Постанова від 05.05.2025 по справі 420/34150/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/34150/24

Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О. Дата і місце ухвалення: 03.03.2025 р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого Ступакової І.Г.

суддів Бітова А.І.

Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЛІОН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, картку відмови в прийнятті митної декларації,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2024 року до суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІМЛІОН» (далі ТОВ «ІМЛІОН», позивач) до Одеської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000451/2 від 28.08.2024 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500500/2024/000918 від 28.08.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року позов ТОВ «ІМЛІОН» задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «ІМЛІОН».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 07.11.2022 між ТОВ "MEGA-BAROKA", Республіка Узбекистан (Продавець) та ТОВ «ІМЛІОН» (Покупець) укладений контракт №01/2022, розділом 1 "Предмет контракту" якого передбачено, що у відповідності до умов цього контракту Продавець зобов`язується поставляти, а Покупець прийняти та оплатити трикотажні вироби для підлітків, дітей та дорослих. Асортимент, кількість, ціна, умови поставки, а також індивідуальні характеристики (у разі наявності таких) будуть вказані в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього контракту.

Декларант позивача здійснив декларування поставленого в Україну товару за митною декларацією 24UA500500029818U7 від 28.08.2024, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору. Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу був поданий відповідний пакет документів згідно з МКУ.

Проте відповідачем прийняте оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000451/2 від 28.08.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, в митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000451/2 від 28.08.2024 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) В СМR від 02.08.2024 А № 711293 зазначено, що перевізником є P.E. ZAN I.V., але рахунок-фактура від 22.08.2024 № 00077 на оплату транспортно-експедиційних послуг та довідка про транспортно-експедиційні витрати від 23.08.2024 № 1 видані ФОП ОСОБА_1 .

В рішенні зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткових документів.

Одеська митниця приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів визначила їх митну вартість другорядним резервним методом, на підставі баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України у ввезення товарів, заявлених до митного оформлення, яка є більшим ніж заявлено декларантом.

Не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.

Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.

З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.

Витребовуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.

В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.

Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом не подані витребувані документи для підтвердження митної вартості.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також і висновком про недостатність наданих позивачем документів та про неможливість перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару, з огляду на викладене.

Так, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ТОВ «ІМЛІОН» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначила про ненадання документів щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

З цього приводу колегія суддів зазначає, згідно з пунктом 4.2 розділу 4 "Умови поставки" контракту №01/2022 від 07.11.2022 сторони погодилися, що для зазначення в специфікаціях або інвойсах умов поставки, ними будуть застосовуватися Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року (ІНКОТЕРМС-2010) на умовах FCA - м. Андижан, Узбекистан. Поставка здійснюється на територію України.

В рахунку-фактурі (інвойсі) №18 від 02.08.2024 до контракту №01/2022 від 07.11.2022 зазначені умови поставки: FCA - м. Андижан згідно ІНКОТЕРМС-2010.

В підпункті А.9 " Перевірка - упаковка - маркування" пункту А "Обов`язки продавця" умов поставки FCA Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) зазначено: "Продавець зобов`язаний за власний рахунок здійснити пакування товару, за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі звичайно прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки".

Отже, в даному випадку, у зв`язку із застосуванням умов поставки товарів FCA - м. Андижан, Узбекистан (ІНКОТЕРМС 2010), продавець (ТОВ "MEGA-BAROKA", Республіка Узбекистан) зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує.

Згідно Правил Інкотермс 2010 FСА (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) - термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. При FCA поставка вважається здійсненою, а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем, нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. Продавець зобов`язаний нести всі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки.

Відповідно до ст.А.9 "Перевірка - упаковка - маркування" Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Отже, колегія суддів зазначає, що як за умовами контракту, так і за умовами поставки FСА обов`язок маркування, пакування покладається на постачальника товару та при поставці товару витрати з пакування, маркування, включено до вартості товару.

Окрім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 "Процедура митної декларації" має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої декларантом, зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором (а.с.89).

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування, маркування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару, та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, в даному випадку вартість маркування, пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, оскільки вони вже включені постачальником до вартості товару.

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в СМR від 02.08.2024 А № 711293 зазначено, що перевізником є P.E. ZAN I.V., але рахунок-фактура від 22.08.2024 № 00077 на оплату транспортно-експедиційних послуг та довідка про транспортно-експедиційні витрати від 23.08.2024 № 1 видані ФОП ОСОБА_1 .

Згідно з п.5 ч.10 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або ж підлягає сплаті, зокрема, й витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Також, за змістом п.6 ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Колегією суддів встановлено, що разом з митною декларацією (МД) №24UA500500029818U7 від 28.08.2024 декларантом до митниці подано, зокрема, документи (копії документів) (графа 44 МД): домашній коносамент №0006414 від 09.08.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну А №711293 від 02.08.2024, супровідний документ T1 № D 51618 від 14.08.2024, книжку МДП № XN.85187807, рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг №00077 від 22.08.2024, платіжну інструкцію №2 від 23.08.2024, довідку ФОП ОСОБА_1 про транспортно-експедиційні витрати №1 від 23.08.2024, договір про перевезення №24/001 УЗ-УА від 31.07.2024, декларацію митної вартості.

Відповідно до довідки ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №1 від 23.08.2024, яка була складена на виконання умов договору про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування №24/001 УЗ-УА від 31.07.2024, транспортно-експедиційні витрати по міжнародному перевезенню вантажу для ТОВ «ІМЛОН» автомобілем д.н. А05400HT/A07887XР складає: за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) - п/п Порубне становить 111 392,00 грн.; за маршрутом п/п Порубне - м. Одеса (Україна) становить 12 500,00 грн.

Загальні витрати становлять 123 892,00 грн. Страхування вантажу не проводилося.

Також в рахунку-фактурі №00077 від 22.08.2024, який також був наданий до митного оформлення, на виконання умов договору про перевезення вантажів та транспортно-експедиційне обслуговування №24/001 УЗ-УА від 31.07.2024 зазначена вартість транспортно-експедиційних послуг автомобілем АО5400HТ/ НОМЕР_1 : за маршрутом м. Андижан (Узбекистан) - п/п Порубне - 111 392,00 грн.; за маршрутом п/п Порубне - м. Одеса (Україна) - 12 500,00 грн. Всього - 123 892,00 грн.

Разом з тим, до митного оформлення було надано платіжну інструкцію №2 від 23.08.2024, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг згідно рахунку №00077 від 22.08.2024 до договору №24/001 УЗ-УА від 31.07.2024.

В домашньому коносаменті №0006414 від 09.08.2024 зазначені реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж - АО5400HТ/А07887ХР.

У міжнародній товарно-транспортній накладній А №711293 від 02.08.2024 містяться реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж - АO5400HT/А07887ХР, а також відповідний довідці маршрут слідування вантажу, інформація про Відправника та Отримувача, посилання на інвойс №18 від 02.08.2024, книжку МДІ №XN.85187807 та печатка субпідрядника Перевізника - ФОП ОСОБА_2 .

Перший аркуш книжки МДП №XN.85187807 також містить реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж - АО5400HТ/А07887ХР та печатку субпідрядника Перевізника - ФОП ОСОБА_3 .

В митній декларації (МД) №24UA500500029818U7 від 28.08.2024 (графа 18) також вказані реквізити транспортного засобу у якому перевозився вантаж - АО5400HТ/А07887ХР.

Наявність у довідці ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №1 від 23.08.2024 та в рахунку-фактурі від ФОП ОСОБА_1 №00077 від 22.08.2024 реквізитів транспортного засобу у якому перевозився вантаж - АО5400HТ/ НОМЕР_1 , ідентичного маршруту слідування вантажу, вартості перевезення, дозволяє співвіднести інформацію, зазначену довідці ФОП ОСОБА_1 про транспортні витрати №1 від 23.08.2024 та в рахунку-фактурі від ФОП ОСОБА_1 №00077 від 22.08.2024, з інформацією, наявною в інших документах, поданих під час митного оформлення та, як наслідок, віднести вказану довідку та рахунок до даної поставки як документи, що підтверджують вартість транспортних витрат.

Отже, дослідивши у своїй сукупності вказані докази, можна дійти висновку, що спірна довідка про транспортні витрати містить необхідну інформацію стосовно вартості перевезення вантажу, а тому й витребування додаткових документів на підтвердження витрат на транспортування з боку митного органу є необґрунтованим.

Крім того, в розділі ІІІ «Правил заповнення декларації митної вартості» (затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599) вказано про те, що в графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст.53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, а також інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг у відповідності до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Отже, перелік транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, наведений у розділі ІІІ Правил №599 не є вичерпним.

Законодавство України, в тому числі вказаний розділ ІІІ Правил №599 не містить положень щодо обов`язкового надання декларантом до митних органів договору про перевезення товарів для підтвердження витрат на перевезення як складової частини митної вартості товарів. Окрім того, укладення договорів транспортування та експедирування вантажу із залученням субпідрядників є звичайною торговою світовою практикою для більшості перевезень.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019р. у справі № 804/16553/14 вказав на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Такої ж правової позиції з цих спірних питань дотримувався Верховний Суд у постанові від 21.11.2019р. у справі №804/9754/15.

Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з вимогами ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.

Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об`єктивних підстав витребувати додаткові документи.

Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.

Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.

Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.

Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.

Отже, митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.

Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.

Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.

Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 травня 2025 року.

Головуючий: І.Г. Ступакова

Судді: А.І. Бітов

О.В. Лук`янчук