Рішення від 05.05.2025 по справі 916/990/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/990/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., за участю секретаря судового засідання Крутькової В.О., розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ"

до відповідача: Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ)

про стягнення 3339089,42 грн

за участю представників

від позивача- Очколяс Д.

від відповідача - Остапов В.

До суду через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) про стягнення 3339089,42грн заборгованості, з яких - 2 604 733 грн. 14 коп. за договором № 90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024 та 734 356 грн. 28 коп. за договором № 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024.

Ухвалою від 19.03.2025 суд відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 16.04.2025.

01.04.2025 у встановлений строк відповідач подав відзив, яким заперечує проти задоволення позову. Суд прийняв відзив до розгляду.

07.04.2025 подано відповідь на відзив, до якої додано заяву свідка ОСОБА_1 (головного інженера позивача) від 04.04.2025. Позивач усно просить суд в засіданні поновити строк для її подання, посилаючись на те, що ця заява не могла бути поданою ним разом з позовом. Суд відповідно до ст. 119 ГПК України поновив позивачу строк і прийняв до розгляду заяву свідка.

11.04.2025 до суду надійшли заперечення відповідача, які залучено судом до матеріалів справи та прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 30.04.2025 оголошувалась перерва до 05.05.2025, після чого розгляд справи було продовжено.

В судовому засіданні 05.05.2025 Відповідачем було надано Додаткові письмові пояснення, які залучено судом до матеріалів справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. У позові стверджує про наявність документального підтвердження форс-мажорних обставин, наполягає на необгрунтованості та незаконності рішення Відповідача про нарахування штрафних санкцій та їх утримання при здійсненні розрахунків.

Відповідач проти позову заперечує. У відзиві зазначає, що в порушення умов Договорів ремонтні роботи були виконані Виконавцем з простроченням у 70 календарних днів, що підтверджується підписаними Актами приймання судна з ремонту. Звертає увагу суду, що за умовами п. 5.4 Договору від 07.06.2024 №90-В-ЧФ-24 та п. 5.3 Договору від 23.09.2024 №128-В-ЧФ-24 у разі невиконання об`ємів робіт у визначені договором строки Замовник залишає за собою право не здійснювати розрахунок за наданим Актом здачі-приймання наданих Послуг та Виконавчої ремонтної відомості до повного виконання та має право утримання будь-яких сум відшкодування збитків та штрафних санкцій з вартості наданих послуг, що має бути сплачена Виконавцю. Посилання Позивача на форс-мажорні обставини є безпідставним та помилковим, оскільки здійснене без належного врахування норм матеріального права. Внаслідок довільного трактування норм законодавства та договору, Позивач у позовній заяві називає поломку плавдока форс-мажорною обставиною у вигляді аварії на підприємстві. Проте, відповідно до п. 10.3 Договорів, під час визначення правової природи тієї чи іншої події, зокрема, її кваліфікації як аварії -сторони не можуть керуватися власним тлумаченням, а повинні дотримуватися визначених норм законодавства. Саме законодавство встановлює загальнообов`язкове визначення терміну «аварія», що має застосовуватися сторонами для належного регулювання їхніх відносин.

На думку відповідача, поломки плавдока №154, зазначені в Протоколі засідання комісії від 10.10.2024, не відповідають визначенню аварії у розумінні п. 4 ч. 1 ст. 2 Кодексу цивільного захисту України, а також не підпадають під критерії надзвичайної ситуації техногенного характеру, визначені Порядком класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. №368. В матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок події відбулося руйнування плавдока або судна СПК «Богатир». Поломка плавдока 09.10.2024 не містить визначених законодавством ознак аварії техногенного характеру або надзвичайної ситуації, а є локальною технічною несправністю, що унеможливлює її кваліфікацію як форс-мажорної обставини відповідно до п. 11.1 Договору. Посилання Позивача на форс-мажор є безпідставним та не підтвердженим жодними належними доказами.

Відповідач наголошує, що поломка або вихід з ладу обладнання, що використовується виконавцем для виконання робіт, є звичайним виробничим ризиком, який не може вважатися обставиною непереборної сили, оскільки така ситуація не виникла внаслідок зовнішніх обставин, які виходять за межі контролю Позивача, а є результатом неналежного технічного обслуговування та експлуатації. Отже, затоплення плавучих доків для Позивача не є неочікуваною або непередбачуваною подією, а скоріше повторюваним раз в 10 років явищем, яке має місце у його господарській діяльності.

Позивач не забезпечив належний рівень технічного обслуговування та контролю за станом доку, що безпосередньо спричинило поломку.

Позивач мав можливість виконати ремонтні роботи судна СПК «Богатир» в іншому доці №152. Поломка доку №154 не робила фізично неможливим виконання договору, а лише вимагала від Позивача додаткових організаційних заходів або витрат, що не є достатньою підставою для визнання факту наявності форс-мажору.

На думку Відповідача, Сертифікати №5300-24-2199 від 02.12.2024 та №5300-24-2217 від 04.12.2024, видані Полтавською Торгово-промисловою палатою, не можуть вважатися доказами існування форс-мажорних обставин та підлягають відхиленню судом як неналежні та недостовірні докази.

Відповідач звертає увагу Суду, що посадовою особою Полтавської Торгово-промислової палати (надалі посадова особа) під час формування та видачі Сертифікатів №5300-24-2199 від 02.12.2024 та №5300-24-2217 від 04.12.2024 не було враховано норми законодавства щодо форс- мажорних обставин та допущено невідповідність їхнього змісту встановленим критеріям надзвичайності та непереборності. Сертифікати не містять належного обґрунтування причинно-наслідкового зв`язку між аварійною ситуацією та неможливістю виконання конкретного договірного зобов`язання. Вони не визначають, яке саме зобов`язання не може бути виконане, чому саме зазначена подія об`єктивно унеможливлює його виконання.

Відповідач заперечує сам факт наявності аварії під час виконання договорів, оскільки Позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що під час виконання договірних зобов`язань дійсно сталася аварія у розумінні законодавства та умов договору.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, заслухавши представників, які прибули в судове засідання, суд

в с т а н о в и в:

07.06.2025 між Приватним акціонерним товариством «ІСРЗ» (далі ПрАТ «ІСРЗ», Позивач, Виконавець) та Чорноморською філією Державного Підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі Відповідач, Замовник) було укладено Договір № 90-В-ЧФ-24 про надання послуг з ремонту суден (далі Договір 1), за умовами п. 1.1. якого Позивач взяв на себе зобов`язання виконати ремонті роботи щодо СПК «Богатир», з використанням власних матеріальних ресурсів, в порядку, в строки та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 6.1 та п. 6.2 Договору 1, строк надання Послуг становить не більше 114 календарних днів з дати підписання Акту приймання судна у ремонт, а дата початку надання послуг фіксується зазначеним Актом приймання судна у ремонт.

Матеріалами справи підтверджується, що 27.06.2024 на виконання зазначених вище положень Договору 1, між Позивачем та Відповідачем було укладено та підписано Акт приймання-передачі судна у ремонт, яким сторони підтвердили готовність СПК «Богатир» до проведення ремонту та встановили дату початку виконання Позивачем, як Виконавцем, ремонтних робіт, а саме: 27.06.2024.

Відповідно до п. 1.5 Договору 1, у разі виникнення у Замовника додаткових аналогічних послуг, така закупівля здійснюватиметься відповідно до вимог Закону України «Про публічні закупівлі», з врахуванням пп. 8 п. 13 «Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Закону України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178.

На виконання умов зазначеного вище положення Договору 1, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024 (далі Договір 2), відповідно до п. 1.1 якого Відповідач доручає, а Позивач зобов`язується надати додаткові послуги з ремонту суден (надання послуг з класифікаційного ремонту СПК «Богатир»).

Договір 1 та Договір 2 є прямо пов`язаними між собою, існування у правовій площині Договору 2 прямо залежить від попереднього укладення між сторонами Договору № 1. Крім того, Договір 1 та Договір 2 стосуються виконання робіт виключно щодо одного і того самого судна СПК «Богатир».

Відповідно до п. 6.1. Договору 2, строк, встановлений для надання Послуг, не має перевищувати 18.10.2024.

Згідно з п. 6.2. Договору 2, датою початку надання послуг Позивачем є дата укладання цього Договору, тобто 23.09.2024.

Таким чином, останній день строку виконання зобов`язань за Договором 1 - 19.10.2024, а за Договором 2 18.10.2024.

За твердженням Позивача, 09.10.2024 під час виконання зобов`язань за Договором 1 та Договором 2, пов`язаних з наданням послуг з ремонту СПК «Богатир», приблизно о 15:30, у Позивача внаслідок неочікуваної некоректної роботи плавдока № 154 відбулася аварія, через яку Позивач для ліквідації наслідків зазначених вище аварійних подій був вимушений призупинити виконання ремонтних робіт СПК «Богатир» на невизначений час по обом Договорам.

Матеріалами справи підтверджується, що одразу після настання аварійних подій, Позивач розпочав дії щодо ліквідації її наслідків та встановлення причин некоректної роботи плавдоку № 154, для чого Головою Правління Позивача, Дудніковим М. Ю. було видано наказ № 34 від 09.10.2024 «Про створення оперативного штабу з ліквідації аварії на плавдоку № 154», та наказ № 35 «Про створення заводської комісії з розслідування обставин та причин аварії на плавдоку № 154».

Протоколом засідання комісії з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока № 154 на грунт від 10.10.2024 (далі Протокол) було встановлено, що упевнившись у коректній роботі плавдоку № 154, 09.10.2024 о 10:00 год. робітники Позивача розпочали проведення планової докової операції щодо постановки СПК «Богатир». О 10:30 год. плавдок самостійно, з закритими клінкетами затоплення, погрузився до осадки 3 метри через негерметичність понтонів (великої кількості поривів, отворів, трішищин), що призвело до непередбачуваної аварії, внаслідок чого виконання ремонтних робіт за Договором 1 та Договором 2 стало неможливим на невизначений час.

Матеріалами справи підтверджується, що 09.10.2024 для запобігання забрудненню акваторії та з метою встановлення й з`ясування причин виникнення аварійних подій під час виконання ремонтних робіт, між Позивачем та ТОВ «ІНІЯ» було укладено Договір надання послуг № 09/10-24, за яким ТОВ «ІНІЯ» було зобов`язано провести підводно-технічні (водолазні) роботи з обстеження плавдоку № 154 ПрАТ «ІСРЗ».

15.10.2024 Позивачем засобами електронного зв`язку було направлено Лист-повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором № 90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024 та Лист-повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором № 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024.

Судом встановлено, що станом на 15.10.2024 дії, спрямовані на ліквідацію наслідків аварії на підприємстві Позивача, ще продовжувалися і після підписання між Позивачем та ТОВ «ІНІЯ» Акту на виконанні водолазні роботи від 17.10.2024, між Позивачем та ТОВ «ІНІЯ» було укладено ще один Договір №22/10-24 (49-109-24р.) від 22.10.2024, за яким ТОВ «ІНІЯ» було зобов`язано надати Позивачу на оплатній основі послуги з підводно-технічних (водолазних) робіт по етапу 3 «Герметизація правої башти вище палуби безпеки ПД-154».

Згідно з Довідкою Головного інженера підприємства-Позивача від 12.11.2024, станом на дату укладання цієї довідки, ТОВ «ІНІЯ» ще продовжувало виконувати обумовлені Договором №22/10-24 (49-109-24р.) роботи.

06.12.2024 на підтвердження форс-мажорних обставин за Договором 1 та Договором 2, та з метою дотримання обумовлених зазначеними Договорами положень, Позивачем на електронну пошту Відповідача було направлено належним чином засвідчені копії сертифікатів № 5300-24-2199 від 02.12.2024 та № 5300-24-2217 від 04.12.2024 про засвідчення форс-мажорних обставин.

27.12.2024 між Позивачем та Відповідачем було підписано Акт здачі-приймання наданих послуг за Договором 90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024 та Акт здачі-приймання наданих послуг за Договором 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024 підписанням яких Сторони надали підтвердження, що між ними відсутні будь-які претензії щодо обсягу та якості наданих послуг.

Відповідно до Акту здачі-приймання послуг за Договором 90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024, Сторони погодили, що загальна сума наданих Позивачем послуг (разом з ПДВ) складає 18 605 236,78 грн.

Аналогічно, згідно з Актом здачі-приймання послуг за Договором 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024, Сторони погодили, що загальна сума наданих Позивачем послуг (разом з ПДВ) складає 5 245 401, 95 грн.

17.01.2025 на ім`я Голови Правління ПрАТ «ІСРЗ» від Відповідача надійшов лист № 150/15-03-02/Вих «Стосовно оплати послуг з ремонту СПК «Богатир», згідно з яким Відповідач повідомив, що на підставі положень п. 9.7. Договору 1 та у зв`язку з порушенням Позивачем строків виконання ремонтних робіт, Позивачу було нараховано пеню та штраф, та, відповідно, Відповідачем, при здійснені оплати за надані за Договором 1 послуги, було утримано суму штрафних санкцій у розмірі 2 604 733, 14 грн.

28.01.2025 Відповідачем було направлено Позивачу Лист № 241/15-03-02/Вих, за яким, на підставі п. 9.7. Договору 2 та у зв`язку з простроченням виконання послуг, Відповідачем було утримано суму штрафних санкцій у розмірі 734 356,28 грн.

Необгрунтоване та безпідставне нарахування Відповідачем штрафних санкцій та їх утримання при здійсненні остаточного розрахунку стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.

Заслухавши пояснення представників, які прибули в судове засідання, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких грунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, - суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступник підстав.

За змістом ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, оплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до приписів статей 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГК України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 ГК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завдання другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з пп. 7.3.4 Договору 1 та Договору 2, Виконавець зобов`язаний забезпечити надання послуг у строки, встановлені Договорами.

За умовами пп. 9.2. Договорів, сторони звільняються від відповідальності за порушення Договору, якщо воно сталося не з їх вини (умислу чи необережності). Сторони вважаються невинуватими і не несуть відповідальності за порушення Договору, якщо вони доведуть, що вжили всіх залежних від них заходів щодо належного виконання Договору.

Згідно з п. 11.1 Договорів, Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо (тривалих атмосферних оладів), епідемія, епізоотія).

Таким чином, при укладанні двох Договорів, що є предметом розгляду за цим Позовом, сторони самостійно визначили настання аварії як обставини непереборної сили.

Так, згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 2 ГК України, у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з п. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Додатково, цим же пунктом законодавець окремо зазначає, які саме явище підпадають під категорію форс-мажорних обставин, та серед цих явищ виокремлює аварію.

Відповідно до пп. 11.2 Договорів, Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажору), повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону в письмовій формі. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє зацікавлену сторону посилатись на будь-яку з вищезгаданих обставин, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань

Судом встановлено та не заперечується Відповідачем, що 15.10.2024 на виконання вищенаведених положень Договорів представником Позивача на електронну адресу Відповідача було вчасно подано Лист-повідомлення про настання форс-мажорних обставин за договором № 90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024 та Лист-повідомлення про настання форс-мажорних обставин за Договором № 128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024.

Враховуючи, що датою початку настання форс-мажорних обставин є 09.10.2024, то останній день строку, встановленого для своєчасного повідомлення іншої Сторони про настання обставин непереборної сили, є 19.10.2024. Таким чином, Позивачем було належним чином та відповідно до встановлених Договорами строків повідомлено Відповідача про настання аварії.

Згідно з пп. 11.3 Договорів доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою Палатою України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Судом встановлено, що на підтвердження вимог Договорів Позивачем 06.12.2024 було направлено на електронну адресу Відповідача засвідчені належним чином копії сертифікату № 5300-24-2199 від 02.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та сертифікату № 5300-24-2217 від 04.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Згідно з наведеними вище сертифікатами про форс-мажорні обставини, уповноваженою особою ТПП України було підтверджено наявність обставин непереборної сили, а саме: аварії на підприємстві під час здійснення докової операції стосовно СПК «Богатир», що сталася 09.10.2024.

Сертифікатом № 5300-24-2199 від 02.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та сертифікатом № 5300-24-2217 від 04.12.2024 було зазначено, що станом на 02.12.2024 та станом на 04.12.2024 дія непереборної сили, тобто форс-мажорних обставин, ще продовжувалася.

Враховуючи вищезазначене, суд погоджується з думкою Позивача, що у нього не було об`єктивної можливості продовжувати виконання ремонтних робіт за Договором 1 та Договором 2 до зазначеного вище моменту.

Судом встановлено, що Позивачем було своєчасно забезпечено Відповідача належним документальним підтвердженням форс-мажорних обставин у вигляді направлення засвідченої копії сертифікату № 5300-24-2199 від 02.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та сертифікату № 5300-24-2217 від 04.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Так, у своєму Листі № 150/15-03-02/Вих від 17.01.2025 та Листі № 241/15-03-02/Вих від 28.01.2025, Відповідач доходить висновку, що оскільки ремонтні роботи за Договором 1 та Договором 2 були виконані Позивачем з простроченням строку у кількості 70 календарних днів, про що свідчать Акти приймання судна з ремонту від 27.12.2024, у Відповідача виникає право на нарахування пені у розмірі 0,1% від вартості послуг за кожний календарний день прострочення, та додатково нарахування штрафу у розмірі 7 % від вартості надання послуг, у випадку прострочення понад 30 календарних днів, як це передбачається у п. 9.7 Договору 1 та Договору 2.

Керуючись вищенаведеним, Відповідач у листі № 150/15-03-02/Вих від 17.01.2025 підсумував, що хоча загальна вартість наданих послуг за Договором 1 складає 18 605 236,78 грн з ПДВ, проте, звертаючись до положень Договору щодо нарахування штрафних санкцій, Відповідачем було нараховано пеню та штраф на загальну суму 2604733,14 грн (1 302 366,57 грн пені та таку ж суму штрафу), й, відповідно, утримано зазначену суму під час здійснення оплати за надані Позивачем послуги за Договором 1.

Аналогічно з наведеним вище Листом, Відповідачем у Листі № 241/15-03-02/Вих від 28.01.2025 зазначається, що загальна вартість наданих послуг за Договором 2 складає 5245401,95 грн., проте ним нараховано пеню та штраф на загальну суму 734 356,28 грн, та, відповідно, так само утримано цю суму з загальної вартості послуг, виконаних Позивачем за Договором 2.

Відповідно до п. 5.3 Договорів, Замовник (Відповідач) здійснює оплату за фактично надані послуги шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку протягом 25 календарних днів з дати підписання Сторонами Акту здачі-приймання наданих Послуг та Виконавчої ремонтної відомості, на підставі належним чином оформленого оригіналу рахунку Виконавця (застосовується у разі якщо Переможець не с платником ПДВ).

Внаслідок нарахування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу, Відповідачем було утримано від загальної суми, що підлягає до сплати, 3 339 089,42 грн.

Згідно приписів 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до згаданого вище Протоколу засідання комісії з розслідування обставин причин аварійної посадки плавдока № 154 на грунт від 10.10.2024 : «Напередодні 08.10.2024р. силами вахти було проведено перевірку готовності механічної та електричної частини доку, а також проведено перевірку розміщення кільблоків та швартового та центрувального обладнання.». Тобто, перед проведенням докової операції в рамках виконання ремонтних робіт за Договором 1 та Договором 2, уповноваженими Позивачем особами було здійснено перевірку технічного стану плавдоку № 154 та упевнено, що його стан задовільний, а проведення відповідної операції є можливим.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що аварія на підприємстві пов`язана з некоректною роботою плавдоку № 154, є абсолютно неочікуваною, настанню якої Позивач не міг запобігти. Відповідач, всупереч вимогам законодавства України щодо звільнення від відповідальності за договірними зобов`язаннями через наявність документально підтверджених форс-мажорних обставин, які фактично унеможливили належне виконання Позивачем положень Договорів та виникли поза волею сторін Договорів, - безпідставно застосовував до Позивача відповідальність у вигляді нарахування пені та штрафу, та утримує санкції у загальному розмірі 3 339 089,42 грн.

Посилання Відповідача на судову практику, а саме, Постанову Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №922/2258/23, в якій Верховний Суд дійшов висновку, що у справі відсутні докази наявності об`єктивних обставин неможливості використовувати орендоване приміщення та здійснювати господарську діяльність у зв`язку з воєнним станом, - не заслуговує на увагу, оскільки жодним чином не стосується аварії на підприємстві.

Твердження Відповідача, що поломка плавучого доку №154 є результатом неналежного технічного обслуговування та експлуатації також не приймається судом до уваги, оскільки не підтверджена відповідними доказами. Матеріалами справи підтверджується та відображено в Протоколі від 10.10.2024, що перед початком проведення ремонтних робіт з використання плавдоку №154, службовими особами було проведено перевірку технічного стану зазначеного обладнання та дало змогу упевнитися в його належному стані та готовності до подальшої роботи.

Посилання Відповідача на рішення Господарського суду Одеської області у справі №5017/2769/2012, в якому було встановлено, що аварія сталася внаслідок недбалого відношення працівників підприємства до своїх посадових обов`язків, не заслуговують на увагу, оскільки факти, встановлені в вищевказаному рішенні, не є преюдиційними, не доводять того, що поломка обладнання в рамках проведення ремонтних робіт на судні СПК «Богатир» є передбачуваною подією.

Твердження Відповідача про наявність ідентичного плавучого доку №152, яким можна було замінити плавучий док №154, не підтверджуються жодними доказами та спростовуються Заявою свідка №59 від 04.04.2025 головного інженера Пустомельника В.К. (у доці №152 вже знаходилося інше судно із розібраним гвинторулевим комплексом, що унеможливлювало його зняття та переміщення через неморехідний стан такого судна та існування великого ризику виникнення іншої аварії у зв`язку із спробою здійснити таку заміну).

Суд відхиляє посилання Відповідача на порушення посадовою особою регіональної Полтавської Торгово-промислової палати України під час формування та видачі Сертифікатів, оскільки згідно зі ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Інші посилання Відповідача, викладені у відзиві, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними, обгрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (м. Чорноморськ Одеської області вул. Праці 6, код 38728418) на користь Приватного акціонерного товариства "ІСРЗ" (с. Малодолинське м.Чорноморськ Одеської області, вул. Космонавтів 59б, код 32333962) суму заборгованості в розмірі 2604733,14 грн. за договором №90-В-ЧФ-24 від 07.06.2024 та суму заборгованості в розмір 734356,28 грн. за договором №128-В-ЧФ-24 від 23.09.2024, а також судовий збір в розмірі 50086,34 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 05 травня 2025 р.

Суддя В.В. Литвинова