Рішення
від 06.05.2025 по справі 903/238/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 травня 2025 року Справа № 903/238/25

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача-1: н/з

від відповідача-2: Гаврилюк М.О. виписка з ЄДР

від відповідача-3: н/з

від третьої особи: Щербяк Н.В. довіреність №01-15/24 від 13.01.2025

взяв участь прокурор: Лебедюк-Гудкова Т.В. службове посвідчення №071763 від 01.03.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/238/25 за позовом керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Олицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом визнання недійсними розпорядження, наказу, рішення, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування рішення про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації прав, зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

03.03.2025 керівник Луцької окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації до Луцької районної державної адміністрації Волинської області, Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, Олицької селищної ради, в якому просить:

1.Визнати недійсним розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району Волинської області з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

2. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі із земельної ділянки державної власності у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

3. Визнати недійсним рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради в частині отримання із земель державної власності у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

4. Скасувати рішення державного реєстратора Ківерцівської міської ради Кохновіч Т.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2021 № 61228349 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) номер відомостей про речове право 44728483 на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1910 та припинити право комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) на неї.

5. Зобов`язати Олицьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04333879) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1910.

6. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 0721882000:06:000:1910, дата державної реєстрації 20.10.2021 (номер запису 44728483), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

7. Скасувати рішення державного реєстратора Ківерцівської міської ради Кохновіч Т.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2021 № 61234559 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) номер відомостей про речове право 44730060 на земельну ділянку площею 18,5909 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1911 та припинити право комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) на неї.

8. Зобов`язати Олицьку селищну раду (код ЄДРПОУ 04333879) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 18,5909 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1911.

9. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,5909 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 0721882000:06:000:1911, дата державної реєстрації 20.10.2021 (номер запису 44730060), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

10. Судові витрати стягнути з відповідачів на користь Волинської обласної прокуратури.

07.03.2025 керівник Луцької окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд заяву, якою долучив до матеріалів справи платіжну інструкцію №49 від 07.03.2025 про сплату судового збору

Ухвалою суду від 10.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвала суду від 10.03.2025 надіслана до електронного кабінету відповідачів 10.03.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву на позовну заяву до 25.03.2025.

19.03.2025 представник Луцької районної державної адміністрації Волинської області сформував в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Розгляд справи проводити без участі представника відповідача-1 за наявними матеріалами.

24.03.2025 через систему Електронний суд від відповідача - 2 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзивна позовну заяву, в якому просить залишити позов без розгляду; у задоволенні позовних вимог відмовити.

31.03.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі «Електронний суд» відповідь на відзив Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, в якій просить суд відхилити викладені у відзиві доводи Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, а позов задовольнити.

Протокольною ухвалою від 01.04.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 29.04.2025 о 11:30 год. Надав Луцькій окружній прокуратурі додатковий строк п`ять днів для надання відповіді на відзив Луцької районної військової адміністрації. Надав додатковий строк п`ять днів представникам відповідачів для подання письмових пояснень та заперечень на клопотання подані прокурором.

04.04.2025 заступник керівника Луцької окружної прокуратури сформував в системі Електронний суд відповідь на відзив Луцької державної районної адміністрації.

07.04.2025 від Головного управління Держгеокадастру у Волинській областідо суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 29.04.2025 суд відклав розгляд справи на 06.05.2025 о 10:00 год.

У судовому засіданні прокурор та представник третьої особи позовні вимоги підтримали повністю; представник відповідача-2 просила в задоволені позову відмовити повністю.

Представники позивача, відповідача-1, -3 в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та дату розгляду справи.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представників позивача, відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача-2 та третьої особи, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Волинської обласної ради № 13/6 від 18.08.2000 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області» було створено загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» площею 2732 га.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Заказник «Зубр» створено з метою охорони Волинської популяції зубра, занесеного до Червоної книги України, Червоної книги МСОП та Європейського червоного списку тварин і рослин, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі, кормової та захисної бази для зубра, а також видів рослин (плаун річний, лілія лісова, підсніжник білосніжний) і тварин (махаон, стрічкарка тополева, лелека чорний, підорлик малий, журавель сірий, пугач, сорокопуд сірий, горностай, борсук), занесених до Червоної книги України, іншої цінної мисливської фауни, та збереження ділянок цінних високобонітетних дубових, дубово-соснових і соснових насаджень.

Рішенням Волинської обласної ради № 24/14 від 28.11.2008 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» у зв`язку з приєднанням до територій суміжних цінних ділянок лісових насаджень та рослинних угрупувань до території заказника включено лісогосподарські землі та окремо землі запасу Дернівської сільської ради (урочище «Вілька» та урочище «Балярка») площею 173 га.

Волинською обласною радою 30.01.2009 прийнято рішення № 26/20, яким скасовано рішення Волинської обласної ради № 24/14 від 28.11.2008 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» в частині зміни меж заказника, які не погоджені з первинним користувачем ДП «Цуманське лісове господарство».

Рішенням Волинської обласної ради № 26/20 від 30.01.2009 скасовано розширення меж заказника за рахунок саме лісових земель, що перебували у користуванні ДП «Цуманське лісове господарство». В той же час, межі заказника збільшились за рахунок земель запасу Дернівської сільської ради (урочище «Вілька» та урочище «Балярка») на 173 га.

На відміну від лісових земель, розширенню території заказника за рахунок вказаних земель сільськогосподарського призначення сільської ради передувало відповідне погодження органу місцевого самоврядування. Рішенням Дернівської сільської ради №21/7 від 27.10.2008 «Про погодження розширення території загальнозоологічного заказника «Зубр» сільська рада погодила розширення території заказника на землях сільської ради, у тому числі запасу, в урочищі «Вілька» площею 173 га.

24 березня 2017 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 803/312/17 за позовом Державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» визнано незаконним та скасовано рішення Волинської обласної ради №24/67 від 31.07.2014 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду» в частині зміни меж заказника з 5530,0 га до 10043,6 га.

Станом на час розгляду справи заказник знаходиться в межах земель Олицької селищної (колишньої Дернівської сільської) ради площею 173 га та лісового фонду, наданих у користування лісогосподарським підприємствам площею 5357 га.

Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА 17.02.2009 на підставі ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та рішень Волинської обласної ради № 13/6 від 18.08.2000, № 9/12 від 16.12.2003, № 24/14 від 28.11.2008 було видано охоронне зобов`язання № 232 на земельну ділянку в межах землеволодіння Дернівської сільської ради, урочище «Вілька» та «Балярка» загальною площею 173 га, яке підписане Дернівським сільським головою Палійчук О.С.

В подальшому такі охоронні зобов`язання Дернівській сільській раді видавались неодноразово, зокрема 23.04.2012 за №215/23 та 05.04.2019 за №232.

Включення до території заказника «Зубр» земель Дернівської сільської ради загальною площею 173 га також підтверджується рішенням Волинської обласної ради № 12/35 від 21.06.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Указом Президента України № 203/2010 від 22.02.2010 на території Ківерцівського району, Волинської області було створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Указ Президента України № 203/2010 від 22.02.2010 був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, на момент пред`явлення позову і є чинним на час розгляду справи, оскільки відповідач-2, висловлюючи сумніви у чинності Указу, не подав жодних судових рішень чи нормативних актів, якими б скасовувалась дія Указу Президента України «Про створення Ківерцівського національного природного парку» «Цуманська пуща» № 3203/2010 від 22.02.2010, а тому його слід вважати чинним.

Як зазначено в Указі, парк створено з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення.

Згідно з додатком 1 до Указу до території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» погоджено включити землі Ківерцівської районної державної адміністрації (землі запасу та землі загального користування) площею 1 832,43 га.

У вказану площу, серед інших земель, увійшла й територія заказника «Зубр» (розділ 2 «Існуючі природно-заповідні території» проекту створення національного природного парку «Ківерцівський»).

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з ч.5 ст. 52 Закону (у редакції станом на 22.02.2010, тобто на дату створення парку) проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передавались центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища чи його органами на місцях, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Невід`ємною складовою проектів створення об`єктів природно-заповідного фонду є клопотання, що містить обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

За клопотанням завідувача міжвідомчої комплексної лабораторії НАН України та Мінприроди України Андрієнко-Малюк Т.Л., старшого наукового співробітника міжвідомчої комплексної лабораторії Прядко О.І., директора Наукового центру заповідної справи Клестова М.Л., головного інженера Наукового центру заповідної справи Кот А.С. та старшого наукового співробітника Інституту зоології НАН України Береет З.Л., внесеного 08.05.2005 до Міністерства екології та природних ресурсів України за вхідним № 847, було розпочато роботу погодження меж майбутнього національного природного парку.

В матеріалах погодження майбутнього національного природного парку міститься інформація органів влади та місцевого самоврядування щодо відведення земель запасу Дернівської сільської ради площею 173 га із вилученням у землекористувача.

Управління Держкомзему у Ківерцівському районі, Волинської області листом № 01-4/2790 від 17.12.2009, розглянувши матеріали про створення Ківерцівського НПП, враховуючи згоду землекористувачів та органів місцевого самоврядування, погодило створення національного природного парку за рахунок земель Дернівської сільської ради, у тому числі за рахунок земель запасу, площею 173 га, що підтверджується додатками до висновку «Експлікація земель проектуємого Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» в розрізі земельних угідь з вилученням із користування».

Вилучення 173 га земель запасу Дернівської сільської ради при створенні національного природного парку підтверджується також інформацією про земельні ділянки, які передбачено залучити до складу Ківерцівського національного природного парку в розрізі місцевих рад та користувачів заступника начальника управління Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області (п. 12 інформації).

Окрім цього, передача 173 га земель запасу Дернівської сільської ради із вилученням підтверджується листами Волинської обласної державної адміністрації № 409/28/2-10 від 28.01.2010 та Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області № 136/01-08-07 від 22.01.2010, адресованими Міністерству охорони навколишнього природного середовища України. Вказаними листами органи влади повідомили Міністерство про те, що, враховуючи згоду землекористувачів та органів місцевого самоврядування, листів-погоджень від управління Держкомзему у Ківерцівському районі Волинської області вони погоджують створення Ківерцівського національного природного парку.

Державне управління охорони навколишнього природного середовища у Волинській області було видано Дернівській сільської раді охоронне зобов`язання № 215/23 від 23.04.2012, відповідно до якого Дернівська сільська рада надала зобов`язання, що утворений відповідно до Указу Президента України №203/2010 від 22.02.2010 Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» в межах Дернівської сільської ради загальною площею 173,0 га (територія, яка надана в постійне користування парку) буде охоронятись і утримуватись в належному стані з додержанням вимог Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

До території Заказника «Зубр», а в подальшому Ківерцівського НПП «Цуманська пуща» увійшли землі запасу за межами населених пунктів Дернівської сільської ради площею 173 га, які одночасно із створенням (розширенням меж) вказаних об`єктів природно-заповідного фонду віднесено до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а на Дернівську сільську раду покладено прямий обов`язок щодо охорони та збереження вказаних земель.

На підставі рішення Олицької селищної ради № 1/23 від 09.12.2020 «Про початок реорганізації Дернівської сільської ради шляхом приєднання до Олицької селищної ради» розпочато відповідну процедуру реорганізації. Пунктом 2 указаного рішення передбачено, що Олицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав і обов`язків Дернівської сільської ради.

08.02.2023 головою та членами Комісії з реорганізації Дернівської сільської ради затверджено передавальний акт. Таким чином, до Олицької селищної ради перейшли усі права та обов`язки Дернівської сільської ради, у тому числі щодо охорони природно-заповідного фонду, розташованого на території колишньої Дернівської сільської ради.

Олицька селищної ради, 29.11.2024 переоформила охоронне зобов`язання №215 на земельну ділянку площею 173 га.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Відповідно до Положення про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України № 110 від 31.08.2020, парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (п.1.1.). Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання (п.1.2.). Загальна площа парку становить 33 475,34 га земель, у тому числі 3 471,54 га земель, що надаються у постійне користування парку, та 30 003,80 га земель, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів (п.1.6.). Парк створений з метою збереження, відтворення і раціонального використання особливо цінних природних комплексів та об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення (п.2.1.).

Передбачені розділом 4 Положення вимоги щодо структури та режиму територій парку, в тому числі заборонених видів діяльності на його території, є тотожними до визначених у ст. 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд», відповідно до якої на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням. Таким чином, Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща» юридично створений та функціонує з 2010 року, є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання, включає 33 475,34 га земель, у тому числі 3 471,54 га земель, що надаються у постійне користування парку (із вилученням у землевласників), й, зокрема, 173 га земель за межами населених пунктів Дернівської сільської ради (нині - Олицької селищної ради).

Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації №224 від 22.08.2013 та наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області №58 від 19.11.2013 надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області.

На виконання вказаного розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації державним підприємством «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено технічну документацію, яку затверджено розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013.

Вказаною технічною документацією, серед іншого, передбачено створення (формування) 28 окремих земельних ділянок сільськогосподарського призначення не наданих у користування державної форми власності за рахунок земель запасу, що розташовані за межами населених пунктів Дернівської сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області загальною площею 500,7268 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1113 від 16.11.2020 прийнято рішення про передачу Олицькій територіальній громаді, Ківерцівського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 1502,0359 га.

Згідно вказаного акту приймання-передачі із державної в комунальну власність 03.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Волинській області передало, а Олицька селищна рада прийняла, серед інших, земельну ділянку з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 (п. 15 Додатку).

Олицька селищна рада прийняла рішення №2/8 від 24.12.2020 про прийняття вказаних земель, зареєструвала за собою право комунальної власності на вищевказані земельні ділянки.

На підставі рішення Олицької селищної ради від 18.06.2021 №8/66 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності, з метою продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону» земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га поділена на земельні ділянки з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910 площею 20 га та 0721882000:06:000:1911 площею 18,5909 га.

На підставі рішення Олицької селищної ради від 21.09.2021 №10/59 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва комунальної власності право оренди на яку виставляється на земельні торги кадастровий номер 0721882000:06:000:1910» право оренди вказаної земельної ділянки площею 20 га продано ПП «ТЕХНОКЛАС ПЛЮС».

На підставі рішення Олицької селищної ради від 21.09.2021 №10/59 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва комунальної власності право оренди на яку виставляється на земельні торги кадастровий номер 0721882000:06:000:1911» право оренди вказаної земельної ділянки площею 18,5909 га продано ПП «ТЕХНОКЛАС ПЛЮС».

На підставі вищевказаних рішень, між Олицькою селищною радою та ПП «ТЕХНОКЛАС ПЛЮС» укладено 2 договори оренди землі від 10.05.2023 строком на 25 років.

На підставі рішення Олицької селищної ради від 20.12.2024 №41/31 між Олицькою селищною радою та ПП «ТЕХНОКЛАС ПЛЮС» укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 10.05.2023, на підставі яких розірвано вищевказані договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911, а земельні ділянки актами приймання-передавання повернуто у комунальну власність.

Відомості про припинення право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 31.01.2025 (індексний номер рішення 76999978).

В результаті проведення законодавчих змін в Україні, повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населених пунктів, перейшло до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастру) та його структурних підрозділів.

Усі вищевказані земельні ділянки повністю розташовані в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП «Цуманська пуща».

Розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 на території вищевказаного об`єкту ПЗФ підтверджується інформацією та картографічними матеріалами приватної фірми «Реформатор» № 05/3 від 29.05.2024, картою земельних ділянок, що надаються парку у постійне користування і ввійшли до його складу без вилучення у землекористувачів з Проекту організації території Ківерцівського НПП «Цуманська пуща», а також картами-схемами з Публічної кадастрової карти.

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали, на яких доступно для візуального сприйняття зображене накладення земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910 площею 20 га, 0721882000:06:000:1911 площею 18,5909 та меж території НПП «Цуманська пуща», у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірні ділянки, які передані у комунальну власність Олицької селищної ради, входять у межі цього об`єкту і за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Крім того, факт порушення вимог природоохоронного законодавства зафіксовано Державною екологічною інспекцією у Волинській області під час проведення перевірки в Ківерцівському національному природному парку «Цуманська пуща» в січні 2022 року.

Зокрема, в акті перевірки №12/01.22 від 18.01.2022 встановлено, що в результаті порушень вимог законодавства, Олицькою селищною радою під виглядом передачі земель сільськогосподарського призначення надані самозаліснені землі (земельна ділянка з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622), які відповідно до Указу Президента України повинні входити до складу території Парку з вилученням у землекористувачів, внаслідок чого порушено вимоги ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд».

Обґрунтування статусу земель природно-заповідного фонду як обмежено оборотоздатних об`єктів цивільних прав, які перебувають під особливою охороною держави.

Статтею 178 Цивільного кодексу України, яка регулює питання оборотоздатності об`єктів цивільних прав, передбачено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті.

Відповідно до ч. 2 цієї статті види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Правовий титул (правова підстава) виникнення речових прав володіння, користування, розпорядження такими об`єктами визначається законодавчими актами, зокрема, Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими законами.

Відповідно до п. «в» ч. 3 ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції статті станом на 22.02.2010) до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення.

Як передбачено ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Аналогічна норма щодо земель комунальної власності міститься й у ст. 83 Земельного кодексу України.

Також, чинним законодавством передбачено, що землі під об`єктами природно-заповідного фонду окремих категорій не можуть передаватися не лише до приватної, а й до комунальної власності, тобто можуть перебувати виключно у державній власності.

Згідно із ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності поряд із іншими перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності, відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону та з інших підстав, передбачених законом.

Згідно із п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

З огляду на наведені приписи законодавства, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення не можуть бути передані до комунальної власності.

Отже, як під час створення Ківерцівського національного природного парку, так і під час передачі Олицькій селищній раді вказані земельні ділянки не могли бути передані до комунальної власності Олицької селищної ради.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).

Статтею 43 Земельного кодексу України передбачено, що землі природно-заповідного фонду це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Аналогічне визначення міститься й у ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Згідно зі ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що заказники та національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України. До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.

Згідно зі ст. 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст.43, 44 Земельного кодексу України, ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заповідники та національні природні парки належать до природно-заповідного фонду України.

Територіям природно-заповідного фонду законодавець надав особливий, виключний статус.

У відповідності із статтею 5 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду визначаються у положеннях про них, які розробляються відповідно до цього Закону, і затверджуються:

- центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

- обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Згідно з Положенням про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» Ківерцівського району, Волинської області, затвердженого Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації 18.07.2014, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цільовому призначенню і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі: передача у господарське використання, оренду; геолого-розвідувальні, підривні роботи, розробка родовищ корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву (п.3.1 Положення).

На землекористувача у межах заказника оформляється охоронне зобов`язання щодо додержання встановленого режиму території (п. 3.5. Положення).

Згідно з розділом 3 «Режим території та охорона» Положення про загальнозоологічний заказник місцевого значення «Зубр» Ківерцівського району, Волинської області, затвердженого наказом Управлінням екології та природних ресурсів Волинської обласної державної адміністрації № 25 від 04.04.2019 (діюча редакція), відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник, у тому числі: сінокосіння, нищення та пошкодження дерев, підліску, підросту чагарників та трав`яного покриву, спалювання сухої рослинності (п.п.3.1.2); будь-яка діяльність, що може призвести до погіршення кормової бази тварин, що мешкають в заказнику та умов їх існування (п.п. 3.1.6.); передача у господарське використання, оренду, надання земельних ділянок під забудову (п.п. 3.1.13.); геолого-розвідувальні, підривні роботи, знищення та пошкодження форм рельєфу, розробка родовищ корисних копалин, будь-яке порушення ґрунтового покриву, за винятком заходів по обмеженню розповсюдженню дерев (п.п. 3.1.15.).

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України. Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України «Про екологічну мережу України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України, підлягають особливій державній охороні.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що території та об`єкти природно-заповідного фонду наділені надважливими функціями і завданнями, мають особливий статус та перебувають під особливою державною охороною, тобто відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України належать до обмежено оборотоздатних об`єктів.

Розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 в межах об`єкту природно-заповідного фонду загальнодержавного значення НПП «Цуманська пуща» згідно з чинним законодавством свідчить про їх належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передачу цих ділянок у комунальну власність.

Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду, сформованою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №487/10127/14-ц, від 09.12.2020 у справі № 676/190/18, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19), відповідно до якої земельна ділянка, що перебуває в обмеженому обороті, не може передаватись у приватну власність.

Практика розгляду справ подібної категорії, сформована Верховним Судом, свідчить про запровадження юридичної конструкції, за якою землі, перехід права володіння якими до фізичних та юридичних осіб неможливий, зважаючи на пряму вказівку закону, вважаються такими, що залишилися у володінні законного власника (держави або територіальної громади), і в такому разі їх державна реєстрація, використання і розпорядження іншою особою розцінюються як триваюче порушення прав власника, не пов`язане з позбавленням права володіння.

Верховний Суд застосував такий підхід в основному при визначенні режиму земель водного фонду. Водночас, оскільки землі природно-заповідного й водного фондів мають аналогічні обмеження щодо оборотоздатності, вказана юридична конструкція може бути застосована й для кваліфікації спірних правовідносин. Про правильність такої позиції свідчать постанови Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 554/10517/16-ц, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 та від 16.09.2022 у справі № 752/3090/19.

Цільове призначення спірних земельних ділянок фактично було змінено під час їх формування у 2013 році шляхом проведення інвентаризації земель.

Згідно інформації з державного земельного кадастру, яка наявна в реєстраційних справах вказаних земельних ділянок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 утворились в процесі проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності на підставі розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 224 від 22.08.2013.

Розпорядженням Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 було затверджено технічну документацію із землеустрою проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області.

Висновком начальника відділу Держземагентства у Ківерцівському районі, Волинської області № 63-4/303 від 04.12.2013 було погоджено вищевказану технічну документацію із землеустрою та фактично формування оспорюваних земельних ділянок як пасовищ.

Віднесення вказаних земель також підтверджується наявними в матеріалах технічної документації довідками про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями відповідно до форми державної статистичної звітності 6-зем на території Дернівської сільської ради.

Та обставина, що Ківерцівська РДА та ГУ Держгеокадастр у Волинській області віднесли спірні земельні ділянки до земель сільськогосподарського призначення, не змінює їхнього статусу як земель, розташованих у межах об`єктів природно-заповідного фонду із спеціальним режимом цієї території.

У постанові Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16 викладено висновок про те, що правовий режим відповідної земельної ділянки пов`язаний із фактом знаходження на ній об`єкта, який охороняється законом та має особливий статус, а не з рішенням органу місцевого самоврядування. Неприйняття місцевою радою рішення про приведення цільового призначення земельної ділянки у відповідність до її дійсного призначення, встановленого в силу вимоги законодавства, не впливає на її правовий режим.

Ураховуючи наведене, земельні ділянки з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911, які зареєстровані на праві комунальної власності за Олицькою селищною радою, з огляду на імперативні вказівки законодавця належить до земель природно-заповідного призначення у зв`язку з розташуванням на них об`єктів природно-заповідного фонду Заказника «Зубр» та НПП «Цуманська Пуща», що узгоджується із зазначеними вище висновками Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 813/4701/16.

Крім того, у постанові від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 Верховний Суд вказав, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду це сукупність науково-обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об`єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів.

Статтею 21 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» визначено, що на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням.

Проектом організації території національного природного парку «Цуманська пуща», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів, затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 300 від 15.08.2022, визначено функціональне зонування території парку. Згідно з картографічними матеріалами, які є додатком до цього Проекту (карти «Функціональне зонування території» та «Земельні ділянки, що надаються парку у постійне користування»), спірні земельні ділянки накладаються на господарську зону парку із вилученням у землекористувачів.

Враховуючи те, що територія площею 173 га, на якій розташовані спірні земельні ділянки, передана парку із вилученням у землекористувачів у 2010 році, її використання має здійснювати адміністрація національного природного парку.

Отже, цільове призначення земельної ділянки слід розуміти як визначений законодавством правовий режим її експлуатації (використання), водночас поширення на відповідну територію режиму природно-заповідного фонду, передбаченого законом, обтяжує цю земельну ділянку тими обмеженнями, які встановлюються для збереження та охорони цих земель.

За таких обставин установлене спірним земельним ділянка цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не впливає на їх обмежену оборотоздатність і не передбачає можливості їх справжнього використання за таким призначенням, оскільки з часу включення в межі заказника «Зубр» у 2008 році та створення національного природного парку «Цуманська пуща» ця територія має статус природно-заповідного фонду та її правовий режим і цільове призначення визначаються фактом розташування на ній вказаних об`єктів.

Обґрунтування підстав для повернення земельних ділянок та способу захисту, обраного прокурором.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у ст. ст. 317, 319 ЦК України, саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (п. 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Способи захисту суб`єктивних земельних прав слід розуміти як закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, а за змістом ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Титул і правовий режим обмежено оборотоздатних земель як об`єктів права власності, які не можуть набуватися приватними власниками, встановлено законодавством і до внесення відповідних змін до законодавства є невід`ємним та незмінним. Доки вказаний правовий титул зберігається, суб`єкт права власності зберігає також і повноваження правової охорони та захисту свого права. Реалізація такого права повинна відбуватися з урахуванням зазначених особливостей, які відмежовують обмежно оборотоздатні об`єкти цивільних прав від об`єктів, які можуть перебувати у приватній власності та у вільному обігу між приватними особами.

При визначенні законного володільця спірного майна необхідно враховувати, що право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі протиправного передання цих об`єктів у приватну власність відповідне порушення, ураховуючи їхній правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника, який володіє майном, до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача щодо створення позивачу перешкод у здійсненні цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може охоплювати не тільки фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 та у постановах Верховного Суду від 09.12.2020 у справі № 676/2332/18, від 10.02.2021 у справі № 449/723/17 наведені можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №910/13356/17 викладено висновок про те, що способом захисту у негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Таким чином, власник і законний володілець земельних ділянок, які входять у межі об`єкта природно-заповідного фонду, яким у цій справі є держава в особі Волинської обласної державної адміністрації, може вимагати усунення порушення його права власності на ці ділянки, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути ці ділянки з одночасним скасуванням реєстраційних дій вчинених щодо них.

Земельні ділянки з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 наразі зареєстровані на праві комунальної власності за Олицькою селищною радою, проте з огляду на законодавство вони не можуть перебувати у комунальній власності, тому права держави на реалізацію всіх правомочностей щодо вказаних земельних ділянок, а саме користування і розпорядження ними, підлягають захисту шляхом зобов`язання Олицької селищної ради повернути ці землі у державну власність.

Такий висновок узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 20.06.2023 у справі №554/10517/16-ц, від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17.

Щодо вимоги про визнання недійсним розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 та скасування державної реєстрації земельних ділянок.

Передані у комунальну власність Олицької селищної ради земельні ділянки належать до земель природно-заповідного фонду, а тому їх правовий режим регулюється, крім земельного, також природоохоронним законодавством.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Частиною 1 ст. 13 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до п.п. в п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.

Оскільки спірні земельні ділянки належать до земель державної власності, входять в межі об`єкта природно-заповідного фонду загальнодержавного значення національний природний парк «Цуманська пуща», то вони належать до земель, які згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України, п.п. в п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України не можуть бути надані у комунальну власність для ведення товарного сільськогосподарського призначення.

У відповідності із ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Частиною 8 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування, зокрема, у випадках, визначених ст. 149 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених законом.

За змістом ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у державній власності, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України, до особливо цінних земель, зокрема, належать землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у п.п. «в» і «г» ч. 1 цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством було визначено, що вилучення земель природно- заповідного фонду належало до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

У спірних правовідносинах земельні ділянки з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911 Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку зі складу природно-заповідного фонду не вилучалася, про що зазначено у листі Секретаріату Кабінету Міністрів України № 18472/02-23 від 19.07.2023.

Однак, Ківерцівська районна державна адміністрація та ГУ Держгеокадастру у Волинській області в позасудовому порядку з перевищенням наданих їм законом повноважень вилучили поза волею належного розпорядника держави в особі Кабінету Міністрів України (на час виникнення спірних правовідносин) спірну земельну ділянку із земель природно-заповідного фонду та передали її у комунальну власність Олицької селищної ради, яка розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім цього, внаслідок відведення земельних ділянок у комунальну власність Олицької ОТГ за рахунок земель природно-заповідного фонду фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення цих ділянок всупереч приписів ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, без необхідних погоджень органів контролю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу II «Землі України» Земельного кодексу України свідчать про те, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Також у постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд зазначив, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто, вирішення питання про зміну цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено обмеження щодо видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Використання таких територій можливе лише у спосіб, який не суперечить їхньому цільовому призначенню, а також установленим вимогам щодо їх охорони і відтворення.

Частиною 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що передання у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їхнього цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території чи в межах об`єкта природно-заповідного фонду, підлягає погодженню із структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища.

За інформацією Волинської обласної державної адміністрації № 5597/54/2-23 від 11.08.2023 облдержадміністрації не було відомо про передання цих земель у приватну власність.

У відповідності із ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених норм права вбачається, що відносно земель природо-заповідного фонду встановлено пріоритет державної власності на об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення над комунальною.

Право державної власності на спірну ділянку не могло припинитися внаслідок рішення органу виконавчої влади, який відповідно до своєї компетенції не наділений повноваженнями на розпорядження земельними ділянками природно-заповідного фонду. Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Отже, оскільки спірні земельні ділянки мають природно-заповідне призначення загальнодержавного значення, то Ківерцівська РДА та ГУ Держгеокадастру у Волинській області, надаючи дозвіл на проведення інвентаризації та передачу земель у комунальну власність, перевищили свої повноваження, їхні дії призвели до зміни цільового призначення спірних земельних ділянок із земель природно-заповідного фонду на землі сільськогосподарського призначення.

Положеннями ст. 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади про надання (передання) земельних ділянок громадянам, угод щодо земельних ділянок та для відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відповідно до ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів державної влади.

Статтею 155 Земельного кодексу України визначено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.ч.. 1, 4, 7, 9 ст. 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Як передбачено ч. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Положеннями ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Також згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Оскільки документи, подані для державної реєстрації спірних земельних ділянок не відповідали вимогам законодавства, то державний кадастровий реєстратор на підставі ч. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» був зобов`язаний відмовити у такій реєстрації.

Враховуючи те, що розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації №342 від 19.12.2013 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» стосуються земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, розпоряджатися якими районна адміністрація не була уповноважена поза волею розпорядника Кабінету Міністрів України (на час виникнення спірних правовідносин), то це розпорядження порушує інтереси держави, що згідно зі ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України є підставою для визнання його недійсним з одночасним скасуванням державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України.

На запит окружної прокуратури Луцька районна державна адміністрація повідомила, що відповідно до абзацу 3 пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України № 1635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» від 16.12.2020 передбачено здійснення реорганізації районних державних адміністрацій районів, ліквідованих згідно з постановою Верховної Ради України № 807-IX від 17.07.2020 «Про утворення та ліквідацію районів», шляхом приєднання до районних державних адміністрацій, розташованих в адміністративних центрах районів, утворених зазначеною постановою.

З метою здійснення заходів щодо реорганізації районних державних адміністрацій Волинської області, головою обласної державної адміністрації 15.01.2021 видано розпорядження № 5 «Про утворення комісії з реорганізації Горохівської, Ківерцівської та Рожищенської районних державних адміністрацій».

Відповідно до пункту 8 Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1321 від 16.12.2020 «Про затвердження Порядку здійснення заходів щодо утворення та реорганізації районних державних адміністрацій, а також правонаступництва щодо майна, прав та обов`язків районних державних адміністрацій, що припиняються» перехід майна, майнових прав та обов`язків райдержадміністрацій, що припиняються, до райдержадміністрацій новоутворених районів здійснюється з дня затвердження передавального акта комісії з реорганізації.

Передавальний акт було затверджено розпорядженням голови обласної державної адміністрації «Про затвердження передавальних актів» № 161 від 02.04.2021.

Отже, датою виникнення правонаступництва Луцької районної державної адміністрації майна, майнових прав та обов`язків реорганізованої Ківерцівської районної державної адміністрації є 02.04.2021, а тому прокурор обгрунтовано визначив відповідачем у справі Луцьку РДА.

Відповідач-1 - Луцька РДА у відзиві на позов не визнає позовної вимоги про визнання недійсним розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 «Про затвердження технічних документацій із землеустрою» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району, Волинської області.

На обгрунтування заперечень посилається на дотримання порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 476 від 05.06.2019, проведенням інвентаризації на підставі рішення Головного управління Держземагентства у Волинській області.

Наведені вище приписи законодавства та встановлені судом фактичні обставини спростовують доводи відповідача-1 про правомірність прийнятого Ківерцівською районною державною адміністрацією розпорядження № 342 від 19.12.2013.

Обґрунтування недійсності наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради».

Встановлені вище судом обставини дають підстави для висновку про те, що оспорювані земельні ділянки сформовані за рахунок земель заказника «Зубр» та Ківерцівського НПП «Цуманська пуща». Отже, вказані земельні ділянки не вибули з володіння держави, а їх зареєстрований власник змінився лише формально. Проте, факт реєстрації права комунальної власності є юридичною перешкодою у реалізації державою правомочностей користування та розпорядження землею.

Відносини в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», Законом України «Про природно-заповідний фонд України» та іншими актами законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як передбачено ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Згідно із Перехідними положеннями Земельного кодексу України землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

У відповідності із ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки у випадках, визначених законом (ст. 141 Земельного кодексу України).

За змістом ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельні ділянки, надані в постійне користування із земель державної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Кабінет Міністрів України, зокрема, вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у державній власності, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та у випадках, визначених ст. 150 цього Кодексу.

Згідно з п. «г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель, зокрема, відносяться землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України.

Отже, вилучення земель природно-заповідного фонду належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Спірні земельні ділянки Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку з державної власності не вилучалися.

Передача за рахунок земель природно-заповідного фонду земельних ділянок у комунальну власність легалізувала фактично протиправну зміну Ківерцівською РДА цільового призначення землі всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України без необхідних погоджень органів контролю.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються через цільовий характер використання земельних ділянок.

Вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, природоохоронного та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Частиною 1 ст. 20 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що передача у власність земельних ділянок громадянам і юридичним особам зі зміною їх цільового призначення здійснюється за проектами землеустрою.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України).

Згідно з інформацією Волинської обласної державної адміністрації, їй не було відомо про інвентаризацію спірних земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення та їх передачу у комунальну власність.

У відповідності із ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною (ст. 21 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 16, 21 Цивільного кодексу України, ст. 152 Земельного кодексу України одним зі способів захисту цивільних прав є визнання незаконними рішень органів виконавчої влади або місцевого самоврядування.

Як передбачено ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Враховуючи те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №11-ОТГ від 03.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 «Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради» стосується земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, які не можуть бути передані у комунальну чи приватну власність поза волею розпорядника Кабінету Міністрів України (Волинської обласної державної адміністрації), такі рішення суперечать ст. ст. 116, 122, 123, 141, 149 ЗК України та порушують інтереси держави, що згідно зі ст. ст. 16, 21 ЦК України, ст. ст. 21, 152, 155 ЗК України є підставою для визнання їх недійсними в частині, що стосуються земельних ділянок з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1910, 0721882000:06:000:1911.

Щодо скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та проведеної на його підставі державної реєстрації.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає із дня такої реєстрації.

Оскільки за змістом ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно створює перешкоди для реалізації своїх прав законному власнику державі.

Разом з цим державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності необхідно передусім встановити підставу, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності.

Державна реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права приватної власності на об`єкт з обмеженою оборотоздатністю - на земельні ділянки природно-заповідного фонду за органом місцевого самоврядування, який не має на нього прав, є перешкодою у реалізації державою речових прав на зазначений об`єкт.

Згідно п.114 Постанови «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 7 жовтня 2012 № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, але не виключно, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Виправлення помилок у відомостях про земельну ділянку може здійснюватися також на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) або матеріалів інвентаризації земель чи рішення суду (п.156 Постанови «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 7 жовтня 2012 № 1051).

Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

Вказані положення узгоджуються з приписами п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якими державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

У постанові від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, постанові від 11.02.2020 у справі № 915/572/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що навіть у випадку, якщо буде встановлено, що суб`єкт державної реєстрації прав правомірно прийняв рішення про державну реєстрацію права (зокрема, для державної реєстрації подані всі необхідні документи відповідно до закону та відсутні встановлені законом підстави для відмови в державній реєстрації права), це не є перешкодою для задоволення позову.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення до суду) обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 26, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, з метою забезпечення Волинській обласній державній адміністрації реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо спірних земельних ділянок необхідно усунути перешкоди в користуванні нею шляхом скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, здійсненої на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Олицькою селищною радою на оспорювані земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності Олицької селищної ради на них.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

За змістом ч. ч.3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбаченихстаттею 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

У пунктах 79-81 постанови від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурор пояснює пред`явлення позову необхідністю забезпечити на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства, зокрема, спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду, порушення ґрунтового покриву (розорювання, дискування) яких заборонено законом.

Позов прокурора про повернення державі спірних земельних ділянок природно-заповідного фонду (особливо цінні землі) спрямований на збереження екосистеми України, захист довкілля і реалізацію екологічних прав громадян, а також контроль за використанням і розпорядженням майном відповідно до загальних інтересів, які полягають у тому, щоб таке використання та розпорядження відбувалося згідно з вимогами законодавства.

Держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону земель природно-заповідного фонду, у тому числі спірних земельних ділянок, які входять у межі заказника та національного природного парку «Цуманська пуща». Виконання таких зобов`язань якнайкраще відповідає громадським інтересам, оскільки це сприятиме не лише збереженню унікального об`єкта екосистеми і стабільності навколишнього природного середовища, а й дасть населенню доступ до виняткового за красою та різноманітністю природного комплексу.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 наголосив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Відповідно до положень ст. ст. 5, 10 та 246 ГК України забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. Здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров`ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється.

Отже, індивідуальне конституційне право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом, протиставляється публічному інтересу, який полягає в дотриманні вимог екологічної безпеки, забезпеченні державою права на безпечне довкілля, що закріплено у ст. 50 Конституції України, та, за загальним правилом, має безумовний пріоритет.

Згадана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 01.12.2022 у справі № 360/4969/21.

Згідно зі ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Принципами земельного законодавства є: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; забезпечення раціонального використання та охорони земель; пріоритет вимог екологічної безпеки.

Таким чином, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19.

Враховуючи викладене, подання позову прокурором про повернення земельних ділянок становить державний інтерес, оскільки стосується суспільно значущих правовідносин, а саме: у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення у державну власність землі, що незаконно вибула з власності держави.

За таких обставин у прокурора є підстави для захисту порушених інтересів держави та суспільства.

Згідно зі ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 ЦК України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До 27.05.2021, коли набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX, повноваження на розпорядження землями природно-заповідного фонду належали Кабінету Міністрів України.

Згідно з положеннями ст. ст. 84, 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації є розпорядниками земель державної форми власності, які знаходяться на їхній території за межами населених пунктів, для всіх потреб та відповідно суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Таким чином, на час звернення прокурора з позовом до суду Волинська обласна державна адміністрація (відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» Волинська обласна військова адміністрація) мала право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державної форми власності за межами населених пунктів для всіх потреб, а тому саме вона є належним позивачем у спірних правовідносинах, однак заходів для усунення порушень законодавства не вжила.

Луцькою окружною прокуратурою з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах листом від 20.07.2023 № 53/2-1792ВИХ-23 було повідомлено Волинську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства щодо незаконності вибуття земель природно-заповідного фонду. Однак, Волинська обласна державна адміністрація до суду з позовом про повернення у державну власність спірних земельних ділянок не звернулася.

Враховуючи те, що спірні земельні ділянки належать до земель державного природно-заповідного фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Волинською обласною державною адміністрацією (Волинською обласною військовою адміністрацією) впродовж розумного строку після отримання повідомлення про наявність порушень інтересів держави заходів, спрямованих на їх поновлення, є достатньою підставою для звернення з позовом прокурора.

З огляду на викладене, на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.53 ГПК України Перший заступник Луцької окружної прокуратури обгрунтовано звернувся в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з позовом до господарського суду, а тому правові підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, як про це просив відповідач-2 у відзиві на позов, відсутні, оскільки Волинська обласна державна адміністрація (нині Волинська обласна військова адміністрація) як власник та розпорядник земель державної форми власності за межами населених пунктів не вживала заходів для усунення порушень законодавства.

Обґрунтування об`єднання позовних вимог та участі у справі декількох відповідачів.

Обгрунтовуючи об`єднання позовних вимог та участі у справі декількох відповідачів, прокурор посилається на ст. 47 ГПК України, згідно з якою позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права або обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Спірні земельні ділянки формувались за рахунок одного масиву земель (173 га Дернівської (на даний час Олицької селищної) сільської ради), затверджувались одним розпорядженням Ківерцівської РДА та передавались у комунальну власність на підставі одного і того ж самого наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області та акту приймання-передачі земель.

Незаконність передачі земель випливає з неправомірного віднесення оспорюваних земель до земель сільськогосподарського призначення та їх передачі у комунальну власність.

Оскільки предметом спору є спільні обов`язки відповідачів повернути земельні ділянки, ці обов`язки відповідачів виникли з однієї підстави та враховуючи те, що предметом спору є однорідні права і обов`язки, об`єднання в одній позовній заяві позовних вимог одночасно до 3-ох відповідачів не суперечить ст.47 ГПК України.

Оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України витрати, пов`язані з оплатою судового збору, слід покласти на відповідачів порівну.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації № 342 від 19.12.2013 Про затвердження технічних документацій із землеустрою в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної форми власності за межами населених пунктів Ківерцівського району Волинської області з кадастровими номерами 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

3. Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 11-ОТГ від 03.12.2020 Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність в частині передачі із земельної ділянки державної власності у комунальну власність земельних ділянок з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

4. Визнати недійсним рішення Олицької селищної ради № 2/8 від 24.12.2020 Про прийняття земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність Олицької об`єднаної територіальної громади в особі Олицької селищної ради в частині отримання із земель державної власності у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 0721882000:06:000:1622 площею 38,5909 га;

5. Скасувати рішення державного реєстратора Ківерцівської міської ради Кохновіч Т.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2021 № 61228349 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) номер відомостей про речове право 44728483 на земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1910 та припинити право комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) на неї.

6. Зобов`язати Олицьку селищну раду (вулиця Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, Волинська об, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (Київський майдан,9, місто Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 20 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1910.

7. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 20 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 0721882000:06:000:1910, дата державної реєстрації 20.10.2021 (номер запису 44728483), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

8. Скасувати рішення державного реєстратора Ківерцівської міської ради Кохновіч Т.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.10.2021 № 61234559 та здійснену на його підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) номер відомостей про речове право 44730060 на земельну ділянку площею 18,5909 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1911 та припинити право комунальної власності Олицької селищної ради (код ЄДРПОУ 04333879) на неї.

9. Зобов`язати Олицьку селищну раду (вулиця Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, Волинська об, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) повернути у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) (Київський майдан,9, місто Луцьк, 43027, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку площею 18,5909 га з кадастровим номером 0721882000:06:000:1911.

10. Визнати незаконною та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 18,5909 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 0721882000:06:000:1911, дата державної реєстрації 20.10.2021 (номер запису 44730060), виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

11. Стягнути з Луцької районної державної адміністрації Волинської області (вул. Ковельська, 53, м. Луцьк, 43001, код ЄДРПОУ 04051415) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

12. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул. Винниченка, 67, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

13. Стягнути з Олицької селищної ради (вулиця Замкова,17, смт Олика, Луцький р-н, Волинська об, 45263, код ЄДРПОУ 04333879) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка,15, м.Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 7267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення суду підписане 06.05.2025.

СуддяІ. О. Гарбар


Суд	Господарський суд Волинської області
Дата ухвалення рішення	06.05.2025
Оприлюднено	07.05.2025
Номер документу	127110472
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку

Судовий реєстр по справі —903/238/25

Рішення від 06.05.2025

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

Ухвала від 29.04.2025

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

Ухвала від 01.04.2025

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

Ухвала від 10.03.2025

Господарське

Господарський суд Волинської області

Гарбар Ігор Олексійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 06.05.2025 по справі 903/238/25ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —903/238/25

Рішення від 06.05.2025

Ухвала від 29.04.2025

Ухвала від 01.04.2025

Ухвала від 10.03.2025

Рішення
від 06.05.2025 по справі 903/238/25
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ