Ухвала від 05.05.2025 по справі 624/398/25

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/398/25

№ провадження 2/624/255/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

селище Кегичівка 05 травня 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області, суддя Куст Н.М.,

справа №624/398/25,

найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: Кегичівська селищна рада Харкуівської області,

вимоги позивача: про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Питання, що вирішуються ухвалою.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на житловий будинок А2, прибудову-а, літню кухню з сараєм Б, сарай В, гараж Г, огорожу №, ворота А з хвірткою № 1 інвентаризаційною вартістю житлового будинку з надвірними будинками станок а 2025 рік -167664,00 грн, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, виходячи із наступного.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, відповідно дост.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.

Одночасно з цим право власності за набувальною давністю можна визнати лише за особою, яка фактично не є законним володільцем такого майна, тобто особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна, не може вимагати визнання за нею права власності за давністю володіння.

Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю», суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Разом тим, позивачкою в позовній заяві не зазначено обставини, які мають суттєве значення для розгляду справи, та докази, що їх підтверджують, а саме: з яких підстав позивачка вселилася та проживає у житловому приміщенні.

В позовній заяві з цього приводу позивачка лише вказала, що з 11 вересня 2000 року та по даний час вона зареєстрована та постійно проживає в будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1 .

Також, позивачкою не зазначено на балансі якої установи перебуває житловий будинок.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно інформаційного листа № 24-150 /0/4-13 від 28 січня 2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" в частині 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред`явити законний володілець, тобто особа яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.

Посилаючись у позові на володіння майном з 11 вересня 2000 року, позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на квартиру за набувальною давністю.

Пред`явлена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки позивачкою не виконано вимоги ст.175 ЦПК України, а саме позивачці необхідно вказати з яких підстав вона вселилася та проживає у вказаному будинку. Надати суду докази вселення у дану квартиру. Зазначити на балансі якої установи перебуває житловий будинок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Кегичівської селищної ради Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною власністю залишити без руху.

Недоліки заяви мають бути усунуті не пізніше десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, вказаних в ухвалі про залишення заяви без руху, заява вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.М. Куст