Постанова від 05.05.2025 по справі 488/595/25

05.05.25

22-ц/812/868/25

Провадження №22-ц/812/868/25

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2025 року м. Миколаїв

справа № 488/595/25

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Локтіонової О.В., Ямкової О.О.,

переглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Корабельний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту смерті, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва, постановлену 27 березня 2025 року під головуванням судді Щеглової Я.В., повний текст судового рішення складений цього ж дня,

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту смерті.

Заявник зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік - ОСОБА_2 - був призваний на військову службу в зв`язку з мобілізацією та перебував на посаді солдата стрільця-радіотелефоністу 2 відділення 1 стрілецького взводу 4 стрілецької роти. Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №67 від 20 березня 2024 року був зарахований в списки особового складу цієї військової частини. Відповідно витягу з наказу № 318 від 30 жовтня 2024 року військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 вважається зниклим безвісті. Як вказала заявник, 06 листопада 2024 року вона отримала від ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщення сім`ї № 504 від 06 листопада 2024 року про те, що її чоловік 29 жовтня 2024 року о 16:00 годин внаслідок ракетного удару підрозділами збройних сил російської федерації по позиції на околицях населеного пункту Григорівка Покровського району Донецької області зник безвісти. Згідно висновку службового розслідування від 29 листопада 2024 року було встановлено, що солдат ОСОБА_2 зник безвісті за особливих обставин 29 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Григорівка Покровського району Донецької області, у зв`язку зі збройним конфліктом та воєнними діями. З письмових пояснень солдата ОСОБА_3 , який разом з ОСОБА_2 та іншими виконував бойове завдання з охорони державного об`єкта в околицях населеного пункту Григорівка Покровського району Донецької області, слідує, що під час обстрілу снаряд потрапив в місце, де знаходились солдати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Розшуковими заходами встановити місце знаходження зниклих військовослужбовців не вдалося.

Як зазначила ОСОБА_1 , відомості за її заявою до ВП№3 Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області про те, що 29 жовтня 2024 року її чоловік ОСОБА_2 зник безвісті під час виконання бойового завдання на околицях населеного пункту Григорівка Покровського району Донецької області, внесено до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України. Так як загибель чоловіка мала місце під час активних бойових дій в населеного пункті Григорівка Покровського району Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією України на якій ведуться бойові дії та органи державної влади не здійснюють свої повноваження, вона позбавлена можливості отримати документи, передбачені ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану в Україні» та зареєструвати факт смерті померлої особи у встановленому законом порядку. Судово-медична експертиза смерті ОСОБА_2 з цих же причин не проводилась, так як рештки тіла чоловіка знаходяться на місці проведення бойових дій та евакуація неможлива.

Посилаючись на викладені обставин та на те, що встановлення факту смерті чоловіка їй необхідно для отримання одноразової грошової допомоги після загибелі чоловіка та оформлення спадщини після його смерті, ОСОБА_1 просила встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України в/ч № НОМЕР_2 , який загинув біля населеного пункту Григорівка Покровського району, Донецької області внаслідок ракетного удару, під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою того ж суду від 27 березня 2025 року - заяву повернуто заявниці на підставі ч. 3 ст.185 ЦПК України.

Повертаючи заяву суд першої інстанції виходив з того, що надана на виконання ухвали суду про залишення заяви без руху уточнена заява ОСОБА_1 не є належним виконанням ухвали суду від 17 лютого 2025року, оскільки як і попередня заява, не відповідає вимогам ЦПК України щодо змісту, не містить обґрунтування для звернення до Корабельного районного суду м. Миколаєва згідно з правилами підсудності, встановленими у ст. 305 ЦПК України, та не оплачена судовим збором.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду, а справу повернути до суду першої інстанції для розгляду. Апелянт зазначає, що усі недоліки, які викладені судом в ухвалі від 17 лютого 2025 року, нею були виконані. Так, на виконання ухвали суду про залишення її заяви без руху вона подала заяву про оголошення особи померлою, зазначила мету звернення, зазначила всіх осіб, які могли б входити у коло спадкоємців, та тих, на права та обов`язки яких може вплинути майбутнє рішення суду. Посилання суду на несплату нею судового збору вважає необґрунтованою, оскільки відповідно до п. 21 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від його сплати, окрім того в ухвалі суду від 17 лютого 2025 року про необхідність сплати судового збору зазначено не було.

За приписами ч. 2 ст. 369ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду, зазначену в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають юридичне значення для охорони прав, свобод чи інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Положеннями ст. 318ЦПК України визначені особливості змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Так, у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Частиною 3 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Отже, вирішуючи питання про прийняття до розгляду заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суди враховують їх відповідність загальним та спеціальним вимогам, визначених ЦПК України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст.185ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За змістомчастини 3ст.185ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Вирішуючи питання відповідності оскаржуваної ухвали вимогам закону, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до змісту статей 13, 43, 49, 175ЦПК України позивач самостійно визначає зміст позовних вимог, на власний розсуд обґрунтовує свої вимоги з викладом відповідних обставин та зазначенням доказів, що підтверджують такі обставини, зазначає сторони та інших учасників справи.

Суддя згідно статей 175, 177, 185-187ЦПК України перевіряє, чи має особа відповідно до ст. 4ЦПК України право на звернення до суду за захистом відповідного права чи інтересу, чи відповідає форма та зміст заяви вимогам закону, чи дотримані правила підсудності та чи немає інших установлених законом перешкод для відкриття провадження у справі.

Виходячи з аналізу наведених норм процесуального права, суддя при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви не має права давати оцінку зазначеному позивачем складу осіб, які братимуть участь у справі, наведеним доказам, їх достатності, вимагати надання доказів, встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, і ставити залежно від цього вирішення питання про прийняття позовної заяви.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 294 ЦПК України аналогічні вимоги застосовуються і для оцінки ґрунтовності підстав для залишення без руху заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.

Отже невідповідність зазначених у заяві обставин чи доказів на підтвердження заявлених вимог, неточність чи неефективність заявленої вимоги, ненадання достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні заяви по суті, а не для визнання заяви неподаною і її повернення.

До тогож частиною2ст. 294 ЦПК України передбачено, що з метою з`ясування обставин справи суд, може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України.

В резолютивній частині ухвали не зазначено які саме недоліки повинна усунути заявниця. Як слідуєз мотивувальноїчастини вказаноїухвали,залишаючи заявубез руху,суд першоїінстанції виходивз того,що вонане міститьобґрунтування зпосиланням надокази,що достовірноб свідчилипро смертьособи упевний часі запевних обставин, зокрема доказівподання заявникомабо їїпредставником заявиУповноваженому зпитань осіб,зниклих безвістиза особливихобставин,відомостей прозаходи,які вживалисядо розшукувійськовослужбовця упередбаченому статтею19 ЗаконуУкраїни «Проправовий статусосіб,зниклих безвістиза особливихобставин» порядку, Висновку Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, як це передбачено статтею 21 вищезазначеного Закону, а тому звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним та за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою. Також суд першої інстанції звертав увагу на те, що заявником не зазначено у якості заінтересованих осіб (інших спадкоємців першої черги та суб`єктів права на отримання одноразової грошової допомоги) прав та інтересів яких може стосуватися встановлення такого факту.

На виконання ухвали від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 надала заяву в якій вказувала, що на виконання положення ст. 18, 19 Закону України«Про правовийстатус осіб,зниклих безвістиза особливихобставин» воназвернулась іззаявою пророзшук особи,зниклої безвістиза особливихобставин довідповідного територіальногооргану Національноїполіції України,що підтверджуєтьсявитягом зЄРДР.Також зазначила,що відомостіпро заходи,які вживалисядо розшукувійськовослужбовця упередбаченому ст.19вказаного вищеЗакону порядкуу неївідсутні.Висновок Уповноваженогопро наявністьобставин,що свідчатьпро смертьвійськовослужбовця,як цепередбачено статтею21вищезазначеного Законунадається занаявності достовірноїінформації просмерть особи,тоді якжодних останківтіла загиблого ОСОБА_2 задля проведенняекспертних дослідженьне можливовіднайти,так яктериторія веденнябойових дійде загинувїї чоловікне підконтрольнаУкраїні,втім зазначила,що неюподано заявудо Уповноваженогоз питаньосіб,зниклих безвістиза особливихобставин зпроханням надатитакий висновкокв порядкуст.21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».

Також ОСОБА_1 зазначила, що вважає за необхідне змінити заявлені вимоги та звернутись із заявою про оголошення особи померлою, з урахуванням чого надала заяву, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України в/ч № НОМЕР_2 .

Повертаючи оскаржуваною ухвалою заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що надана на виконання ухвали суду про залишення заяви без руху уточнена заява ОСОБА_1 про оголошення ОСОБА_2 померлим не є належним виконанням ухвали суду від 17 лютого 2025 року, оскільки як і попередня заява, не відповідає вимогам ЦПК України щодо змісту, не містить обґрунтування для звернення до Корабельного районного суду м. Миколаєва згідно з правилами підсудності, встановленими у ст. 305 ЦПК України, та не оплачена судовим збором.

Проте зізмісту заявипро встановленняфакту смертіубачається,що вонавідповідає вимогамст.175,318ЦПК України, ОСОБА_1 зазначено обставини,якими вонаобґрунтовує своївимоги.Також заявницеюдо заявидодано докази,якими,на їїдумку,ці обставинипідтверджуються,зокрема наданосповіщення сім`ї№ 504від 06листопада 2024року,копію Висновкуслужбового розслідуваннявід 29листопада 2024року,Витяг зЄдиного реєструдосудових розслідувань,нотаріально посвідченузаяву свідка ОСОБА_3 .Крім того,згідно п.21ст.5Закону України«Про судовийзбір» заявники у справах за заявами про встановлення такого факту, як просила ОСОБА_1 , звільняються від сплати судового збору.

Норма частинитретьої статті185ЦПК Українипрезюмує,що неусуненняпозивачем недоліківпозовної заявив установленийсудом строкможе бутипідставою дляповернення позовноїзаяви тількиза умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 175 і 177 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було підстав для залишення заяви про встановлення факту смерті без руху (а в подальшому - для повернення позовної заяви) як такої, що не відповідає вимогам статей 175 і 177 ЦПК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції, залишаючи заяву про встановлення факту смерті без руху, правильно виходив з того, що за зазначених заявницею обставин ефективнішим способом захисту її прав було б подання заяви про оголошення особи померлою, проте обрання заявником неналежного способу захисту не може бути підставою для залишення заяви без руху.

Відкриття провадження у справі регламентовано нормами Глави 2 розділу ІІІ ЦПК України, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається заявник, визначати належних учасників справи.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження у справі на підставі заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті і доданих до неї доказів.

Крім того,суд першоїінстанції незвернув належноїуваги нате,що навиконання ухвалипро залишеннязаяви провстановлення фактусмерті безруху ОСОБА_1 крім подання додаткових доказів зазначила, що вважає за необхідне змінити заявлені вимоги та звернутись із заявою про оголошення особи померлою, з урахуванням чого надала заяву, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Миколаїв, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України в/ч № НОМЕР_2 .

За таких обставин суд першої інстанції повинен був з`ясувати, чи відкликає ОСОБА_1 заяву про встановлення факту смерті та у разі наявності на це підстав повернути цю заяву відповідно до приписів п. 3 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Натомість суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, вказав про недоліки поданої ОСОБА_1 заяви про оголошення ОСОБА_2 померлим, зазначивши, що вона не відповідає вимогам ЦПК України щодо змісту, не містить обґрунтування для звернення до Корабельного районного суду м. Миколаєва згідно з правилами підсудності, та не оплачена судовим збором. Між тим ухвала суду про залишення заяви без руху не містила вимог до заявниці усунути вказані недоліки, невиконання яких могло б мати наслідком повернення заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи дають підстави вважати, що суд першої інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, повернувши заяву, а тому відповідно до приписів ст. 379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду і вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 березня 2025 року, скасувати, а матеріали заяви ОСОБА_1 направити до того ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді: О.В. Локтіонова

О.О. Ямкова

Повний текст постанови складений 05 травня 2025 року