Ухвала від 05.05.2025 по справі 240/12219/25

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

05 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/12219/25

категорія 109020000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Панкеєва В.А., розглянувши позовну заяву Звягельської міської ради до Стриївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Звягельська міська рада із позовом до Стриївської сільської ради із позовом, в якому просить

- визнати протиправним та скасувати рішення Стриївської сільської ради від 21.01.2025 №VІІІ/2025/31-22 про відмову у погодженні меж території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області й зобов`язати Стриївську сільську раду погодити межі території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

Відповідно до статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши зміст та матеріали адміністративного позову, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови позивачу у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Частиною 2 ст.124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд повинен з`ясовувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Тобто, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, судом встановлено, що позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Стриївської сільської ради від 21.01.2025 №VІІІ/2025/31-22 про відмову у погодженні меж території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області й зобов`язати Стриївську сільську раду погодити межі території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області.

При цьому, звертаючись з даним позовом до суду, позивач мотивував свої вимоги тим, що з метою визначення меж, враховуючи рішення Новоград-Волинської міської ради від 22.12.2022 №732 "Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин на території м.Звягель", яким надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо встановлення меж території Звягельської міської територіальної громади між Звягельскою міською радо та розробником документації із землеустрою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Геозвягель+" укладено договір на виконання робіт щодо розробки проекту встановлення меж території Звягелської міської територіальної громади.

Керуючись ст.12 Земельного кодексу України, статтями 46-1 Закону України "Про землеустрій" у зв`язку з розробкою проекту землеустрою щодо встановлення меж території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області Звягельська міська рада неодноразово зверталась до Стриївської сільської ради щодо погодження меж відповідно до вищезазначеного Проекту землеустрою.

Проте, 21.01.2025 Стриївська сільська рада на тридцять першій сесії восьмого скликання прийняла рішенням № VІІІ/2025/31-22 "Про розгляд звернення Звягельської міської ради щодо погодження меж Звягельської міської територіальної громади", яким відмовила Звягельській міській раді, в погодженні меж території Звягельської міської територіальної громади Звягельського району Житомирської області та рекомендувала відкоригувати межі адмінтериторії м.Звягель та повторно подати на розгляд сесії Стриївської сільської ради погодження запроектованих меж Звягельської міської територіальної громади.

Аналіз зазначених обставин справи дає підстави вважати, що цей спір про визнання незаконним рішення Стриївської сільської ради спрямований на поновлення прав позивача у сфері земельних відносин.

Суд зазначає, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (наприклад, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.03.2020 у справі № 296/3870/19.

Таким чином, якщо у результаті прийнятого рішення суб`єкта владних повноважень особа набуває або втрачає речове права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу.

Так, пунктом 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці розглядають господарські суди.

Відтак, враховуючи вищевикладене, правовідносини, які виникли між сторонами мають приватномайновий характер, тобто має місце спір про право, тому даний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, вбачається необхідним відмовити у відкритті провадження у даній справі, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись відповідним господарським судом в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 170, 171, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Відмовити Звягельській міській раді у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Стриївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя В.А. Панкеєва