Постанова

від 06.05.2025 по справі 911/3827/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р. Справа№ 911/3827/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Хрипуна О.О.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 06.05.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» та заяви Міністерства оборони України про приєднання до апеляційної скарги

на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 (повний текст рішення складений 19.02.2018)

у справі № 911/3827/17 (суддя А.Ю. Кошик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик»

до Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача

Міністерство оборони України

за участю Військової прокуратури Центрального регіону України;

про визнання права користування земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція», у якому просило визнати за позивачем право користування земельною ділянкою площею 0,7932 гектари, для обслуговування нежитлової будівлі, місце розташування якої: Київська область Бородянський район Клавдієво-Тарасівська селищна рада вулиця Миру, за межами населеного пункту.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що:

- ним 17.01.2017 набуто право власності на об`єкт нерухомого майна (громадський (виробничий) будинок (приміщення) «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, який складається з: нежитлових приміщень: (Готель) літ. «Ф» - площею 1206,6 кв.м.; побутова літ. «И» - площею 124,2 кв.м.; господарська літ. «Ї» - площею 45,4 кв.м.; єгерська літ. «О» - площею 54,0 кв.м.; конюшня склад літ. «Є» - площею 219,4 кв.м.; навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я»; вольєр літ. «Ш», що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, буд. 23), який перебуває на спірній земельній ділянці;

- враховуючи, що визначення правового режиму земельної ділянки, перебуває у прямій залежності від права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, тому з моменту набуття права власності на вказане вище нерухоме майно до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,7932 га для обслуговування нежитлової будівлі, та яка розташована за адресою Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, на якій розташоване нерухоме майно, відповідно до принципу неподільності нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розташоване та яка необхідна для його обслуговування.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що:

- спірна земельна ділянка на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відноситься до земель лісогосподарського призначення, право постійного користування якою належить відповідачу на підставі планово-картографічних матеріалів;

- питання про надання земельної ділянки в користування вирішується уповноваженими органами з вилученням землі у попереднього землекористувача виключно за його згодою, проте позивачем встановленого законодавством порядку щодо вилучення спірної земельної ділянки дотримано не було.

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.07.2018 у справі № 911/3827/17 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт набуття права власності на нерухомість є підставою для набуття новим власником нерухомості права на земельну ділянку на якій таке майно перебуває, що не залежить від волевиявлення органу, уповноваженого розпоряджатись земельною ділянкою, і не потребує згоди попереднього землекористувача на вилучення у нього такої земельної ділянки.

При цьому суд першої інстанції критично поставився до посилань відповідача на те, що спірна земельна ділянка на якій розташоване належне позивачу на праві власності нерухоме майно, відноситься до земель лісогосподарського призначення, право постійного користування якою належить відповідачу на підставі планово-картографічних матеріалів, зазначивши, що:

- огляду на обставини спору, враховуючи, що позивач придбав у відповідача нерухомість з комунікаціями, що зареєстровано в установленому порядку, земельна ділянка під придбаними позивачем будівлями та комунікаціями, використовувалась для потреб лісового господарства, однак, відноситься до нелісових земель, оскільки наявність на ній будівель та спору, виключає наявність на ній лісової рослинності;

- відповідачем не надано документів, що посвідчують право постійного користування спірною земельною ділянкою (нелісовою ділянкою), що передбачені нормами законодавства;

- враховуючи відсутність у відповідача правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку, яка хоч і використовувалась для потреб лісового господарства (перебувала в користуванні відповідача), відсутні достатні підстави стверджувати про віднесення такої земельної ділянки до певної категорії земель, зокрема, лісогосподарського цільового призначення, враховуючи також, що така земельна ділянка не вкрита лісовою рослинністю.

Також суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що питання про надання земельної ділянки в користування вирішується виключно уповноваженими органами з вилученням землі у попереднього землекористувача виключно за його згодою, зазначивши, що з огляду на положення ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України та висновки Верховного Суду України, до позивача, як нового власника нерухомості, перейшло право на земельну ділянку, розташовану під відповідною нерухомістю (та необхідною для її обслуговування), яке належало попередньому власнику нерухомості, тобто відповідачу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне підприємство «Клавдіївське лісове господарство» подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що і в суді першої інстанції, а саме на те, що питання про надання земельної ділянки в користування вирішується виключно уповноваженими органами з вилученням землі у попереднього землекористувача виключно за його згодою, проте позивачем визначеного законодавством порядку щодо вилучення спірної земельної ділянки дотримано не було та зауваживши на тому, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки вирішення питання про надання земельних ділянок в користування не належить до компетенції суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді: Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2018 у справі № 911/3827/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018, розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 призначено на 01.08.2018.

31.07.20218 до суду від Міністерства оборони України надійшла заява про приєднання до апеляційної скарги, в якій заявник зазначив про те, що судом першої інстанції за позивачем визнано право користування земельною ділянкою, яка перебуває у власності держави України та яка на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 по справі №18/375 повинна бути передана в користування Міністерства оборони України.

До вказаної заяви про приєднання додані додаткові докази.

01.08.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому позивач проти задоволення позову заперечив з підстав, аналогічних за змістом, викладеним в оскаржуваному рішенні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018 задоволено заяву про приєднання Міністерства оборони України до апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018, постановлено допустити до участі у справі Міністерства оборони України і вважати його таким, що приєдналось до апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі №911/3827/17, задоволено заяву Військової прокуратури Центрального регіону України про вступ у справу № 911/3827/17, задоволено клопотання Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи № 911/3827/17 на 22.08.2018.

10.08.2018 до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання щодо додаткового подання доказів до якого долучені додаткові докази.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2018 № 09.1-08/2419/18, у зв`язку із перебуванням судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 22.08.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2018, справу № 911/3827/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Чорна Л.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 новоутвореною колегією суддів прийнято матеріали справи № 911/3827/17 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 до свого провадження та призначено до розгляду справу на 20.09.2018.

22.08.2018 до суду від Військової прокуратури Центрального регіону України не надійшло клопотання про витребування доказів просить витребувати з Головного управління в Національної поліції в Чернігівській області документи за матеріалів кримінальної справи № 10300013 (кримінальне провадження за ЄДР № 42013260300000010).

22.08.2018 до суду від позивача надішли додаткові пояснення.

18.09.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про призначення експертизи.

19.09.2018 до суду від Міністерства оборони України надійшло клопотання про витребування доказів.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 № 09.1-08/2988/18, у зв`язку із перебуванням судді Чорної Л.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 17.09.2018 по 28.09.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2018, справу № 911/3827/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2018 новоутвореною колегією суддів прийнято матеріали справи № 911/3827/17 з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2018 розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 відкладено на 10.10.2018.

Указом Президента України «Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах» № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд.

Згідно ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 в газеті «Голос України» № 185(6940) опубліковано повідомлення про початок роботи Північного апеляційного господарського суду з 03.10.2018.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

Актом прийняття-передачі судових справ від 02.10.2018 справу №911/3827/17 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді Коротун О.М., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 911/3827/17 апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, розгляд справи призначено на 06.12.2018 об 11:15.

06.12.2018 до суду від Міністерства оборони України надійшла заява щодо клопотання прокурора про витребування доказів до якої додано частину з доказів, які просив витребувати прокурор.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 № 09.1-08/361/18, у зв`язку з участю судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у тренінгах в Національній школі суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3827/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 апеляційну скаргу у справі № 911/3827/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді: ОСОБА_1., судді: Чорногуз М.Г., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2018 у справі № 911/3827/17 оголошено перерву до 24.01.2019 об 11:15.

16.01.2019 до суду від прокуратури надійшли письмові пояснення до яких додані додаткові докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у справі № 911/3827/17 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» про призначення земельно-технічної експертизи задоволено, по справі № 911/3827/17 призначено судову земельно-технічну експертизу, апеляційне провадження у справі № 911/3827/17 зупинено до закінчення проведення судової земельно-технічної експертизи та/або повернення матеріалів справи № 911/3827/17 до Північного апеляційного господарського суду.

З супровідним листом № 09.1-18/8/19 від 30.01.2019 матеріали справи направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз

21.02.2019 до суду надійшли матеріали справи №911/3827/17 з листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без розгляду ухвали Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 у зв`язку з неможливістю проведення досліджень по поставленому на вирішення експертизи питанню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2019 поновлено провадження у справі № 911/3827/17; справу призначено до розгляду на 18.04.2019 об 11:00.

25.03.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №911/3827/17.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 у справі № 911/3827/17 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» про зупинення провадження у справі №911/3827/17 задоволено, провадження у справі № 911/3827/17 зупинено до вирішення Господарським судом Київської області спору та набрання законної сили відповідним судовим рішенням у справі № 911/337/19.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 № 09.1-07/104/25, у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 20.02.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3827/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025 справа № 911/3827/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17, новоутвореною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17, справу № 911/3827/17 призначено до розгляду на 25.03.2025 об 11:40.

25.03.2025 під час судового засідання представником Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» було подано заяву про зміну назви учасника, в якій заявник повідомив, що 03.01.2023 було змінено найменування Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на Державне підприємство «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.12.2022 № 1233.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у зв`язку з неявкою представника позивача, інших учасників, розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 відкладено на 22.04.2025 о 10:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2025 замінено найменування відповідача з Державного підприємства «Клавдіївське лісове господарство» на Державне підприємство «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція».

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 № 09.1-08/961/25, у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 16.04.2025 по 25.04.2025 включно, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці з 16.04.2025 по 25.04.2025 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3827/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 справа № 911/3827/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Мальченко А.О., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 новоутвореною колегіє суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.05.2025 о 10 год. 20 хв.

29.04.2025 до суду від Міністерства оборони України надійшла заява про приєднання до матеріалів справи до якої додана копію постанови Верховного Суду від 15.04.2025 у справі № 911/337/19.

Розпорядженням в. о. керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 № 09.1-08/1096/25, у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 05.05.2025 по 18.05.2025 включно, у зв`язку з перебуванням судді Мальченко А.О., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці з 05.05.2025 по 18.05.2025 включно, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/3827/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 справа № 911/3827/17 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17.прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Кравчук Г.А.), учасників справи повідомлено, що розгляд апеляційної скарги відбудеться у раніше визначені дату та час, а саме 06.05.2025 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача залучено Міністерство оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, ідентифікаційний код 00034022).

05.05.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому заявник, з посиланням на необхідність нового представника (адвоката Заболотньої В.С.), який не здійснювача представництво інтересів позивача в суді першої інстанції, ознайомитись з наданою Міністерством оборони України копією постанови Верховного суду від 15.04.2025 у справі №911/337/19 та формуванням правової позиції, а також зайнятістю представника в іншому судовому засіданні у справі № 911/1518/23, просить відкласти на іншу крайню дату розгляд справи №911/3827/17

Порадившись на місці, колегія суддів не зійшла підстав для задоволення поданого позивачем клопотання про відкладення, з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання 06.05.2025 у цій справі уповноваженого представника позивача та зауважує позивачу на тому, що за приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), а відтак, представником позивача є його керівник, доказів неможливості взяти участь в судовому засіданні якого суду не надано.

Окрім того, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із засад здійснення судочинства встановлено розумні строки розгляду справи судом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, учасником якої є Україна, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України», рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу в судовому засіданні 06.05.2025 за відсутності уповноваженого представника позивача. Відсутність представника відповідача в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги та не повинна заважати здійсненню правосуддя, оскільки процесуальну позицію позивача викладено у наявних в матеріалах справи заявах по суті спору, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою.

Близька за змістом правова позиції щодо відсутності підстав для задоволення клопотання учасника справи про відкладення розгляду справи викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.07.2022 у справі № 910/11818/18.

Колегія суддів зазначає і про те, що з відомостей, які містяться в КП «ДСС» слідує, що позивач приймав участь у розгляді справи №911/337/19, а відтак був обізнаний про результат розгляду вказаної справи. До того ж в КП «ДСС» наявні відомості про направлення Верховним Судом позивачу до кабінету електронного суду 30.04.2025 копії постанови Верховного суду від 15.04.2025 у справі №911/337/19, що додатково підтверджує обізнаність позивач зі змістом вказаної постанови. В свою чергу, позивач з 30.04.2025 правом на подання письмових пояснень з врахуванням висновків, викладених у постанові Верховного суду від 15.04.2025 у справі №911/337/19, не скористався.

До того ж, як слідує з наданих позивачем доказів судове засідання у справі № 911/1518/23 призначено на 06.05.2025 о 12:30, а відтак представник позивач мав можливість прийняти участь в судовому засіданні у цій справі, яке призначено на 06.05.2025 о 10:20 год.

Щодо наданих під час апеляційного перегляду додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:

- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);

- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;

- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;

- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів вирішила прийняти до розгляду всі подані учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції докази, оскільки такі докази можуть підтвердити або спростувати правові позиції сторін та, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Станом на 06.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Позивач представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор, відповідач та третя особа апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити,.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання, відзивів та інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» у якому просило визнати за позивачем право користування земельною ділянкою площею 0,7932 гектари, для обслуговування нежитлової будівлі, місце розташування якої: Київська область Бородянський район Клавдієво-Тарасівська селищна рада вулиця Миру, за межами населеного пункту.

У обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що:

- ним 17.01.2017 набуто право власності на об`єкт нерухомого майна (громадський (виробничий) будинок (приміщення) «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, який складається з: нежитлових приміщень: (Готель) літ. «Ф» - площею 1206,6 кв.м.; побутова літ. «И» - площею 124,2 кв.м.; господарська літ. «Ї» - площею 45,4 кв.м.; єгерська літ. «О» - площею 54,0 кв.м.; конюшня склад літ. «Є» - площею 219,4 кв.м.; навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я»; вольєр літ. «Ш», що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, буд. 23), який перебуває на спірній земельній ділянці;

- враховуючи, що визначення правового режиму земельної ділянки, перебуває у прямій залежності від права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці, тому з моменту набуття права власності на вказане вище нерухоме майно до нього перейшло право користування земельною ділянкою площею 0,7932 га для обслуговування нежитлової будівлі, та яка розташована за адресою Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, на якій розташоване нерухоме майно, відповідно до принципу неподільності нерухомого майна та земельної ділянки, на якій це майно розташоване та яка необхідна для його обслуговування.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.

17.01.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» набуто право власності на об`єкт нерухомого майна: громадський (виробничий) будинок (приміщення) «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, який складається з: нежитлових приміщень: (Готель) літ. «Ф» - площею 1206,6 кв.м.; побутова літ. «И» - площею 124,2 кв.м.; господарська літ. «Ї» - площею 45,4 кв.м.; єгерська літ. «О» - площею 54,0 кв.м.; конюшня склад літ. «Є» - площею 219,4 кв.м.; навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я»; вольєр літ. «Ш», що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, буд. 23.

Позивач зазначив та надав докази того, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 90157329, який сформований 21.06.2017, право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 17.01.2017, номер запису про право власності: 18621544.

Також, позивач зазначив та надав докази, що після набуття у власність вказаного нерухомого майна (17.01.2017), з метою уточнення планувальної структури і функціонального призначення, визначення параметрів забудови, формування принципів планувальної організації, встановлення ліній регулювання забудови, виявлення планувальних, екологічних, санітарних та інших містобудівних обмежень, він звернувся до Бородянської районної державної адміністрації Київської області з клопотанням про надання дозволу на розроблення детального плану території земельної ділянки в адміністративних межах Клавдієво-Тарасівської селищної ради.

Розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 05.05.2017 за №122 позивачу надано дозвіл на розроблення детального плану території на землі площею 4,9000га, що знаходяться за адресою Київська область, Бородянський район, с.Пороскотень, вулиця Миру, для обслуговування нежитлової будівлі, а розпорядженням Бородянської районної державної адміністрації Київської області від 04.10.2017 за №293 затверджено детальний план території в адміністративних межах Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області для обслуговування нежитлової будівлі, на землі площею 4,9000 га, за межами населеного пункту.

Із детального плану території вбачається, що нерухоме майно, яке є власністю позивача, розташоване на земельній ділянці площею 0,7932 га, що знаходиться в адміністративних межах Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області (за межами населеного пункту) для обслуговування нежитлової будівлі, та включена до території земельної ділянки площею 4,9000 га.

З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом у якому просив визнати за ним право користування земельною ділянкою площею 0,7932 гектари, для обслуговування нежитлової будівлі, місце розташування якої: Київська область Бородянський район Клавдієво-Тарасівська селищна рада вулиця Миру, за межами населеного пункту.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив, з чим колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Як встановлено вище, звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначає про те, що він є власником об`єкту нерухомого майна: громадський (виробничий) будинок (приміщення) «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, який складається з: нежитлових приміщень: (Готель) літ. «Ф» - площею 1206,6 кв.м.; побутова літ. «И» - площею 124,2 кв.м.; господарська літ. «Ї» - площею 45,4 кв.м.; єгерська літ. «О» - площею 54,0 кв.м.; конюшня склад літ. «Є» - площею 219,4 кв.м.; навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я»; вольєр літ. «Ш», що розташований за адресою: Київська область, Бородянський район, с. Пороскотень, вулиця Миру, буд. 23 і саме з огляду на вказане він просить визнати за ним право користування земельною ділянкою на якій розташоване вказане майно.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що питання щодо набуття позивачем права власності на вказане вище майно було предметом розгляду у справі № 911/337/19 за позовом Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача 1) Фонд державного майна України, 2) Макарівська квартирно-експлуатаційна частина району, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - 3) Виробничо-комерційне підприємство «Військовий мисливець» Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 4) Всеукраїнська громадська організація Товариство військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, 5) ОСОБА_2 , про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги у справі № 911/337/19 аргументовані тим, що за ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно державної форми власності (загальнодержавне майно, що належало колишньому Військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР), яке на підставі рішення суду в справі № 18/375 підлягало поверненню з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок України Збройних Сил України (далі - ТВМР ЗСУ) на користь МОУ.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2021 у справі № 911/337/19 в задоволенні позову відмовлено.

У вказаному рішенні від 27.04.2021 у справі № 911/337/19 суд першої інстанції, зокрема, дослідив, що:

- дійсно рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2002 у справі №18/375, залишеним в силі постановою Верховного Суду України від 18.11.2003, задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі МОУ до ТВМР ЗСУ. Зобов`язано ТВМР ЗСУ разом з фахівцями МОУ здійснити інвентаризацію майна, а саме: виробничого мисливсько-риболовецького об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу. Зобов`язано ТВМР ЗСУ повернути з чужого незаконного володіння на користь МОУ майно, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об`єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарств, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу;

- Верховним Судом України, який погодився з позицією суду першої інстанції у вказаній справі №18/375, зазначено, що «розподільчий акт від 03.02.1994 про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов`язків) Військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР у зв`язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до ТВМР ЗСУ, котрий є правонаступником, не може бути доказом того, що останнє є власником спірного майна, оскільки акт затверджений головою Центральної ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України. Постановою Верховної Ради України «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. На виконання вказаної постанови 13.01.1995 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №18 «Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР», згідно з якою на МОУ покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього мисливського товариства Збройних Сил СРСР. Таким чином, на МОУ тимчасово, до законодавчого визначення суб`єктів права власності майна громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном. Як встановлено судами, на даний час, незважаючи на такі нормативні акти, спірним майном користується відповідач за відсутності для цього правових підстав»;

- згідно з постановою ВДВС Солом`янського РУЮ у м. Києві від 23.02.2004 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.11.2003 у справі №18/375. Водночас, за доводами позивача, судове рішення у сказаній справі не виконане і на момент звернення з цим позовом триває виконавче провадження.

Разом, з тим, відмовляючи в задоволенні позовних вимог у справі №18/375 суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що:

- об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Пороскотень, вул. Миру, 23 створені в результаті нового будівництва, здійсненого ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» у 2016 та 2017 р.р. та не відносяться до об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР;

- вказане підтверджується актами державного виконавця від 25.04.2019 при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва від 18.11.2003, згідно з яким зазначено, що майно, яке підлягає поверненню з чужого незаконного володіння із об`єкта Дубраво-Ленінського мисливського господарства на користь МОУ згідно з рішенням суду не виявлено;

- відповідно до експертного висновку від 23.12.2020 №29322/19-42 у справі № 911/337/19, під час обстеження не встановлено розташування побутової літ И площею 124,2 кв.м, господарської літ. Ї площею 45.4 кв.м, конюшні-складу літ Є площею 219, 4 кв.м, навісів літ Й, Ц, вольєру літ Ш, що входять до складу громадського (виробничого) будинку (приміщення) загальною площею 1649,6 кв.м, що знаходиться за вказаною адресою;

- судовим експертом не встановлено наявності на території будівель та споруд майнового комплексу за вказаною адресою, відмічених у свідоцтві про право власності на нерухоме майно серія САВ №278836 та в матеріалах інвентаризаційної справи, складеної КП Київської обласної ради «Бородянське бюро технічної інвентаризації» з первинною інвентаризацією 14.08.2002 та поточною інвентаризацією 18.04.2008;

- нежитлове приміщення (готель) літ. Ф загальною площею 1206,6 кв.м, що входить до складу громадського (виробничого) будинку (приміщення) Мисливсько-рибальського клубу «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, розташованого за вказаною адресою, створене в результаті нового будівництва, здійсненого у 2016 році, а не в результаті реконструкції (перебудови) об`єктів нерухомого майна, збудованих до 24.08.1991;

- будівля єгерської літ. О площею 54,0 кв.м, навіси літ. X, Ч, Я, що входять до складу громадського (виробничого) будинку (приміщення) Мисливсько-рибальського клубу «Ярик» загальною площею 1649,6 кв.м, розташованого за вказаною адресою, створені в результаті нового будівництва, здійсненого у 2016 та 2017 р.р., а не в результаті реконструкції (перебудови) об`єктів нерухомого майна, збудованих до 24.08.1991 року;

- інші будівлі та споруди, які знаходились на час проведення обстеження на території за вказаною адресою утворені не в результаті реконструкції будівель та споруд майнового комплексу, відмічених у свідоцтві про власності на нерухоме майно серії САВ №278836 та в матеріалах інвентаризаційної справи, складеної КП Київської обласної ради "Бородянське бюро технічної інвентаризації" з первинною інвентаризацією 14.08.2002 та поточною інвентаризацією 18.04.2008;

- об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці за вказаною адресою створені в результаті нового будівництва, здійсненого відповідачем у 2016 та 2017 р.р. та не відносяться до об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

За таких обставин, суд першої інстанції у рішенні від 27.04.2021 у справі № 911/337/19 вказав, що спірні об`єкти нерухомого майна не є майном колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, а відтак дійшов висновку про відмову в задоволенні віндикаційного позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 911/337/19:

- рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2021 у справі № 911/337/19 скасоване, прийнято нове рішення, яким позов задоволено;

- витребувано нерухоме майно: громадський (виробничий) будинок (приміщення) загальною площею 1649,6 кв.м, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н., с. Пороскотень, вул. Миру, 23 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1149511632210), до складу якого входить: нежитлове приміщення (готель) літ. «Ф» площею 1206,6 кв.м, побутова літ. «И» площею 124,2 кв.м, господарська літ «Ї» площею 45,4 кв.м, єгерська літ «О» площею 54,0 кв.м, конюшня-склад літ. «Є» площею 219,4 кв.м, навіси літ. «Й», «Х», «Ц», «Ч», «Я», вольєр літ. «Ш» з незаконного володіння ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» у власність держави в особі Міністерства оборони України.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний господарський суд:

- вказав на відсутність доказів того, що спірне у справі № 911/337/19 нерухоме майно не належить до вказаного у справі № 18/375 переліку чи відноситься до іншої категорії майна, яким користується відповідач;

- не погодився із висновком господарського суду першої інстанції про те, що об`єкти нерухомого майна, що розташовані на вказаній земельній ділянці створені в результаті нового будівництва, здійсненого ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» у 2016 та 2017 роках та не відносяться до об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР та із відповідним висновком експертизи про те, що об`єкти нерухомого майна, що знаходяться на зазначеній земельній ділянці, є новоствореним майном, яке збудовано відповідачем;

- вказав, що права Міністерства оборони України, як титульного володільця спірного нерухомого майна і факт його вибуття з володіння держави поза її волею, підтверджується постановою Верховного Суду України від 18.11.2003 у справі № 18/375, тобто, встановлено, що спірне майно знаходилось у фактичному володінні ТВМР ЗСУ без належних правових підстав. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких рішень про вилучення із державної власності спірного нерухомого майна;

- дійшов висновку, що 22.07.2008 виконавчим комітетом Клавдієве-Тарасівської селищної ради на підставі рішення від 24.06.2008 №288, Виробничо-комерційному підприємству «Військовий мисливець» товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України" безпідставно та всупереч законодавству видано свідоцтво серія САВ № 278836 на право власності на нерухоме майно - майновий комплекс.

Наведене стало підставою для висновку суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимоги Міністерства оборони України про витребування спірного нерухомого майна з чужого незаконного володіння ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик».

Постановою Верховного Суду від 15.04.2025 постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.10.2024 у справі № 911/337/19 залишено без змін.

Касаційним судом встановлено, що:

- на підставі детального аналізу наявних в матеріалах справи доказів, а також доводів сторін, апеляційний господарський суд встановив, що усі дозвільні документи (декларації про початок будівництва та готовність об`єктів) були видані відповідачеві саме на реконструкцію/ за наслідком реконструкції об`єктів нерухомого майна. При цьому, апеляційний суд з урахуванням положень статті 331 ЦК України та правових позицій Верховного Суду України, Верховного Суду виходив з того, що реконструкція нерухомого майна не має наслідком створення нової речі;

- звідси, встановивши відсутність волі власника спірного нерухомого майна на його відчуження (обставини встановлені у справі № 18/375), а також обставини того, що спірне нерухоме майно (майно колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР) було реконструйовано та в подальшому право власності на нього зареєстроване за відповідачем, апеляційний суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права власності МОУ є саме витребування спірного нерухомого майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

Отже, судовими рішеннями у справі № 911/337/19 підтверджено, що ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» не є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці визнання права постійного користування якою є предметом розгляду у цій справі № 911/3827/17.

За приписами ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).

Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права

Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення в справі №911/337/19 не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і в цій справі, № 911/3827/17, не можуть їм суперечити, обставини, встановлені при розгляді справи № 911/337/19, зокрема щодо того, що ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» не є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці визнання права постійного користування якою є предметом розгляду у цій справі № 911/3827/17, є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.

При цьому колегія суддів зауважує, що:

- жодні доводи на спростовування вказаної обставини, колегією суддів розглянуті бути не можуть, так як вказане встановлено остаточним судовим рішенням у справі № 911/337/19, права на перегляд якого суд при розгляді цієї справи не має. Перегляд судового рішення у справі № 911/337/19також буде суперечити принципу юридичної визначеності.

- всі наявні заперечення проти того, що ТОВ «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» не є власником спірного нерухомого майна мали бути наведені, а судами досліджені саме під час розгляду справи № 911/337/19.

При цьому, як встановлено вище, позовні вимоги у цій справі були позивачем заявлені, а судом першої інстанції задоволені виходячи саме з того, що позивач є власником не є власником нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці визнання права постійного користування якою є предметом розгляду у цій справі № 911/3827/17. Інших підстав для задоволення позовних вимог у цій справі позивачем не наведено.

Колегія суддів зазначає, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність у позивача в розумінні положень чинного законодавства права користування земельною ділянкою площею 0,7932 гектари, для обслуговування нежитлової будівлі, місце розташування якої: Київська область Бородянський район Клавдієво-Тарасівська селищна рада вулиця Миру, за межами населеного пункту.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позовних вимог у цій справі відсутні. Рішення суду першої інстанції про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 0,7932 гектари, для обслуговування нежитлової будівлі, місце розташування якої: Київська область Бородянський район Клавдієво-Тарасівська селищна рада вулиця Миру, за межами населеного пункту підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» та заява Міністерство оборони України про приєднання до апеляційної скарги, підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної скарги та заяви Міністерство оборони України про приєднання до апеляційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» та заяву Міністерства оборони України про приєднання до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2018 у справі № 911/3827/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» на користь Державного підприємства «Клавдіївська лісова науково-дослідна станція» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мисливсько-рибальський клуб «Ярик» на користь Міністерства оборони України витрати по сплаті судового збору за подачу заяви про приєднання до апеляційної скарги в сумі 2 400 (дві тисячі чотириста) грн. 00 коп.

5. Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 06.05.2025

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.О. Хрипун

Г.А. Кравчук