Рішення від 05.05.2025 по справі 707/2814/24

707/2814/24

2/707/79/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2025 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Волкової Н.С.,

за участю секретаря Мельнікової Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Давидюка Андрія Юрійовича звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовною заявою до відповідача, у якій просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути судові витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі. Заочним рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 2011 року шлюб між ними розірвано. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , наразі проживає разом з позивачем.

Рішенням Черкаського районного суду від 26 квітня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Постановою держаного виконавця від 12 травня 2010 року відкрите виконавче провадження по примусовому стягненню аліментів. Однак відповідач рішення суду у добровільному порядку не виконує та має заборгованість по сплаті аліментів, яка сукупно перевищує суму виплат за три місяці присуджених аліментів. На контакт ні з позивачем, ні з державним виконавцем не виходить та повністю ігнорує свій обов`язок щодо утримання дитини. У зв`язку з чим позивачем подано заяву до поліції про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.

25 лютого 2017 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».

Позивач окремо наголошує, що вона утримує та виховує доньку самостійно, займається її розвитком, лікуванням, оздоровленням, забезпечує всі її потреби. Батько виявляє цілковиту байдужість до доньки, він фактично самоусунувся від її виховання та утримання. Відповідач не підтримує спілкування з дитиною навіть в телефонному режимі, та не має наміру виправляти дану ситуацію. ОСОБА_3 взагалі не знає турботи рідного батька та майже не пам`ятає його. Відповідач не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з донькою в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не цікавиться ні життям доньки, ні здоров`ям, ні елементарними потребами. Позивач вказує, що він носить звання батька лише за біологічним походженням дитини, але права та обов`язки, покладені на нього з дня народження дитини він не виконує, їх виконує теперішній чоловік позивача ОСОБА_5 . Необхідно відзначити, що у позивача постійно виникають проблеми у вирішенні соціально-побутових питань своєї доньки, таких як оздоровлення та відпочинок, можлива зміна місця проживання дитини тощо, потребують письмових заяв обох батьків, але отримати таку згоду об`єктивно неможливо, оскільки зв`язок з відповідачем втрачено.

З урахуванням усіх обставин, висновком органу опіки та піклування Білозірської сільської ради визнано доцільним позбавити відповідача батьківських прав відносно його неповнолітньої доньки ОСОБА_3 .

Викладене, на думку позивача, свідчить, що відповідач свідомо ухиляється та нехтує своїми батьківськими обов`язками, тобто наявний факт його винної поведінки, а отже позбавлення відповідача батьківських прав відносно його малолітньої доньки відповідатиме виключно інтересам дитини.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст.ст. 36, 37 ЦПК України, визначено головуючого суддю - Смоляра О.А.

21 жовтня 2024 року вказана справа за результатами автоматизованого розподілу була передана на розгляд судді Волковій Н.С., відповідно до розпорядження №48 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 24 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав до судового розгляду по суті.

01 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Давидюка Андрія Юрійовича подала до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: акт обстеження умов проживання, заява ОСОБА_3 , довідка Білозірського ліцею, заява від свідка.

Позивач з представником, будучи належним чином повідомленими, про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, до суду від представника надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, будучи належним чином повідомленим, про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, рішення просив прийняти на розсуд суду.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим, про дату, час та місце розгляду справи шляхом надіслання рекомендованих поштових повідомлень на зареєстроване місце проживання, в судове засідання не з`явився, зацікавленості не проявив, про причини неявки суд не повідомив.

Зокрема, відповідача повідомлено про вказаний позов шляхом направлення копії ухвали суду за місцем його реєстрації, яка була отримана особисто, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, відповідача повідомлено про вказаний позов шляхом направлення повісток за місцем його реєстрації, однак конверти з відправленнями повернулися до суду без вручення із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Факт неотримання відповідачем у справі кореспонденції, яка направлена судом з дотриманням вимог процесуального закону за належною адресою, суд вважає таким, що зумовлений не об`єктивними причинами, а є наслідком суб`єктивної поведінки відповідача.

Також, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до постанови КЦС ВС від 10 травня 2023 року № 755/17944/18 (61-185св23) довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Правом на подачу відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк відповідач не скористався.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, вивчивши та оцінивши у сукупності матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступного висновку.

Встановлено, що громадяни ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (на той час ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 24.05.2008 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Згідно свідоцтва про народження від 07.04.2010 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_4 , що підтверджується наданою копією.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 26 квітня 2010 року справа № 2-704/2010 ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 и у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини даного віку, починаючи з 15 квітня 2010 року та до її повноліття.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 31 травня 2011 року справа № 2-867/11 ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

На виконанні у Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), знаходиться виконавчий лист № 2-704 виданий 30.04.2010 Черкаським районним судом про: стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 и аліменти для утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, починаючи з 15 квітня 2010 року та до її повноліття.

Згідно роз`яснення Черкаського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) станом на 31.08.2023 у ОСОБА_2 наявна заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 31.08.2023 за період з 15.04.2010 по 31.08.2023 становить 242 327,88 гривень (UAН), що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Згідно копії ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 23 січня 2013 року, за поданням ДВС Черкаського районного управління юстиції, відносно ОСОБА_2 оголошено розшук.

25 лютого 2017 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області (актовий запис №05), що підтверджується наданою копією. Після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище ОСОБА_5 .

Згідно копії довідки про реєстрацію місця проживання №2582 від 12.09.2018 зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно копії витягу з реєстру територіальної громади № 2024/002504638 від 12.03.2024 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрованаза адресою: АДРЕСА_2 .

Службою у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради, проведено опитування сусідки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,що проживає за адресою АДРЕСА_3 , яка підтверджує те, що не бачила ОСОБА_2 за місцем проживання його доньки, тобто, він не бере участі у житті та вихованні дитини (про що сусідкою було написано заяву в присутності начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради та додано її копію до матеріалів справи).

Згідно копії Довідки Білозірського ліцею-опорний заклад загальної середньої освіти Білозірської сільської ради Черкаського Черкаської області № 111 від 17.06.2024 зазначено, що ОСОБА_3 навчається у 9-Б класі. За час її навчання ОСОБА_2 зовсім не брав участі у вихованні доньки, успішністю дитини не цікавився, з вчителями не спілкувався, батьківські збори жодного разу не відвідував. Вихованням дитини займається мати ОСОБА_1 , яка систематично відвідує батьківські збори, постійно спілкується з класним керівником в телефонному режимі та мессенджері «Viber». Також вона постійно цікавиться успішністю дитини, бере активну участь у житті класу, ліцею. Класний керівник Несін О.К. зворотного зв`язку з ОСОБА_2 не має.

23 липня 2024 року неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,в присутності начальника служби у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради, написала заяву, в якій вказує, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав її біологічного батька. Також зазначає, що вона з ним жодного разу не спілкувалася та навіть не знає, як він виглядає.

Згідно акта обстеження умов проживання № 21/01-21 від 23.07.2024, службою у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради, разом з КЗ «ЦНСП» обстежено умови проживання дитини ОСОБА_3 , що проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом із матір`ю ОСОБА_1 , без реєстрації. В ході обстеження встановлено, що будинок складається з 9 кімнат: 5 спальних кімнат, коридор, санвузол, кухня, веранда. У будинку наявне газо-, водопостачання та твердопаливний котел. Санітарно-гігієнічні умови відповідають вимогам. Будинок облаштований необхідними меблями, технікою та предметами побуту. Дитина має окрему кімнату, в якій є ліжко, шафа, комод, письмовий стіл. В наявності достатня кількість одягу, взуття, засобів для навчання та творчості. У будинку доброзичлива атмосфера та комфортне середовище для життєдіяльності дитини.

З урахуванням всіх обставин, Службою у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради сформовано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до неповнолітньої дитини ОСОБА_3 .

Згідно копії висновку Служби у справах дітей Виконавчого комітету Білозірської сільської ради №138 від 31.07.2024, окрім іншого встановлені обставини, які підтверджені відповідними доказами, що свідчать про свідоме нехтування ОСОБА_2 своїм обов`язком і є законними підставами для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дитини.

Висновок затверджений рішенням Виконавчого комітету Білозірської сільської ради №138 від 31.07.2024.

З`ясувавши всі обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав є обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до Закону України від 26 квітня 2001 року №2402-III «Про охорону дитинства» визначена охорона дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет. Основні засади державної політики у цій сфері ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини, та з метою забезпечення прав дитини на такі умови життя, які будуть достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини. Тому, у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Позбавлення батьківських прав - це водночас і санкція за протиправну винну поведінку матері або батька, яку можна вважати юридичною відповідальністю.

Конвенцією про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради УРСР № 798 від 27.02.1991 року визначено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дітей та несуть відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

В п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

Позбавлення батьківських прав, відповідно до ст. 166 СК України, є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька та матері, так і для дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

На думку суду, позивачем по справі надано достатньо переконливих і зважених аргументів, які можуть вважатись виправданими для розірвання сімейних зв`язків між батьком та дитиною.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази, в розумінні ст. 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_2 байдуже ставиться до своєї дитини. Позивачем доведено ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не сплачує аліменти на її утримання, що негативно впливає на фізичний розвиток, як складову виховання, не виявляє інтересу до внутрішнього світу. Зазначені фактори в сукупності свідчать про ухилення відповідача від виховання дитини.

Відповідач ОСОБА_2 не надав суду жодного доказу на підтвердження неможливості виконувати свої батьківські обов`язки по вихованню дитини та прояву з його боку щонайменшої батьківської турботи, у судове засідання не з`явився, що свідчить про відсутність зацікавленості до захисту свого контакту з дитиною.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Зазначене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц та у постанові від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17.

За таких обставин, з метою захисту інтересів дитини, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позову про позбавлення батьківських прав відповідача відносно його неповнолітньої доньки.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд погоджується із наявним у матеріалах справи висновком органу опіки та піклування Виконавчого комітету Білозірської сільської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №138 від 31.07.2024 і вважає його достатньо обґрунтованим та зробленим на підставі повного, всебічного, детального й об`єктивного аналізу фактичних обставин, що мають значення для справи, з життя дитини і відповідача, акцентуванні уваги на невиконанні відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини та ухилення від виконання таких обов`язків.

Системний аналіз наведених вище обставин справи дає підстави для висновку про доведеність у даному випадку факту умисного і свідомого ухилення відповідачем від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України правових підстав для застосування крайнього заходу впливу позбавлення батьківських прав щодо дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні, утриманні, фізичному, психічному, соціальному та духовному розвитку доньки, не забезпечує базові потреби доньки, не піклується про її зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги та любові, що в сукупності створює негативний вплив на доньку.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Також, ураховуючи положення частини першої статті 3 Конвенції про права дитини, частин сьомої, восьмої статті 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин справи та відповідно до вище наведених норм матеріального і міжнародного права, з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини, а також враховуючи характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову та позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з ухиленням від виконання батьківських обов`язків по її вихованню та свідомим нехтуванням своїми обов`язками.

Враховуючи надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, не суперечить чинному законодавству, відповідає інтересам дитини, не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, оскільки докази протилежного відсутні.

Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тож з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 280, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Роз`яснити, що згідно ч.ч. 1,3 ст. 169 СК України мати і батько позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав до досягнення дитиною повноліття.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 7130 від 18.04.2017, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Білозірської сільської ради Черкаського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 04407744, місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 168, с. Білозір`я, Черкаський район, Черкаська область.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Повний текст рішення виготовлено 06.05.2025.

Суддя: Н. С. Волкова