Рішення від 23.04.2025 по справі 910/1689/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2025Справа № 910/1689/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

до Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім"

про стягнення 12 490 995,84 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Григор`єв А.В. за ордером від 11.03.2025 року серії АІ № 1345377;

від відповідача: Добринін В.В. за ордером від 04.03.2025 року серії АІ № 1839540.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (далі - позивач, Інститут) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 12 490 995,84 грн., з яких: 10 150 001,00 грн. - основний борг за договором на виконання проектних робіт від 23.12.2021 року № 23-12/21, 1 757 856,43 грн. - інфляційні втрати, 583 138,41 грн. - 3 % річних.

Ухвалою від 17.02.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/1689/25, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 12.03.2025 року.

05.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив Підприємства від 04.03.2025 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що за умовами пункту 4.8 договору на виконання проектних робіт № 23-12/21 (в редакції додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до нього) решта суми (залишок) у розмірі 10 150 001,00 грн. за фактично виконані роботи здійснюється відповідачем у разі отримання планових бюджетних призначень протягом 10 робочих днів від дати отримання замовником (Підприємством) коштів на реєстраційний рахунок. Зважаючи на те, що джерелом фінансування закупівлі послуг з архітектурного проектування за договором є Державний бюджет України, а відповідач не отримував ні у 2022 році, ні у 2023 році, ні у 2024 році, ні у 2025 році планових бюджетних призначень на розрахунковий рахунок, Підприємство вказало про відсутність, на його думку, підстав для оплати решти суми (залишку) в розмірі 10 150 001,00 грн. на користь позивача. Підприємство також зазначило, що шляхом укладення додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до Договору сторони врахували наявність форс-мажорних обставин та узгодили прийняття всього комплексу робіт за умови дотримання відкладальної умови сплати виконаних робіт.

Слід також зазначити, що у відзиві на позовну заяву Підприємство вказало, що попередній (орієнтовний) розмір понесених ним витрат на оплату професійної правничої допомоги у даній справі становить 20 000,00 грн., а докази на підтвердження такого розміру будуть надані відповідачем суду в порядку та строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

До початку призначеного підготовчого засідання 12.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Інституту від 11.03.2025 року на відзив на позовну заяву, в якій останній навів додаткові мотиви на підтвердження обґрунтованості пред`явлених до Підприємства вимог.

У підготовчому засіданні 12.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати встановив відповідачу процесуальний строк на подання заперечень до 20.03.2025 року та відклав підготовче засідання на 26.03.2025 року.

20.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли заперечення Підприємства від 20.03.2025 року, в яких останнє навело додаткові аргументи на спростування пред`явлених Інститутом позовних вимог.

У підготовчому засіданні 26.03.2025 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/1689/25 на 30 днів.

Ухвалою від 26.03.2025 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/1689/25 та призначив її до судового розгляду по суті на 15.04.2025 року.

У судовому засіданні 15.04.2025 року оголошувалася перерва до 23.04.2025 року.

22.04.2025 року через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення Інституту від 22.04.2025 року. Означені пояснення долучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 23.04.2025 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Інституту заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 04.03.2025 року та запереченнях від 20.03.2025 року.

У судовому засіданні 23.04.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.12.2021 року між Інститутом (виконавець) та Підприємством (замовник) було укладено договір на виконання проектних робіт № 23-12/21 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов`язався власними і залученими силами і засобами та за письмовим супроводом і сприянням замовника у строки, обумовлені в Договорі, виконати роботи з розроблення науково-проектної документації стадії "Проект" з назвою проекту: "Реставрація з пристосуванням під сучасні потреби будівлі пам`ятки архітектури "Український дім" (охоронний договір № 1186-КВ) за адресою за наказом: м. Київ, Європейська площа, 2, юридичною адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2" та проходження експертизи з отриманням позитивного експертного звіту зазначеної документації (далі - роботи), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Вказаний правочин, а також Додатки та Додаткові угоди від 04.03.2022 року № 1, від 10.08.2022 року № 2, від 27.12.2023 року № 3 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.6 Договору за результатами виконаних робіт виконавець передає замовнику науково-проектну документацію (далі - документація) та експертний звіт, який підтверджує, що документація відповідає умовам цього Договору, положенням чинного законодавства України, підзаконним актам та іншим нормативним документам. Щодо документації повинні бути зняті всі зауваження, що стосуються виконання виконавцем проектних робіт за цим Договором, а також вона має бути придатною для її використання за цільовим призначенням.

За умовами пункту 2.1 Договору його загальна вартість становить 14 500 000,00 грн., у тому числі ПДВ (20 %) 2 416 666,67 грн. відповідно до Договірної ціни (Додаток № 3 до цього Договору), та включає в себе:

2.1.1. вартість науково-проектних робіт з розробки документації - 14 113 384,00 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) - 2 352 230,67 грн.;

2.1.2. вартість проведення експертизи документації - 386 616,00 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) - 64 436,00 грн.

За змістом пункту 2.2 Договору його загальна вартість встановлюється твердою на весь обсяг та час виконання робіт і може уточнюватися лише за згодою сторін у передбачених Договором випадках.

Згідно з пунктом 3.7 Договору після проходження експертизи документації виконавець супровідним листом (накладною) передає замовнику позитивний звіт експертизи стадії "Проект" та документацію, оформлену відповідно до вимог Договору.

У пунктах 4.4, 4.5 Договору сторони погодили, що замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання документації та акта розглядає документацію та у разі відсутності зауважень підписує цей акт та передає його один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та визначає строки для їх усунення у відповідному супровідному листі.

Замовник приймає роботи на підставі погодженого акту, який підписується уповноваженими особами сторін.

Відповідно до пункту 4.6 наведеної угоди оплата за Договором здійснюється за умови наявності в накладній та акті посилання на номер і дату укладення Договору, а також останнього додаткового договору, у разі його укладення, до цього Договору, та вартості виконаних робіт у повному обсязі.

Пунктом 4.7 Договору передбачено можливе здійснення попередньої оплати в розмірі до 30 % вартості річного обсягу робіт протягом 10 банківських днів з моменту підписання Договору про наявності бюджетного фінансування, що складає 4 349 999,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 724 999,83 грн. на строк не більше трьох місяців, керуючись нормами постанови Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1070 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" та на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з урахуванням особливостей, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2". У разі внесення змін до законодавчої бази розмір авансу може бути переглянуто.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 4.7 Договору Підприємство у грудні 2021 року сплатило на розрахунковий рахунок Інституту авансовий платіж у розмірі 4 349 999,00 грн. (у тому числі ПДВ - 724 999,83 грн.), що підтверджується наявними у матеріалах справи документами (зокрема випискою з банківського рахунку Підприємства) та було визнано обома сторонами під час розгляду справи.

Згідно з пунктом 4.8 Договору у випадку здійснення оплати авансу, передбаченого пунктом 4.7 Договору, решта оплати за Договором здійснюється за фактично виконані роботи протягом 10 робочих днів з дати підписання уповноваженими особами сторін акту.

Видатки здійснюються за КПКВК 0301500 "Реалізація державного інвестиційного проекту "Реконструкція будівлі Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" вул. Хрещатик, 2 м. Києві", КЕКВ 3210 "Капітальні трансферти підприємствам (установам, організаціям)". Бюджетні призначення за паспортом бюджетної програми КПКВК 0301500 на 2021 рік складають 15 000 000,00 грн. з ПДВ. У разі затвердження бюджетних призначень на 2022 рік, видатки у бюджеті на 2022 рік становитимуть різницю між розміром договірної ціни, зазначеної у пункті 2.1 цього Договору, та розміром фактично виконаних робіт, а також здійсненої попередньої оплати у 2021 році.

За умовами пункту 4.9 Договору акт про приймання-передавання виконаних робіт у повному обсязі підписується замовником після передачі виконавцем (супровідним листом та/або накладною) документації, яка погоджена у місцевому уповноваженому органі охорони культурної спадщини, містобудування та архітектури (за необхідності та/або на вимогу замовника), пройшла експертизу та отримала позитивний експертний звіт.

Судом встановлено, що у Додатковій угоді від 04.03.2022 року № 1 до Договору сторони погодили внесення змін, зокрема до пункту 3.1 цього правочину, в якому встановили, що виконавець зобов`язується та гарантує виконання робіт у повному обсязі в строк не пізніше, ніж на наступний робочий день від дати офіційного завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".

У Додатковій угоді від 10.08.2022 року № 2 до Договору сторони внаслідок зміни обставин, якими вони керувалися при узгодженні умов надання виконавцем послуг замовнику згідно з Договором, та виникнення обставин непереборної сили, а саме: військової агресії російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, та у зв`язку з отриманням попередження Головного управління державної казначейської служби України від 15.07.2022 року № 01-15-10/5252 щодо порушення строку подання підтвердних документів, які підтверджують використання коштів попередньої оплати за Договором у сумі 4 349 999,00 грн., погодили змінити строк виконання робіт та домовилися внести зміни до пунктів 3.1, 4.8, 15.1 Договору.

Так, за умовами пункту 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до нього) виконавець зобов`язується та гарантує виконання робіт у повному обсязі в строк до 12.08.2022 року.

Згідно з пунктом 4.8 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до нього) у разі отримання планових бюджетних призначень оплата за Договором здійснюється за фактично виконані роботи з урахуванням попередньої оплати у 2021 році у сумі 4 349 999,00 грн., протягом 10 робочих днів від дати отримання замовником коштів на реєстраційний рахунок, та складає 10 150 001,00 грн.

Відповідно до пункту 15.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до нього) останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 року.

Слід також зазначити, що у Додатковій угоді від 27.12.2023 року № 3 до Договору його сторони погодили продовжити термін дії цього правочину до 31.12.2024 року.

Судом встановлено, що на виконання положень Договору позивач згідно з підписаним між сторонами та скріпленим відбитками печаток замовника та виконавця без жодних зауважень чи заперечень акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 12.08.2022 року № ГС-07325 виконав передбачені Договором роботи з розроблення науково-проектної документації стадії "Проект" з назвою проекту: "Реставрація з пристосуванням під сучасні потреби будівлі пам`ятки архітектури "Український дім" (охоронний договір № 1186-Кв) за адресою за наказом: м. Київ, Європейська площа, 2, юридичною адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 2" та проходження експертизи загальною вартістю 14 500 000,00 грн. (що становить ціну Договору). У вказаному акті сторони також зазначили, що погашення дебіторської заборгованості у розмірі 4 349 999,00 грн. (що становить суму авансового платежу) здійснено в повному обсязі.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором свідчить також відсутність з боку Підприємства претензій та повідомлень про порушення виконавцем своїх зобов`язань за цією угодою.

Разом із тим, у позовній заяві Інститут вказував, що на час звернення до суду з даним позовом Підприємство не здійснило оплату вартості решти виконаних позивачем робіт за Договором у сумі 10 150 001,00 грн. (14 500 000,00 грн. - 4 349 999,00 грн.), заборгувавши таким чином позивачу означену суму грошових коштів. На підтвердження цих обставин Інститут надав суду, зокрема, підписані між сторонами та скріплені відбитками їх печаток акти звірки взаємних розрахунків за Договором станом на 01.12.2023 року, а також за період з 01.12.2023 року по 01.12.2024 року, згідно з якими заборгованість Підприємства перед Інститутом за Договором становить 10 150 001,00 грн. та фактично визнається відповідачем.

Листом від 28.02.2023 року № 12/1/9/7-07/2 позивач звернувся до замовника із претензією про сплату наявної у Підприємства заборгованості за Договором у розмірі 10 150 001,00 грн., а також нарахованих за несвоєчасне проведення розрахунків штрафних санкцій.

У відповідь на означену претензію, одержану Підприємством 08.03.2023 року, відповідач направив Інституту лист від 13.03.2023 року № 1/91, в якому вказав, зокрема, про не отримання відповідачем планових бюджетних призначень з Державного бюджету України для проведення повного розрахунку за умовами укладеного між сторонами Договору.

Листом від 03.08.2023 року № 102/1/9/7-07/2 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про сплату наявної у Підприємства заборгованості за Договором у розмірі 10 150 001,00 грн. Однак вказана вимога відповідачем задоволена також не була.

Зважаючи на те, що наведені вимоги були залишені відповідачем без задоволення, а спірна сума боргу замовником у добровільному порядку на час звернення Інституту до суду з даним позовом не погашена, позивач просив задовольнити його вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

За умовами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх.

До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частина 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 1 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Заперечуючи проти задоволення вимог Інституту, відповідач вказував на те, що за умовами пункту 4.8 Договору (в редакції Додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до нього) решта суми (залишок) у розмірі 10 150 001,00 грн. за фактично виконані роботи здійснюється відповідачем у разі отримання планових бюджетних призначень протягом 10 робочих днів від дати отримання замовником (Підприємством) коштів на реєстраційний рахунок. Оскільки джерелом фінансування закупівлі послуг з архітектурного проектування за договором є Державний бюджет України, а відповідач не отримував ні у 2022 році, ні у 2023 році, ні у 2024 році, ні у 2025 році планових бюджетних призначень на розрахунковий рахунок, Підприємство вказало про відсутність, на його думку, підстав для оплати решти суми (залишку) в розмірі 10 150 001,00 грн. на користь позивача. Підприємство також зазначило, що шляхом укладення Додаткової угоди від 10.08.2022 року № 2 до Договору сторони врахували наявність форс-мажорних обставин та узгодили прийняття всього комплексу робіт за умови дотримання відкладальної умови сплати виконаних робіт.

Проте вказані заперечення не беруться судом до уваги з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Наявність чи відсутність бюджетного асигнування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за Договором.

Також суд враховує, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг у межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Крім цього, за змістом частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність державної організації, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що також зазначено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 року в справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року в справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року в справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року в справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року в справі № 924/22/17.

Отже, чинне законодавство України не містить будь яких особливих вимог до договорів, які укладаються господарюючими суб`єктами з установами, які фінансуються з бюджету; виконання зобов`язання, що виникло на підставі договору повинно здійснюватися на загальних підставах.

Щодо посилань відповідача на узгодження сторонами відкладальної обставини, суд зазначає, що в силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об`єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб`єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За умовами частин 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Укладаючи умовний правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Проте, умова пункту 4.8 Договору в частині обставин отримання планових бюджетних призначень (наявності фінансування) стосується лише виникнення обов`язку відповідача, при цьому ніяким чином не обумовлюючи виникнення відповідного обов`язку позивача з виконання робіт, не відповідає критерію невідомості щодо можливості настання такої обставини, тоді як укладаючи Договір (Додаткову угоду від 10.08.2022 року № 2 до нього) з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов`язку замовником та здійснення ним оплати прийнятих підрядних робіт. Отже, така умова не є відкладальною в розумінні частини 1 статті 212 Цивільного кодексу України.

Слід також зазначити, що настання форс-мажорних обставин, на яке послався відповідач, може бути підставою для звільнення боржника лише від відповідальності за невиконання зобов`язання (зокрема, від сплати неустойки тощо), а не від обов`язку виконати саме основне зобов`язання перед позивачем.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за Договором, яка складає 10 150 001,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Інституту до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних Інститутом робіт, позивач просив суд стягнути з Підприємства 3 % річних у загальному розмірі 583 138,41 грн., нараховані на суму боргу в розмірі 10 150 001,00 грн. у період з 15.03.2023 року (з 8-го дня після отримання відповідачем претензії Інституту ) по 11.02.2025 року, а також 1 757 856,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих на означену суму основного боргу протягом березня 2023 року - січня 2025 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки нараховані позивачем суми інфляційних втрат у розмірі 1 757 856,43 грн. та 3 % річних у сумі 583 138,41 грн. є арифметично правильними та відповідають приписам чинного законодавства, тоді як відповідачем контррозрахунку наведених компенсаційних виплат надано не було, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Підприємства нарахованих компенсаційних виплат у вищевказаних розмірах, у зв`язку із чим, такі вимоги також підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення вимог Інституту в даній справі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Підприємство, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 2; код ЄДРПОУ 34299989) на користь Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, літера А; код ЄДРПОУ 01422832) 10 150 001 (десять мільйонів сто п`ятдесят тисяч одну) грн. 00 коп. основного боргу, 583 138 (п`ятсот вісімдесят три тисячі сто тридцять вісім) грн. 41 коп. 3 % річних, 1 757 856 (один мільйон сімсот п`ятдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят шість) грн. 43 коп. інфляційних втрат, а також 149 891 (сто сорок дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто одну) грн. 95 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 06.05.2025 року.

Суддя В.С. Ломака