Ухвала

від 07.04.2025 по справі 335/13962/13-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 07.04.2025 Справа № 335/13962/13-к

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/13962/13-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/807/264/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія:ч.1,3ст.358,ч.5ст.191КК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2025 року м. Запоріжжя

Судова колегія з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_9 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_10 ,

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_9 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року, яким задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

та вільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Скасований арешт на майно, цінні папери, який накладений був на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2013 року.

Вирішено долю речових доказів,

В С Т А Н О В И Л А:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , будучи одним із учасників товариства з обмеженою відповідальністю «СтальТранс» (ЄДРПОУ 30241888), зареєстрованого за юридичною адресою: м. Запоріжжя, вул. Валерія Лобановського, 30, тобто службовою особою, яка наділена адміністративно господарськими функціями з управління та розпорядження належним йому майном, яке було внесено у статутний фонд вказаного товариства при його створенні і тим само стало спільною власністю учасників вказаного товариства, маючи умисел на виготовлення та використання завідомо підробленого офіційного документа та заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, з метою заволодіння майном ТОВ «СтальТранс», в травні 2009 року, знаходячись у м. Запоріжжі, підробив документ, що видається підприємством з колективною формою власності ТОВ «Сталь Транс», а саме протокол зборів учасників ТОВ «СтальТранс» від 13 травня 2009 року, тобто документ, який видається та посвідчується підприємством, що має право видавати та посвідчувати такі документи та надає право на зміну складу учасників Товариства та розподіл статутних часток Товариства між учасниками, з метою його подальшого використання для заволодіння майном ТОВ «СтальТранс».

Так ОСОБА_7 , будучи одним із учасників вказаного товариства, виготовив завідомо неправдивий протокол зборів учасників ТОВ «СтальТранс» від 13.05.2009, до якого вніс завідомо неправдиві відомості про факт проведення вказаних зборів за участю учасників ТОВ «СтальТранс», що мають наступні частки статутного фонду підприємства: ОСОБА_11 - 5%, ОСОБА_12 - 5% , ОСОБА_9 - 45 %, а також двох знайомих ОСОБА_7 - жителів м. Запоріжжя - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , прийняття на вказаних зборах рішення про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , прийняття на указаних зборах, за участю учасників ТОВ «СтальТранс» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 рішення про введення до складу учасників вказаного товариства ОСОБА_13 з часткою статутного фонду підприємства у розмірі 25% та ОСОБА_15 з часткою статутного фонду підприємства у розмірі 25% та звільнення з посади директора ТОВ «СтальТранс» ОСОБА_9 і призначення на вказану посаду ОСОБА_13 .

В дійсності ж указані збори учасників ТОВ «СтальТранс» за участю ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 не проводилися, про факт їх проведення та винесення на їх розгляд питання щодо введення до складу учасників Товариства ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , звільнення з посади директора ТОВ «СтальТранс» ОСОБА_9 і призначення на вказану посаду ОСОБА_13 та виключення зі складу учасників ТОВ «СтальТранс» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 останнім не повідомлялося, участі в зборах учасників ТОВ «СтальТранс» 13.05.2009 ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 не брали, жодних заяв про їх виключення з числа учасників ТОВ «СтальТранс» не подавали та жодних намірів щодо виходу зі складу учасників ТОВ «СтальТранс» не мали.

У подальшому, продовжуючи свої злочинні дії щодо виконання злочинного умислу на заволодіння майном ТОВ «Сталь Транс» ОСОБА_7 , 15.05.2009,будучи службовоюособою співзасновником ТОВ«Сталь Транс»,маючи часткуу статутномуфонді вказаноготовариства урозмірі 45%,перебуваючи уприміщенні Запорізькоїміської ради, яке розташоване за адресою: проспект Соборний, 206, м. Запоріжжя, підроблений ним протокол зборів учасників ТОВ «СтальТранс» від 13.05.2009 року надав державному реєстратору ОСОБА_16 , яка на підставі вказаного документа зареєструвала зміни в установчих документах ТОВ «Сталь Транс» по виведенню зі складу учасників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 , включення до складу учасників вказаного Товариства ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_9 та призначення на вказану посаду ОСОБА_13 , а також перерозподілу часток в статутному фонді ТОВ «Сталь Транс» між учасниками наступним чином: ОСОБА_7 50%, ОСОБА_13 25% та ОСОБА_14 25%.

Крім того, ОСОБА_7 15.05.2009,будучи службовоюособою співзасновником ТОВ«Сталь Транс»,маючи часткуу статутномуфонді вказаноготовариства урозмірі 45%,перебуваючи уприміщенні Запорізькоїміської ради, яке розташоване за адресою: проспект Соборний, 206, м.Запоріжжя, підроблений ним протокол зборів учасників ТОВ «СтальТранс» від 13.05.2009 року надав державному реєстратору ОСОБА_16 , яка на підставі вказаного документа зареєструвала зміни в установчих документах ТОВ «Сталь Транс» по виведенню зі складу учасників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_9 , включення до складу учасників вказаного Товариства ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_9 та призначення на вказану посаду ОСОБА_13 , а також перерозподілу часток в статутному фонді ТОВ «Сталь Транс» між учасниками наступним чином: ОСОБА_7 50%, ОСОБА_13 25% та ОСОБА_14 25%.

В результаті вказаних злочинних дій ОСОБА_7 заволодів майном учасників ТОВ «СтальТранс» ОСОБА_17 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 належним їм, відповідно до часток у статутному капіталі Товариства та отримав можливість розпорядження таким майном без відома та згоди останніх, а саме:

- ноутбуком НР Соmpag NX 9005 , вартістю 5 757,76 гривень,

- автомобілем Volkswagen Passat, 1998р.в., номер кузова НОМЕР_1 , старий номер реєстрації - НОМЕР_2 , вартістю 86 202,78 гривень,

- автомобілем Volkswagen Passat, 1998р.в., номер кузова НОМЕР_3 , старий номер реєстрації НОМЕР_4 , вартістю 96 383,77 гривень,

- бульдозером Т-170.00-2, шасі №1559, реєстраційний номер НОМЕР_5 , вартістю 20 499,17 гривень,

- випрямлячем зварювальним ВД- 306м, вартістю 2 155,00 гривень,

- землеснарядом марки «Дніпровський-14», регістровий номер 2-010585, порт приписки м.Київ, вартістю 344 720,96 гривень,

- домкратом ДГ- 20, вартістю 866,67 гривень,

- залізничною платформою (вагон), №54796735, заводський №3059, тип 404, модель ТУ13-401, вартістю 58 463,38 гривень,

- вантажним автомобілем КАМАЗ 54112, 1995р.в., номер рами, шасі НОМЕР_6 , старий реєстраційний номер НОМЕР_7 , вартістю 79071,70 гривень,

- костилезабивальником ЕПК- 3 , вартістю 1 200,00 гривень,

- краном залізничним марки «КЖДЕ 1639», 1986 р.в., заводський №250, двигун дизельний НОМЕР_8 , 1986р.в., реєстраційний №72719, вартістю 50937,00 гривень,

- нівеліром зі штативом НІК- 2 , вартістю 1 025,00 гривень,

- офісним приміщенням № 92 першого поверху (Літ.А-18), загальною площею 462,0кв.м, та приміщення №92 прибудови (Літ.А'), загальною площею 829,0кв.м, на земельній ділянці розміром 0,7га, за адресою: м.Запоріжжя, вул.Лобановського, 30, вартістю 8 354 704,00 гривень,

- пожежною сигналізацією в офісній будівлі, вартістю 8040,58 гривень,

- напівпричіпом КАЗП 9370,1987р.в, номер рами, шасі BN, старий реєстраційний номер НОМЕР_9 , вартістю 13 700,00 гривень,

- краном портовим марки «Ганц» P\N1829, 1987 р.в., заводський №242, реєстраційний №72739, вартістю 204 910,66 гривень,

- напівпричіпом МАЗ 9397,1995р.в, номер рами, шасі 7730, старий реєстраційний номер НОМЕР_10 , вартістю 9 769,00 гривень,

- причальною станцією до крану, вартістю 73 918,10 гривень ,

- пультом охорони офісу по вул.Лобановського, 30 в м.Запоріжжя, вартістю 1 856,04 гривень,

- шляхом до причальної стінки (до крана) вартістю 31 437,90 гривень,

- розгонщиками зазорів, вартістю 541,67 гривень,

- рельсорізним верстатом, вартістю 833,33 гривень,

- рейкосвердлувальним верстатом, вартістю 81667,67 гривень,

- рейкошліфувальним верстатом, вартістю 541,67 гривень,

- верстатом - рихтувальником РГУ -1М , вартістю 4 974,30 гривень,

- ролетами , на офісних вікнах , вартістю 5 380,00 гривень,

- ролетами , на офісних вікнах , вартістю 989,06 гривень,

- столом комп`ютерним , вартістю 1 155,00 гривень,

- драбиною, вартістю 550,30 гривень,

- лічильником тепла Supercal 439, вартістю 1 359,00 гривень,

- телевізором, вартістю 1 446,67 гривень,

- трактор Т -170, вартістю 28 666,67 гривень,

- кутовою шліфувальною машиною вартістю 766,67 гривень,

- холодильником Норд, вартістю 693,00 гривень,

- електрошпалопідбійкою (ц.520), вартістю 4 160,00 гривень,

- шторами жалюзі в офісі, вартістю 937,63 гривень,

- шторами жалюзі в офісі, вартістю 2 584,00 гривень,

- шуруповертом, вартістю 916,67 гривень,

- електропилою, вартістю 1 483,68 гривень,

- електростанцією, вартістю 2 383,33 гривень,

- електростанцією АБ-2, вартістю 1 300,00 гривень,

- електростанцією АБ-4, вартістю 4 125,00 гривень,

- намитим піском в кількості 31 527,339 куб.м, на загальну суму - 335 357,08 грн. (За розрахунком 10,64 гривень за 1куб.м),

- простими іменними акціями емітента ПАТ «ППЗТ» (код 01235931), у кількості 3907 шт., код цінних паперів UA 080431005, на суму 1 172 100,00 (один мільйон сто сімдесят дві тисячі сто) гривень, що на момент скоєння злочину складало контрольний пакет акцій підприємства ЗАТ «ППЗТ» та становило 67,5% всіх акцій, а всього на загальну суму 11 100 531,87 грн., чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 4 995 239,35 грн, потерпілому ОСОБА_11 майнову шкоду на суму 555 026,59 грн. та потерпілій ОСОБА_12 . Майнову шкоду на суму 555 026,59 грн., а всього на загальну суму 6 105 292,53 грн., що в шістсот та більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та є особливо великим розміром.

Вказані дії ОСОБА_7 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст.358 КК України (в редакції від 30.04.2009), яке кваліфікується як підроблення офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, яке має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем; за ч. 3 ст. 358 КК України (в редакції від 30.04.2009), яке кваліфікується як використання завідомо підробленого документа; за ч. 5 ст.191 КК України, яке кваліфікується як заволодіння чужим майном, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

За результатами розгляду клопотання захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , суд першої інстанції дійшов висновку, що кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 та частиною 3 статті 358 Кримінального кодексу України, а також частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу, за якими обвинувачується ОСОБА_7 , було вчинено 15 травня 2009 року. П`ятнадцятирічний строк давності, передбачений статтею 49 Кримінального кодексу України, завершився 15 травня 2024 року. Отже, строк притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення зазначених кримінальних правопорушень вже сплинув.

На підставі вищевикладеного, ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року задоволено клопотання сторони захисту, звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження було закрито на підставі ст. 49 КК України.

Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, потерпілий ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду.

В обґрунтування апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, оскільки не допитав свідків, показання яких є доказами вчинення кримінального правопорушення. Зокрема, не було допитано ОСОБА_13 , підпис якого, як директора ТОВ «Сталь Транс», використовувався для заволодіння чужим майном.

Крім того, суд не зазначив у своєму рішенні, що обвинувачений ОСОБА_7 не визнає своєї вини. Апелянт підкреслює, що суд мав винести виправдувальний вирок, а не закривати кримінальне провадження через закінчення строків давності, що не має реабілітуючого характеру.

Також апелянт вказує на те, що суд першої інстанції не вирішив питання, пов`язані з цивільними позовами потерпілих. На його думку, суд мав виділити цивільні позови в окреме провадження і продовжити їх розгляд, використовуючи матеріали кримінального провадження.

Крім цього, апелянт зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам кримінального провадження. Скасовуючи арешт, накладений на майно, суд дозволив сторонам розпоряджатися ним на свій розсуд, що, на думку апелянта, порушує права потерпілих у цьому провадженні.

Просить ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

До початку судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 подала заперечення на апеляційну скаргу потерпілого.

Захисник обвинуваченого вважає апеляційну скаргу потерпілого такою, що не містить належного правового обґрунтування і є фактичною спробою перегляду законної ухвали суду першої інстанції з огляду виключно на особисту незгоду апелянта з її змістом. Вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, діяв відповідно до норм матеріального і процесуального права, належним чином встановивши юридично значимі обставини та застосував положення пункту 5 частини першої статті 49 КК України, згідно з яким особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення особливо тяжкого злочину минуло понад п`ятнадцять років.

Суд першої інстанції з`ясував, що інкриміновані обвинуваченому діяння підроблення документів, їх використання та заволодіння чужим майном у великому розмірі були, згідно з обвинувальним актом, вчинені 13 і 15 травня 2009 року.

Саме з цих дат обчислюється строк давності і станом на момент постановлення ухвали 29.05.2024 року він безперечно минув.

Жодних дій, які б могли свідчити про продовження або триваючий характер злочину після зазначених дат у матеріалах справи немає.

Спроби апелянта апелювати до обставин подальшого розпорядження майном не мають правового значення, оскільки юридично значимі злочинні дії (підробка та подання документів) були завершені ще у 2009 році.

До того ж, в обвинувальному акті чітко зазначено і зміст заволодіння, і перелік майна, і спосіб, у який воно було набуте, що унеможливлює подальше перенесення дати вчинення правопорушення у часі.

Щодо доводів апелянта про начебто неповноту судового розгляду, то вони ґрунтуються на хибному розумінні суті закриття кримінального провадження за строками давності.

У такому випадку суд не зобов`язаний встановлювати факт вини особи, досліджувати всі наявні докази чи допитувати свідків. Єдиною умовою закриття провадження за вказаною підставою є встановлення факту спливу строків давності та згода обвинуваченого скористатись відповідним правом, що в даному випадку було належним чином підтверджено. Відтак будь-яке подальше дослідження обставин злочину було б юридично безпідставним і процесуально недоцільним.

Твердження апелянта про порушення прав потерпілих також є необґрунтованими. Суд не відмовив у розгляді цивільних позовів, а лише залишив їх без розгляду, що прямо передбачено чинним КПК України у разі закриття кримінального провадження. У відповідності до положень статті 129 КПК України, вирішення цивільного позову можливе лише у разі винесення обвинувального вироку, що у цій справі не мало місця. Роз`яснення позивачам їхнього права звернутися до суду у порядку цивільного судочинства є належним способом захисту їхніх прав.

Звертає увагу на доводи апелянта щодо скасування арешту майна. Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України, арешт майна підлягає обов`язковому скасуванню судом у разі закриття кримінального провадження, якщо це майно не підлягає спеціальній конфіскації. У справі відсутні правові підстави для збереження арешту, а тому суд обґрунтовано його скасував. Скаржник не навів жодної правової норми, яка б зобов`язувала суд зберігати арешт після закриття справи без винесення обвинувального вироку.

Таким чином, зміст апеляційної скарги свідчить лише про суб`єктивне незадоволення сторони потерпілого ухвалою суду першої інстанції, без наведення будь-яких конкретних положень КПК України, які б були порушені при її постановленні. Жодного з наведених доводів не можна визнати обґрунтованим чи таким, що спростовує законність і обґрунтованість судового рішення.

Враховуючи викладене, захисник вважає ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, постановленою при повному з`ясуванні всіх необхідних обставин та без порушення прав учасників кримінального провадження.

З урахуванням цього, захисник вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні апеляційного суду потерпілий ОСОБА_9 та його представник адвокат ОСОБА_10 підтримали апеляційну скаргу потерпілого без доповнень та просили її задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_8 заперечували проти доводів апеляційної скарги потерпілого. Захисник наголосила на тому, що рішення суду першої інстанції є законним, а всім матеріалам провадження була надана належна оцінка. Вказала, що дії за висунутим обвинуваченням вважаються закінченими не з моменту фактичного заволодіння майном, а з моменту виникнення такої можливості, а тому, виходячи з цього, суд ухвалив законне рішення.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та зазначив, що такі доводи не ґрунтуються на положеннях ст. 49 КК України та ст. 284 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позицію потерпілого та його представника, обвинуваченого та його захисника, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги і провівши судові дебати, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необґрунтованість поданої апеляційної скарги та законність ухвали суду першої інстанції, прийнятої у межах кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 3 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України.

Суд апеляційної інстанції, діючи у межах статті 404 КПК України, здійснює перегляд судових рішень першої інстанції виключно в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування норм матеріального та процесуального права, а також оцінюючи повноту встановлення фактичних обставин справи.

В цьому контексті суд повинен надати оцінку не лише аргументам сторони апелянта, але і тому, наскільки рішення суду першої інстанції відповідає вимогам об`єктивності, справедливості та принципу правової визначеності.

У даному кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з урахуванням положень ст. 49 КК України та ст. ст. 285288 КПК України.

Зазначене рішення прийняте при повному дотриманні матеріального та процесуального законодавства, у зв`язку з чим доводи апелянта не є обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Відповідно до п. 5 ч.1ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2, 3ст.49ККУкраїни перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання.

У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, обвинуваченому інкримінується вчинення злочинів 13.05.2009 та 15.05.2009 року.

Відтак, строк притягнення його до кримінальної відповідальності сплинув 15.05.2024 року, тобто до дати постановлення ухвали суду першої інстанції 29.05.2024 року.

Це підтверджується як обвинувальним актом, так і матеріалами провадження, що не заперечується жодним із учасників процесу, включаючи сторону обвинувачення.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 червня 2019 року у справі №51-10495км18 вказав, що звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України має обов`язковий, імперативний характер у разі встановлення судом відповідних юридичних фактів, а саме: факту вчинення кримінального правопорушення, дати його вчинення, відсутності перешкод для обрахунку строку та наявності згоди обвинуваченого на таке звільнення.

У провадженні, що розглядається, всі ці умови були встановлені судом першої інстанції належним чином, а саме: було чітко зафіксовано дату вчинення кримінальних правопорушень (13 та 15 травня 2009 року), відсутність ухилення обвинуваченого від досудового розслідування чи суду, а також добровільне подання ним згоди на звільнення на підставі закінчення строків давності, що відповідає приписам частини 2 статті 285 КПК України.

Окремо колегія суддів звертає увагу на доводи апелянта, відповідно до яких потерпілий вважає, що кримінальне правопорушення є триваючим і не припинилося у часі.

Однак матеріали справи не містять жодних фактів або доказів, які б підтверджували продовження інкримінованих діянь після 1315 травня 2009 року.

Жодних дій, які б могли свідчити про продовження або триваючий характер злочину після зазначених дат, у матеріалах справи немає.

Намагання потерпілого апелювати до обставин подальшого розпорядження майном не мають правового значення, оскільки юридично значимі злочинні дії (підробка офіційного документу, його подання державному реєстратору та внесення змін до установчих документів) були закінчені ще у 2009 році.

Після фактичного виконання всіх інкримінованих дій правова кваліфікація за ч. 1, ч. 3 ст. 358 та ч. 5 ст. 191 КК України не дозволяє вважати вказане правопорушення триваючим.

Таким чином, момент завершення кримінального правопорушення є чітко визначеним, а отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про сплив передбаченого законом строку давності.

Доводи апелянта про те, що суд не дослідив обставини щодо повноти розгляду, зокрема не допитав свідків, у тому числі ОСОБА_13 , не можуть бути прийняті до уваги.

У відповідності до постанови Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі №531/2332/14-к, вказується, що суд не зобов`язаний проводити повне дослідження доказів або розгляд справи по суті у разі наявності належного клопотання сторони про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

При наявності згоди обвинуваченого суд зобов`язаний вирішити питання про закриття кримінального провадження без аналізу інших аспектів кримінального провадження, таких як наявність вини або обсяг спричиненої шкоди.

Так само Верховний Суд у постанові від 25.05.2019 року у справі №51-8555км18 підкреслив, що відповідно до принципу диспозитивності, обвинувачений має право самостійно обирати, чи наполягати на розгляді справи по суті, чи скористатися правом на звільнення у зв`язку із закінченням строків давності.

При цьому, позиція обвинуваченого щодо визнання чи невизнання вини не є визначальною для вирішення питання про його звільнення у зв`язку із закінченням строків, оскільки вказане звільнення є нереабілітуючим.

Щодо доводів апелянта про порушення прав потерпілих внаслідок закриття провадження, слід зазначити, що стаття 129 КПК України містить імперативну норму: розгляд цивільного позову можливий виключно у разі винесення обвинувального вироку.

За відсутності вироку, суд не має процесуальної можливості продовжити розгляд цивільного позову.

Враховуючи вказане, колегія суддів наголошує, що у разі закриття кримінального провадження сторони мають право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства для захисту своїх майнових інтересів, що й було роз`яснено судом першої інстанції.

Щодо тверджень апелянта про незаконність скасування арешту на майно, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ч. 4 ст. 174 КПК України прямо передбачає обов`язок суду одночасно з ухваленням рішення про закриття кримінального провадження вирішити питання про скасування арешту, якщо відсутні підстави для спеціальної конфіскації.

У цій справі таке майно не підлягало спеціальній конфіскації, а тому суд не мав права залишити арешт чинним, оскільки це суперечило б процесуальному закону.

Оцінюючи у сукупності викладене, апеляційна скарга ОСОБА_9 не містить жодного обґрунтованого посилання на порушення конкретних норм КПК або КК України.

Всі висловлені у ній аргументи стосуються незадоволення результатами судового рішення, без вказівки на порушення стандартів справедливого судового розгляду чи принципів верховенства права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно роз`яснив обвинуваченому його право на звільнення від відповідальності, встановив відсутність перешкод для обчислення строків давності, прийняв до розгляду та задовольнив клопотання захисника про закриття провадження, не виявивши жодних обставин, що унеможливлюють прийняття такого рішення.

Таким чином, ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року підлягає залишенню без змін як така, що відповідає вимогам матеріального і процесуального законодавства, а апеляційна скарга ОСОБА_9 підлягає залишенню без задоволення.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419, КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 залишити без задоволення.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.05.2024 року, якою звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.ч.1,3ст.358,ч.5ст.191КК України напідставі ст.49КК Україниу зв`язкуіз закінченнямстроків давностіта закритокримінальне провадженняза звинуваченням ОСОБА_7 у скоєннікримінальних правопорушень,передбачених ч.ч.1,3ст.358,ч.5ст.191КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4