Ухвала

від 05.05.2024 по справі 907/133/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"05" травня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/133/25

Суддя Господарського суду Закарпатської області Мірошниченко Д.Є., розглянувши матеріали

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, м. Ужгород

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про скасування державної реєстрації земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123684500:01:002:0016 площею 0,3003 га, що знаходиться у с. Лазещина Рахівського району Закарпатської області.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами щодо наявності нескасованої державної реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 2123684500:01:002:0016 у Державному земельному кадастрі, що порушує права Акціонерного товариства "Українська залізниця", оскільки унеможливлює розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/133/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2025.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи №907/133/25 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та встановлено учасникам справи строк на подання до суду заяв по суті спору.

25.02.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за вх.№ 02.3.1-02/1886/25, до якої, долучено письмові пояснення по суті спору.

01.04.2025 за вх.№ 02.3.1-02/3105/25 відповідачем подано клопотання через підсистему "Електронний суд" про закриття провадження по справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Суд зазначає, що поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, серед іншого, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).

Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб`єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів, це стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), стаття 20 ГПК України, стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм процесуального права, Верховний Суд, Велика Палата Верховного Суду висновували таке:

- до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див. постанову Верховного Суду від 11.03.2024 у справі № 480/749/23);

- адміністративні суди розглядають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів (див. постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №120/19700/21-а);

- приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило майнового, приватного права чи інтересу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 463/6961/18). Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 823/1984/16).

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру установлює Закон України "Про Державний земельний кадастр". За статтею 1 цього Закону державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частинами 1, 2 статті 6 Закон України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор:

- здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

- перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

- формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

- здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

- присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

- надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

- здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

- передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки (стаття 9 цього Закону).

Зі змісту статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", якою визначається порядок здійснення державної реєстрації земельної ділянки, вбачається, що до повноважень державного кадастрового реєстратора центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить як здійснення державної реєстрації земельної ділянки, так і її скасування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Верховний Суд у постановах від 27.07.2022 у справі № 640/10412/21, від 11.03.2024 у справі № 480/749/23, від 04.05.2022 у справі № 817/154/18, від 28.08.2024 у справі №120/19700/21-а дійшов висновку, що державна реєстрація земельної ділянки шляхом внесення до Державного земельного кадастру передбачених законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера є результатом реалізації органами Держгеокадастру належних їм контрольних функцій у сфері управлінської діяльності. Державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не є тотожним поняттю "державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вжитому у пункті 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Прийняття рішення щодо державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку.

У постанові від 20.05.2022 у справі № 802/1840/18-а Верховний Суд сформував схожий висновок про те, що дії стосовно державної реєстрації земельної ділянки спрямовані на визначення земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та не стосуються реєстрації речових прав на неї.

Отже, відповідно до наведеного вище, Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області є суб`єктом владних повноважень, на якого в особі державного кадастрового реєстратора покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок у визначених законом випадках.

Матеріалами справи встановлюється, що фактичного спору про речове право у даній справі не виникло, а позовна вимога до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2123684500:01:002:0016 площею 0,3003 га стосується саме виконання відповідачем владних повноважень, на якого безпосередньо покладені функції, зокрема, щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок.

При цьому судом враховується, що у цій справі вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є самостійною вимогою. Спір про право у цьому випадку відсутній, оскільки вже вирішений Рахівським районним судом Закарпатської області при розгляді справи № 305/1854/19. Предмет спору у справі, яка розглядається, не стосується приватноправових відносин, так як прийняття рішення стосовно державної реєстрації земельної ділянки або відмови у здійсненні такої реєстрації саме собою не породжує виникнення жодних речових прав на цю земельну ділянку.

Тобто відповідач Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області у спірних правовідносинах діє саме як суб`єкт владних повноважень, а спір, що виник між сторонами у справі, підлягає розгляду та вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Частиною 2 статті 231 ГПК України унормовано, зокрема, що якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Суд роз`яснює заявнику про те, що розгляд даного спору віднесено до юрисдикції місцевого адміністративного суду за встановленою КАС України підсудністю.

Враховуючи викладене вище, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 231, статтею 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 907/133/25 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д. Є. Мірошниченко