Рішення

від 16.04.2025 по справі 404/10320/24

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/10320/24

Номер провадження 2-о/404/309/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді Мохонько В.В.,

за участі секретаря Суркової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2024 року заявники звернулись до суду із заявою, якою просять встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначають, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи, загального захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.08.2025 року.

Відповідно до висновку № 50 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Поліклінічне об`єднання Кропивницької міської ради» 03.09.2024 року, ОСОБА_1 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Зазначив, що такі послуги з догляду на непрофесійній основі йому готовий надавати ОСОБА_2 , який є вітчимом ОСОБА_1 .

За їх спільною домовленістю у відповідності до встановленого порядку ОСОБА_2 звернувся до управління соціального захисту Фортечного району з заявою про згоду надавати соціальні послуги на непрофесійній основі та призначення соціальної допомоги за догляд, надав відповідні документи.

ОСОБА_1 подав згоду отримувати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Рішенням про відмову в призначенні соціальної допомоги № 22 від 13.09.2024 року Управлінням соціального захисту населення Фортечного району департаменту соціальної політики КМР Гриднєву С.В. відмовлено в призначенні соціальної допомоги з підстав: у зв`язку з невиконанням вимог п. 1 Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою КМУ від 23.09.2020 року № 859, яким передбачено призначення компенсації особам із числа членів своєї сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки оскільки орган соціального захисту вважає недоведеним факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На переконання заявників, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають однією сім`єю з 2006 року. ОСОБА_2 після одруження з матір`ю ОСОБА_1 08.10.2006 року як вітчим займався вихованням, розвитком, реабілітацією ОСОБА_1 , який на той час був неповнолітнім, утримував його матеріально.

До вимушеної евакуації через повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом проживали в с. Дніпровка, Василівського району, Запорізької області, мали спільний побут, спільний бюджет, спільне господарство, вважають що їх стосунки можна охарактеризувати як відносини батька з сином.

Після вимушеного переміщення у березні 2023 року до м. Кропивницького продовжують проживати однією сім`єю, мають спільний бюджет, який складається з соціальних допомог ОСОБА_1 , його матері і дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , мають спільне господарство і побут, мають взаємні права і обов`язки в сім`ї. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 за станом здоров`я позбавлений можливості самостійно пересуватися і самообслуговуватися, ОСОБА_2 фактично на постійній основі надає ОСОБА_1 фізичну допомогу у повсякденному житті, моральну підтримку у складних життєвих ситуаціях, які склалися як через інвалідність ОСОБА_1 , так і через вимушену евакуацію.

Вважають, що зазначені обставини свідчать, що заявники, ОСОБА_3 , а також її мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складають одну сім`ю в розумінні ст. 3СК України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про соціальні послуги».

ОСОБА_3 - мати ОСОБА_1 неспроможна здійснювати догляд за сином через погане здоров`я, а також через зайнятість постійним доглядом за своєю матір`ю ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю І групи «А».

Згідно ухвали судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 21.11.2024 року заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків, які ОСОБА_2 виконав.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 25.11.2024 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження в судовому засіданні.

17.12.2024 року від представника заінтересованої особи до суду надійшли письмові заперечення на заяву в яких представник просить залишити без задоволення заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю, так як ОСОБА_2 не надав ніяких підтверджуючих документів, окрім того, як видно із матеріалів справи до повномасштабного вторгнення вітчим із пасинком були зареєстровані за різними адресами.

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.04.2025 року у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_2 про виклик свідків по справі за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовлено.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_2 , який є одночасно представником заявника ОСОБА_1 , вимоги підтримав, просив їх задовольнити, після оголошеної перерви подав заяву щодо продовження розгляду справи у його відсутності.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника за наявними в матеріалах справи документами.

Суд, заслухавши пояснення заявника, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови у задоволенні заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Порядок призначення компенсації особам із числа членів сім`ї, які спільно з нею проживають, пов`язані спільним побутом та мають взаємні права та обов`язки визначений Законом України «Про соціальні послуги», порядком № 859 затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року.

Фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є невиліковно хворими, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися (пункт 4 частини шостої статті 13 Закону України «Про соціальні послуги»).

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про соціальні послуги» до уповноважених органів системи надання соціальних послуг належать: 1) центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення; 2) Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації; 3) виконавчі органи міських рад міст обласного значення, рад об`єднаних територіальних громад

Пунктом 1 порядку передбачено порядок подання та оформлення документів,

призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні

послуги з догляду на непрофесійній основі.

Заявники просять суд встановити юридичний факт проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_2 з метою оформлення соціальних пільг і виплат компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов`язків.

Судом встановлено, що матір`ю ОСОБА_1 є ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Відомості про батька ОСОБА_1 записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України від 04.12.2024 року.

06.10.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 зареєстрували шлюб, прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка та дружини ОСОБА_9 .

Згідно із довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 842611 ОСОБА_1 30.07.2024 року повторно встановлено другу групу інвалідності загального захворювання на строк до 01.08.2025 року. Протипоказані значні фізичні та психоемоційні навантаження, тривала хода.

За висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 03.09.2024 № 50, виданого лікарсько-консультативною комісією КНП «Поліклінічне об`єднання» Кропивницької міської ради» поліклінічне відділення № 5, ОСОБА_1 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

03.09.2024 року ОСОБА_2 звернувся до управління соціального захисту населення Фортечного району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради із заявою про згоду надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю II групи загального захворювання.

Рішенням управління соціального захисту населення, Фортечного району департаменту соціальної політики Кропивницької міської ради № 22 від 13.09.2024 року відмовлено в призначенні соціальної допомоги з підстав невиконанням вимог п. 1 Порядку № 859, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_10 не є сім`єю і не мають взаємних прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц та від 21 березня 2019 року.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ст. 315 ЦПК України).

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

На підтвердження факту проживання однією сім`єю заявниками надано такі письмові докази: копії свідоцтв про народження, про укладення шлюбу, про одруження, шлюб, довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, висновку №50 від 03.09.2024 року, рішення №22 від 13.09.2024 року, повідомленням Департаменту соціальної політики КМР від 15.10.2024 року, фотознімків.

Однак, надані заявниками письмові докази не містять посилання на конкретні факти та обставини, які б давали суду можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмета доказування, а тому не є достатніми та не можуть бути визначальними у вирішенні даного питання.

Долучені до матеріалів справи фотознімки, на думку суду, не підтверджують факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності взаємних прав та обов`язків заявників, а лише свідчать про проведений разом час відпочинку та дружнє спілкування між заявниками.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Згідно ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 16.04.2025 року у задоволенні клопотання заявника ОСОБА_2 про виклик свідків судом відмовлено, оскільки заява про виклик свідків подана ОСОБА_2 до суду після першого судового засідання у справі, що є порушенням частини 3 ст. 91 ЦПК України.

Додані до заяви від 09.04.2025 року ОСОБА_2 фіскальні чеки (квитанції) судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України подані з порушенням встановленого законом строку та заявниками не обґрунтовано неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від них.

Окрім того,надані чекипро придбанняхарчування таліків ніякимчином несвідчать про ведення спільних витрат заявниками, використання спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги так як з наданих чеків не можливо встановити хто є платником за ними, кому призначені придбані ліки, в деяких чеках платником не є заявники, частина з них датовані датою після подання заяви до суду та за декілька місяців до її подання.

До того ж матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 взято на облік як внутрішньо переміщену особу, його зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_1 , а фактичне місце проживання є АДРЕСА_2 , що підтверджено довідкою від 19.03.2023 року №3525-7501570425.

08.04.2024 року ОСОБА_2 взято на облік як внутрішньо переміщену особу та вказано що його зареєстроване місце проживання є АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання є АДРЕСА_2 .

Зареєстроване місце проживання заявників підтверджено відповідями з Єдиного державного демографічного реєстру за №913580 та №913590 від 19.11.2024 року.

З вказаного вбачається, що заявники до 08.04.2024 року проживали за різними адресами, тому відносини між ними не мали сімейний характер та не були пов`язані зі спільним веденням господарства, спільним бюджетом, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків.

Надане заявниками свідоцтво про шлюб про перебування у шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 від 06.10.2006 року, серія НОМЕР_2 свідчить тільки про наявність сімейних відносин між даним подружжям.

Тобто, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували доводи заявників щодо спільного побут у та наявності між ними взаємних прав та обов`язків.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми права та оцінку доказів, та не доведення факту спільного проживання і ведення спільного господарства заявників, суд вказує про відсутність підстав для задоволення заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Пронін проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 141,268,293,294,315,316,319 ЦПК України,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;

заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

заінтересована особа: Департамент соціальної політики Кропивницької міської ради, місцезнаходження: вул. Архітектора Паученка, 41/26, м. Кропивницький; код ЄДРПОУ 43947572.

Повне судове рішення складено 05.05.2025 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО