Рішення від 06.05.2025 по справі 302/474/25

Справа № 302/474/25

2/302/241/25

Номер рядка звіту 60

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Готри В. Ю., за участю секретаря судового засідання Царь О. В., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,

у с т а н о в и в:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця адвокатка Гренджа В. Ю., звернулася до суду з позовом до Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом.

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на день своєї смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 , на момент його смерті за даною адресою разом із ним постійно ніхто не проживав та не був зареєстрований.

Однак ще за життя 26 січня 2017 року ОСОБА_2 на випадок своєї смерті склав заповіт, який посвідчено секретарем Син. Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області Красняник М. М., за реєстровим № 1. Згідно з цим заповітним розпорядженням ОСОБА_2 розпорядився після його смерті передати їй належне йому майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,5238 га, яка була передана йому у приватну власність на підставі рішення Синевирсько-Полянської сільської ради народних депутатів від 10.07.1995 за № 20, цільове призначення якої для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства й яка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036056 виданого Син. Полянською сільською радою народних депутатів 27.09.1995 і зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14 і складається з шести окремих земельних ділянок: в урочищі «Біля хати» площею 0,0462 га; в урочищі «За хатою» площею 0,0049 га; в урочищі «Біля річки» площею 0,0224 га; в урочищі «Заріка» площею 0,0648 га; в урочищі «Заріг» площею 0,33 га та 0,0555 га.

Зазначала, що спадщину до майна померлого ОСОБА_2 вона прийняла шляхом подання 01.08.2024 заяви про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Дунаєва Ю. М., оскільки рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 15.05.2024 у справі № 302/452/24, яке набрало 15.06.2024 законної сили, їй було визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини тривалістю у три місяці з дня набрання рішенням суду законної сили.

Указувала і на те, що дружина ОСОБА_2 ОСОБА_3 померла ще ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть серії НОМЕР_1 . Подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дітей не мали та були одинокими. Померла ОСОБА_3 доводилася їй рідною сестрою, однак підтвердити цю обставину документально позивачка не має можливості у зв`язку з утратою свідоцтв про народження та одруження померлої ОСОБА_3 . За цих підстав вона доглядала подружжя ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та допомагала їм по господарству.

Отже, вона є єдиною належною спадкоємицею за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , спадкове майно не є спірним та інших спадкоємців, окрім неї, немає, проте приватний нотаріус Дунаєв Ю. М. постановою відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за майном померлого ОСОБА_2 з підстав відсутності правоустановчих документів на спадкове майно, відсутності витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна.

Посилаючись на наведені вище обставини просили суд визнати за нею як за спадкоємицею за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно:

1)житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ;

2)земельну ділянку з кадастровим номером 2122487200:01:004:0054, площею 0,0445 га, за адресою: с. Син. Поляна, Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати», вид цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та земельну ділянку загальною площею 0,4776 га, яка складається з п`яти окремих земельних ділянок: урочище «За хатою» площею 0,0049 га; урочище «Біля річки» площею 0,0224 га; урочище «Заріка» площею 0,0648 га; урочище «Заріг» площею 0,33 га, урочище «Заріг» площею 0,0555 га, що зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036056, виданого Син. Полянською сільською радою народних депутатів 27.09.1995 на ім`я ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 08 квітня 2025 року відкрито провадження у цій справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.42,43).

Своїм правом подати відзив на позовну заяву ОСОБА_1 відповідач Синевирська сільська рада Хустського району Закарпатської області не скористалася.

У підготовче судовезасідання позивачки ОСОБА_1 та їїпредставниця адвокатка ГренджаВ.Ю.не з`явилися,хоча продату,час тамісце проведенняпідготовчого судовогозасідання булиналежним чиномповідомлені.Водночас представницеюпозивачки ОСОБА_1 -адвокаткою ГренджаВ.Ю.подано досуду 06.05.2025заяву,в якійвона просиларозглянути цюсправу безучасті сторонипозивача,позовні вимогипідтримала повністюта просилаїх задовольнити(а.с.52).

Представник відповідача Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області сільський голова Чуп І. А. у підготовче судове засідання також не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був належним чином повідомлений, проте подав до суду 09.04.2025 заяву, в якій зазначив, що Синевирської сільська рада заперечень щодо задоволення позову не має та визнає позов, а також просив розглянути дану справу без участі представника відповідача (а.с.48,49).

За положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Як кореспондує ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

З огляду на наведене вище суд уважає за можливим розглянути цю справу за відсутності сторін за наявними матеріалами, які є достатніми для ухвалення законного та обґрунтованого рішення суду.

Відповідно доч.2ст.247ЦПКУкраїниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини у даній справі та об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд зазначає таке.

Судом установлено,що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Синевирська Поляна Хустського району Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про його смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 07.08.2017 за актовим записом № 17 (а.с.9).

Також якубачається зматеріалів справи ОСОБА_2 за життясклав заповіт,який посвідчений26січня 2017року секретаремвиконавчого комітетуСиневирської сільськоїради Міжгірськогорайону Закарпатськоїобласті КрасняникМ.М.і зареєстрованийу реєстріза №1,відповідно доякого ОСОБА_2 на випадоксвоєї смертізробив заповітнерозпорядження,а саме:належний йомужитловий будинок,який знаходитьсяу АДРЕСА_1 та земельнуділянку розміром0,5238га,яка знаходитьсяв селіСин.Поляна (ур.3ріка,ур.Заріг)і яканалежить йомузгідно здержавним актомна правовласності наземлю II-3К№ 036056від 27.09.1995та всеінше майно,яке буденалежати йомупо правута позакону надень йогосмерті заповів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.10).

Як видно зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 03.06.2016 за актовим записом № 7, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11).

Як слідує з витягу зі Спадкового реєстру за № 77844179, виданого 01.08.2024 приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвим Ю. М., то у Спадковому реєстрі наявна інформація щодо реєстрації спадкової справи після смерті ОСОБА_2 від 01.08.2024 за номером у спадковому реєстрі 72780358 (а.с.12).

Відповідно додовідкивід01.04.2024№776,виданоївиконкомомСиневирської сільськоїрадиХустськогорайону Закарпатськоїобласті,померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,1941рокународження,бувпостійниммешканцем селаСиневирськаПоляна ібув зареєстрованийтапроживавза адресою: АДРЕСА_1 .Разомізним наденьйогосмерті ніхтонепроживав інебув зареєстрований (а.с.14).

Із виписки з погосподарської книги, виданої виконкомом Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 01.04.2024 за № 624 вбачається, що за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , дійсно був закріплений особовий рахунок (номер об`єкту по господарського обліку) НОМЕР_3 . Перенумерація будинків на території сільської ради не проводилась. Громадянин ОСОБА_2 дійсно був власником житлового будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,0462 га, яка знаходиться у власності. Зазначений житловий будинок побудований орієнтовно в 1973 році. Свідоцтво на право власності на зазначений житловий будинок сільською радою не видавалось (а.с.15).

Із довідкиКП «Міжгірськебюро технічноїінвентаризації» від27.11.2024за №67вбачається,що станомна 31.12.2012право власностіна житловийбудинок АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.16).

Відповідно до технічного паспорту від 25.06.2025 на будинок садибного типу з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , то цей будинок має загальну площу 39,24 кв. м (а.с.17-21).

Як видно зі Звіту про оцінку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 39,24 кв. м, складеного ПП «Експерт-Сервіс», то станом на дату оцінки 21.03.2025 вартість указаного об`єкту нерухомого майна становить 104 258 гривень (а.с.22-26).

Як убачається з Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ- 3К № 036056 від 27.03.1995, на підставі рішення Синевирсько-Полянської сільської ради № 20 від 10.07.1995 ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,5238 га, що розташовані на території Синевирсько-Полянської сільської ради, цільове призначення для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства та складається з шести автономних ділянок: в урочищі «Біля хати» площею 0,0462 га; в урочищі «За хатою» площею 0,0049 га; в урочищі «Біля річки» площею 0,0224 га; в урочище «Заріка» площею 0,0648 га; в урочищі «Заріг» площею 0,33 га і площею 0,0555 га (а.с.27).

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-7400740642024 від 07.11.2024) земельна ділянка з кадастровим номером 2122487200:01:004:0054, місце розташування с. Синевирська Поляна, Хустський район Закарпатської області, урочище «Біля хати», цільове призначення 02.01, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0445 га, передана у приватну власність ОСОБА_2 на підставі рішення органу місцевого самоврядування Синевирсько-Полянською сільською радою від 10.07.1995. Нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2122487200:01:004:0054 становить 121 403,81 гривень (а.с.28-33).

Як видно із довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, а саме земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Синевирська Поляна, Синевирської територіальної громади Хустського району Закарпатської області, загальною площею 4776,00 кв. м, то станом на дату формування довідки 02.04.2025 вартість оціночного цього об`єкту нерухомого майна становить 58304,42 гривні (а.с.34-36).

Постановою приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу в Закарпатській області Дунаєва Ю.М. за вих. № 65/02-31 від 19.03.2025 у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 відмовлено у зв`язку з відсутністю правоустановчих документів на спадкове майно, відсутності витягів з Державного земельного кадастру на земельні ділянки та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна (а.с.13).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1217 ЦК Україна передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до приписів ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ч. 1 ст. 1220 ЦК України).

Частиною першою ст. 1221 ЦК України регламентовано, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як кореспондує ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частини 1, 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Положеннями ч. 1 ст. 1297 ЦК України визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Відповідно до підпунктів 4.14, 4.16, 4.17, 4.18, 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальний дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів. При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відмова нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини та його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Відповідно до пункту «г» ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

За приписами пункту «а» ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом у погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Частиною першоюст. 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як кореспондують частини першіст. 16 ЦК України,ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, установленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Положеннями ч. 1 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України).

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із висновків Європейського Суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17.03.2011 (п. 45), «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey, заява № 21986/93, п. 100, ECHR 2000-VII).

Отже, з огляду на наведене вище, а також ураховуючи навизнання позовувідповідачем іне порушенняпри цьомуправ іншихосіб,суд доходитьвисновку, що позивачка довела поза розумним сумнівом належними, допустимими, достовірними, а в їх сукупності та взаємозв?язку між собою достатніми доказами свої вимоги, а відтак позов підлягає до задоволення повністю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення(SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Спеціальним законом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення закріплено і в ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

З огляду на те, що розгляд справи по суті ще не розпочато та відповідач визнав позов, а відтак підлягає поверненню з державного бюджету позивачці 50% сплаченого нею судового збору при поданні до суду позовної заяви у розмірі 2839,66 грн (а.с.1), щостановить 1419,83гривень.

Керуючись статтями 76-81, 89, 142, 200, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця - адвокатка Гренджа Вікторія Юріївна, до Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно: 1) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) земельну ділянку з кадастровим номером 2122487200:01:004:0054, площею 0,0445 га, за адресою: с. Синевирська Поляна, Хустського району Закарпатської області, урочище «Біля хати», вид цільового призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); 3) земельну ділянку загальною площею 0,4776 га, що складається з п`яти окремих земельних ділянок: урочище «За хатою» площею 0,0049 га; урочище «Біля річки» площею 0,0224 га; урочище «Заріка» площею 0,0648 га; урочище «Заріг» площею 0,33 га, урочище «Заріг» площею 0,0555 га, які зазначені в Державному акті на право приватної власності на землю серії ІІ-ЗК № 036056, виданого Син. Полянською сільською радою народних депутатів 27.09.1995 на ім`я ОСОБА_2 , мешканця АДРЕСА_1 , та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 14.

Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Закарпатській області повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )з державногобюджету 50% судового збору із суми 2839,66 грн, сплаченого неюпри поданніпозовної заявидо суду згідноз платіжноїінструкції №0.0.4291281654.1 від 06.04.2025, а саме в розмірі 1419 (одна тисяча чотириста дев`ятнадцять) гривень 83 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 6 травня 2025 року.

Учасники справи:

Позивачка ОСОБА_1 , місце реєстрації і проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач Синевирська сільська рада Хустського району Закарпатської області, місце знаходження с. Синевир, буд. 1066, Хустського району Закарпатської області, ЄРДПОУ 04350889.

Суддя В.Ю. Готра