Ухвала від 28.04.2025 по справі 953/744/25

Справа № 953/744/25

н/п 1-кс/953/3264/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2025 р. Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого старшого слідчого 3 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000056 від 26.01.2025, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Харкова, із середньо-спеціальною освітою, з її слів проживає цивільним шлюбом, офіційно не працевлаштованої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованої та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого в ОВС 2 відділення слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_7 , за матеріалами кримінального провадження № 22025220000000056 від 26.01.2025, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000056 від 26.01.2025.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у період не пізніше 18 год. 30 хв. 25.01.2025 у ОСОБА_5 за своїм місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений на здійснення терористичного акту, тобто вчинення вибуху та інших дій, які створювали небезпеку для життя та здоров`я людини та зумовили настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади службовими особами цих органів, юридичними особами, що призвели до інших тяжких наслідків.

У подальшому, ОСОБА_5 , на виконання свого кримінального протиправного умислу, за допомогою власного телефону Motorola, модель edge 40 neo, IMEI1 НОМЕР_1 , sim-картки НОМЕР_2 IMEI2 НОМЕР_3 , та застосунку "Telegram" та облікового запису з номером НОМЕР_2 підписаного як " ОСОБА_8 " встановила контакт із невстановленими особами, які підписані в контактах " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", " ІНФОРМАЦІЯ_3 " " ОСОБА_9 " мають назви користувача « ОСОБА_10 », « ОСОБА_11 », « ОСОБА_12 » відповідно, та отримала від них завдання, яке полягало у встановленні 25.01.2025 ОСОБА_5 на ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , вибухових речовин, детонатора та використанні телефону Mi A1, IMEI: НОМЕР_4 , IMEI2: НОМЕР_5 S/n НОМЕР_9, Мобільного телефону Xiaomi Redmi сірого кольору: imei 1: НОМЕР_6 ; imei 2: НОМЕР_7 ; S/n НОМЕР_8 ; - зовнішнього акумулятору чорного кольору із зображенням герба України та надписом "UKC" разом з USB-кабелем Type-C, клейкої стрічки синього кольору, картонної коробки з елементами кори дерева та картонні фрагменти.

У подальшому у період з 18 год 30 хв. по 20 год. 30 хв. 25.01.2025 ОСОБА_5 виконала вищепоставлене завдання.

Надалі, приблизно о 11 год. 35 хв. 26.01.2025 поблизу приватного домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , дистанційно здійснено детонацію невстановленого вибухового пристрою, внаслідок чого отримав ушкодження громадянин України ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У подальшому 28.01.2025 ОСОБА_5 затримана співробітниками правоохоронного органу за адресою: АДРЕСА_1 , під час продовження вчинення своєї протиправної діяльності.

29.01.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України.

29.01.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова винесено ухвалу про обрання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, в межах строку досудового розслідування, тобто до 28.03.2025 включно, без визначення розміру застави.

13.03.2025 заступником керівника Харківської обласної прокуратури продовжено строк досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 30.04.2025.

19.03.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова винесено ухвалу про продовження стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.04.2025 включно.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.04.2025 року у вказаному провадженні, продовжено строк досудового розслідування до шести місяців, тобто до 30.07.2005 року.

На сьогоднішній день виникла необхідність продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , у зв`язку з тим, що зміна запобіжного заходу на більш м`який може стати перешкодою у проведенні повного та швидкого досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні просить продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри за ч. 2 ст. 258 КК України. Слідчий також підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні не погодилися з даним клопотанням, вказуючи на те, що ризики недоведені, просять обрати домашній арешт або заставу, враховуючи всі наявні дані по особистості та відсутність ризиків.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

СБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування №22025220000000056 від 26.01.2025, за ч.2 ст. 258, ч.1 ст. 263, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 258 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258 КК України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколом огляду від 26.01.2025, протоколом обшуку від 28.01.2025 за адресою: АДРЕСА_1 , протоколом обшуку від 28.01.2025 за адресою: АДРЕСА_3 , протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 27.01.2025, протоколом огляду від 06.03.2025, протоколом затримання ОСОБА_5 від 29.01.2025, протоколом проведення слідчого експерименту 29.01.2025, протоколом огляду від 28.01.2025, протоколом огляду від 28.01.2025, протоколом огляду від 28.01.2025, та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування та продовження запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258 КК України за викладених у клопотанні обставин. Даних стороною захисту на спростування зазначеного не надано.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, існує на тій підставі, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 258 КК України - терористичний акт, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років з конфіскацією майна або без такої, та з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого їй злочину, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах Збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема на території Російської Федерації чи тимчасово окупованих частинах території України, а ризик щодо можливості незаконно впливати на свідків, іншого підозрюваного у цьому ж кримінальному провадженні також наявний, оскільки при встановленні наявності такого ризику слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. ст. 23, 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 КПК України (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин, отримавши доступ до переліку можливих свідків та інших підозрюваних по провадженню, ОСОБА_5 може шляхом підкупу чи погроз змусити даних осіб змінити свої покази або взагалі відмовитися від них під час судового провадження, що тим самим не буде сприяти швидкому та неупередженому розгляду кримінального провадження у суді.

Також, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, існує на тій підставі, оскільки враховуючи вчинення ОСОБА_5 протиправних дій, спрямованих на вчинення терористичного акту, тобто на вчинення вибуху та інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров`я людини, у разі обрання інших запобіжних заходів, остання матиме можливість продовжувати вчиняти такого роду протиправні дії.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п. п. 1,3,5 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваної інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

Ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України слідча суддя вважає непідтвердженим станом ас та не вказано його належне обґрунтування у клопотанні протягом досудового розслідування та перебування підозрюваних під вартою, а тому суд виключає даний ризик.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, в тому числі і домашнього арешту.

Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для продовження саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.

І стороною захисту в судовому засіданні не надані належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків.

Крім того, слідчою суддею враховано, що 29.01.2025 слідчим суддею Київського районного суду м. Харкова винесено ухвалу про обрання стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, в межах строку досудового розслідування та продовження запобіжного заходу, без визначення розміру застави, і доказів про скасування або зміну даного запобіжного заходу не надано під час розгляду даного питання.

Слідчою суддею в даному судовому засіданні досліджені всі надані дані по особі підозрюваної та враховано, що вона є громадянкою України, із середньо-спеціальною освітою, розлученої, з її слів проживає цивільним шлюбом, офіційно не працевлаштованої, на утриманні неповнолітніх дітей не має, з її слів має сина 19 років, зареєстрованої та проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої.

Всі ці зазначені та досліджені судом дані про особу підозрюваної також були досліджені під час обрання запобіжного заходу та не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити дії, передбачені п.п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання також не було надано відомостей про неможливість перебування підозрюваної в умовах тримання під вартою ані за станом здоров*я, або з інших підстав.

Також, слідчою суддею враховано, що строк досудового розслідування продовжено до 30.07.2025 року у зв*язку з особливою складністю досудового розслідування та необхідністю проведення повного та об*ективного досудового розслідування.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній в разі визнання винуватою у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя продовжує відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

А тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваній, даних про особу підозрюваної, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на неї процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання її під вартою, оскільки останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 ч.2 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваної інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану, з врахуванням всіх даних по особистості.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.

Продовжити відносно підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів - тобто до 26 червня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Зобов`язати слідчого ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваної ОСОБА_5 про продовження взяття під варту останню.

Встановити строк дії ухвали 26.06.2025 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -