Рішення

від 05.05.2025 по справі 927/178/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/178/25

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Хот Енерджі

код ЄДРПОУ 42604485

вул. Шепелєва Миколи, 6, м. Київ, 03061

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Клусик Ірини Юріївни

РНОКПП НОМЕР_1

АДРЕСА_1

предмет спору: про стягнення 292 080,23 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Товариством з обмеженою відповідальністю Хот Енерджі подано позов до Фізичної особи-підприємця Клусик Ірини Юріївни про стягнення 292 080,23 грн, з яких 187 535,66 грн основного боргу, 28 976,26 грн пені, 57 322,30 грн штрафу, 3235,39 грн 3% річних та 15 010,62 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором суборенди №11Х-ЦУМ від 01.09.2023.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 03.03.2025 доставлена до електронного кабінету позивача 03.03.2025, про що свідчить довідка Господарського суду про доставку електронного листа.

Відповідач отримав ухвалу від 03.03.2025 особисто 20.03.2025, про що свідчить напис на листі від 20.03.2025.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

07.04.2025, у встановлений судом строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

08.04.2025, у встановлений судом строк, від позивача надійшла відповідь на відзив.

21.04.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи. В обґрунтування клопотання посилається на те, що вказані платіжні документи були складені після подання відзиву на позовну заяву.

За приписами ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Поважними визнаються такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Дослідивши подане клопотання про поновлення строку для подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, оцінивши доводи, що наведені на обґрунтування вищевказаного клопотання, враховуючи, що вказані у клопотанні обставини неподання доказів у строк, визначений законом, є поважними, а також з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача, поновити строк для подання доказів, долучити докази до матеріалів справи.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХОТ ЕНЕРДЖІ» (далі - Орендар) та Фізичною особою - підприємцем Клусик Іриною Юріївною (далі - Суборендар) було укладено Договір суборенди №11Х-ЦУМ (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору Орендар передав Суборендарю, а Суборендар прийняв у тимчасове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення (відділ № 11) загальною площею 52,00 (п`ятдесят два) кв. м (далі - Об`єкт), яке знаходиться на цокольному поверсі нежитлової будівлі - ЦУМ Чернігів, який розташований за адресою: 14005, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 49 (далі - Будівля).

Місце розміщення Об`єкта в Будівлі відображено в Додатку №3 до Договору.

Термін суборенди встановлюються з дати підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) Акта прийому-передачі об`єкта до Договору по 31.12.2024 (включно), але не більше строку дії договору оренди, укладеного між Орендарем та Власником будівлі Основний договір (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.2.1.1 у суборенду об`єкт передається орендарем Суборендарю 01.09.2023 за Актом прийому-передачі Об`єкта до Договору, який є його невід`ємною частиною і підписується Сторонами або уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності).

Відповідно до п. 3.1. Договору всі розрахунки за цим Договором проводяться у національній грошовій одиниці України - гривні шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендаря.

У п.3.2 Договору сторони передбачили, що орендар має право індексувати розмір суборендної плати за користування Об`єктом на місяць, зазначеної у Додатку №1 до цього Договору, у разі коливання індексу споживчих цін (індексу інфляції), що не є зміною суборендної плати та не вимагає укладення Додаткової угоди до цього Договору.

Згідно з п.п. 1.1 Додатку №1 до Договору суборендна ставка за користування об`єктом згідно договору встановлюється у цьому Додатку до Договору за 1 кв. м торговельної площі об`єкти у розмірі 375,00грн без ПДВ, ПДВ складає 75,00грн. разом з ПДВ 450,00грн.

Відповідно до п.1.3 Додатку №1 до Договору нарахування суборендної плати починається з дати підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності) Акта прийому-передачі об`єкта до договору (включаючи цю дату). Останнім днем, за який здійснюється нарахування суборендної плати є дата повернення об`єкта суборендарем орендарю за Актом прийому-передачі об`єкта до договору або у випадках, передбачених у п.п.4.1.9 Договору день винесення Орендарем майна, що знаходиться на території об`єкта з території об`єкта у порядку, визначеному у п.п.4.1.9 Договору.

Згідно з п.п. 1.4. Додатку № 1 до Договору суборендну плату Суборендар зобов`язаний сплачувати Орендарю у повному розмірі, за кожен місяць суборенди, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі Договору.

У суму суборендної плати за цим договором не включається компенсація плати за утримання, визначена у п.2 цього Додатка до Договору (п.п. 1.6 Додатку №1 до Договору).

У п.п. 2.3. у Додатку № 1 до Договору в редакції Додаткової угоди від 31.10.2023 зазначено, що плату за утримання Суборендар зобов`язаний компенсувати Орендарю у повному розмірі, за кожен місяць, до 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця за поточний місяць на підставі Договору.

Згідно з п.6.1 Договору цей договір набирає чинності з дати його укладення, підписання сторонами або уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до закінчення терміну суборенди, визначеного у п. 1.2 Договору, в частині розрахунків до повного виконання сторонами грошових зобов`язань за договором, а також п.2.2. підпунктів 7.1.2 7.1.4, п. 7.3, 7.5 Договору до повного виконання суборендарем обов`язків, передбачених зазначеними пунктами та підпунктами договору.

Відповідно до Акту прийому-передачі об`єкта від 01.09.2023 Орендар передав, а Суборендар прийняв у тимчасове платне користування (суборенду) нежитлове приміщення загальною площею 52,00 кв.м, яке знаходиться на цокольному поверсі нежитлової будівлі - ЦУМ Чернігів, який розташований за адресою: 14005, м. Чернігів, просп. Миру, буд. 49.

Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував своїх зобов`язань зі сплати орендної плати та плати за утримання об`єкта по договору.

Позивач направляв на адресу відповідача вимоги:

- від 08.11.2024 №27 з проханням в семиденний термін сплатити заборгованість за Договором, а саме: 70 200,00грн по суборендній платі та 89 432,50грн по компенсації за утримання. Також у вимозі позивач зазначав про те, що у разі несплати заборгованості будуть застосовані санкції, передбачені п. 7.1 Договору. Разом з вимогою відповідачу направлено акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 01.10.2024 та попередній розрахунок штрафних санкцій;

- від 30.12.2024 №31 з проханням до 07.01.2025 сплатити заборгованість за Договором, а саме: 102 600,00грн по суборендній платі та 139 664,06грн по компенсації за утримання. Також у вимозі позивач зазначав про те, що у разі несплати заборгованості будуть застосовані санкції, передбачені п. 7.1 та 4.1.9 Договору.

24.01.2025 позивач направив повторно на адресу відповідача акти звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2023 по 31.12.2024 та акт прийому-передачі (повернення) об`єкта до договору суборенди №1Х-ЦУМ від 01.09.2023.

Як зазначає позивач, відповідач акти не підписав та не повернув, в рахунок погашення заборгованості відповідач здійснив оплати: в січні на суму 10 000,00грн, в лютому на суму 24 997,64грн.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за 2024 рік заборгованість відповідача за договором становить 222 533,30грн. Акт підписаний обома сторонами.

За актами звірки взаємних розрахунків, які підписані тільки позивачем, заборгованість по договору зі сплати орендних платежів за період з 01.07.2024 по 11.02.2025 становить 72 600,00грн, заборгованість компенсації плати за утримання об`єкта за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 становить 114 935,66грн.

Позивачем, у зв`язку з простроченням відповідачем суборендної плати та плати за утримання, нараховано та пред`явлено до стягнення:

- 9 967,30грн пені за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати орендної плати;

- 19 008,96грн пені за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення плати за утримання об`єкта;

- 20% штрафу відповідно до п.7.1.1 Договору у сумі 28 080,00грн за прострочення сплати орендної плати;

- 20% штрафу відповідно до п.7.1.1 Договору у сумі 29 242,30грн за прострочення сплати плати за утримання об`єкта;

- 1 117,13гнр 3% річних за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати орендної плати;

- 2 118,26грн 3% річних за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати плати за утримання об`єкта;

- 5 638,40грн інфляційних втрат за період з липня 2024 року по лютий 2025 року за прострочення сплати орендної плати;

- 9 372,13грн інфляційних втрат за період з липня 2024 року по лютий 2025 року за прострочення сплати плати за утримання об`єкта.

Відповідач вказану вище заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає позов безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню, з наступних причин:

- термін договору суборенди сплив 31.12.2024, внаслідок чого його дія припинилася;

- починаючи з 25.11.2024 відповідач не має можливості використовувати передане йому в суборенду нежитлове приміщення, оскільки позивач це приміщення зачинив та опечатав. Будь-яких офіційних повідомлень з приводу таких дій позивача відповідачу не надходило;

- позивачем не враховано грошові кошти в загальній сумі 55 997,00 грн., які ФОП Клусик І.Ю. сплатила TOB «Хот Енерджі» у період з 08.02.2025 по 01.04.2025 в якості оплати за послуги по утриманню приміщень та компенсації постачання електроенергії.

- позивачем не доведено розмір понесених збитків; стягнення інфляційних втрат повністю покриває знецінення грошових коштів; неустойка, основною метою якої є стимулювання боржника до виконання основного зобов`язання, не може перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розумності, вважає, що, якщо судом буде зроблено висновок про необхідність притягнення відповідача до відповідальності за прострочення сплати суборендної плати, у суду є достатні правові підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення сум пені та штрафу на 90 %, тобто заявлену до стягнення суму пені та штрафу у загальному розмірі 86 298,56 грн є підстави зменшити до 8 629,86 грн.

Позивач у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача, зазначає, що умовами договору передбачено право позивача застосувати до відповідача оперативно-господарську санкцію у вигляді обмеження доступу на територію об`єкта і застосування цієї санкції не звільняє відповідача від сплати суборендної плати та плати за утримання, передбачених договором за весь час її застосування і не звільняє відповідача від сплати штрафних санкцій та компенсацій, передбачених цим Договором. На думку позивача, застосування відповідної оперативно-господасрької санкції було правомірним, оскільки відповідач постійно порушував строки оплати, що видно з акту взаємних розрахунків станом на 2024 рік, який був підписаний відповідачем. Позивач не міг врахувати оплати, здійснені позивачем з 27.02.2025 по 01.04.2025, в позові, який подано до суду 26.02.2025. Розрахунок штрафних санкцій було вчинено з дотриманням принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч.1 ст. 288 ГК України Орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

За приписами ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця. Якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт укладення сторонами у справі Договору суборенди №11Х-ЦУМ від 01.09.2022.

Орендоване майно передано в строкове платне користування суборендаря згідно з Актом прийому-передачі об`єкта від 01.09.2023.

Позивач надав відповідачу послуги суборенди у 2024 році, що підтверджується актами надання послуг за період з 31.07.2024 по 31.12.2024, які підписані відповідачем.

Згідно з п.6.1 Договору строк його дії закінчився 31.12.2024.

Згідно з ч.2, 4 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Отже, Договір оренди від 01.09.2023 №11Х-ЦУМ є припиненим.

Відповідно до п.2.2.1 Договору У разі припинення дії Договору або при достроковому розірванні Договору повернення об`єкта Орендарю здійснюється Суборендарем за Актом прийому-передачі (повернення) об`єкта до Договору, який підписується сторонами або уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін (за наявності) протягом 3 календарних днів з дня припинення дії цього Договору або з дня дострокового розірвання цього Договору (не включаючи останній день дії договору).

Обов`язок по складанню Акта прийому-передачі об`єкта до Договору та Акта прийому-передачі (повернення) об`єкта до Договору покладається на Орендаря (п. 2.4 Договору).

У матеріалах справи відсутній Акт прийому-передачі (повернення) об`єкта за Договором, підписаний сторонами та скріплений печатками (за наявності).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з приписів п.п. 1.4. та п.п. 2.3 Додатку № 1 до Договору Суборендар зобов`язався сплачувати Орендарю суборендну плату у повному розмірі, за кожен місяць суборенди, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця за поточний місяць; плату за утримання Суборендар зобов`язався компенсувати Орендарю у повному розмірі, за кожен місяць, до 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця за поточний місяць, на підставі Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач порушив умови Договору, не сплатв у передбачені Договором строки суборендну плату та плату за утримання об`єкта.

Станом на день прийняття рішення у відповідача існує заборгованість із суборендної плати за Договором за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 72 600,00грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Також судом встановлено, що станом на день подання позову (26.02.2025) у відповідача існувала заборгованість з компенсації плати за утримання об`єкта за період з 31.01.2024 по 31.12.2024 у сумі 114 935,66грн.

Після подання позову до суду відповідачем частково сплачено заборгованість з компенсації плати за утримання об`єкта у сумі 37 000,00грн, про що свідчать платіжні інструкції за період з 27.02.2025 по 16.04.2025, які додані відповідачем до відзиву на позовну заяву та до клопотання від 19.04.2025.

Отже, заборгованість відповідача з компенсації плати за утримання об`єкта становить 77 935,66грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення 37 000,00грн заборгованості з компенсації плати за утримання об`єкта.

Крім того позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення:

- 9 967,30грн пені за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати орендної плати;

- 19 008,96грн пені за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення плати за утримання об`єкта;

- 20% штрафу відповідно до п.7.1.1 Договору у сумі 28 080,00грн за прострочення сплати орендної плати;

- 20% штрафу відповідно до п.7.1.1 Договору у сумі 29 242,30грн за прострочення сплати плати за утримання об`єкта;

- 1 117,13гнр 3% річних за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати орендної плати;

- 2 118,26грн 3% річних за період з 01.07.2024 по 25.02.2025 за прострочення сплати плати за утримання об`єкта;

- 5 638,40грн інфляційних втрат за період з липня 2024 року по лютий 2025 року за прострочення сплати орендної плати;

- 9 372,13грн інфляційних втрат за період з липня 2024 року по лютий 2025 року за прострочення сплати плати за утримання об`єкта.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати орендної плати та плати за утримання об`єкта.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.1. Договору, у разі прострочення сплати суборендної плати та/або плати за утримання (у повному розмірі або їх частини) у строки, що передбачені Додатком №1 до цього договору, Суборендар на вимогу Орендаря сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Крім того, до Суборендаря застосовується додаткова відповідальність: у разі прострочення сплати суборендної плати та (або) плати за утримання (у повному обсязі або їх частини) у строки, що передбачені Додатком № 1 до цього Договору:

7.1.1. Строком більше 5 (п`яти) календарних днів з дня настання останнього дня строку оплати (не включаючи цей день) суборендної плати та (або) плати за утримання, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, Орендар має право стягнути з Суборендаря штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми місячної суборендної плати, передбаченої Додатком № 1 до цього Договору, та (або) від суми плати за утримання, передбаченої у Додатку № 1 до цього Договору, а також відключити Об`єкт від електропостачання без попереднього письмового попередження Суборендаря.

7.1.2. строком більше 10 (десяти) календарних днів з дня настання останнього дня строку оплати (не включаючи цей день) Орендар, крім права передбаченого п. 6.5. Договору на підставі ч.2 ст. 236 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, без попереднього письмового попередження Суборендаря має право застосувати до Суборендаря оперативно-господарську санкцію у вигляді обмеження доступу Суборендарю та його представникам на територію Об`єкта. У період обмеження доступу Суборендарю та його представникам на територію Об`єкта Орендар не несе відповідальність, що покладається на зберігача, а також не несе відповідальності за понесені Суборендарем (у зв`язку з застосуванням оперативно-господарських санкцій) збитки, у тому числі за упущену вигоду та збитки завдані діловій репутації Суборендаря, за втрату, зникнення з будь- яких причин, всування або пошкодження розміщеного в Об`єкті майна Суборендаря та інших осіб. Застосування цієї санкції не звільняє Суборендаря від сплати суборендної плати та плати за утримання, передбачених цим Договором за весь час її застосування і не звільняє Суборендаря від сплати штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) та компенсацій, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки здійснені позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 28 976,26грн пені, 57 322,30грн штрафу, 3 235,39грн 3% річних та 15 010,62грн інфляційних втрат є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Заперечення відповідача були прийняті судом до уваги, але не спростовують висновків суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 255 080,23 грн, з якої 150 535,66 грн основного боргу, 28 976,26 грн пені, 57 322,30 грн штрафу, 3 235,39 грн 3% річних та 15 010,62 грн інфляційних втрат.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання даного позову до суду відповідно до платіжної інструкції від 17.02.2025 №116 сплачено 3 627,30грн судового збору.

Таким чином, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 3 627,30грн.

Керуючись ст. 123, 129, 231, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 37 000,00грн заборгованості з компенсації плати за утримання об`єкта.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Клусик Ірини Юріївни (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Хот Енерджі (код ЄДРПОУ 42604485, вул. Шепелєва Миколи, 6, м. Київ, 03061) заборгованість із суборендної плати в сумі 72 600,00грн, заборгованість із плати за утримання об`єкта в сумі 77 935,66грн, пеню в сумі 28 976,26 грн, штраф в сумі 57 322,30 грн, 3% річних в сумі 3 235,39 грн, інфляційні втрати в сумі 15 010,62 грн та 3 627,30грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025, у перший день після виходу судді Моцьора В.В. з відпустки.

Суддя В.В. Моцьор