Рішення від 06.05.2025 по справі 911/411/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р. м. Київ Справа № 911/411/25

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, Київська обл., Бучанський р-н., с. Білогородка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН», Київська обл., Бучанський р-н., с. Святопетрівське

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області б/н від 27.01.2025 року (вх. №180/25 від 30.01.2025) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 07.09.2012 року у сумі 233811,65 грн., з яких 193875,65 грн. основного боргу, 968,40 грн. пені, 30586,84 грн. інфляційних втрат та 8380,76 грн. 3% річних.

Оскільки, ціна позову у справі №911/411/25 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2025 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 31.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/411/25 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Ухвалу суду від 31.05.2025 року про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на його адресу, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 08141, Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 29. Однак, ухвала суду була повернута без вручення. У довідці форми ф. 20 причину невручення визначено «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, ТОВ «ГАЛІОН» вважається належним чином повідомленим про розгляд даної справи, однак, станом на день прийняття рішення у даній справі відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Петрівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (за договором - Орендодавець) та ТОВ «ГАЛОН» (за договором - Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 07.09.2012 (далі - Договір), згідно п. 1.1. якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення виробничої бази, яка розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петрівське, вул. Київська, 29 (далі земельна ділянка). В оренду передається Земельна ділянка загальною площею 0,7939 га, а саме, ділянка №1 площею 0,1292 га, кадастровий номер 3222485801:01:029:0010, ділянка №2 площею 0,0595 га, кадастровий номер 3222485801:01:029:0011, ділянка №3 площею 0,6052 га, кадастровий номер 3222485801:01:029:0009, землі промисловості (п. 2.1 Договору).

Нормативна грошова оцінка Земельної ділянки згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка надається в оренду, виданого 31.08.2012 року за №14300 Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області становить 749082,76 грн. (п. 2.3 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, цей Договір укладено на 20 років.

Відповідно до п. 4.1 Договору, орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 5% (п?яти відсотків) від нормативної грошової оцінки на рік, шляхом перерахування Орендарем коштів на рахунок Орендодавця.

Орендна плата вносить Орендарем щомісячно пропорційними платежами до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним (п. 4.3 Договору).

Відповідно до підпункту 7 пункту 1 постанови Верховної Ради України від 04.02.2016 №984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» у Київській області село Петрівське Києво-Святошинського району перейменовано на село Святопетрівське.

Рішенням №264 VII сесії Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області VII скликання від 08.04.2016 змінена назва Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на Святопетрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області.

11.05.2016 відбулася державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з якими юридична особа з назвою Петрівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської (ідентифікаційний код 02043485) перейменовано на Святопетрівську сільську раду Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 02043485).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» від 16.04.2020 №562-IX розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктом 7-1 наступного змісту: «До прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України. Рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад подається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів відповідних територіальних громад».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», визначені адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Київської області, відповідно до якого, Святопетрівська сільська територіальна громада увійшла до складу Білогородської сільської територіальної громади.

06.12.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 №1009-ІX, який, зокрема, передбачає доповнення розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» пунктами 6-1 і 6-2.

Відповідно до підпункту 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов?язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Отже, Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області (ідентифікаційний код 04358477) є правонаступником прав та обов?язків Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (ідентифікаційний код 02043485).

Відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №14300 від 31.08.2012, виданого Управлінням Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області, нормативна грошова оцінки земельної ділянки загальною площею 0,7939 га (яка складається з трьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485801:01:029:0009, 3222485801:01:029:0010, 3222485801:01:029:0011) станом на 2012 рік становила 749082,76 грн.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: за 2012, 2013 роки - « 1», за 2014 рік - « 1,249», за 2015 рік - « 1,433», за 2016 рік - « 1,06», за 2017, 2018, 2019, 2020 роки - « 1», за 2021 рік - « 1,1».

Відповідно до витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: з кадастровим номером 3222485801:01:029:0009: у 2012 році - 571035,25 грн.; у 2021 році - 1083371,51 грн.; у 2022 році - 1191708,67 грн.; у 2023 році - 935678,13 грн.; у 2024 році - 983756,46 грн.; з кадастровим номером 3222485801:01:029:0010: у 2012 році - 121906,40 грн.; у 2021 році - 231281,56 грн.; у 2022 році - 254409,71 грн.; у 2023 році - 207713,88 грн.; у 2024 році - 218386,92 грн.; з кадастровим номером 3222485801:01:029:0011: у 2012 році 56141,11 грн.; у 2021 році - 106511,25 грн.; у 2022 році - 117162,38 грн.; у 2023 році - 95657,71 грн.; у 2024 році - 100572,92 грн.

Згідно доданого до матеріалів справи розрахунку, розмір орендної плати за землю становить: за 2021 рік - 71058,22 грн.; за 2022 рік - 78164,04 грн.; за 2023 рік - 61952,49 грн.; за неповний 2024 рік - 59707,89 грн.

Відповідачем зобов`язання зі сплати орендних платежів зв землю виконано частково, а саме, сплачено на користь позивача 77006,99 грн.

Крім того, позивачем зазначено, що 05.02.2024 на рахунок місцевого бюджету Білогородської сільської територіальної громади від ТОВ «ГАЛОН» надійшов платіж у сумі 196,74 грн., призначенням платежу: «*;141;35902411;18010600;(141 Ч/с 196.74 грн. за ПІ№8 від 4.1.24 згідно ВД 870/4-1036 від 28.12.23 240202PBNKI000000030526 ГАЛІОН 35902411 зал. 73465,46 грн.)». Однак, здійснений ТОВ «ГАЛОН» платіж на суму 196,74 грн. від 05.02.2024 є стягненням з відповідача коштів у рахунок погашення податкового боргу за рішенням контролюючого органу, оскільки, цей платіж не пов?язаний з орендною платою за землю, а тому його не враховано у розрахунку заборгованості.

З урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат орендної плати за землю, розмір основного боргу за 2022 рік: складає 72215,27 грн., за 2023 рік складає 61952,49 грн. та за неповний 2024 рік складає 59707,89 грн., а разом - 193875,65 грн.

Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу від 07.09.2012 №2628/02-26 (докази надіслання додано до матеріалів справи) про сплату основного боргу, неустойки, інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми за порушення виконання грошового зобов?язання за Договором оренди земельної ділянки, яка отримана відповідачем 27.09.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0814000979055. Однак, зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за землю у сумі 193875,65 грн., а також, 968,40 грн. пені, 30586,84 грн. інфляційних втрат та 8380,76 грн. 3% річних.

Відносини пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України (далі ЦК України), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

На підставі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною ч. 5 ст.5, ч. 1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель.

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі №916/2303/17, від 16.04.2019 у справі №905/1315/18.

Відповідно до положень ст.ст. 11, 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п.288.1, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" визначається не фіксований розмір орендної плати за земельну ділянку, а порядок визначення орендної плати за землю. Розмір та порядок обчислення орендної плати мають бути встановлені у договорі оренди, оскільки умови про розмір орендної плати та порядок її обчислення є істотними умовами договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" закріплено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7939 га, що передана у користування відповідачеві на підставі Договору оренди землі від 07.09.2012.

Як зазначено позивачем, ним виконано взяті на себе зобов`язання з надання відповідачеві в оренду земельної ділянки відповідно до умов Договору, а відповідачем, який є фактичним користувачем земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди землі від 07.09.2012, у свою чергу, не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів відповідно до умов Договору.

Так, пунктом 4.3 Договору визначений обов`язок орендаря щомісячно пропорційними платежами до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним вносити орендну плату.

Суд зазначає, що відповідно до Витягу Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №14300 від 31.08.2012, нормативна грошова оцінки земельної ділянки загальною площею 0,7939 га (яка складається з трьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485801:01:029:0009, 3222485801:01:029:0010, 3222485801:01:029:0011) станом на 2012 рік становила 749082,76 грн.

Згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №6-28-0.222-600/2-24 від 12.01.2024, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років становить: за 2012, 2013 роки - « 1», за 2014 рік - « 1,249», за 2015 рік - « 1,433», за 2016 рік - « 1,06», за 2017, 2018, 2019, 2020 роки - « 1», за 2021 рік - « 1,1».

Відповідно до Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить: з кадастровим номером 3222485801:01:029:0009: у 2012 році - 571035,25 грн.; у 2021 році - 1083371,51 грн.; у 2022 році - 1191708,67 грн.; у 2023 році - 935678,13 грн.; у 2024 році - 983756,46 грн.; з кадастровим номером 3222485801:01:029:0010: у 2012 році - 121906,40 грн.; у 2021 році - 231281,56 грн.; у 2022 році - 254409,71 грн.; у 2023 році - 207713,88 грн.; у 2024 році - 218386,92 грн.; з кадастровим номером 3222485801:01:029:0011: у 2012 році 56141,11 грн.; у 2021 році - 106511,25 грн.; у 2022 році - 117162,38 грн.; у 2023 році - 95657,71 грн.; у 2024 році - 100572,92 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за 2022 рік: складає 72215,27 грн., за 2023 рік складає 61952,49 грн. та за неповний 2024 рік складає 59707,89 грн., разом - 193875,65 грн.

Станом на день прийняття рішення доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, відповідачем не спростований, строк сплати орендних платежів у відповідності до умов Договору є таким, що настав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за землю у сумі 193875,65 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 968,40 грн. пені, нарахованої згідно п. 4.5 Договору, за період з 03.03.2021 по 31.12.2024, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 4.5 Договору, за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі 2% облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №910/17317/17 зазначено, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України.

Судом враховано, що позивач нараховує пеню за період, що перевищує шестимісячний строк з моменту виникнення обов`язку зі оплати орендних платежів за землю.

При цьому, судом враховано, що згідно п. 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування штрафу в контексті наведеного пункту ГК України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 ГК України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX ГК України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

Згідно розрахунку зробленого судом, з урахуванням наведених обставин, розмір пені є більшим, однак, оскільки, позивачем розмір пені визначено у сумі 968,40 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у зазначеній сумі, оскільки, суд при ухваленні рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

У зв`язку з порушенням строку виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 8380,76 грн. та інфляційних втрат у сумі 30586,84 грн., нарахованих за період з 03.03.2021 по 31.12.2024.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 8380,76 грн. та інфляційних втрат у сумі 30586,84 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАЛІОН» (08141, Київська область, Бучанський район, с. Святопетрівське, вул. Київська, 29, код ЄДРПОУ 35902411) на користь Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, с. Білогородка, вул. Володимирська, б. 33, код ЄДРПОУ 04358477) 193875 (сто дев`яносто три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 65 коп. заборгованості з орендної плати за землю, 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. пені, 8380 (вісім тисяч триста вісімдесят) грн. 76 коп. 3% річних, 30586 (тридцять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн. 84 коп. інфляційних втрат та 3507 (три тисячі п`ятсот сім) грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць