Рішення

від 06.05.2025 по справі 924/190/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" травня 2025 р. Справа № 924/190/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., з участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши у залі судового засідання № 205 справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек», м. Хмельницький

про стягнення 268970,00 грн заборгованості,

представники сторін:

позивача: Фрідман В.Б. - представник згідно ордеру;

відповідача: не з`явився.

У судовому засіданні 06.05.2025 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.02.2025 відкрито провадження у справі № 924/190/24 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 15.04.2025 закрито підготовче провадження у справі № 924/190/25 та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» 268970,00 грн заборгованості на підставі договору від 14.10.2024 № Е24-042. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що на виконання умов вищевказаного договору, підписаного сторонами у програмі електронного документообігу М.Е.ДОК за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб позивача та відповідача, позивачем поставлено відповідачу товар (полівінілхлорид суспензійний (ПВХ) SE 650А) в кількості 4,55 т на суму 268970,00 грн, що підтверджується видатковою накладною, яка також була підписана сторонами у програмі електронного документообігу М.Е.ДОК за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб позивача та відповідача. Однак, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар в загальній сумі 268970,00 грн. Претензія позивача про сплату боргу відповідачем залишилася без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив. Ухвали суду по даній справі від 28.02.2025, від 25.03.2025 та від 15.04.2025 надіслані до його електронного кабінету, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.

Крім того, судом телефонограмою від 26.03.2025 було повідомлено представника відповідача про відкладення підготовчого засідання на 15.04.2025.

Згідно з ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Враховуючи вищевикладене, відсутність клопотання сторін про відкладення розгляду справи, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.

Наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» від 11.08.2018 № 04-К призначено Плішака Ю.О. на посаду директора товариства з 11.08.2018.

Рішенням єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» від 26.07.2019 № 9 вирішено, зокрема перейти з розробленого власного установчого документа (Статуту) на модельний статут та продовжувати свою діяльність на підставі модельного статуту, який затверджений постановою КМУ від 27.03.2019 № 367; підтвердити повноваження керівника товариства Плішак Ю.А.

14.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Детек» (Покупець) укладено договір № Е24-042, відповідно до п. 1.1. якого за цим договором Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві Полівінілхлорид та інші продукти хімічної промисловості, визначені у п. 1.2. цього договору (далі по тексту «товар»), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються у Специфікаціях, рахунках та видаткових накладних.

Крім того видаткова накладна, рахунок-фактура мають містити інформацію стосовно договору, на підставі якого проводиться поставка товару.

Згідно з п. 1.3. договору поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються Покупцем. Заявка обов`язково повинна містити данні щодо асортименту та кількості товару. Заявка може бути надана Постачальнику по факсу, електронною поштою, кур`єром або іншим, погодженим сторонами способом.

Як передбачено п. 2.1. договору, товар повинен бути повністю поставлений у строк, погоджений сторонами та вказаний у відповідній Специфікації.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, що формуються постачальником згідно заявки Покупця.

У п. 2.4. договору сторонами погоджено, що партією товару вважається його кількість, вказана в одній видатковій накладній.

Довіреність або інший документ, що відповідно до норм чинного законодавства України, підтверджує повноваження представника Постачальника або Покупця на підписання товарно-супровідних документів на товар (ТТН, видаткова накладна та ін.), надаються в паперовому вигляді в момент прийому-передачі товару або можуть бути направлені сторонами засобами електронного зв`язку з застосуванням системи електронного документообігу програми «М.Е.Doc» з урахувань вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» (п. 2.7. договору).

Відповідно до п. 2.8. договору датою поставки партії товару вважається дата фактичної передачі відповідної партії товару Покупцю, яка вказується у видатковій накладній та товарно-транспортній накладній, підписаних сторонами.

Згідно з п. 4.1. договору вартість товару визначається сторонами в національній грошовій одиниці України гривні.

Як передбачено п. 4.2. договору, покупець здійснює оплату товару в сумі, визначеної у рахунках та видаткових накладних, в національній грошовій одиниці України гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 4.5. договору передбачено, що загальна сума договору складається із сум, зазначених у видаткових накладних та рахунок, але не перевищує 50000000,00 грн.

У п. 5.1. договору сторонами погоджено, що умови та порядок оплати партій товару: визначається сторонами у Специфікаціях.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний рахунок Постачальника (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору сторона, яка порушила зобов`язання, визначене цим договором та чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати в повному обсязі завдані цим збитки стороні, чиї права або законні інтереси якої порушено. Порушенням договору є його невиконання, або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Згідно з п.п. 11.1., 11.2., 11.3. договору цей договір набирає чинності в день його підписання. Договір, підписаний засобами електронного або факсимільного зв`язку, має юридичну силу і повинен бути підтверджений оригіналом протягом трьох днів з дати підписання. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 11.1. цього договору та закінчується 31 грудня 2024 року. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Як передбачено п. 12.9. договору, будь-які документи направлені сторонами засобами електронного зв`язку з застосуванням системи електронного документообігу програми «М.Е.Doc» з урахуванням вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронний цифровий підпис» мають юридичну силу на рівні з паперовими оригіналами.

Згідно з видатковою накладною від 18.11.2024 № Е24-0146 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Детек» товар (полівінілхлорид суспензійний (ПВХ) SE 650А) в кількості 4,55 т на суму 268970,00 грн згідно договору від 14.10.2024 № Е24-042. Вказана видаткова накладна підписана за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Детек» рахунок від 18.11.2024 № Е24-0159 про оплату товару (полівінілхлорид суспензійний (ПВХ) SE 650А) на суму 268970,00 грн згідно договору від 14.10.2024 № Е24-042. Вказаний рахунок підписаний за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін.

Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків станом на 19.11.2024 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» згідно договору від 14.10.2024 № Е24-042 становить 268970,00 грн. Вказаний акт звірки підписаний за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» із претензією від 17.01.2024 № 17/01, у якій вимагало у семиденний строк виконати оплату за поставлений товар в сумі 268970,00 грн. Надіслання претензії підтверджується поштовою накладною від 17.01.2025 № 4903800020772, описом вкладення у лист від 17.01.2025, фіскальним чеком від 17.01.2025. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Детек» отримано претензію позивача 21.01.2025, про що свідчить відмітка «вручено особисто» та підпис одержувача. Крім того, згідно поштового відстеження АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 4903800020772 було вручено одержувачу 21.01.2025.

Крім того, в матеріалах справи наявні копії: витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.02.2025, від 25.03.2025 (ТОВ «Детек»); описів документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» від 06.08.2019, від 14.12.2022 (ТОВ «Ельбор-М»); виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 15.12.2022 (ТОВ «Ельбор-М»);

З урахуванням викладеного, оскільки відповідачем повністю не виконано свої зобов`язання з оплати за поставлений позивачем товар, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

З положень ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм статей 6 та 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини, що виникли між ними, носять характер таких, що виникають з договору поставки, про що, зокрема, свідчать договірні зобов`язання сторін Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцеві Полівінілхлорид та інші продукти хімічної промисловості, визначені у п. 1.2. цього договору (далі по тексту «товар»), а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Як слідує зі змісту договору, а саме п. 5.1., умови та порядок оплати партій товару: визначаються сторонами у Специфікаціях. Наявними матеріалами справи не підтверджено укладення сторонами Специфікації при здійсненні поставки товару, де було б погоджено строк оплати поставленого товару. Натомість позивачем у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України було надіслано відповідачу претензію, у якій вимагав у Покупця у семиденний строк виконати оплату за поставлений товар. Вказана претензія, як свідчать матеріали справи, була вручена відповідачу особисто 21.01.2025. Отже, із наведеного суд, керуючись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок оплати поставленого йому товару на суму 268970,00 грн 29.01.2025.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем згідно з видатковою накладною від 18.11.2024 № Е24-0146, підписаною сторонами за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін, поставлено відповідачу товар (полівінілхлорид суспензійний (ПВХ) SE 650А) в кількості 4,55 т на суму 268970,00 грн.

Однак, відповідачем у строк до 28.01.2025 заборгованість за поставлений товар у розмірі 268970,00 грн позивачу не сплачено.

Крім того, вказана сума заборгованості також підтверджується підписаним сторонами за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін актом звірки взаєморозрахунків від 19.11.2024.

Судом з цього приводу враховано позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 про те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Оскільки заборгованість відповідача підтверджена первинними документами (видатковою накладною), а акт звірки підписаний керівником відповідача Солярик І.П., суд дійшов висновку, що такий акт є належним доказом в підтвердження існуючого боргу відповідача.

Також судом зазначається, що беручи до уваги ч. 6 ст. 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», відповідно до якої кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису, наявні в матеріалах справи докази: договір від 14.10.2024 № Е24-042, акт звірки від 19.11.2024, видаткова накладна від 18.11.2024 № Е24-0146, рахунок на оплату від 18.11.2024 № Е24-0159, що підписані сторонами за допомогою накладення електронного цифрового підпису посадових осіб сторін, є належними та допустимими доказами у цій справі. Іншого в процесі розгляду справи сторонами не спростовано.

Електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (стаття 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (частини перша та друга статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги» (частина перша статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (частини четверта-шоста статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму (частина перша статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Презумпція цілісності (достовірності) електронних доказів означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов`язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Детек» згідно договору від 14.10.2024 № Е24-042 268970,00 грн боргу за поставлений йому Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» товар, тому суд дійшов висновку, що вимога про стягнення означеної заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 268970,00 грн заборгованості.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати (судовий збір) покладаються на відповідача у зв`язку із задоволенням позову.

Крім того, представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» у позовній заяві просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15140,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи знаходиться свідоцтво на право адвокатської діяльності Серія ДП № 3654 від 12.03.2018, видане Фрідману В.Б., ордер від 21.02.2025 № 1363075 на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» адвокатом Фрідманом В.Б. на підставі договору від 22.04.2024 № 22/04, посвідчення адвоката від 12.03.2018 № 1277.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

22.04.2024 між адвокатом Фрідманом В.Б. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (Клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 22/04, відповідно до п. 1 якого предметом цього договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання і обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судових органа України будь-якої ланки.

Згідно з п. 3.1. договору розмір гонорару, який клієнт сплачує Адвокату за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання сторонами.

Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору та додатків (додаткових угод) до нього. Дія договору припиняється через один рік з дня його укладення (п.п. 4.1., 4.2. договору).

01.02.2025 між адвокатом Фрідманом В.Б. (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (Клієнт) укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.04.2024 № 22/04, відповідно до п. 1 якої дана додаткова угода визначає порядок та розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги Клієнту у зв`язку із необхідністю звернення Адвоката в інтересах Клієнта до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою майнового характеру, щодо стягнення заборгованості за договором.

Згідно з п. 2 додаткової угоди гонорар (винагорода) за надання правової допомоги становить: 1) консультація клієнта, правовий аналіз наданих клієнтом документів та узгодження правової позиції: тривалість 1 год., ставка - 1514,00 грн, сума 1514,00 грн; 2) складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачу за допомогою системи «Електронний суд», подання позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Хмельницької області за допомогою системи «Електронний суд»: тривалість 5 год., ставка - 1514,00 грн, сума 7570,00 грн; 3) складання та подання відповіді на відзив у відповідності до ч. 1 ст. 184 ГПК України: тривалість 1 год., ставка 1514,00 грн, сума 1514,00 грн; 4) участь у підготовчому судовому засіданні за допомогою відеоконференцзв`язку (1 засідання): тривалість 1 год., ставка 1514,00 грн, сума 1514,00 грн; 5) участь у судовому засіданні по суті справи за допомогою відеоконференцзв`язку (2 засідання): тривалість 2 год., ставка 1514,00 грн, сума 3028,00 грн. Всього гонорар (винагорода) за надання правової допомоги становить 15140,00 грн.

Як передбачено п. 3. додаткової угоди, оплата гонорару за надання правової (правничої) допомоги за договором сплачується після підписання відповідного акту приймання-передачі послуг за надану правову (правничу) допомогу.

У п. 4 додаткової угоди сторонами погоджено, що сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в будь-який спосіб не заборонених законодавством України.

Сторони узгодили, що при достроковому припиненні цього договору та вирішення можливого питання про часткове повернення сплаченого Клієнтом гонорару, обов`язковому відшкодуванню підлягають витрати Адвоката, пов`язані з виконанням договору про надання правової допомоги, а також гонорар за фактично надану правову допомогу. Інші питання щодо взаєморозрахунків сторін, вирішуються останніми у відповідності до чинного законодавства (п. 6 додаткової угоди).

Пунктом 7.1. додаткової угоди передбачено, що правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі послуг за надану правову допомогу, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

Відповідно до п. 7.2. додаткової угоди Адвокат надає клієнту акт приймання-передачі послуг за надану правову допомогу, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце).

01.02.2025 адвокатом Фрідманом В.Б. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (Клієнт) підписано акт № 1 приймання-передачі послуг за надану правову (правничу) допомогу до договору про надання правової (правничої) допомоги від 22.04.2024 № 22/04, відповідно до якого Адвокатом надано такі роботи (послуги): 1) консультація клієнта, правовий аналіз наданих клієнтом документів та узгодження правової позиції: тривалість 1 год., ставка - 1514,00 грн, сума 1514,00 грн; 2) складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачу за допомогою системи «Електронний суд», подання позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Хмельницької області за допомогою системи «Електронний суд»: тривалість 5 год., ставка - 1514,00 грн, сума 7570,00 грн, виконані Адвокатом у відповідності до умов договору про надання правової (правничої) допомоги від 30.01.2025 № 30/01. Вартість послуг Адвоката за цим актом складає 9084,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 21.02.2025 № 21/02 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» сплачено адвокату Фрідману В.Б. 9084,00 грн згідно з договором від 22.04.2024 № 22/04.

При розгляді заяви позивача про стягнення витрат на надання професійної правничої допомоги суд враховує, що до пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Тобто, із наведеного слідує, що відшкодуванню підлягають не тільки витрати на професійну правничу допомогу, що вже фактично понесені позивачем, але й такі, що будуть понесені у майбутньому.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019р. у справі № 910/906/18.

Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому у пп. 19, 20 постанови від 07.07.2021р. № 910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/11547/19 звернуто увагу на те, що ч. 4 ст. 129 ГПК України є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями чч. 6, 7, 9 ст. 129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (чч. 5-6 ст. 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись чч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

Отже, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши подані позивачем докази та виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про те, що заявлена сума судових витрат у фіксованому розмірі 15140,00 грн не в повній мірі узгоджується з вищенаведеними вимогами чинного законодавства щодо розумності та необхідності відповідних витрат. Так, проаналізувавши надані представником позивача послуги згідно додаткової угоди № 1 від 01.02.2025, судом зауважується, що такі послуги як консультація клієнта, правовий аналіз наданих клієнтом документів та узгодження правової позиції, а також складання позовної заяви, підготовка додатків до позовної заяви, направлення позовної заяви та додатків до неї відповідачу за допомогою системи «Електронний суд», подання позовної заяви та додатків до неї до Господарського суду Хмельницької області за допомогою системи «Електронний суд» (п.п. 1, 2) охоплюється однією послугою, а саме підготовка та подання до суду позовної заяви. Разом з тим, зважаючи на те, що відповідачем не подався відзив на позов, таку послугу як складання та подання відповіді на відзив у відповідності до ч. 1 ст. 184 ГПК України (п. 3) адвокат у цій справі не надавав. Крім того, у справі № 924/190/25 проводилося лише одне судове засідання по суті справи, а не два засідання як про це зазначено у п. 5 додаткової угоди.

За таких обставин, очевидно, що загальна вартість послуг та витрачений адвокатом час (гонорар) є завищеними.

Згідно із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17, стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, враховуючи кількість сторін, предмет позову, обсяг доказів для правового аналізу, ступінь важкості справи, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію. Відтак, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язана з розглядом справи № 924/190/25 в сумі 15140,00 грн є неспівмірною, а тому до стягнення підлягають понесені позивачем судові витрати в сумі 9000,00 грн, що відповідає принципам господарського судочинства, зокрема - забезпеченню дотримання балансу інтересів сторін. У задоволенні решти витрати на професійну правничу допомогу суд відмовляє.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек», м. Хмельницький про стягнення 268970,00 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Детек» (Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Марії Трембовецької, 23, офіс 9, ідентифікаційний код 42016383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор-М» (м. Дніпро, проспект Лесі Українки, 5, ідентифікаційний код 38753360) 268970,00 грн (двісті шістдесят вісім тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 00 копійок) заборгованості, 4034,55 грн (чотири тисячі тридцять чотири гривні 55 копійок) витрат по оплаті судового збору, 9000,00 грн (дев`ять тисяч гривень 00 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення господарського суду Хмельницької області подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06.05.2025.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 1 прим. :

1 - до справи;

Позивачу та відповідачу надіслати рішення до електронного кабінету Електронного суду.