Рішення

від 05.05.2025 по справі 260/5487/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/5487/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Симканич Ю.В.,

за участю:

позивача 1 ОСОБА_1 ,

позивача 2 ОСОБА_2 ,

представника позивачів 1 та 2 Дудурич І.В.,

представника відповідача Гончарук А.Р.,

представника третьої особи 2 Дьордь В.В.,

третя особа 1 не з`явилася,

третя особа 3 не з`явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 травня 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 05 травня 2025 року.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якій просять: визнати протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради № 853 від 30.08.2022 року Про затвердження містобудівної документації в частині внесення змін до детального плану території м. Ужгорода щодо зонування території під земельними ділянками 2110100000:54:001:1781,2110100000:54:001:1865,2110100000:54:001:1866,2110100000:54:001:1867.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року залучено до участі в адміністративній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 серпня 2022 року Ужгородською міською радою прийняте рішення № 853 про затвердження містобудівної документації - Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єнківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд). На переконання позивачів, співставлення графічної частини Генерального плану міста Ужгород та графічних матеріалів Детального плану території свідчить про те, що детальний план території не повністю узгоджується з вимогами Генерального плану території та по суті змінює частину зонування території. Відповідно до Генерального плану територія між АДРЕСА_2 є землями житлової садибної забудови. Згідно детального плану території частина території між АДРЕСА_2 , а саме територія під земельними ділянками кадастрові номери 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 позначена та віднесена до території торгівельних зон (СТО), що встановлює інше зонування території, всупереч вимог п 4.1 та п. 4.7 ДБН 1.1-14.2012. Крім того, відповідно до інформації з державного земельного кадастру на вказаній території сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 категорія земель землі житлової та громадської забудови, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Відтак, позивачі вважають, що оскаржене рішення № 853 від 30 серпня 2022 року «Про затвердження містобудівної документації » в частині вищевказаних земельних ділянок прийнято з порушенням вимог ч. 6 ст. 19 Закону та п. 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 року, оскільки детальний план території розроблено без врахування положень чинного Генерального плану. Крім того, позивачі вважають, що оскаржене рішення порушує їхні права як суміжних землекористувачів.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що розташування торгівельних зон на території житлової забудови передбачено як супутній вид використання і не суперечить ДБН. Внесення змін до даного детального плану здійснено з метою уточнення виду їх цільового використання. Частина території, на яку посилаються позивачі залишається територією житлової забудови, тобто не змінено функціонального призначення встановленого Генеральним планом міста, а тільки уточнено вид використання земельних ділянок, що не є порушенням містобудівних умов.

Позивач -1 надала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що відповідач жодним чином не обґрунтовує будівництво на земельних ділянках станції технічного обслуговування автомобілів.

Представник третьої особи -2 надав до суду письмові пояснення в яких зазначив, що твердження позивачів про те, що детальний план території не повністю узгоджується з вимогами Генерального плану території та по суті змінює частину зонування території не знаходять підтвердження, оскільки генеральний план передбачає розвиток напрямів використання територій міста, а не її стале використання. Водночас детальний план визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Вважає, що у даному випадку, затвердження детального плану упорядковує використання земельних ділянок під потреби власників, так зокрема необхідно звернути увагу на цільове призначення земельних ділянок, що є у власності третіх осіб. Дане цільове призначення земельних ділянок у комплексі із ДБН Б.2.2-12:2019 не забороняє розміщення господарських будівель, а тому затверджений детальний план не суперечить генеральному плану міста.

Представник позивачів надав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до Викопіювання з Генерального плану міста Ужгорода на місці розташування спірної території (земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867) наявна помітка «огород». Відповідно до вимог Земельного кодексу України на земельних ділянках наданих для городництва спорудження капітальних будівель і споруд не допускається. Також зазначає, що відповідачем формально проведено громадське обговорення, з порушенням вимог законодавства.

Представником третьої особи -3 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що оскаржене рішення від 30 серпня 2022 року № 853 прийнято в межах повноважень і не суперечить чинному законодавству. Позивачами не надано достатніх доказів, що підтверджують протиправність вказаного рішення.

В судовому засіданні позивачі та представник позивачів 1,2 підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник третьої особи -2 заперечив проти задоволення позовних вимог.

Третя особа 1 та третя особа 3 в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачів та представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Ужгородського міського голови від 21 травня 2021 року № 246 «Про проведення громадських обговорень» прийнято провести з 22.05.2021 року по 21.06.2021 року громадські обговорення містобудівної документації «Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд)».

Відповідно до п. 3 вказаного розпорядження Управління містобудування та архітектури спільно з управлінням програмного та комп`ютерного забезпечення відповідно до чинного законодавства забезпечити: оприлюднення детальних планів територій та доступ до них громадськості; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до містобудівної документації.

На офіційному веб-сайті Ужгородської міської раби було опубліковане оголошення про громадські слухання 23 червня 2021 року о 16:00 год. з обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) .

Рішенням Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію Внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківської, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд).

Відповідно до внесених змін до Детального плану земельні ділянки з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 на «Схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту. План існуючого використання території» Детального плану відображені як територія житлової садибної забудови.

На «Проектному плані» вказана територія відображена як територія громадської забудови.

На «Схемі функціонального зонування» Детального плану вказані земельні ділянки відображені як «торгівельна зона» (Г-5).

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказані земельні ділянки належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

За змістом п.42 ст.26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до пп.6 п."а" ч.1 ст.31 Закону №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про основи містобудування" містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.

Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; підготовки обґрунтованих пропозицій щодо встановлення та зміни меж населених пунктів; підготовки вихідних даних для розробки землевпорядної документації; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Розробка містобудівної документації здійснюється проектними організаціями, іншими юридичними особами, які мають ліцензії на виконання відповідних робіт, що видаються в порядку, встановленому законодавством.

Види, склад, порядок розробки та затвердження містобудівної документації визначаються законодавством. Порядок проведення експертизи містобудівної документації визначається Кабінетом Міністрів України.

Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням органу, який затвердив містобудівну документацію, за поданням відповідного спеціально уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Пунктом 3 частини першої цієї ж статті встановлено, що детальний план території - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону №3038-VI планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону №3038-VI внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у порядку, визначеному законодавством для її розроблення та затвердження.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону №3038-VI склад, зміст, порядок розроблення та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні встановлюються Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону №3038-VI генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до ч. 1 ст.19 Закону №3038-VI детальний план території деталізує положення генерального плану населеного пункту або комплексного плану та визначає планувальну організацію і розвиток частини території населеного пункту або території за його межами без зміни функціонального призначення цієї території. Детальний план території розробляється з урахуванням обмежень у використанні земель, у тому числі обмежень використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Детальний план території розробляється за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради з метою визначення планувальної організації, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальні плани територій одночасно з їх затвердженням стають невід`ємними складовими генерального плану населеного пункту та/або комплексного плану.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території може передбачати також формування земельних ділянок комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані. Формування таких земельних ділянок є обов`язковим, якщо на зазначених земельних ділянках розташовані або передбачається спорудження: за кошти державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та/або схемою планування області; об`єктів, для розміщення яких відповідно до цього Закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності; інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Формування земельних ділянок для розміщення об`єктів, визначених цією частиною, на підставі детального плану території не здійснюється, якщо такі земельні ділянки вже сформовані.

Детальний план території має передбачати внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки, які є сформованими, але відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру, і на яких розташовані об`єкти соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства), які перебувають у комунальній власності територіальної громади, на територію якої розробляється детальний план.

Після затвердження детального плану території відомості про земельні ділянки, зазначені в цій частині, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Детальний план території повинен містити відомості про межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту.

Розробником детального плану території може бути суб`єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України "Про архітектурну діяльність" та документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Згідно з ч.3 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території повинен містити відомості, передбачені статтею 45-1Закону України "Про землеустрій".

Відповідно до ч. 4 ст. 19 №3038-VI детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) у межах визначеного комплексним планом, генеральним планом населеного пункту функціонального призначення режим та параметри забудови території, розподіл територій згідно з будівельними нормами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів (у разі відсутності плану зонування території).

Детальний план території складається із графічних і текстових матеріалів.

Склад, зміст, порядок розроблення та затвердження детального плану території визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 19 Закону №3038-VI ).

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону №3038-VI доступ до матеріалів детального плану території, крім інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, не може обмежуватися. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури, веб-сайті відповідного органу місцевого самоврядування, внесення відповідних даних до Державного земельного кадастру та містобудівного кадастру.

У разі наявності в детальному плані території інформації, яка відповідно до закону становить державну таємницю або належить до інформації з обмеженим доступом, така інформація подається у вигляді окремого файлу, формат якого визначається Кабінетом Міністрів України, та підписується кваліфікованими електронними підписами відповідальними особами, які розробили детальний план території.

Відповідно до ч. 8 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території розглядається і затверджується сільською, селищною, міською радою протягом 30 днів з дня його подання.

Згідно з ч. 9 ст. 19 Закону №3038-VI детальний план території не підлягає експертизі.

Відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження детального плану території та Законом України "Про землеустрій".

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону №3038-VI у разі розроблення детального плану території відповідно до вимог цього Закону на цю територію не розробляється проект землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, а також проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього детального плану території).

В силу вимог частини 2 статті 24 Закону №3038-VI забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 25 Закону №3038-VI режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій.

Таким чином, містобудівна документація на місцевому рівні істотно та протягом тривалого часу впливає на життєвий простір мешканців міста, навколишнє середовище, розвиток міста. Тому під час розробки містобудівної документації вкрай важливим є врахування інтересів держави, територіальної громади, окремих груп та осіб. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, відповідальні за розробку та затвердження містобудівної документації, діючи з дотриманням принципів належного урядування, повинні забезпечувати збалансований підхід до різних інтересів.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 280/759/16-а, від 30 серпня 2018 року у справах № 675/1905/16-а та № 500/2992/16-а, від 26 червня 2019 року у справі № 344/9913/15-а, від 4 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 807/166/16, від 4 листопада 2020 року у справі № 824/376/19-а, від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 2 грудня 2021 року у справі № П/320/900/20, від 13 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17), від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 19 січня 2023 року у справі № 640/9995/20 та від 23 лютого 2023 року у справі № 400/3396/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011 детальний план території як окрема містобудівна документація розробляється для територій житлових районів, мікрорайонів, кварталів нової забудови, комплексної реконструкції кварталів, мікрорайонів застарілого житлового фонду, територій виробничої, рекреаційної та іншої забудови. Послідовність розроблення та площі територій, для яких розробляються детальні плани, визначає відповідний уповноважений орган містобудування та архітектури відповідно до генерального плану населеного пункту, а якщо територія розташована за межами населеного пункту, відповідно до схеми планування території району (в разі відсутності адміністративного району - відповідно до схеми планування території Автономної Республіки Крим, області).

Таким чином, зазначеними вимогами законодавства передбачено, що детальний план території не може суперечити генеральному плану населеного пункту, а розробляється відповідно до Генерального плану та деталізує і уточнює його положення.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року витребувано від Ужгородської міської ради викопіювання з Генерального плану м. Ужгород, затвердженого рішенням Ужгородської міської ради ХХХІХ сесії IV скликання № 313 від 04.06.2004 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867.

Відповідно до наданого відповідачем викопіювання з містобудівної документації «Генеральний план міста Ужгород (коригування окремих розділів)», затвердженого ХХІХ сесією Ужгородської міської ради № 313 від 04 червня 2004 року вбачається, що вищевказані земельні ділянки позначені як «огороди».

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2018 року Ужгородською міською радою прийнято рішення № 979 «Про затвердження містобудівної документації», а саме затверджено містобудівну документацію детальний план території обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд).

Відповідно до вказаного Детального плану територія під земельними ділянками2110100000:54:001:1781,2110100000:54:001:1865,2110100000:54:001:1866,2110100000:54:001:1867 була визначена як індивідуальні житлові будинки.

В подальшому, оскарженим рішенням Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» затверджено містобудівну документацію внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд).

На «Схемі розташування території у планувальній структурі населеного пункту. План існуючого використання території» Детального плану вищевказані земельні ділянки відображені як територія житлової садибної забудови.

На «Проектному плані» вказана територія відображена як територія громадської забудови.

На «Схемі функціонального зонування» Детального плану вказані земельні ділянки відображені як «торгівельна зона» (Г-5).

Відповідач в обґрунтування правомірності оскарженого рішення в частині території посилається на те, що територія житлової садибної забудови згідно з додатком 60 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 допускає розміщення переліку переважних та супутніх видів використання забудови. Так, зокрема згідно до класифікатора видів функціонального призначення територій та їх співвідношення з видами цільового призначення земельних ділянок територія житлової забудови включає такі переважні види цільового призначення земельних ділянок - 2.01; 02.03; 02.04; 02.10; 08.01, в той час як супутніми видами визначено зокрема 03.07 для будівництва та обслуговування торгівель.

При цьому, відповідно до наявного в матеріалах справи викопіювання з детального плану, що був оприлюднений на офіційному веб-сайті Ужгородської міської ради вбачається що на вищевказаних земельних ділянках міститься позначка 2 КН, СТО.

В той же час, суд зазначає, що відповідно до п. 5.28 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України № 173 від 19 червня 1996 року станції технічного обслуговування і ремонту автомобілів, автозаправочні станції (АЗС) слід розміщувати в промислових і комунально-складських зонах, на магістральних вулицях і дорогах за межами житлового району.

Відстані від наземних і наземно-підземних гаражів, відкритих стоянок, призначених для постійного і тимчасового зберігання легкових автомобілів, і станцій технічного обслуговування з урахуванням проїздів до них, до житлових і громадських будівель, а також до ділянок шкіл, дитячих ясел-садків, лікувальних закладів стаціонарного типу і закладів відпочинку слід приймати не менше наведених у додатку № 10.

Відповідно до п. 7.4.2 ДБН Б2.2.2-126:19 «Планування та забудова територій» в межах комунальної зони допускається розміщення: підприємств транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та таксомоторних парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного обслуговування автомашин, автозаправних станцій).

В той же час, Класифікатором видів цільового призначення земель, затвердженого Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548 (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено код 11.02 для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу.

Крім того, відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 діяльність СТО належить до КВЕД 42.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Відтак, технічне обслуговування автотранспортних засобів є окремим видом господарської діяльності та має на меті не реалізацію товарів, а виконує сервісні послуги пов`язані з ремонтом та обслуговуванням транспорту.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним із видів діяльності ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 є діяльність за КВЕД 45.20 - Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів

Однак, відповідно до даних Публічної кадастрової карти (відкритих даних земельного кадастру України) вбачається, що призначенням вищевказаних земельних ділянок з кадастровими номерами, які належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867 є код цільового призначення 02.01 Для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Доказів щодо зміни цільового призначення вищевказаних ділянок суду не надано.

Як вже зазначалося судом, відповідно до приписів статей 17-19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №466/1264/18 та у постанові від 11.01.2022 у справі № 814/296/17 викладена правова позиція про те, що генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити. Крім того, детальний план території не може суперечити плану зонування. Невідповідність містобудівної документації генеральному плану є підставою для визнання її протиправною в частині наявних невідповідностей.

Як вже зазналося судом, відповідно до ч. 10 ст. 19 Закону №3038-VI внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності комплексному плану (за наявності), генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

В той же час, враховуючи встановлені під часу судового розгляду обставини, на переконання суду оскаржене рішення Ужгородської міської ради в частині визначення на спірних земельних ділянках станції технічного обслуговування прийнято з порушенням вимог Закону № 3038-VI та пункту 4.8 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 290 від 16.11.2011, оскільки внесення змін до детального плану території в цій частині розроблено без врахування положень чинного Генерального плану міста.

При цьому, суд відхиляє посилання представника третьої особи 1 на те, що на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:54:001:1959 зареєстровано об`єкт житловий будинок з вбудованими приміщеннями комерційного призначення, оскільки вони не можуть бути належними доводами, в контексті встановлених обставин справи та не підтверджують правомірність оскаржуваного рішення.

Щодо наданих позивачами фотографій СТО, яке за їх твердженням розташоване на спірних земельних ділянках, то суд зазначає, що такі не є належними та допустимими доказами в розумінні статей 73-78 КАС України, оскільки з їх змісту не можливо встановити точне місце зйомки (геолокаційні координати чи інші ідентифікуючі ознаки відсутні), ким і коли вони були здійснені та технічні характеристики об`єкта, який на них зображений.

Щодо аргументів позивача з приводу недотримання процедурних питань в процесі прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №3038-VI (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадському обговоренню підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

Затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадського обговорення проектів такої документації забороняється (ч. 2 ст. 21 Закону №3038-VI).

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону №3038-VI Замовники містобудівної документації зобов`язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними наслідками та наслідками для довкілля, у тому числі для здоров`я населення; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, пояснювальної записки, розділу "Охорона навколишнього природного середовища" або звіту про стратегічну екологічну оцінку на своїх офіційних веб-сайтах, а також вільний доступ до такої інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та врахування пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 4) проведення громадських слухань щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні; 5) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 6) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються (ч. 5 ст. 21 Закону №3038-VI).

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дня оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (ч. 6 ст. 21 Закону №3038-VI).

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року №555 затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (далі Порядок, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 4 Порядку замовники містобудівної документації оприлюднюють у двотижневий строк прийняті рішення щодо розроблення проектів містобудівної документації шляхом опублікування таких рішень у засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Оприлюднення розроблених в установленому законодавством порядку проектів містобудівної документації здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх подання розробником до виконавчого органу сільської, селищної, міської ради шляхом розміщення матеріалів (планшетів, макетів) у визначеному органом місцевого самоврядування місці та інформування громадян через розповсюдження брошур і повідомлень, засоби масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення інформації на офіційному веб-сайті замовника містобудівної документації.

Відповідно до п. 5 Порядку повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити: 1) інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі; 2) основні техніко-економічні показники, зокрема графічні матеріали, що відображають зміст містобудівної документації; 3) відомості про замовника та розробника проектів містобудівної документації та підстави для їх розроблення; 4) інформацію про місце і строки ознайомлення з проектом містобудівної документації, пояснювальною запискою, розділом "Охорона навколишнього природного середовища", який розробляється у складі проекту містобудівної документації та одночасно є звітом про стратегічну екологічну оцінку; 5) інформацію про посадову особу замовника містобудівної документації, відповідальну за забезпечення організації розгляду пропозицій, та адресу, за якою можуть надсилатися пропозиції (зауваження); 6) відомості про строк подання і строк завершення розгляду пропозицій; 6-1) інформацію про дату, час і місце проведення громадських слухань; 7) інформацію стосовно запланованих інформаційних заходів (презентація, прилюдне експонування, телевізійні програми,

публічні конференції тощо).

Відповідно до п. 6 Порядку оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні, проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості замовнику у строк, визначений замовником містобудівної документації.

Відповідно до п. 6-1 Порядку пропозиції громадськості подаються у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, який не може становити менш як 30 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні та повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості щодо проекту містобудівної документації.

Пропозиції, подані після встановленого строку, не розглядаються.

Громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні проводяться у строк, визначений для проведення процедури громадського обговорення, але не раніше 10 днів з дати оприлюднення проекту містобудівної документації на місцевому рівні (п. 7 Порядку).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що громадські слухання щодо проектів містобудівної документації на місцевому рівні відбуваються оприлюдненням проектів містобудівної документації на місцевому рівні, наданням особам, які мають право на подання пропозицій до проектів містобудівної документації на місцевому рівні, строку для подання таких пропозицій; безпосереднім поданням пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування; утворенням погоджувальної комісії у разі необхідності та, відповідно, оприлюдненням результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 13.03.2020 у справі №320/6466/18, від 15.04.2020 у справі № 702/1384/16-а, від 03.11.2020 у справі №826/11632/16.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2024 року витребувано від Ужгородської міської ради всі документи та матеріали, на підставі яких Ужгородською міською радою прийнято рішення № 853 від 30.08.2022 року «Про затвердження містобудівної документації» в частині внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора, в тому числі матеріали проведення громадського обговорення.

На виконання вимог ухвали суду в частині надання матеріалів проведення громадського обговорення відповідач надав суду: розпорядження від 21 травня 2021 року № 246, яке було опубліковане на офіційному сайті міської ради; повідомлення про проведення 23 червня 2021 року громадських слухань з обговорення містобудівної документації та звіту про стратегічну екологічну оцінку щодо внесення змін до детального плану території,обмеженої Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд), що було опубліковано на офіційному сайті міської ради; протокол громадського обговорення проєкту «Внесення змін до детального плану території, обмеженої Єньківською, Загорською та ОСОБА_5 (район очисних споруд)» та Звіту про стратегічну екологічну оцінку від 23 червня 2021 року.

Суд враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постановах від 10 липня 2019 року у справі № 804/639/18, від 13 жовтня 2021 року у справі № 640/21854/18, від 27 вересня 2022 року у справі № 320/1510/20, від 27 березня 2024 року у справі № 128/2833/17 ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; одним з критеріїв, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Здійснивши аналіз оголошення відповідача про проведення громадських слухань, вбачається, що воно не відповідає положенням пункту 5 Порядку № 555 та не містить всієї необхідної інформації.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про незабезпечення відповідачем належної процедури проведення громадських слухань щодо проекту внесення змін до детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд)

Враховуючи вищенаведене суд приходить висновку про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867.

Відповідно до частин першої, другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зважаючи на викладені положення статті 265 КАС України суд вважає за необхідне зобов`язати Ужгородську міську раду невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867, у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.

При цьому, щодо тверджень представника третьої особи -1 про те, що оскаржене рішення Ужгородської міської ради не порушує прав та інтересів позивачів, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Частинами другою та третьою статті 264 КАС України визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Відтак особливістю провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів є те, що для таких категорій спорів передбачено, фактично, необмежене коло осіб, які можуть ініціювати відкриття відповідного провадження в адміністративному суді; необмежене в часі право на доступ до суду для ініціювання такого спору; додаткові гарантії інформування всіх про початок розгляду судом такого спору; додаткові процесуальні гарантії для сторін, що надаються згідно з положеннями КАС України у справах, що розглядаються за правилами загального позовного провадження; спеціальні повноваження суду, спрямовані на гарантування ефективного захисту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 380/23665/21.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі 1 та 2 є власниками земельних ділянок, та позивач 2 власником житлового будинку на території, стосовної якої затверджено зміни до детального плану оскарженим рішенням.

Отже, позивачі, у даному випадку, звернулися за захистом своїх законних інтересів, пов`язаних із участю в здійсненні місцевого самоврядування.

Відтак, суд дійшов висновку, що, у позивачів як членів територіальної громади, безпосередньо мешканців вищевказаної території наявне право звернення до суду з даним позовом, оскільки вимоги стосуються безпосередньо їхніх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі справа № 640/25171/21 від 01 серпня 2024 року.

Також суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, шляхом визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з Ужгородської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивачів судові витрати зі сплати судового збору у розмірі по 1211,20 грн. кожному.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246, 264, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ), Управління містобудування та архітектури Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 4, код ЄДРПОУ 41284929) про визнання протиправним та нечинним рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та Степана Фодора (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867.

3. Зобов`язати Ужгородську міську раду невідкладно, після набрання рішенням суду законної сили, опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання протиправним та нечинним рішення Ужгородської міської ради від 30 серпня 2022 року № 853 «Про затвердження містобудівної документації» в частині, що стосується внесення змін до Детального плану території, обмеженої вулицями Єньківською, Загорською та АДРЕСА_1 (район очисних споруд) в межах земельних ділянок із кадастровими номерами 2110100000:54:001:1781, 2110100000:54:001:1865, 2110100000:54:001:1866, 2110100000:54:001:1867, у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, у відповідності до вимог ч. 1 ст. статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

5. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )за рахунок бюджетних асигнувань Ужгородської міської ради (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3, код ЄДРПОУ 33868924) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька