Рішення від 06.05.2025 по справі 621/2295/22

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 621/2295/22

Провадження 2/621/24/25

06 травня 2025 року м. Зміїв Харківської області

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя В.Філіп`єва,

за участю секретаря судового засідання А.Девятерикової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області

про захист прав споживача шляхом зобов`язання списати заборгованість,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача О.Браславська звернулася до суду в інтересах позивача ОСОБА_2 з позовною заявою, в якій просила зобов`язати відповідача КП "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області списати заборгованість з водопостачання та водовідведення, яка рахується за квартирою АДРЕСА_1 (абонентський номер 4247) в сумі 4700,01 гривень за водопостачання, 1969,27 гривень за водовідведення, 30,00 гривень - судові витрати, та стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позову вказала, що позивачеві ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . В квартирі позивач був зареєстрований в період з 01.12.2012 року по 30.12.2015 року, що підтверджується відмітками в паспорті позивача. До 01.12.2012 року в квартирі проживали інші особи, які не сплачували за комунальні послуги (водопостачання та водовідведення), в результаті чого виникла заборгованість в сумі 13357,26 гривень. Відповідач КП «Зміїв-Сервіс» відмовлявся ставити в квартирі позивача лічильник на воду до укладання Договору про розстрочку оплати за водопостачання та водовідведення, який ОСОБА_4 був змушений підписати.

В лютому 2013 року працівники КП "Зміїв-Сервіс" встановили в квартирі лічильник води №26363425. За період з лютого 2013 року по березень 2021 року позивач в квартирі не проживав, споживання води згідно показань лічильника 0,08 м3. Разом з цим, позивач сплатив відповідачу 6687,00 гривень чужого боргу. Останній платіж був здійснений в квітні 2018 року.

Відповідач продовжує пред`являти позивачу рахунки за водопостачання та водовідведення з боргом в сумі 6699,28 гривень, з яких 4700,00 гривень за водопостачання, 1968,27 гривень за водовідведення, 30,00 гривень судові витрати (??). Борг за водопостачання та водовідведення виник до 01 грудня 2012 року. Що мало на увазі підприємство, зазначаючи в розрахунках судові витрати, позивачу не відомо.

ОСОБА_4 неодноразово звертався до КП "Зміїв-Сервіс" з проханням списати заборгованість за водопостачання та водовідведення, оскільки цей борг не є його борговим зобов`язанням, за ним минув строк позовної давності, але йому було відмовлено з огляду на те, що він уклав з підприємством Договір про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення, що свідчить про визнання боргу.

Згідно з умовами Договору про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення, позивач зобов`язувався (що було умовою встановлення лічильника води) сплатити неналежну йому заборгованість з водопостачання в сумі 8599,60 гривень, з водовідведення 2245,61 гривень в період з 01.01.2013 року по 01.01.2015 року. Згідно з п. 2.6. Договору, в разі невиконання умов договору підприємство мало право звертатися до суду для примусового стягнення суми заборгованості.

КП "Зміїв-Сервіс" до суду з вимогою про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості не зверталось. Останній платіж на погашення заборгованості здійснений ОСОБА_5 в квітні 2018 року. Строк позовної давності закінчився в квітні 2021 року, але КП "Зміїв-Сервіс" продовжує безпідставно пред`являти ОСОБА_3 рахунок на оплату спірної заборгованості.

Оскільки позивач не визнає себе боржником перед відповідачем, не має наміру сплачувати борг, який йому не належить, а відповідач протягом строку позовної давності не звертався до суду з позовом про стягнення такого боргу, позивач просить суд зобов`язати відповідача КП "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області списати заборгованість з водопостачання та водовідведення, яка рахується за квартирою АДРЕСА_1 (абонентський номер 4247) в сумі 4700,01 гривень за водопостачання, 1969,27 гривень за водовідведення, 30,00 гривень - судові витрати, та стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору. (а.с.1-2).

Відповідач КП «Зміїв-Сервіс» не погодився з пред`явленим позовом та подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що між позивачем ОСОБА_6 , як споживачем, та КП "Зміїв-сервіс", як виконавцем комунальних послуг, був укладений Договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення №4247 від 04 січня 2013 року, а також Договір про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення №1 від 15.01.2013 року. Щодо твердження позивача про примус до укладення Договору про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення, відповідач вважає за необхідне вказати, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відмова позивача від укладання вищезазначеного договору ніяким чином не була б підставою для відмови відповідача від встановлення засобів обліку (лічильника) у квартирі, так як КП "Зміїв-сервіс", навпаки, завжди зацікавлене у встановленні засобів обліку в житлових будинках. Згідно з пунктом 1.1 Договору споживач бере на себе зобов`язання сплатити підприємству заборгованість у повному обсязі згідно з п. 2.3 цього договору та щомісячно розраховуватися за поточне споживання. Договір був укладений терміном на 24 місяці, з 01 січня 2013 року до 01 січня 2015 року.

Споживач за період з 01 січня 2013 року до 31 жовтня 2022 року здійснив оплати на загальну суму 7874,78 гривень, з яких: 2243,74 гривень за послуги, що надавалися КП "Зміївське", а оплата збиралася КП "Зміїв-сервіс" як підприємство, що отримало заборгованість, з них: 202,51 гривень оплата послуг відповідно до щомісячних нарахувань з січня до жовтня 2013 року; 2041,23 гривень оплата послуг КП "Зміївське", наданих до 01 січня 2013 року; 4212,00 гривень за послуги з водопостачання і водовідведення, з них: 36,07 гривень оплата послуг відповідно до договору про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 04 січня 2013 року; 4175,93 гривень оплата відповідно до договору про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення №1 від 15 січня 2013 року; 1419,04 гривень за послуги з вивезення побутових відходів, з них: 949,20 гривень оплата наданих послуг з вивезення побутових відходів відповідно до щомісячних нарахувань (від укладання договору споживач відмовився); 440,82 гривень оплата послу з вивезення побутових відходів, наданих до 01 січня 2013 року; 29,02 гривень переплата за послуги з вивезення побутових відходів.

Враховуючи факт добровільного укладання Договору та неодноразового здійснення оплат на виконання Договору (що підтверджується розрахунком за особовим номером 4247, доданим позивачем до позовної заяви), твердження про так званий "чужий борг" не є обґрунтованим.

Пропуск позовної давності як підстава для списання заборгованості позивача за водопостачання та водовідведення відповідач вважає необґрунтованим, оскільки пунктом 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (№540-1Х від 30 березня 2020 року) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, за яким строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжується на строк дії карантину. З 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, і розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії. Отже, строк загальної позовної давності законодавцем було продовжено на строк дії воєнного стану, який на теперішній час не скасовано, а отже термін стягнення заборгованості за Договором про надання розстрочки не сплинув, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає, в зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 22-25).

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 09.11.2022 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи про дату, час та місце розгляду справи. (а.с.19-20)

24 лютого 2022 року розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, в зв`язку з чим Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений. Розгляд справ, окрім невідкладних, згідно Рекомендацій Ради суддів України від 02.03.2022 року, визначався відповідно до особливостей роботи судів в умовах воєнного стану, виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні та необхідності забезпечення безпеки учасників та працівників суду, в зв`язку з чим розгляд справи неодноразово відкладався.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Представник позивача ОСОБА_7 подала заяву, в якій просила провести розгляд справи за її та позивача відсутності, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити, при ухваленні судового рішення просила врахувати помилковість позиції відповідача щодо застосування до спірних відносин п.п. 2 п. 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших нормативних актів" від 15.03.2022 року, оскільки строк позовної давності для пред`явлення відповідачем позову до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості сплинув до набрання чинності вказаного Закону - в квітні 2021 року.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити позивачеві в задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши доводи учасників справи та письмові докази, надані сторонами в обґрунтування позиції, судом встановлено, що:

Згідно паспорту громадянина України, серії НОМЕР_1 , виданого 16.02.1999 року Зміївським РВ УМВС України в Харківській області, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 01.12.2012 по 30.12.2015 року (а.с. 3-4).

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло, виданого 22.07.2013 року Комунальним підприємством "Зміїв-житло", квартира АДРЕСА_3 належить в рівних частинах на праві спільної часткової власності по частці ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (а.с. 5).

19.02.2021 року позивач звернувся до КП "Змів-сервіс" з заявою про надання повного розрахунку заборгованості за надані комунальні послуги із зазначенням дня виникнення такої заборгованості (а.с. 6).

Згідно відповіді КП "Зміїв-сервіс" вих.№170 від 19.03.2021 року, станом на 01.03.2021 року за особовим рахунком (абонентським номером) НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_4 , наявна заборгованість на загальну суму 6699,28 гривень, яка складається з:

вивіз сміття: - 29,02 гривень;

вода: 4700,01 гривень,

водовідвід: 1969,27 гривень,

суд. витрати: 30,00 гривень.

Як зазначено у відповіді, обсяг заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла з причини неоплати станом на 01.10.2008 року, вказаний з урахуванням даних, що були передані від Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства до КП "Зміїв-сервіс" відповідно до Акту приймання-передачі. З січня 2013 року особовий рахунок (абонентський номер) НОМЕР_2 оформлений на ім`я ОСОБА_1 згідно з укладеним Договором про надання послуг з водопостачання і водовідведення №4247 від 04.01.2013 року. Крім того, 15.01.2013 року ОСОБА_5 укладено Договір про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення №1. Відповідно до пункту 1.2 вищезазначеного договору, сума заборгованості на момент укладення договору складає в. (вода) 8599,60 гривень, ст. (стоки) 2245,61 гривень. Вищенаведене свідчить про визнання ОСОБА_6 зазначених сум заборгованості, що існували станом на 15.01.2013 року. Стосовно зазначення того, хто був власником квартири у період, коли виникла заборгованість, то КП "Зміїв-сервіс" не є належним розпорядником інформації (даних) з цього питання. (а.с.7)

З розрахунку за абонентським номером 4247, наданого до відповіді КП «Зміїв сервіс» від 19.03.2021 року вбачається, що нарахування за вказаною адресою обліковуються з жовтня 2008 року, вихідне сальдо становить 6553,22 грн, станом на грудень 2012 року заборгованість за надані послуги становила 13357,26 грн.

З лютого 2013 року за вказаним абонентським номером НОМЕР_2 встановлено лічильник №26363425, за показаннями якого за вказаною адресою спожито 0,08 м3. У квітні 2018 року за вказаним абонентським номером здійснено останній платіж, і заборгованість станом на березень 2021 року склала 6670,26 гривень (а.с. 8-12).

04 січня 2013 року між КП «Зміїв Сервіс» Зміївської міської ради Харківської області та ОСОБА_1 був укладений Договір №4247 про надання послуг з водопостачання і водовідведення у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до умов укладеного договору, позивач зобов`язався оплачувати надані комунальні послуги в установлений строк, а відповідач зобов`язався надати споживачеві вчасно та відповідальної якості послуги з водопостачання і водовідведення (а.с. 26-27).

При цьому, 15 січня 2013 року між позивачем ОСОБА_1 та Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством укладено Договір №1 «Про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення» за адресою: АДРЕСА_2 , за яким споживач бере на себе зобов`язання сплатити підприємству заборгованість в розмірі: в.(вода) - 8599,60 гривень, ст.(стоки) - 2245,61 гривень. Згідно пункту 2.1, 2.2 підприємство надало розстрочку сплати вказаного боргу терміном на 24 місяці , в період з 01.01.2013 по 01.01.2015 року. Згідно пункту 2.6, 2.8 -2.10 цього Договору, «у разі невиконання умов цього Договору Підприємство має право звернутися до суду для примусового стягнення суми заборгованості. Зміни до Договору можуть бути внесені лише за згодою сторін. Дія Договору може бути припинена згідно із законодавством. Цим Договором передбачається дострокове погашення заборгованості». Умов пролонгації строку дії вказаний Договір не містить. (а.с. 13).

Таким чином, Договір №1 «Про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення» від 15.01.2013 року укладений позивачем ОСОБА_6 з іншою юридичною особою, а саме Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством, строк дії якого сплинув 01.01.2015 року.

При цьому, як вбачається з наданих позивачем роздруківок рахунків КП "Зміїв-сервіс" за липень 2022 року, за серпень 2022 року, за вересень 2022 року, саме відповідач КП «Зміїв-Сервіс» продовжує нараховувати позивачеві заборгованість за Договором від 15.01.2013, укладеним з Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством, в розмірі 6699,28 гривень, з яких: вивіз сміття - 29,02 гривень; вода - 4700,01 гривень, водовідвід - 1969,27 гривень, суд.витрати - 30,00 гривень. (а.с. 14).

З наданих відповідачем розрахунків вбачається, що споживачем ОСОБА_5 за період з 01.01.2013 року здійснив оплату на загальну суму 7874,78 гривень, з яких 4175,93 гривень оплата відповідно до Договору про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення №1 від 15.01.2013 року (а.с. 28-31, 32-35, 36-39, 40-43).

Доказів правонаступництва відповідачем - КП «Зміїв-Сервіс» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області- прав і обов`язків Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства та підстав включення заборгованості за Договором, укладеним з іншою юридичною особою, до своїх нарахувань щодо наданих комунальних послуг - матеріали справи не містять.

Докази звернення відповідача КП «Зміїв-Сервіс» або постачальника послуг - Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, - до суду з вимогою про стягнення з позивача заборгованості за Договором №1 «Про надання розстрочки оплати за водопостачання і водовідведення» в матеріалах справи також відсустні.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:

Згідно ч.1 статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України, кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно із частинами першою та другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У разі, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів осіб. Такі права та законні інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити в рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20 та інші).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника.

Виходячи з наведеного, способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим) обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 57)).

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875 від 24.06.2004 року, що діяв станом на 15.01.2013 року (момент виникнення спірних правовідносин),

«житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил;»

«комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством;»

«споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу;»

Згідно статті 19 цього Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Згідно статті 20 цього Закону (в редакції станом на 01.01.2013 року), споживач має право:

1) одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг;

2) одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо;

3) на відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг;

4) на усунення протягом строку, встановленого договором або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг;

5) на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством;

6) на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

7) отримувати від виконавця компенсацію в розмірі, визначеному договором, рішенням суду або законодавством, за перевищення нормативних термінів на проведення аварійно-відновлювальних робіт;

8) на перевірку кількості та якості житлово-комунальних послуг у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач має право на укладення договору з виконавцем відповідних послуг на профілактику, повірку, а також заміну або ремонт санітарно-технічних приладів, пристроїв, обладнання та засобів обліку, що вийшли з ладу.

Споживач зобов`язаний:

1) укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору;

2) своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини;

3) забезпечувати цілісність засобів обліку комунальних послуг та не втручатися в їх роботу;

4) за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини;

5) оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом;

6) дотримуватися правил пожежної і газової безпеки, санітарних норм;

7) допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку;

8) дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг;

9) своєчасно проводити підготовку жилого будинку, помешкання (в якому він проживає або яке належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період;

10) у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Як встановлено в судовому засіданні, та не оспорювалося відповідачем КП «Зміїв-Сервіс», позивач був зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , в період 01.12.2012 по 30.12.2015 року, а отже заборгованість з водовідведення та водопостачання за період з 2008 по грудень 2012 року за вказаною адресою не могла виникнути внаслідок недобросовісних дій позивача.

04 січня 2013 року між ОСОБА_6 та відповідачем був укладений Договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення, вартість яких обраховувалася згідно встановленого приладу обліку. За час реєстрації позивача у вказаній квартирі обсяг спожитої води згідно показань лічильника склав 0,08 м3.

Одночасно, а саме 15.01.2013 року позивач уклав Договір про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення з іншою юридичною особою - Зміївським районним комунальним водопровідно-каналізаційним підприємством, про погашення заборгованості в розмірі: в.(вода) - 8599,60 гривень, ст.(стоки) - 2245,61 гривень, що утворилася за період з 2008 року по грудень 2012 року, строком на 2 роки.

Докази правонаступництва відповідачем КП «Зміїв-Сервіс» прав і обов`язків Зміївського районного комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, чи інших підстав переходу права вимоги за укладеним Договором до відповідача матеріали справи не містять.

При цьому, станом на 2022 рік (на момент звернення до суду з позовом) відповідач КП «Зміїв Сервіс» нараховує позивачеві заборгованість за водовідведення, стоки та водопостачання, що обліковувалася з 2008 по 2013 рік за особовим рахунком № НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , яка виникла до його проживання у вказаній квартирі, за Договором, за яким відповідач не має права вимоги, та строк дії якого сплинув 15.01.2015 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача права донараховувати заборгованість за Договором про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення від 15.01.2013 року, та в зв`язку з цим - відсутності обов`язку позивача, який кореспондує вказаному праву, з оплати цієї заборгованості.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.10.2021 року у цивільній справі № 766/20797/18, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, «задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Щодо тверджень позивача про відсутність у відповідача права нараховувати заборгованість в зв`язку зі спливом строку позовної давності за Договором про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення від 15.01.2013 року, та заперечень відповідача про продовження цих строків в зв`язку з дією карантину, а в подальшому воєнного стану в Україні на підставі "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно статей 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.5 статті 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Тобто, за Договором про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення від 15.01.2013 року, укладеним на 24 місяці, перебіг позовної давності розпочався з 15.01.2015 року.

Однак, у вище наведеній постанові від 26.10.2021 року у цивільній справі № 766/20797/18, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позовна давність не припиняє існування цивільного права чи інтересу. Її сплив (за умови подання боржником у спорі заяви про її застосування) може бути лише перешкодою для захисту цього права та інтересу судом, якщо є підстави для задоволення відповідного позову.

Тобто, застосування наслідків позовної давності може мати місце під час розгляду позовних вимог кредитора (в даному випадку постачальника послуг) про стягнення заборгованості зі споживача за умови подання боржником заяви про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

В даному випадку суд приходить до висновку про відсутність у відповідача права включати до своїх розрахунків заборгованість за Договором про надання розстрочки оплати за водопостачання та водовідведення від 15.01.2013 року, який ним не укладався, і за яким відсутні докази набуття права вимоги, що, в свою чергу, визначає відсутність обов`язку у позивача щодо його сплати на користь позивача.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_9 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд, крім іншого, вирішує питання розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно ч.3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Згідно ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ч.6, ч.7 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин, судовий збір в розмірі 2481,00 гривень (станом на день подання позову) підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 274-279, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Зобов`язати відповідача Комунальне підприємство "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 37083454, списати заборгованість з водопостачання та водовідведення, яка обліковується за квартирою АДРЕСА_1 (абонентський номер 4247) за період з 2008 по 01.12.2012 року в сумі 4700,01 гривень за водопостачання, 1969,27 гривень за водовідведення, 30,00 гривень - судові витрати.

Стягнути з відповідача - Комунальне підприємство "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ЄДРПОУ 37083454, на користь держави витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Комунальне підприємство "Зміїв-Сервіс" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області (ЄДРПОУ: 37083454, місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 24, м. Зміїв, Чугуївський район, Харківська область).

Повне рішення складено та підписано 06.05.2025 року.

Суддя В. Філіп`єва