Ухвала

від 06.05.2025 по справі 916/3362/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3362/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Ємця А.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія», скаржник)

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025

за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі:

1) Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної (військової) адміністрації;

2) Одеської обласної ради;

3) Південного офісу Держаудитслужби

до:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»;

2) Одеського дитячого будинку-інтернату

про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 28.04.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить, зокрема, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 (повний текст постанови складений 07.04.2025) та рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 у справі №916/3362/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Київської окружної прокуратури міста Одеси відмовити у повному обсязі, а у випадку, якщо Верховний Суд дійде висновку щодо відсутності підстав для ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову Київської окружної прокуратури міста Одеси, направити справу №916/3362/24 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

2. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2025 у справі №916/3362/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

3. Відповідно до частини четвертої статті 294 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

4. ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» у касаційній скарзі з посиланням:

- на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що:

суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи застосували положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №903/865/20, від 14.12.2021 у справі №917/565/21, від 21.12.2021 у справі №917/764/21, від 13.09.2022 у справі №918/1222/21, від 01.02.2023 у справі №924/996/21, що призвело до порушення приписів пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України;

апеляційний суд під час розгляду цієї справи застосував положення статті 1212 Цивільного кодексу України без урахування висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 13.04.2024 у справі №910/9880/23;

- з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що:

з метою забезпечення єдності та сталості судової практики, є необхідність відступлення (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з підстав: невідповідність пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» критерію «якість закону»; порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі»: Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі;

- з посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що:

рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з порушенням пункту 1 статті 5, статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частини першої статті 57 Конституції України та пункту 1 частини третьої статті 2, частини четвертої статті 11 ГПК України, що в свою чергу є підставою для їх скасування тоді, як висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній;

судами попередніх інстанцій не було застосовано положення пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» при дослідженні наявності/відсутності підстав для визнання недійсними додаткових угод №№ 2, 5 до Договору, а замість цього було застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», який не підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо недійсності додаткових угод №2, 5. Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній;

рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо визнання недійсними додаткових угод №№ 1-5, 11 до Договору про постачання електричної енергії №01-2471-ПВЦ від 19.03.2020 в повному обсязі (а не в частині збільшення ціни за одиницю товару) є такими, що прийняті з порушенням статті 217, частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, частини третьої статті 180 Господарського кодексу України, що в свою чергу є підставою для їх скасування. Висновок Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутній;

висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах відсутній.

4.1. Скаржник у касаційній скарзі з посилання на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає на не дослідженні зібраних у справі доказів.

4.2. Також скаржник у касаційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції порушено приписи частини четвертої статті 129 ГПК України при розподілі судових витрат про, що скаржником наводились в апеляційній скарзі, проте, вони були повністю проігноровані апеляційним судом, що на думку скаржника, свідчить про порушення приписів статті 236 ГПК України.

5. З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

6. Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7. Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови, ураховуючи дату складання повного тексту оскаржуваної постанови.

7.1. Верховний Суд за наведеного вище доходить висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження.

8. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №916/3362/24, з огляду на технічний стан функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.

9. Так, Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових справ Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до суду в інтересах держави в особі Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної (військової) адміністрації, Одеської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та Одеського дитячого будинку-інтернату про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

10. В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що спірні додаткові угоди укладено з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі», ГК України та ЦК України, а отже вони мають бути визнані недійсними, а надмірно сплачені грошові кошти повернуті до бюджету.

11. Господарський суд Одеської області рішенням від 23.12.2024 у справі №916/3362/24, залишеним без змін Південно-західним апеляційним господарським судом від 02.04.2025, позов задовольнив повністю. Визнав недійсними додаткові угоди №1 від 25.06.2020, №2 від 01.09.2020, №3 від 12.10.2020, №4 від 12.10.2020, №5 від 16.11.2021, №11 від 09.04.2021 до Договору про постачання електричної енергії №01-2471-ПВЦ від 19.03.2020 між Одеським дитячим будинком-інтернатом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» та стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на користь Одеської обласної ради до державного бюджету надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 79 840,88 грн та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» 21 196 грн витрат на сплату судового збору на користь Одеської обласної прокуратури.

12. Рішення мотивовані, зокрема, тим, що оспорювані додаткові угоди суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані недійсними, оскільки їх укладання призвело до збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на гранично визначені законом 10%.

13. Під час вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження, Судом встановлено, що у провадженні Великої Палати Верховного Суду перебуває справа №920/19/24, яка прийнята до провадження відповідно до ухвали від 09.04.2025, що опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень 25.04.2025.

13.1. Предметом розгляду справи №920/19/24 є:

- визнання недійсними низки додаткових угод до договору про постачання електричної енергії споживачу;

- стягнення надмірно сплачених коштів за договором.

13.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні позивачем і відповідачем додаткових угод до договору порушено вимоги пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону, а саме змінено ціну електроенергії у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку, внаслідок чого безпідставно зменшено обсяги закупівлі.

13.3. Передаючи справу №920/19/24 Великій Палаті Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 29.01.2025, яка опублікована у Єдиному державному реєстрі судових рішень 27.02.2025, зазначила, зокрема, таке:

«У цій справі суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи ухвалені рішення врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі".

45. Колегія суддів вважає за необхідне відступити від вказаних висновків, виходячи з такого.

46. Вперше відповідна правова позиція про те, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості підписаних додаткових угод; інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів; загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі; підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця, яка була покладена судами попередніх інстанцій в основу ухвалених рішень була сформована Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 21.06.2021 у справі №927/491/19.

47. При цьому Об`єднана палата надавала тлумачення попередньої редакції Закону "Про публічні закупівлі" (до набрання чинності Закону №114-IX від 19.09.2019), ч.4 ст.36 якого встановлювала, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі тощо.

48. Необхідно визнати, що ця правова позиція викликала численну критику не лише серед бізнес спільності (учасників ринків, для яких притаманні значна волатильність (змінюваність) цін), але й серед регуляторів відповідних ринків.

49. Крім того, на момент ухвалення Об`єднаною палатою постанови від 21.06.2021 у справі №927/491/19 Закон "Про публічні закупівлі" не містив жодних запобіжників вчинення учасниками процедури закупівлі недобросовісних дій у вигляді подальшого неодноразового підвищення ціни. Втім, подальші редакції цього закону такі запобіжники мали.

50. Так, у 2019 році Закон "Про публічні закупівлі" був ухвалений Верховною Радою у новій редакції (Закон №114-IX від 19.09.2019). У цій редакції аналог п.2 ч.4 ст.36 Закону містився у п.2 ч.5 ст.41 Закону. Втім, відповідна норма зазнала істотних змін. Так, у новій редакції Закону було вказано.

"5. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії".

51. Пізніше, у 2021 році, слова "підписання договору про закупівлю" були замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнити словом "природного" (Закон №1530-IX від 03.06.2021).

52. Отже, у період існування спірних відносин (як у цій справі, так і у справі №922/2321/22, в якій Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову від 24.01.2024) норма п.2 ч.5 ст.41 Закону діяла у двох редакціях (в редакції Закону №114-ІХ та в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021), остання з яких мала такий зміст:

"Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

…2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

53. Законодавець у новій редакції Закону виклав зазначену норму в іншій редакції, яка була спрямована на виправлення недоліків попереднього правового регулювання.

54. Втім, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 не змінила підходу і виснувала, що: у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст.652 ЦК та п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

55. Однак, хоч у період існування спірних відносин (як у цій справі, так і у справі №922/2321/22) норма п.2 ч.5 ст.41 Закону діяла у двох редакціях (в редакції Закону №114-ІХ та в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021), Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 здійснила висновки щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, не врахувавши зміни, що були внесені Законом №1530-IX.

56. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у справі №922/2321/22 досліджувала історичне тлумачення п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", вказавши таке:

"56. У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

57. В іншому випадку не досягається мета Закону №922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

58. Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

59. Отже, вказана норма Закону №922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

60. Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-ІХ), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

61. Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

62. Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

63. За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю".

57. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що в законодавстві про публічні закупівлі повинні бути передбачені відповідні запобіжники вчиненню недобросовісних дій учасниками процедури закупівлі ("ціновий демпінг") і саме Законом №114-ІХ такі запобіжники були імплементовані.

58. Для створення умов для ефективного здійснення закупівель замовниками, та протидії "ціновому демпінгу" у сфері публічних закупівль, автори законопроекту у пояснювальній записці зазначили, що в проекті Закону №114-ІХ регламентований новий інструмент в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці - "аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі".

59. На стор.3 пояснювальної записки від 29.08.2019 до проекту Закону №114-ІХ зазначено таке:

"Водночас для створення умов для ефективного здійснення закупівель замовниками та протидії "ціновому демпінгу" в сфері публічних закупівель в проекті Закону регламентований новий інструмент в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці - аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі. Так, на сьогодні мають місце непоодинокі приклади того, що за результатами електронного аукціону перемагає тендерна пропозиція учасника, ціна якої є значно заниженою по відношенню до цін інших тендерних пропозицій. Наслідком такої перемоги після підписання договору про закупівля є заключення додаткових угод, якими збільшується ціна за одиницю товару та відповідно зменшується обсяг закупівлі. Тобто, учасник процедури закупівлі використовує "ціновий демпінг" щоб перемогти в електронному аукціоні та потім фактично через додаткові угоди нівелює його ж результати. Даний інструмент дозволяє виявити автоматично (за наперед заданими параметрами) електронною системою закупівель аномально низьку ціну тендерної пропозиції та звертає увагу замовника на існування відповідного ризику. Замовник в такому випадку має отримати обґрунтування від учасника процедури закупівлі щодо аномально низької ціни його тендерної пропозиції, а у разі відсутності такого обґрунтування (чи недостатньої аргументації) відхилити тендерну пропозицію такого учасника".

60. У редакції Закону "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом №114-ІХ, не існувало такого інструменту як "аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі", цей термін вперше введено саме Законом №114-ІХ, на який, зокрема, посилається Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024.

61. Відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону "Про публічні закупівлі", в редакції Закону №114-ІХ, аномально низька ціна тендерної пропозиції (далі - аномально низька ціна) - ціна/приведена ціна найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції за результатами аукціону, яка є меншою на 40 або більше відсотків від середньоарифметичного значення ціни/приведеної ціни тендерних пропозицій інших учасників на початковому етапі аукціону, та/або є меншою на 30 або більше відсотків від наступної ціни/приведеної ціни тендерної пропозиції за результатами проведеного електронного аукціону. Аномально низька ціна визначається електронною системою закупівель автоматично за умови наявності не менше двох учасників, які подали свої тендерні пропозиції щодо предмета закупівлі або його частини (лота).

62. Зміни були внесені також і до ст.29 Закону "Про публічні закупівлі", ч.14 якої передбачає:

"Учасник, який надав найбільш економічно вигідну тендерну пропозицію, що є аномально низькою, повинен надати протягом одного робочого дня з дня визначення найбільш економічно вигідної тендерної пропозиції обгрунтування в довільній формі щодо цін або вартості відповідних товарів, робіт чи послуг тендерної пропозиції.

Замовник може відхилити аномально низьку тендерну пропозицію, у разі якщо учасник не надав належного обґрунтування вказаної у ній ціни або вартості, та відхиляє аномально низьку тендерну пропозицію у разі ненадходження такого обґрунтування протягом строку, визначеного абзацом першим цієї частини.

Обґрунтування аномально низької тендерної пропозиції може містити інформацію про:

1) досягнення економії завдяки застосованому технологічному процесу виробництва товарів, порядку надання послуг чи технології будівництва;

2) сприятливі умови, за яких учасник може поставити товари, надати послуги чи виконати роботи, зокрема спеціальна цінова пропозиція (знижка) учасника;

3) отримання учасником державної допомоги згідно із законодавством".

63. Отже, Законом №114-ІХ, на який посилається Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, передбачалася регламентація та введення нового інструменту в електронній системі закупівель "аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі" та відповідно ст.28 Закону "Про публічні закупівлі" (Розгляд та оцінка тендерних пропозицій) була змінена на ст.29, у відповідності до ч.14 якої законодавець надав дієві інструменти та механізми протидії недобросовісній поведінці учасниками процедури закупівлі (покупцями) пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову ціну з метою перемоги у аукціоні, так званий "ціновий демпінг".

64. З огляду на це, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що Велика Палата Верховного Суду, обґрунтовуючи свою позицію щодо тлумачення норми п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", фактично використала термін "ціновий демпінг", на який законодавець не посилався у проекті Закону №114-ІХ як на необхідність внесення змін до Закону №922-VIII у статтю, що регулює основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього, а на використання учасником процедури закупівлі "цінового демпінгу" законодавець послався на необхідність регламентації нового інструменту в електронній системі закупівель, який широко застосовується в європейській закупівельній практиці - аномально низька ціна тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі (п.3 ч.1 ст.1 Закону №922-VIII). Таке поняття вперше вводилось у сфері публічних закупівель для автоматичного виявлення електронною системою закупівель аномально низької ціни тендерної пропозиції та впроваджувався механізм запобіганню випадків заниження ціни тендерної пропозиції, наслідком якої, у разі перемоги після підписання договору про закупівлю, були заключення додаткових угод, якими збільшувалася ціна за одиницю товару та відповідно зменшувався обсяг закупівлі (ч.14 ст.29 Закону №922-VIII).

65. Крім того, у п.2 Висновку Головного науково-експертного управління від 05.09.2019 до проекту Закону №114-ІХ вказано таке: "відповідно до пп.3 ч.1 ст.1 проекту, з метою "протидії "ціновому демпінгу"", як зазначається у пояснювальні записці до нього, пропонується запровадити такий термін, як "аномально низька ціна тендерної пропозиції". На наш погляд, такий інструмент за своїм характером виглядає декларативним, оскільки не містить механізмів протидії зловживань у цій сфері, адже відповідно до ч.14 ст.29 проекту відхилення аномально низької тендерної пропозиції є правом замовника, а тому не сприятиме подоланню корупційних ризиків".

66. З положень п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" із змінами, внесеними згідно із Законом №1530-IX від 03.06.2021, вбачається, що законодавець, застосував умову, яка обмежує строки зміни ціни за одиницю товару, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю АБО внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Проте, як правильно вказує скаржник, навіть таке обмеження щодо строків зміни ціни не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

67. Використання законодавцем конструкції "АБО" фактично свідчить про можливість зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% в порівнянні не лише із умовами договору про публічні закупівлі, а й з умовами додаткових угод до такого договору, якими вже було збільшено ціну за одиницю товару.

68. Отже, законодавець не обмежив будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому законодавець не дозволяє сторонам (незалежно від предмету закупівлі) збільшувати загальну суму договору про закупівлю.

69. Верховний Суд вважає, що за умов коливання цін на товари (зокрема, електричну енергію) постачальник може ініціювати внесення змін щодо ціни за одиницю товару, втім, таке збільшення не має перевищувати 10% ціни за одиницю товару, встановленої у договорі АБО додаткових угодах до нього щодо збільшення ціни за одиницю товару. Втім, така зміна ціни за одиницю товару не має призвести до збільшення загальної суми, визначеної в договорі про закупівлю, а факт коливання ціни товару на ринку має бути належним чином доведений.

70. Такої ж позиції притримуються судді Великої Палати Верховного Суду Шевцова Н.В., Булейко О.Л., Кривенда О.В., Мазур М.В., Пільков К.М., які в окремій думці у справі №922/2321/22 зазначили таке:

Після внесення змін на підставі Закону України від 3 червня 2021 року № 530-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель", що набрав чинності 26 червня 2021 року, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачає, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Отже, спеціальним Законом № 922-VIII встановлено перелік підстав для зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, до яких відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону віднесено випадки, коли відбувається збільшення ціни за одиницю товару.

У таких випадках законодавцем надано право сторонам договору про закупівлю шляхом укладення додаткових угод до такого договору збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

При цьому зміна істотних умов договору про закупівлю у бік збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку протягом строку дії договору про закупівлю можлива не частіше ніж один раз на 90 днів. Однак таке обмеження щодо строків (частоти) зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, законодавцем не обмежено будь-якими строками (періодичністю) можливість внесення сторонами договору про закупівлю бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії, змін до такого договору в частині збільшення ціни за одиницю товару. При цьому зберігається обмеження щодо можливості збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, за умови, що ця зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у разі коливання ціни такого товару на ринку; якщо така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю).

При цьому застосована законодавцем конструкція "за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю" передбачає inter alia, що у разі коливання ціни такого товару на ринку у бік збільшення сторони договору про закупівлю можуть збільшити ціну за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару, що також вказує на неможливість збільшення ціни товару, якщо предметом договору про закупівлю є одна одиниця товару.

Водночас таке збільшення ціни за одиницю товару має відбуватися за умови доведення пропорційності збільшення ціни цього товару на ринку. Тобто внесення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Таким чином, частина п`ята статті 41 Закону № 922-VIII дає можливість сторонам змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню його ціни на ринку з одночасним зменшенням обсягів закупівлі цього товару та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника товару. При цьому застосування цієї норми можливе, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить виконання цього договору для однієї зі сторін договору невигідним, збитковим.

У контексті наведеного слід зазначити, що чинним законодавством не визначено, які саме документи мають підтверджувати факт коливання ціни товару на ринку. Тому залежно від специфіки предмета закупівлі факт коливання ціни товару на ринку може підтверджуватися, зокрема, довідками Торгово-промислової палати України, Державної служби статистики України, даними із сайту "Оператор ринку" тощо".

71. Крім того, колегія суддів звертає увагу на необхідності дотримання принципу належного урядування, який має сприяти юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

72. Європейський суд з прав людини у рішенні від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

73. Втім, з наданих скаржником пояснень вбачається, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) надає інше тлумачення застосуванню п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", ніж те, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22.

74. Так, з листа Мінекономіки від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" (щодо застосування п.2 ч.4 ст.36 Закону "Про публічні закупівлі" до внесення змін Законом №114-ІХ) вбачається, що у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

75. З додатку 1 до листа Мінекономіки від 24.11.2020 №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" (щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ) вбачається, що норма п.2 ч.5 ст.41 Закону поширюється на договори про закупівлю, у разі якщо предметом закупівлі є товар. Під пропорційністю розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10 відсотків. У разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості. Після підписання договору про закупівлю сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю на підставі п.2 ч.5 ст.41 Закону за умови, що такі зміни відбуватимуться не частіше, ніж один раз на 90 днів. Це обмеження не розповсюджується на договори про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

76. Отже, що позиція Мінекономіки (як центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема, з публічних закупівель) зводиться до того, що у разі збільшення ціни має зменшуватися кількість товару; розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах за потреби - від останньої зміни ціни та кількості.

77. Учасники публічних закупівель фактично мають два варіанта поведінки:

1) запропонований Мінекономіки - під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності умов, встановлених п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі";

2) висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 - у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

78. Такі підходи до тлумачення п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" не забезпечують дотримання принципу належного урядування з огляду на їх непослідовність.

79. Додатково Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що Указом Президента України №64/2022 в Україні введено воєнний стан з 05:30 год 24.02.2022, який дії до цього часу.

80. Під час дії воєнного стану ринок цін (зокрема, на електричну енергію) не є передбачуваним та стабільним через пошкодження об`єктів (високовольтних мереж) внаслідок ракетних обстрілів та атак безпілотників, а також нестабільну ситуацію.

81. 12.10.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Особливості), яка надає право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення.

82. Так, пп.7 п.19 Особливостей передбачено випадок внесення змін до істотних умов у разі зміни зокрема, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

83. Крім цього, пп.2 п.19 Особливостей передбачено внесення змін у разі погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

84. Тобто, законодавець наразі надано право сторонам договору збільшувати ціну за одиницю товару на відсоток коливання такої ціни у бік збільшення (без прив`язки до обмеження у 10%).

85. 07.05.2024 Мінекономіки видало наказ №11712 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо особливостей здійснення публічних закупівель у сфері електроенергетики на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування" (далі - Методичні рекомендації).

86. У п.5 Методичних рекомендацій вказано, що істотні умови договору, укладеного відповідно до Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, визначених у п.19 Особливостей.

87. На веб-сайті Мінекономіки наявний розділ "Консультації з питань публічних закупівель", в якому Мінекономіки надає відповіді на питання учасників публічних закупівель.

88. Деякі учасники публічних закупівель (наприклад, П`ятий Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області) у своїх запитах наголошують на тому, що після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 постачальник не бажає піднімати ціну електричної енергії більше ніж на 10% від початкової ціни, а бажає розірвати договір (запит від 21.06.2024, відповідь №323/2024).

89. У випадку, якщо постачальники будуть ініціювати розірвання договорів про публічні закупівлі, покупці (зокрема, суб`єкти владних повноважень) будуть вимушені звертатись до постачальників останньої надії, в яких ціна на певні ресурси (електричну енергію) є вищою за ту, що встановлена на ринку.

90. Це може призвести до закупівлі товарів за значно дорожчими цінами, що в свою чергу призведе до збільшення витрат держави на поставку електричної енергії та буде суперечити інтересам держави і суспільства.

91. Отже, неможливість підняття ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї, що встановлена у договорі, створює ризики як для постачальників, які нестимуть матеріальні втрати від реалізації товарів за нижчими цінами, ніж встановлені на ринку, так і для покупців (зокрема, суб`єктів владних повноважень), які у випадку розірвання таких договорів не зможуть забезпечити належну та безперебійну роботу державних та комунальних підприємств.

92. На думку колегії суддів, з урахуванням відсутності стабільної ситуації на енергетичному ринку, сторони договору можуть неодноразово збільшувати ціну за одиницю товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку. При цьому, не має змінюватися саме загальна ціна договору, а факт коливання цін має бути належним чином доведений.

93. З огляду на це, Верховний Суд вважає, що необхідно відступити (шляхом уточнення) від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" (у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору).

94. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: 1) зміна законодавства (існують випадки, за яких зміна законодавства не дозволяє суду однозначно дійти висновку, що зміна судової практики можлива без відступу від раніше сформованої правової позиції); 2) ухвалення рішення Конституційним Судом України; 3) нечіткість закону (невідповідності критерію "якість закону"), що призвело до різного тлумаченням судами (палатами, колегіями) норм права; 4) винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; 5) зміни у праворозумінні, зумовлені: розширенням сфери застосування певного принципу права; зміною доктринальних підходів до вирішення складних питань у певних сферах суспільно-управлінських відносин; наявністю загрози національній безпеці; змінами у фінансових можливостях держави.

95. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій, суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

96. У цьому випадку підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є:

- зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021;

- порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі».

13.4. Верховний Суд відзначає, що за наведеного у пунктах 13.1- 13.2 та 9- 12 цієї ухвали, убачається, що предмети і підстави позовів, нормативно-правове регулювання у справах №920/19/24 і №916/3362/24 схожі.

14. Верховний Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

15. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

16. У відповідності до частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та частини четвертої статті 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

17. Відповідно до пункту 7 частини першої та частини третьої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному поряду палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

18. Згідно з пунктом 11 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

19. Враховуючи предмет та підстави позову у цій справі (пункти 9-12 цієї ухвали), підстави касаційного оскарження та доводи скаржника (пункт 4 цієї ухвали), підстави та предмет спору у справі №920/19/24 (пункти 13.1-13.2 цієї ухвали), підстави касаційного оскарження у ній та мотиви з яких виходила колегія суддів для відступу від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, схоже нормативно-правове регулювання (приписи Закону) у справах №916/3362/24 і №920/19/24, що свідчить про подібність спірних правовідносин у контексті критеріїв, вказаних у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, факт прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 до розгляду, з огляду на те, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №920/19/24 (стосовно наявності/відсутності підстав для відступу від правової позиції, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування, зокрема пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону), можуть мати суттєве значення для вирішення питання у цій справі, що розглядається, щодо застосування приписів норм права, які регулюють визнання недійсними правочинів, укладених на підставі Закону, а також для єдності судової практики, враховуючи, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, та принцип «jura novit curia» («суд знає закони») колегія суддів вважає зупинити провадження у справі №916/3362/24 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235, 287, 290, 294, 314 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відкрити касаційне провадження у справі №916/3362/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025.

2. Учасники справи мають право подати відзиви на касаційну скаргу до 22 травня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.

3. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов`язковою. Суд роз`яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

4. Витребувати матеріали справи №916/3362/24 Господарського суду Одеської області за позовом Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі: 1) Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної (військової) адміністрації; 2) Одеської обласної ради; 3) Південного офісу Держаудитслужби до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія»; 2) Одеського дитячого будинку-інтернату про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

5. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду для виконання.

6. Зупинити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія» на рішення Господарського суду Одеської області від 23.12.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2025 у справі №916/3362/24 до закінчення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець