грн - до 06.09.2023 включно.

Між тим, відповідач лише частково розрахувався за товар, переданий за зазначеними видатковими накладними. Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів повернення переданого товару або його оплати у розмірі, що перевищує заявлений позивачем розмір оплати, який підтверджено реєстром операцій за період з 16.03.2023 по 16.03.2023 та інформаційними повідомленнями про зарахування коштів.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару у встановлений строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 724 474,99грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 45 209,93грн 3% річних за період з 28.02.2023 по 31.12.2024, а також 116 802,17грн втрат від інфляції за період з березня 2023 року по листопад 2024 року.

В силу ч.1 ст.617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив порушення зобов`язання з оплати отриманого товару, вимоги позивача про сплату боргу з урахуванням втрат від інфляції та процентів є обґрунтованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір основного боргу, розмір втрат від інфляції за заявлений позивачем період - з березня 2023 року по листопад 2024 року складає 118 097,04грн, а розмір 3% річних за заявлений період - з 28.02.2023 по 31.12.2024 45 633,63грн.

Розбіжності у розрахунках втрат від інфляції пов`язані з невірним визначенням позивачем періоду нарахування та сукупного індексу інфляції у відповідному періоді. Так, наприклад, при нарахуванні втрат від інфляції на борг у розмірі 235 710грн (борг за товар, переданий за видатковою накладною від 27.02.2023 №160) позивач вказує період з 01.04.2023 по 30.11.2024, однак, вже з 07.03.2023 строк оплати за товар у розмірі 235 710грн є простроченим. При цьому, за період з 07.03.2023 по 30.11.2024, сукупний індекс інфляції становить 114,3%, оскільки включає індекс інфляції за березень 2023 року у розмірі 101,5%, який фактично при розрахунку не включений позивачем. Так, втрати від інфляції за вказаний період з 07.03.2023 по 30.11.2024 становлять 33 706,53грн (235 710грн*114,3%:100-235 710грн), водночас, позивач розраховував втрати від інфляції за прострочення боргу у відповідному розмірі лише за період з 01.04.2023 по 30.11.2024, застосовуючи сукупний індекс інфляції 112,637507%, без включення до нього індексу за березень 2023 року, що призвело до зменшення суми нарахування до 28 781,29грн.

Окрім того, позивач на суму боргу у розмірі 199 999,99грн (частина заборгованості за видатковою накладною 20.02.2023 №132) нараховує втрати від інфляції з 01.03.2023 по 30.11.2024 за сукупним індексом інфляції - 114,327070%, що за розрахунком позивача складає 28 654,14грн. Водночас, позивач не врахував того, що 16.03.2023 відповідач перерахував в рахунок оплати переданого товару 88 900,01грн. Фактично позивач мав право нараховувати втрати від інфляції на суму боргу у розмірі 288900грн (вся сума боргу за видатковою накладною 20.02.2023 №132) виключно у період з 28.02.2023 по 15.03.2023, а з 16.03.2023 по 30.11.2024 - на суму боргу в розмірі 199 999,99грн (288900-88900,01).

Разом з цим, слід зазначити, що індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 відносно розрахунку індексу інфляції виснувала наступне: сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця; за аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Втім, позивач помилково застосував індекс інфляції за березень 2023 року на суму боргу в розмірі 199 999,99грн, оскільки за вказаний місяць період прострочення дорівнював 15 дням, отже, втрати від інфляції за такий місяць не нараховується (фактично на відповідну частину боргу за березень 2023 року втрати від інфляції нараховані у складі боргу у сумі 288 900грн, оскільки попередній період нарахування становить включно по 15.03.2023).

Також, розбіжності у розрахунку втрат від інфляції пов`язані із застосуванням позивачем сукупного індексу інфляції без його округлення до десятої (наприклад, до суми боргу за видатковою накладною від 21.03.2023 №216 у розмірі 227 745грн за період з 01.04.2023 по 30.11.2024 фактично застосовано сукупний індексі інфляції - 112,637507%, замість 112,6%). Між тим, офіційний індекс інфляції встановлюється як за місяць, так і за рік в процентах саме до десятої, тому сукупний індекс інфляції мав визначатись в процентах з округленням до десятої.

Розбіжності у розрахунках 3% річних спричинені невірним визначенням початку перебігу строку, з якого зобов`язання з оплати товару можна вважати простроченим. Так, позивач не врахував, що перша частина оплати - у розмірі 50% від вартості переданого товару повинна бути здійснена відповідачем в день відвантаження йому товару, тобто в день підписання видаткової накладної, яка в силу п.2.8 договору підтверджує факт поставки товару. Наприклад, за видатковою накладною від 27.02.2023 №160 на суму боргу 235 710грн позивач нараховує 3% річних лише за період з 07.03.2023 по 31.12.2024, хоча фактично мав право здійснювати нарахування 3% річних на суму боргу у розмірі 117 855грн (235 710:100*50), починаючи з 28.02.2023, оскільки 27.02.2023 - останній день для здійснення 50% оплати за товар, який переданий за видатковою від 27.02.2023 №160. Аналогічні розбіжності присутні й при нарахуванні 3% річних за видатковими накладними від: 20.02.2023 №132; 21.03.2023 №216; 05.07.2023 №305; 08.08.2023 №393; 30.08.2023 №493.

Оскільки в силу ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то позовні вимоги в цій частині суд задовольняє у заявленому позивачем розмірі. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення 3% річних у розмірі 45 209,93грн та втрати від інфляції у розмірі 116 802,17грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи, що заявлені вимоги задоволені повністю, позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати у розмірі 10 637,85грн, понесені на оплату позову судовим збором.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОС ПОЛІМЕР» (ідентифікаційний код 41102362; 08700, Київська обл., м. Обухів, вул. Малишка, буд. 62) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОЛЕНСКАЙ» (ідентифікаційний код 44107578; 04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 45-47-49) 724 474,99грн - основного боргу, 116 802,17грн - втрат від інфляції, 45 209,93грн - 3% річних, а також 10 637,85грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.05.2025.

Суддя А.Р. Ейвазова