Ухвала від 15.04.2025 по справі 372/1041/25

Справа № 372/1041/25

Провадження №2/369/6911/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2025 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С., вирішуючи питання про відкриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и л а :

Позивач звернулася з позовом до Феодосіївської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а тому підлягає залишенню без руху з таких підстав.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір " за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір встановлюється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Належним доказом про сплату судового збору є оригінал квитанції про його сплату. Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги майнового характеру, а саме визнання за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнання за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на земельну ділянку, кадастровий номер 3222487007:01:002:5005, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки про оцінку вартості об`єкта нерухомості від 10 лютого 2025 року вбачається, що вартість житлового будинку становить 8 520 873 грн., вартість земельної ділянки становить 19515, 72 грн.

Позивачем при зверненні до суду заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору.

У своєму клопотанні позивач вказує, що вона є пенсіонеркою та сукупний місячний дохід складає близько 5000 грн., а тому сплатити судовий збір фінансово непосильно для позивача.

Статтею 136ЦПК України врегульоване питання відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх оплати.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст.136ЦПК України суд,враховуючи майновийстан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Також ч. 1 п. 1 ст.8Закону України"Просудовий збір" передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати у разі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

При цьому, до поняття доходу, що міститься у Податковому кодексі України, входить:

14.1.54. дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а)процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних)доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю; з) доходів від відчуження прав на видобуток та розробку родовищ корисних копалин, мінеральних джерел та інших природних ресурсів; и) прибутків від відчуження акцій, часток, корпоративних або інших аналогічних прав в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи);

14.1.55. дохід, отриманий з джерел за межами України, - будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Разом з тим, позивач зазначає лише на те, що сукупний щомісячний дохід складає 5000 грн., та надає виписку з карткового рахунку. Однак, вказана обставина не означає відсутність і інших видів доходу визначених Податковим кодексом України, наявності у позивача рухомого та нерухомого майна, що свідчить про його майновий стан.

Підставою для відстрочення сплати судового збору є відсутність у позивача доходу або його наявність у розмірі, що не перевищує мінімальні соціальні стандарти, встановлені законодавством для відповідної категорії громадян, а також за інших обставин, які не дають можливості здійснити оплату судових витрат.

З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце лише за наявності виключних обставин.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 р. (Заява N 28249/95), суд констатував, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Проте у цьому ж рішенні суд також наголошує, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60).

Слід вказати і на те, що п. п. 50, 52 рішення ЄСПЛ "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007 р. (заява N 68490/01) вказано, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору слід вважати прийнятними враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи, крім цього, такі діють стримуючим фактором для легковажних претензій, однак такі не повинні бути надмірним тягарем, тобто значне фінансове навантаження може виступати як фактор, що обмежує доступ до правосуддя, право на суд.

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v.Poland" від 26.07.2005 р.; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v.Poland" від 26.05.2005 р.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок, у тому числі, щодо звільнення заявника від сплати судового збору, при цьому, у кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих доказів щодо її майнового стану.

Разом з тим, виходячи із зазначених вище положень законодавства вбачається, що надання стороною позивача виключно виписку з карткового рахунку, як на підтвердження її майнового стану не може вважатися беззаперечними доказами для звільнення від сплати судового збору. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення її від сплати судового збору.

На підставі викладеного позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 15140грн. та надати суду оригінал квитанції.

Відповідно дост.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.175,177,185, ЦПК України, суддя, -

у х в а л и л а :

У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Феодосіївської сільської ради про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без руху, надавши строк для виправлення недоліків тривалістю 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз`яснити, що у разі не виправлення недоліків до вказаного терміну позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Наталія ПІНКЕВИЧ