Ухвала від 29.04.2025 по справі 914/374/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.04.2025 Справа № 914/374/25

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Захід"

про стягнення 31800,00 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Захід" про стягнення 31800,00 грн.

Ухвалою суду від 18.02.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.

18.03.2025 через підсистему "Електронний суд" представником позивача подано заяву (вх.№ 1111/25) про зменшення розміру позовних вимог.

До того ж, 29.04.2025 представником позивача подано клопотання (вх.№11161/25), у якому просить долучити копію договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Хміль В.М. та ТОВ "Сантранс Логістик".

Сторони явку представників в судове засідання 29.04.2025 не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши заяву представника позивача (вх.№1111/25 від 18.03.2025) про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає таке.

Предметом спору у даній справі №914/374/25 є стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Захід" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик" в розмірі 31800,00 грн за договором про надання послуг з експлуатації машин та механізмів від 20.06.2023 №401.

В обґрунтування заяви (вх.№1111/25 від 18.03.2025) про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становила 31800,00 грн та судові витрати у розмірі 8 028,00 грн.

Як вказує представник позивача, 13.03.2025 ТОВ "Арктика-Захід" перерахувало ТОВ «Сантранс Логістик» суму коштів в розмірі 31800,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №13686. Дана платіжна інструкція долучена до клопотання (вх.№8037/25 від 27.03.2025).

Позивач, враховуючи наведені обґрунтування у поданій заяві та посилаючись на п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "Арктика-Захід" суми основної заборгованості в розмірі 31800,00 грн у зв`язку з її погашенням боржником після відкриття провадження у справі. Поряд з цим зазначає, що решта вимог позовної заяви у справі №914/374/25 залишається без змін та просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 8028,00 грн.

За змістом пункту 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до висновків, які містяться у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2020 у справі № 922/404/19 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.

Як вбачається із заяви про зменшення розміру позовних вимог та матеріалів справи, у зв`язку з погашенням відповідачем після відкриття провадження у справі суми боргу, яка була предметом позову, позивач просить зменшити розмір позовних вимог та стягнути лише судові витрати. Тобто позивач просить зменшити розмір (суму) позовних вимог, які на дату подання заяви про зменшення розміру позовних вимог вже не існували, оскільки оплачені відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).

З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Отже, суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення.

З огляду на вищевикладене наявні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки предмет спору припинив існування у зв`язку з погашенням заборгованості у повному обсязі до подання заяви про зменшення розміру позовних вимог. Відтак, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі №914/374/25 необхідно закрити у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Розглянувши заявлену вимогу позивача про стягнення з відповідача судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Зі змісту заяви про зменшення розміру позовних вимог вбачається, що позивач не підтримує позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову та просить суд стягнути з відповідача лише судові витрати.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір судових витрат, відповідно до якого розмір витрат по сплаті судового збору становить 3028,00 грн, вартість послуг адвоката 5000,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжної інструкцією кредитового переказу коштів від 12.02.2025 №8585.

Втім відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку з поданням позивачем позову в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2422,40 грн, оскільки саме така сума судового збору підлягала сплаті при поданні позову у даній справі.

Як вбачається із поданих матеріалів, 04.02.2025 адвокат Хміль Вячеслав Миколайович та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантранс Логістик» уклали договір №15 про надання правничої (правової) допомоги.

Відповідно до пункту 5.2 договору за надання правової допомоги клієнт виплачує адвокату гонорар, який визначається у розмірі та оплачується в порядку передбаченому угодою та додатків до неї погоджених між сторонами. Правова допомога на розсуд адвоката може надаватися безоплатно. Оригінал акту надання послуг надсилається адвокатом поштою на адресу клієнта протягом 3 (трьох) календарних днів після фактичного надання послуг. Якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів, після отримання акту надання послуг, клієнт не повертає оригінал підписаного акту надання послуг, не висуває письмової претензії до наданих послуг (робіт), акт вважається таким, що узгоджений та підписаний сторонами, а послуги прийняті клієнтом.

12.02.2025 Хміль Вячеслав Миколайович (адвокат) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сантранс Логістик» (клієнт) до договору про надання правової допомоги №15 від 04.02.2025 підписали акт №1-СЛ-АЗ надання послуг правової допомоги, відповідно до якого адвокатом були надані, а клієнтом були отримані наступні послуги: ознайомлення адвоката з документами, які підтверджують заборгованість ТОВ «АРКТИКА-ЗАХІД» (Код ЄДРПОУ 37655475) перед ТОВ «Сантранс Логістик» по Договору № 401 від 20.06.2023р., підготовка та подача адвокатом позовної заяви до Господарського суду Львівської області з додатками по боржнику ТОВ «АРКТИКА-ЗАХІД». Загальна вартість послуг становить 5000,00 грн. Кількість витраченого часу 5 годин.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Слід зазначити, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 у справі № 902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, обсяг наданих представником позивача послуг та виконаних робіт, оцінивши необхідність, обґрунтованість та неминучість таких витрат, враховуючи те, що співмірність адвокатських витрат відповідачем не спростована, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн є достатньо обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи наведене, беручи до уваги положення частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку заяву позивача про стягнення з відповідача судових витрат у розмірі 8028,00 грн задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 123, 126, 130, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», суд

УХВАЛИВ

1. Закрити провадження у справі №914/374/25.

2. Заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арктика-Захід" (81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, вулиця Львівське шосе, будинок 1, ідентифікаційний код 37655475) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантранс Логістик" (02094, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 87, офіс 21, ідентифікаційний код 40942718) 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4. Наказ видати після набрання ухвалою законної сили.

Ухвала господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу може бути оскаржено відповідно до розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.05.2025.

Суддя Петрашко М.М.