Рішення від 05.05.2025 по справі 160/31704/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокуСправа №160/31704/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: 29.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними та скасувати винесені ГУ ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») від 27.08.2024 по нарахуванню ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2023 рік:

-1973182-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 23 267,76 грн. за Виробничий корпус бази механомонтажа, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1973183-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 9 844,98 грн. за адміністративно-побутовий корпус, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1973184-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 1 056,26 грн. за промислову дослідну випробувальну ділянку металургійного виробництва, розташовану за адресою: м. Кам`янське, Аношкіна, 181/102;

-1973181-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 8 857,07 грн. за лісопильний цех, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

-1973178-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 14 738,33 грн. за арматурний цех, розташований за адресою: АДРЕСА_3 ;

-1973179-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 18 538,23 грн. за формовочний цех розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями йому визначено суму податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у загальному розмірі 76 302,63грн., згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України та відповідно до пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки контролюючий орган нарахував до сплати суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік без врахування п.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, який передбачає звільнення від оподаткування будівель промисловості. Так, позивач вказує, що належні йому на праві власності будівлі віднесені до групи «Будівлі промисловості та склади» (код 125) за ДК 018:2000 та використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010. Зазначені будівлі в оренду, лізинг чи позичку не передавалися, оскільки право користування внесено до статутного капіталу ТОВ «Мета-Д», що не є орендою. Відтак, позивачем виконано всі умови для застосування пільги. Позивач також звертає увагу, що рішеннями судів у справах №160/3546/23 та №160/3615/24 за аналогічних обставин визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача з нарахування податку за 2021 та 2022 роки з тих підстав, що спірні будівлі не є об`єктами оподаткування, а позивач не є платником податку на нерухомість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

19.12.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти викладених у позові обставин та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що у період з 05.08.2021 до 03.08.2023 основним видом діяльності позивача як ФОП було надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. З 04.08.2023 по теперішній час згідно з наявних у податкового органу реєстраційних даних основний вид діяльності - Виробництво добрив і азотних сполук (20.15). Згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, наданої платником до Кам`янської ДПІ, позивачем в якості основної діяльності в 2023 році задекларовано надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна» (68.20), що не відповідає секціям B-F КВЕД, необхідним для застосування пільги. Відповідач зазначає, що форма 20-ОПП, подана ТОВ «Мета-Д» вказує на довгострокове користування або оренду належними позивачу будівлями промисловості. Звертає увагу, що позивачем не надано доказв використання об`єктів у господарській діяльності за секціями B-F, оскільки ТОВ «Мета-Д», а не позивач, використовує ці об`єкти.

27 грудня 2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказує на бездпіставність посилань відповідача на правомірність оскаржуваних податкових повідмолень-рішень. Позивач зазначає, що за фактичним змістом підпункту «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, в будівлях можуть здійснювати діяльність будь-які суб`єкти господарювання і єдиним застереженням є відповідність цієї діяльності видам діяльності, встановленим в секціях B-F КВЕД ДК 009:2010. Також, на переконання позивача, для отримання пільги з податку на нерухоме майно на промислові будівлі визначальним є їх належність до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Крім того, зазначені будівлі не здавалися в оренду або лізинг, що свідчить про дотримання позивачем всіх умов, необхідних для отримання пільги.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , перебуває на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетроській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у частковій приватній власності (1/2) якого перебуває:

адміністративно-побутовий корпус бази механомонтажу загальною площею 979,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2014, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;

виробничий корпус бази механомонтажу загальною площею 2315, 2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 31.01.2014, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;

побутові приміщення АБЗ загальною площею 105,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 згідно з договором купівлі-продажу від 17.10.2019, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;

лісопільний цех загальною площею 881,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 31.10.2012, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;

арматурний цех загальною площею 1466,5 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2017, розмір частки у праві спільної власності - 1/2;

формовочний цех загальною площею 1844, 6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 згідно з договором купівлі-продажу від 27.03.2017, розмір частки у праві спільної власності 1/2.

Зазначені обставини підтверджуються технічними паспортами за типами об`єктів «Будівлі промислові та склади» та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_1 .

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що зазначені вище приміщення відповідно до наявних в матеріалах справи Технічних паспортів за типами об`єктів «Будівлі промисловості та склади» відповідають коду 125 Державного класифікатору будівель та споруд ДК018:2000.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем внесено свої майнові права з користування зазначеними будівлями промисловості до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Д» (ідентифікаційний код: 36363275), співзасновником якого він є.

ТОВ «Мета-Д» здійснює діяльність за КВЕД 24.10 «Виробництво чавуну, сталі та феросплавів» (секція С «переробна промисловість»), що відповідає секціям B-F КВЕД ДК 009:2010. У формі 20-ОПП ТОВ «Мета-Д» зазначило ці об`єкти як такі, що використовуються на праві «довгострокового користування або оренди» з 2020 року.

Рішенням Кам`янської міської ради від 02.11.2018 №1223-29/VІІ «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у місті» по м. Кам`янське для об`єктів нежитлової нерухомості встановлено ставку податку у розмірі 0,3 відсотка від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2023 рік та сформовано наступні податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») (далі - ППР) від 27.08.2024:

-№1973182-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 23267,76 грн. за виробничий корпус бази механомонтажу (1157,6*20,10=23267,76 грн.);

-№1973183-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 9844,98 грн. за адміністративно - побутовий корпус бази механомонтажу (489,8*20,10=9844,98 грн.);

-№1973184-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 1056,26 грн. за побутові приміщення АБЗ (52,55*20,10=1056,26грн.);

-№1973181-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 8857,07 грн. за лісопильний цех (440,65*20,10=8857,07грн.);

-№1973178-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 14738,33 грн. за арматурний цех (733,25*20,10=14738,33грн.);

-№1973179-2416-0403-иА12040150000015189 на суму 18538,23 грн. за формовочний цех (922,3*20,10=18538,23грн.);

Вважаючи вказані вище рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою щодо протиправності дій відповідача з нарахування податку на нерухоме майно.

Рішенням Державної податкової служби України від 20.11.2024 №3489/6/99-00-06-01-03-06-01-03-06 позивачу відмовлено у задоволенні скарги.

Вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду.

З огляду на заявлені позовні вимоги, а також заперечення відповідача, спірним в цій справі є наявність чи відсутність підстав для застосування до позивача пільги, визначеної п.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.14.1.129-1 п.14.1. ст. 4 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі;

Згідно з п.п. 266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до а) підп. 266.1.2. п. 266.1 ст. 266 ПК України, якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

Об`єктом оподаткування, згідно з положеннями підпункту 266.2.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Зокрема, до таких об`єктів віднесено будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (п.п. «є»).

Отже, вказаний підпункт підлягає застосуванню за одночасного дотримання таких умов:

-наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

-використання таких будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010 (добувна промисловість, постачання електроенергії, будівництво, тощо);

-відсутність відомостей щодо передачі власниками будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.

Отже, підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

З висновку Верховного Суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 вбачається, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки «будівлі промислові», які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт «ґ» підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, «будівель промисловості», зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2статті 266 Податкового кодексу України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій «будівлі промислові», законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти) який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункт 56.21 статті 56 Податкового кодексу України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Суд вважає, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Щодо наявності у платника податку у власності будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.

Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507 затверджено Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000.

Об`єктами класифікації в Державному класифікаторі будівель та споруд (ДК БС) є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень (комбіноване житло, готель і контора), повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Головне призначення повинне бути визначене таким чином:

обчислюється відсоткове співвідношення площ різних за призначенням приміщень будівлі в складі повної загальної площі з віднесенням цих приміщень згідно з їх призначенням чи використанням до відповідного класифікаційного угруповання;

потім будівля класифікується за методом "згори - донизу". Будівлю спочатку відносять до розділу (один розряд коду), що охоплює всю чи більшу частку всієї її загальної площі. Далі їх відносять до підрозділу (два розряди коду) - житлові будівлі, нежитлові будівлі за найбільшою питомою вагою площі в цій будівлі.

Наступним кроком визначається група (три розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах підрозділу. Нарешті, вибирається належність будівлі до класу (чотири розряди коду) за найбільшою часткою всієї загальної площі в межах групи.

До коду 125 «Будівлі промислові та склади» віднесено клас 1251 «Будівлі промисловості», який включає: криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства та т. ін. за їх функціональним призначенням.

Клас включає наступні підкласи:

1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості;

1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії;

1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості;

1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості;

1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості;

1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості;

1251.7 Будівлі підприємств лісової, деревообробної та целюлозно-паперової промисловості;

1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості;

1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне.

Судом встановлено, що позивач є власником об`єктів нежитлової нерухомості, що відноситься класу до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади», що відповідає першій умові пільги.

Зазначені обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними в матеріалах справи технічними паспортами на виробничі будинки.

Щодо використання належних позивачу будівель за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010.

В обрунтування позовних вимог позивач вказав, що належні йому на праві часткової пиватної власності промислові будівлі використовуються ТОВ «Мета-Д» у діяльності за кодом 24.10 КВЕД (секція С), що відповідає другій умові пільги. На підтвердження внесення права користування об`єктами до статутного капіталу ТОВ «Мета-Д» позивачем надано статут товариства, протоколи загальних зборів.

Натомість, відповідач вказує, що позивач як ФОП у 2023 році декларував КВЕД 68.20 (секція L), що не відповідає секціям B-F КВЕД, необхідним для пільги. Також, на переконання податкового органу, позивач не надав доказів використання об`єктів у господарській діяльності за секціями B-F, оскільки саме ТОВ «Мета-Д», а не позивач використовує ці об`єкти.

З цього приводу суд зазначає таке.

Відповідачем помилково інтерпретується норма п.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України. Так, відповідач право на пільгу ставить в залежність від здійснення основної діяльності за секціями B-F КВЕД виключно власником.

Натомість, в п.«є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України зазначено, що будівлі повинні використовуватися у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010. При цьому, зазначена норма не вимагає, щоб власник і суб`єкт господарювання були однією особою.

Так, під час судового розгляду встановлено, що ТОВ «Мета-Д» є суб`єктом господарювання, який здійснює діяльність, яка відповідає секції С КВЕД ДК 009:2010.

Також, у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 Верховний Суд наголосив на тому, що пільга залежить від функціонального призначення будівлі, а не від суб`єктного складу (власника). Суд вказав на неприпустимість обмежувального тлумачення пільги за критерієм «власник=суб`єкт діяльності», оскільки п.п.266.1.1. п. 266.1. ст. 266 ПК України визначає платниками податку як фізичних, так і юридичних осіб, які є власниками без прив`язки до їх діяльності.

Суд звертає увагу, що пільга, яка є предметом розгляду в спірних правовідносинах, спрямована на стимулювання промислового використання будівель незалежно від того, чи власник сам їх використовує, чи передає іншому суб`єкту (за умови відсутності оренди, лізингу, позички).

Відповідачем не спростував факт використання промислових будівель під час виробництва чавуну, сталі та феросплавів, що відповідає діяльності за кодом КВЕД 24.10. (секція С). Натомість, податковий орган зосередився на діяльності позивача як ФОП, що є нерелевантним для пільги.

Суд вкотре повторює, що пільга застосовується на основі функціонального пизначення будівель, а не суб`єктного складу.

Відтак, позивачем виконана друга умова для отримання пільги.

Щодо відсутності відомостей про передачу позивачем будівель промисловості в оренду, лізинг, позичку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є одним із засновників ТОВ «Мета-Д» (ідентифікаційний код: 36363275).

З протоколу №16/11-1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета-Д» від 16.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 вніс (передав) до статутного капіталу Товариства майнові права на користування нежитловими приміщеннями, промисловими будівлями (арматурний цех, формовочний цех, лісопильний цех, виробничий корпус бази механомонтажа, промислову дослідно-випробувалну ділянку, тощо).

Також, ТОВ «Мета-Д» надано до контролюючого органу відомості по взяття на облік об`єктів оподаткування про використання у господарській діяльності (20-ОПП) цеху виробництва феросплавів за адресою м.Кам`янське, просп. Аношкіна, 181/129 - право довгострокового користування або оренди з 22.10.2020 та цех виробництва рідких добрив, бітума та чавуну за адресою м. Кам`янське, вул. Чайковського, 1/73 - право дострокового користування або оренди з 22.12.2020.

Нежитлові приміщення, належні позивачу на праві власності, визначені ТОВ «Мета-Д» як об`єкти нерухомого майна, що використовуються на праві довгострокового користування або оренди.

Позивач стверджує, що об`єкти не здавалися в ренду, лізинг чи позичку, а використовувалися ТОВ «Мета-Д» на підставі внесення користування до статутнго капіталу. Натомість, відповідач вважає, що подана ТОВ «Мета-Д» форма 20-ОПП вказує на можливу оренду промислових будівель, що виключає право на пільгу.

Відтак, підлягає аналізу питання, чи чи є внесення права користування на промислові будівлі до статутного капіталу орендою, лізингом чи позичкою.

Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України та ст. 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», внеском до статутного капіталу можуть бути майнові права, зокрема право користування майном.

Внесення права користування не є відчуженням права власності, оскільки позивач залишився власником 50% частки у спірних об`єктах, що підтверджено даними реєстру речових прав.

Таке внесення майнових прав до статутного капіталу дозволяє ТОВ «Мета-Д» використовувати об`єкти у своїй господарській діяльності без укладення договору оренди чи лізингу. Це є формою корпоративного управління, а не комерційною передачею майна.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України за договором оренди орендодавець передає орендарю майно за плату на певний строк. Внесення права користування до статутного капіталу не передбачає плати чи строку, а є частиною формування статутного капіталу.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України лізинг є формо. Оренди з викупом або без нього, що також передбачає плату. У спірних правовідносинах позивач не отримував плату від передачі майнових прав до статутного капіталу товариства.

Також, внесення майнових прав до статутного капіталу не є позичкою, оскільки такі правовідносини ґрунтуються на корпоративних відносинах, а не на договорі позички.

Внесення права до статутного капіталу ТОВ «Мета-Д» оформлено через установчі документи, не має визначеного строку, спрямоване на формування майна товариства і супроводжується наданням позивачу корпоративних прав. Це відрізняє його від позички, яка вимагає договору, тимчасового характеру та безоплатного користування без корпоративного контексту.

Відтак, внесення майна до статутного капіталу ТОВ «Мета-Д» не може вважатися орендою, позичкою або лізингом, оскільки це форма корпоративного управління, а не комерційна передача майна чи прав на нього.

Відповідач не довів, що об`єкти здавалися в оренду, лізинг чи в позичку, а позивач обґрунтував корпоративну природу передачі майнових прав.

Отже, позивачем виконана третя умова для отримання пільги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.08.2024 щодо нарахування позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за податковий період 2023 року та задоволення позовної заяви.

Щодо посилання позивача на рішення судів у справах №160/3546/23 та №160/3615/24.

Зокрема, позивач вказав, що за аналогічних обставин визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача з нарахування податку за 2021 та 2022 роки з тих підстав, що спірні будівлі не є об`єктами оподаткування, а позивач не є платником податку на нерухомість.

З цього приводу суд зазначає таке.

Згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, нарахування позивачу податкового зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2023 рік не було предметом розгляду у справах №160/3546/23 та №160/3615/24.

Також, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключно висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, підлягають врахуванню іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ідентифікаційний код: 44118658) про визнання протиправними та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення (форма «Ф») від 27.08.2024 з нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (код платежу 18010300) за 2023 рік:

-№1973182-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 23 267,76 грн. за Виробничий корпус бази механомонтажа, розташований за адресою: м. Кам`янське, вул. Чайковського, 1/73;

-№1973183-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 9 844,98 грн. за Адміністративно-побутовий корпус, розташований за адресою: м. Кам`янське, вул. Чайковського, 1/73;

-№1973184-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 1 056,26 грн. за Промислову дослідну випробувальна ділянка металургійного виробництва, розташовану за адресою: м.Кам`янське, Аношкіна, 181/102;

-№1973181-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 8 857,07 грн. за Лісопильний цех, розташований за адресою: м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 181/129;

-№1973178-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 14 738,33 грн. за Арматурний цех розташований за адресою: м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 181/109;

-№1973179-2416-0403-UA12040150000015189 на суму 18 538,23 грн. за Формовочний цех розташований за адресою: м. Кам`янське, пр. Аношкіна, 181/112.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, ідентифікаційний код: 44118658) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон