Рішення від 06.05.2025 по справі 522/24132/23-е

Справа № 522/24132/23-Е

Провадження № 2/522/2311/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року м. Одеса

Приморський районний суду м. Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

за участі секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД», про розірвання договору про відступлення прав та обов`язків, угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків, зобов`язання повернення грошових коштів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про стягнення пені,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД», про розірвання договору про відступлення прав та обов`язків, угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків, зобов`язання повернення грошових коштів, у якій позивачка просить:

- розірвати договір про відступлення прав та обов`язку (зміну сторони) за договором від 20.05.2019 року №К/3/ММ-82, укладений 07.12.2021 року між ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД», ОСОБА_1 та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПОРТОФІН»;

- розірвати угоду про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміни сторони) за договором від 20.05.2019 року №К/3/ММ-82, укладену 07.12.2021 року між ОСОБА_1 та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» від імені та за рахунок якого діє ТОВ «КУА «ПРОФІН»;

- зобов`язати ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» та ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 476623,66 гривень;

- здійснити розподіл судових витрат.

За результатами автоматизованого розподілу справи між суддями, справа передана на розгляд судді Суворовій О.В.

Ухвалою суду від 04 січня 2024 року у складі судді Суворової О.В. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку загального позовного провадження. Надано відповідачам 15-ти денний строк для подання відзиву. Підготовче засідання по справі призначено на 14 лютого 2024 року.

02 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та здійснити розподіл судових витрат.

02 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову та здійснити розподіл судових витрат.

05 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла зустрічна позовна заява Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про стягнення пені, у якій позивач за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_1 пеню у розмірі 632383,36 гривень.

Підготовче засідання, призначене на 14 лютого 2024 року не відбулося та було відкладено на 04 квітня 2024 року.

19 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни надійшло клопотання про витребування доказів, у якому заявник просив витребувати у ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» належним чином засвідчену копію положення ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» та копію договору від 19.03.2018 року №19/03-2018, укладеного між ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ».

19 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якому заявник просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 04 квітня 2024 року з`явся представника ОСОБА_1 . Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, підготовчий розгляд справи відкладено на 09 квітня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 09 квітня 2024 року з`явився представник ОСОБА_1 та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕТС». Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни про витребування доказів від 19.02.2024 року. Підготовче засідання відкладено на 29.04.2024 року.

24 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕТС» надійшли пояснення, у яких заявник просив відмовити у задоволенні позову.

24 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕТС» надійшло клопотання, у якому заявник просив долучити до матеріалів справи уточнений текст зустрічної позовної заяви.

У підготовче засідання, призначене на 29 квітня 2024 року учасники справи не з`явилися. Ухвалою суду від 29 квітня 2024 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про стягнення пені.

Підготовче засідання по справі відкладено на 29.05.2024 року.

07 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 09.04.2024 року.

15 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якій відповідачка за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову та здійснити розподіл судових витрат.

22 травня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕТС» надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, у якій позивач за зустрічним позовом підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, а також здійснити розподіл судових витрат.

29 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Підготовче засідання, призначене на 29 травня 2024 року не відбулося та було відкладено на 05 липня 2024 року.

Наказом голови Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_2 «Про відрахування зі штату Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 на виконання Рішення Вищої ради правосуддя від 04 червня 2024 року «Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку» №20-ос/с від 04 червня 2024 року, суддю ОСОБА_3 виключено зі штату суддів Приморського районного суду м. Одеси.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси - Німас І.Я. від 10.07.2024 року №480/24 було проведено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, за результатами якого справу передано на розгляд судді Косіциній В.В.

Ухвалою суду від 15 липня 2024 року у складі судді Косіциної В.В., справу №522/24132/23-Е прийнято до провадження. Підготовче засідання по справі призначено на 28 серпня 2024 року.

Підготовче засідання, призначене на 28.08.2024 року не відбулося у зв`язку із перебуванням головуючої на лікарняному, що підтверджується довідкою та було відкладено на 30 вересня 2024 року.

У підготовче засідання, призначене на 30 вересня 2024 року з`явився представник ОСОБА_1 та представника ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ». Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 30 вересня 2024 року закрито підготовче провадження у справі. Справу призначено до судового розгляду на 06 листопада 2024 року.

06 листопада 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 06 листопада 2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни про відкладення розгляду справи задоволено, засідання по справі відкладено на 10 грудня 2024 року.

09 грудня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни про витребування доказів, у якому заявник просив повернутися на стадію підготовчого провадження, а також витребувати у ТОВ «ФЕЙМ ГРУП», Дочірнього підприємства «ТРАНС ОКЕАН ТУР», Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ «АВЕРС» та ТОВ» ОДЕСАІНВЕСТБУВД» наступні відомості:

- належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують право ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» продавати права на приміщення на об`єкті будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » перша-п`ята черги будівництва, а саме, приміщення (машиномісця) №82АВ у корпусі 3, п`ятої черги;

- належним чином засвідчені копії документів, якими ТОВ «ФЕЙМ ГРУП», Дочірнє підприємство «ТРАНС ОКЕАН ТУР» та Підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ «АВЕРС» уповноважує ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» продавати від їх імені майнові права на приміщення на об`єкті будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » перша-п`ята черги будівництва, а саме, приміщення (машиномісця) №82АВ у корпусі 3, п`ятої черги;

- належним чином засвідчену копію договору генерального підряду та акту приймання-передачі будівельного майданчика «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » перша-п`ята черги будівництва.

У судове засідання, призначене на 10 грудня 2024 року з`явився представник ОСОБА_1 та представника ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ». Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Ухвалою суду від 10 грудня 2023 року клопотання від 09 грудня 2024 року задоволено частково, витребувано зазначену у ньому інформацію. Підготовче засідання відкладено на 12 лютого 2025 року.

07 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року.

10 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від ДП «ТРАНС ОКЕАН ТУР» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року.

10 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Підприємство зіноземними інвестиціямиу виглядіТОВ «АВЕРС» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року.

10 лютого 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від Підприємство з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ «ФЕЙМ ГРУП» надійшла відповідь на виконання ухвали суду від 10 грудня 2024 року.

Судове засідання, призначене на 12 лютого 2025 року не відбулося у зв`язку із оголошенням у місті Одесі та Одеській області сигналу «Повітряна тривога», що підтверджується довідкою. Засідання по справі відкладено на 20 лютого 2025 року.

У судове засідання, призначене на 20 лютого 2025 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 20 березня 2025 року.

14 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій заявниця просила застосувати позовну давність до зустрічних позовних вимог про стягнення пені.

У судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року з`явився представник ОСОБА_1 та представник ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ». Представником Веселової Тамари Прокопівни заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання зазначене клопотання задоволено, розгляд справи відкладено на 17 квітня 2025 року.

У судове засідання, призначене на 20 березня 2025 року з`явився представник ОСОБА_1 та представник ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ».

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання суд перейшов до ухвалення стадії ухвалення судового рішення. Встановлено, що проголошення тексту рішення відбудеться 28 квітня 2025 року.

У зв`язку із перебуванням головуючої судді Косіциної В.В. на лікарняному у період з 28.04.2025 року по 02.05.2025 року проголошення судового рішення 28.04.2025 року не відбулося та після виходу з лікарняного головуючої судді , було відкладено на 06.05.2025 року.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Щодо первісного позову, суд зазначає наступне.

Згідно відповіді ДП «Транс океан тур», Підприємства з іноземними інвестиціями у вигляді ТОВ «АВЕРС», ТОВ «ФЕЙМ ГРУП», відповідно до розподілу майнових прав, майнові права не приміщення (машиномісце), розташоване на -1 поверсі, номер приміщенн 82АВ, загальною площею 41,31 кв.м., в об`єкті будівництва «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п`ята черга будівництва) належить ТОВ «ОДЕСАБУДІНВЕСТ».

20 травня 2019 року між ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ», від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 за яким забудовник продав, а покупець купив майнові права на приміщення, визначене в п.3.1. даного договору.

Відповідно до п.1.1 Договору, об`єктом будівництва є «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (перша-п`ята черга будівництва). Корпус 3. 5 черга».

У п.3.1. Договору зазначено, що приміщення має наступні характеристики: тип приміщення машиномісце, поверх підземного паркінгу -1, номер машиномісця -82АВ, загальна площа 41,31 кв.м.

07 грудня 2021 року між ТОВ «ОДЕСАБУДІНВЕСТ» (забудовник), ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУП «ПОРТОФІН» та ОСОБА_1 (новий покупець) від імені якого діяв ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення прав та обов`язків (зміну сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, за яким у порядку та на умовах, визначеними цим договором, первісний покупець в обмін на грошові кошти здійснює відступлення прав та обов`язків новому покупцю, а новий покупець приймає права та обов`язки за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, укладеного між забудовником та первісним покупцем щодо передачі у власність майнових прав на приміщення (машиномісце) у об`єкті будівництва: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п`ята черга будівництва), корпус 3, 5 черга з наступними характеристиками: тип приміщення машиномісце, поверх підземного паркінгу -1, номер машиномісця -82АВ, загальна площа 41,31 кв.м.

У п.3.1. Договору передбачено, шо сторони дійшли згоди, що визначення ціни цього договору є предметом домовленості виключно між первісним покупцем та новим покупцем. Ціна відступлення прав та обов`язків визначається між первісним покупцем та новим покупцем без участі забудовника, шляхом укладання окремої угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків.

На виконання умов зазначеного пункту, 07 грудня 2021 року між ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУП «ПОРТОФІН» та ОСОБА_1 (новий покупець) від імені якого діяв ОСОБА_4 було укладено угоду про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміни сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, за яким новий покупець зобов`язався оплатити первісному покупцю ціну відступлення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року на приміщення (машиномісце) у об`єкті будівництва: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п`ята черга будівництва), корпус 3, 5 черга з наступними характеристиками: тип приміщення машиномісце, поверх підземного паркінгу -1, номер машиномісця -82АВ, загальна площа 41,31 кв.м.

У п. 2.1. Угоди сторони погодили, що ціна відступлення прав та обов`язків первісного покупця новому за договором складає 1545072,44 гривень без ПДВ, що еквівалентно 56600 доларів США за курсом НБУ.

Звертаючись до суду із позовом про розірвання договору та угоди, позивачка зазначає в якості відповідачів ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ», ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» та ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД».

У відзивах на позовну заяву, ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» та ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» зазначають про те, що позовні вимоги до ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» не підлягають задоволенню, оскільки, ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» діяло виключно від імені та в інтересах ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ», а не як самостійний суб`єкт правовідносин. Будь-яких грошових коштів від ОСОБА_1 не отримувало.

Суд погоджується із зазначеними доводами з огляду на наступне.

У постанові КЦС ВС від 30 липня 2020 року в справі № 670/23/18 зроблено висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатися всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них. Також у постанові КЦС ВС від 27 січня 2021 року у справі № 463/1540/14-ц суд зробив висновок, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не нотаріус чи нотаріальна контора.

Тобто, у разі звернення до суду із позовом про розірвання договору, належним відповідачем у справі буде сторона такого договору.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення прав та обов`язків (зміну сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, був укладений 07 грудня 2021 року між ТОВ «ОДЕСАБУДІНВЕСТ» (забудовник), ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУП «ПОРТОФІН» та ОСОБА_1 (новий покупець) від імені якого діяв ОСОБА_4

Тобто, договір характеризується наявністю трьох сторін - ТОВ «ОДЕСАБУДІНВЕСТ» (забудовник), ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» та ОСОБА_1 . (новий покупець).

07 грудня 2021 року між ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУП «ПОРТОФІН» та ОСОБА_1 (новий покупець) від імені якого діяв ОСОБА_4 було укладено угоду про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміни сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року.

Зазначена угода характеризується наявністю двох сторін - ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) та ОСОБА_1 . (новий покупець).

ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» ні договору від 07.12.2021 року ні угоди від 07.12.2021 року не був стороною договору, а лише був особою, що діяла від імені та в інтересах ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕС» на підставі договору про управління активами від 19.03.2018 року №19/03-2018, тобто, ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» не виступало самостійним суб`єктом правовідносин.

При визначенні того, чи є відповідач належним або неналежним, вирішальне значення має приналежність спірних прав і обов`язків. Належна сторона є носієм або спірних прав, або спірних обов`язків. Неналежний відповідач - особа, відносно до якої за матеріалами справи виключається припущення про те, що вона є суб`єктом спірного правовідношення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Згідно постанови КЦС ВС від 25.09.2023 у справі № 503/603/17, з урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача, що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22).

За таких обставин, враховуючи те, що ТОВ «КУА «ПОРТОФІН» не було учасником договорів, що оспорюються позивачем, суд вважає, що зазначене товариство не є належним відповідачем у справі, а тому, пред`явлені до нього позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог, заявлених до інших відповідачів, то розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20).

Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (див. подібний висновок в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 465/5980/17 (провадження № 61-1178св20).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин.

До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.

При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Разом з тим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може бути видання довіреності двома і більше особами, спільний заповіт подружжя тощо. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на:

- суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини;

- такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частина третя статті 202 ЦК України).

Тлумачення статті 651 ЦК України з урахуванням принципу розумності свідчить, що:

- сторони в договорі як універсальному регуляторі можуть визначити момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору;

- у випадку якщо сторони не встановили момент з якого договір вважатиметься розірваним внаслідок вчинення односторонньої відмови від договору, то з урахуванням що такий односторонній правочин відноситься до таких, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, і таким моментом має бути моменту одержання іншою стороною повідомлення про відмову від договору.

Позовна заява в частині розірвання договорів мотивована тим, що на даний час, новим покупцем сплачено в якості виконання зобов`язання за договором 476323,66 гривень. Зазначає, що пізніше почалася війна, будівництво зупинилося, у позивача на теперішній час відсутня можливість сплатити у повному обсязі грошові кошти та відсутня впевненість у завершенні будівництва.

Суд під час вирішення питання про розірвання договору керується статтею 525 ЦК України, де вказано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту п.6.5 договору про відступлення прав та обов`язків (зміну сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, що укладений між учасниками справи 07 грудня 2021 року вбачається, що одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором і одностороння зміна умов договору не допускається, крім випадків, визначених п.3.3. Договору та чиним законодавством.

У пункті 3.3. Договору вказано, що у випадку порушення новим покупцем порядку оплати ціни відступлення права та обов`язків згідно з угодою про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміну сторони) більш ніж на 30 календарних днів, договір припиняється за ініціативою первісного покупця шляхом направлення рекомендованим листом на адресу нового покупця, вказану у цьому договорі або вручення під розпис повідомлення про розірвання цього договору. Права та обов`язки а договором купівлі-продажу майнових прав до нового покупця не переходять та безумовно залишаються у первісного покупця як набувача прав за договором купівлі-продажу майнових прав, а угода про визначання ціни відступлення прав та обов`язку (зміну сторони) та цей договір припиняють свою дію з наступного дня після відправлення новим покупцем повідомлення про розірвання. У цьому випадку, первісний покупець повертає сплачені новим покупцем кошти протягом 120 днів з дати припинення угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміну сторони) з врахуванням штрафу в розмірі 10% від ціни відступлення прав та обов`язків, визначеною цим договором та угодою про визначення ціни відступлення.

Зазначене положення договору свідчить про те, що право на односторонню відмову від договору передбачено лише у первісного покупця, тобто, у ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ», тоді як право нового покупця ОСОБА_1 умовами договору не передбачено, а тому, остання може розірвати зазначений договір в односторонньому порядку виключно у випадках, передбачених чинним законодавством.

У п.2.12 Угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміни сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, що укладений між сторонами 07.12.2021 року вказано, що у випадку розірвання договору про відступлення прав та обов`язків та цієї угоди за вимогою нового покупця, первісний покупець зобов`язаний протягом 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заяви про розірвання укласти додаткову угоду про розірвання договору про відступлення прав та обов`язків та цієї угоди, а також повернути новому покупцю кошти, внесені на оплату ціни відступлення прав та обов`язків протягом 90-та календарних днів з моменту розірвання договору про відступлення прав та обов`язків та цієї угоди за вирахуванням штрафу у розмірі 10% від ціни відступлення прав та обов`язків.

Зазначена угода хоча і передбачає право нового покупця на односторонню відмову від її розірвання, проте, не визначає підстави розірвання такої угоди за вимогою нового покупця, а тому, новий покупець може вимагати розірвати договір в односторонньому порядку виключно у випадках, передбачених чинним законодавством.

Особливості односторонньої відмови від виконання зобов`язання регулюються статтею 615 ЦК України, де у ч.1 вказано, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями статті 615 ЦК України установлено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених положень законодавства розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Згідно з частиною другою статті 598 ЦК України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).

Проте, звертаючись до суду із позовом про розірвання договорів, позивачка належним чином не довела наявності істотних порушень умов договору зі сторони ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ», а також не надала жодного доказу, який би підтверджував факт того, що внаслідок порушення умов договору відповідачами, ОСОБА_1 було завдано шкоду надано не було.

Більше того, одностороння відмова ОСОБА_1 від договору та угоди не була сприйнята сторонами, що підтверджується матеріалами справи.

Тому, враховуючи те, що умовами договорів не встановлено перелік випадків, коли ОСОБА_1 має право розірвати договори в односторонньому порядку, беручи до уваги те, що відповідачі не сприйняли розірвання договору в односторонньому порядку та те що ОСОБА_1 належним чином не обґрунтувала підстави для розірвання договорів в односторонньому порядку, що визначенні чинним законодавством (істотні порушення умов договору зі сторони ТОВ «ОДЕСАІНВЕСТБУД» та ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» та факт завдання ОСОБА_1 шкоди внаслідок такого істотного порушення), суд доходить до висновку про відсутність підстав для розірвання договору та угоди, а також повернення грошових коштів, що були сплачені позивачем на виконання умов договору.

Щодо зустрічної позовної заяви, суд зазначає наступне.

Як вже було встановлено судом, 07 грудня 2021 року між ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» (первісний покупець) від імені та в інтересах якого діяло ТОВ «КУП «ПОРТОФІН» та ОСОБА_1 (новий покупець) від імені якого діяв ОСОБА_4 було укладено угоду про визначення ціни відступлення прав та обов`язків (зміни сторони) за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року, за яким новий покупець зобов`язався оплатити первісному покупцю ціну відступлення прав та обов`язків за договором купівлі-продажу майнових прав №К/3/ММ-82 від 20 травня 2019 року на приміщення (машиномісце) у об`єкті будівництва: «Будівництво курортно-оздоровчого комплексу за адресою: АДРЕСА_1 » (перша-п`ята черга будівництва), корпус 3, 5 черга з наступними характеристиками: тип приміщення машиномісце, поверх підземного паркінгу -1, номер машиномісця -82АВ, загальна площа 41,31 кв.м.

У п. 2.1. Угоди сторони погодили, що ціна відступлення прав та обов`язків первісного покупця новому за договором складає 1545072,44 гривень без ПДВ, що еквівалентно 56600 доларів США за курсом НБУ.

Згідно п.2.2. Угоди, сторони дійшли згоди, що для цілей пункту 2.1. Угоди, застосовується курс гривні до долару США, встановлений НБУ на останній день, який передує укладанню договору про відступлення прав та обов`язків та становить 27,2981 гривень за один Долар США.

Відповідно до п.2.3. Угоди, новий покупець зобов`язується здійснити оплату 100% цін відступлення прав та обов`язків первісного покупця на користь нового покупця до забудовника за договором купівлі-продажу майнових прав строком до 20 липня 2022 року за наступним графіком:

- перший платіж (остання дата платежу 10.12.2021 року) у розмірі 154507,25 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.01.2022 року) у розмірі 309014,50 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.02.2022 року) у розмірі 180258,45 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.03.2022 року) у розмірі 180258,45 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.04.2022 року) у розмірі 180258,45 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.05.2022 року) у розмірі 180258,45 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.06.2022 року) у розмірі 180258,45 гривень;

- плановий платіж (остання дата платежу 20.07.2022 року) у розмірі 180258,44 гривень.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що тільки у разі підвищення курсу гривні до Долару США, встановленого НБУ на дату планового платежу відносно курсу НБУ, зафіксованого в п.2.2 Угоди, новий покупець самостійно коригує суму чергового платежу у гривні (окрім першого платежу) шляхом множення на коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення курсу НБУ за долар США на дату оплати планового платежу на курс НБУ за долар США, зафіксований в пункті 2.2. угоди.

Згідно п.2.6. Договору, датою повної сплати загальної вартості за цією угодою є дата надходження повної загальної вартості з урахуванням коригувань, передбачених п.2.4 даної угоди на банківський рахунок первісного покупця.

У відповідності до п.2.11 Договору, у випадку порушення новим покупцем строків здійснення оплати планового платежу, передбачених п.2.3 Даної угоди, новий покупець на вимогу первісного покупця сплачує на користь первісного покупця пеню у розмірі подвійної облікової станки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені, згідно даного пункту здійснюється з одинадцятого банківського дня за датою планового платежу, передбаченого п.2.3 Угоди.

Згідно копії квитанції від 09.12.2021 року №151210011, позивачкою сплачено грошову суму у розмірі 154507,30 гривень в якості виконання умов договору.

Також, згідно копії квитанції від 01.02.2022 року позивачкою сплачено грошову суму у розмірі 322116,40 гривень в якості виконання умов договору.

Загальний розмір грошових коштів, що були сплачені в якості виконання зобов`язання за договором склав 476623,66 гривень, що не оспорюється сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Позивач за зустрічним позовом зазначає про те, що на момент звернення до суду із зустрічним позовом, розмір заборгованості відповідно до умов договору з урахуванням курсових різниць становить 39620 Доларів США, що еквівалентно 1483852,20 гривень за курсом НБУ.

Зустрічна позовна заява містить розрахунок пені станом за період з 23.01.2023 року по 23.01.2024 року, відповідно до якого, розмір пені становить 632383,36 гривень.

При цьому, позивач за зустрічним позовом здійснює обрахування суми, на яку нараховується пеня шляхом множення загальної суми заборгованості в доларах США (39620) на курс долара США згідно курсу НБУ.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 посилається на те, що позивач за зустрічним позовом в порушення умов угоди самостійно збільшим розмір заборгованості.

Суд частково погоджується із зазначеним з огляду на наступне.

Зі змісту зустрічного позову та розрахунку надано позивачем вбачається, що розрахунок пені здійснювався з урахуванням курсової різниці із посиланням позивача на п. 2.1., 2.4., та п.2,6 Угоди.

У пункті 2.4 Договору сторони погодили, що тільки у разі підвищення курсу гривні до Долару США, встановленого НБУ на дату планового платежу відносно курсу НБУ, зафіксованого в п.2.2 Угоди, новий покупець самостійно коригує суму чергового платежу у гривні (окрім першого платежу) шляхом множення на коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення курсу НБУ за долар США на дату оплати планового платежу на курс НБУ за долар США, зафіксований в пункті 2.2. угоди.

Одними із інструментів валютної політики є ревальвація та девальвація.

Девальвація це зниження обмінного курсу національної валюти відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

Ревальвація це підвищення курсу національної валюти відносно іноземної та міжнародних валютних одиниць.

Тобто, аналіз п.2.4. свідчить про те, що його застосування дозволяється виключно у разі ревальвації національної грошової одиниці, тобто, у разі збільшення курсу гривні до долара США встановленого НБУ на дату планового платежу відносно курсу НБУ, зафіксованого в п.2.2 Угоди, тобто у випадку, коли ціна одного долара становила б менше, ніж то встановлено у п.2.2. Угоди, тобто, менше 27,2981 гривень за один Долар США.

Проте, із відкритих даних, зокрема, інформації з веб-порталу Міністерства фінансів вбачається, що за період з грудня 2021 року по момент звернення до суду не вдалося встановити збільшення курсу гривні до долара США встановленого НБУ на дату планового платежу відносно курсу НБУ, зафіксованого в п.2.2 Угоди, а навпаки, відбувалася девальвація національної грошової одиниці, а тому, підстави для застосування п.2.4 угоди не підлягають застосуванню під час розрахунку пені, а така пеня на думку суду повинна розраховуватися виходячи із загального розміру заборгованості.

Тому, розрахунок пені у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 повинен виглядати наступним чином:

- загальний розмір заборгованості на який нараховується пеня 1068448,78 гривень (1545072,44 (ціна договору) - 476 623,66 (сплачена сума грошових коштів);

- період нарахування 23.01.2023 по 23.01.2024 року;

- кількість днів у періоді 366 днів;

- розмір пені подвійна ставка НБУ.

Розрахунок пені:

- 23.01.2023 27.07.2023 року 272234,89 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,25 (ставка НБУ)/365(кількість днів у році)*186 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ);

- 28.07.2023 14.09.2023 року 63111,66 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,22 (ставка НБУ)/365(кількість днів у році)*49 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ);

- 15.09.2023 26.10.2023 року 49177,92 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,20 (ставка НБУ)/365(кількість днів у році)*42 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ);

- 27.10.2023 - 14.12.2023 року 45899,39 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,16 (ставка НБУ)/365(кількість днів у році)*49 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ);

- 15.12.2023 31.12.2023 року 14929,01 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,15 (ставка НБУ)/365(кількість днів у році)*17 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ);

- 01.01.2024 23.01.2024 року 20142,89 гривень, що розраховується наступним чином: 1068448,78(сума заборгованості)*0,15 (ставка НБУ)/366(кількість днів у році)*23 (кількість днів у періоді)*2 (забезпечення подвійної ставки НБУ).

Загальний розмір пені за період з 23.01.2023 по 23.01.2024 року становить 465495,76 гривень.

У постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 924/441/20, Суд звертав увагу на необхідність врахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та зазначав, що «виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.»

Критерії зменшення процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у господарській справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду визначила з посиланням на частину першу статті 233 Господарського кодексу (далі - ГК) України, відповідно до якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд під час визначення того, чи відповідає розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачки критеріям розумності, справедливості та достатності виходить з наступного.

На момент укладання угоди, ціна договору у доларах США становила 56600,00.

Станом на момент направлення до суду зустрічної позовної заяви, тобто, станом на 26.01.2024 року (що підтверджується оригіналом поштового конверту), курс одного долара США за даними НБУ становить 37,5825 гривень.

Тобто, з моменту укладання договору до моменту звернення до суду із позовом, девальвація призвела до знецінення гривні відносно долара на близько 38%, тобто, у зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язання за договором, позивачеві була завдана істотна шкода.

У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідачка посилається на те, що внаслідок падіння рівня її доходів, вона не змогла належним чином виконувати зобов`язання за договором.

Проте, жодних доказів на підтвердження зазначеного до суду надано не було.

З метою реалізації спільного наказу № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України «Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України» державним підприємством «Інформаційні судові системи» реалізовано доступ до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Судом було направлено запит до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, відповідь з якого надійшла до суду №1335913, з якої вбачається, що протягом зазначеного періоду відповідачка мала стабільний дохід.

Більше того, з відповіді вбачається, що згідно податкової декларації ОСОБА_1 про майновий стан та доходи за 2024 рік, нарахована сума доходу склала 26429529,00 гривень.

Також, ОСОБА_1 було подано податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи, у якій розмір нарахованого доходу склав 8282344,00 гривень.

Тому, з урахуванням зазначеного, суд вважає, що 465495,76 гривень в якості пені буде тією грошовою сумою, яка відповідатиме критеріям розумності, достатності та справедливості, та у повній мірі відшкодовуватиме шкоду збитки кредитора.

У відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 зазначає про те, що оскільки 24 лютого 2022 року було запроваджено воєнний стан, то існують обставини непереборної сили, що на даний момент не дають їй змогу заробляти кошти, що унеможливило сплату платежів.

Форс-мажорними визнаються надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Дане легальне визначення обставин непереборної сили знайшло своє закріплення в ч. 2 ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні».

Верховний суд завдяки своїй багаторічній практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).

Водночас форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Такі правові висновки викладались Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Так, у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 зі справи № 912/3323/20, на яку посилається скаржник, міститься загальний висновок про те, що відповідно до частини першої статті 617 ЦК, частини другої статті 218 ГК та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести. Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за договором були порушені/невиконані. Одне лише передбачене законом віднесення обставин (карантину) до форс-мажорних не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання конкретного договору.

У Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч. 3 ст. 7.1.7 «Непереборна сила (форс-мажор)» вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах Європейського договірного права у ст. 8.108(3), присвяченій питанням форс-мажору, вказано, що невиконуюча зобов`язання сторона має впевнитися у тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання отримане іншою стороною впродовж розумного строку після того, як невиконуюча сторона дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

У постанові ВС від 12.10.2023 у справі № 908/1620/22 вказано, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Існування форс-мажорних обставин звільняє сторону договору саме від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання, а не від обов`язку виконати це зобов`язання після припинення таких обставин. У випадку виникнення обставин непереборної сили, термін виконання зобов`язань сторін за договором може просто переноситись (продовжуватися) на строк, протягом якого діють такі обставини та їх наслідки. Матеріали справи № 908/1620/22 не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем з огляду на запровадження в державі воєнного стану. Оприлюднення листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, так і наявність сертифікату ТПП України про форс-мажорні обставини не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто підлягає доведенню зв`язок між невиконанням зобов`язань і воєнними діями в Україні.

Тому, на думку суду, лист ТТП 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 не є належним доказом неможливості виконання відповідачем взятих перед позивачем.

14 березня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника ОСОБА_1 адвоката Нікітіної Ганни Едуардівни надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій заявниця просила застосувати позовну давність до зустрічних позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й доти, доки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що строк позовної давності щодо її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен дізнатися про порушені права.

Таким чином, строк позовної давності в один рік згідно зі статтею 258 ЦК України щодо стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням до суду, а починається окремо за кожен день, за який вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Строк позовної давності за основним зобов`язанням не пропущений, у зв`язку з чим позивач має право на стягнення пені (неустойки) за рік, що передує зверненню до суду.

Законом № 540-ІХ внесено зміни до пункту розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та передбачено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі Постанова № 211).

Закон № 540-ІХ передбачив, що моментом, з якого продовжується позовна давність (у тому числі передбачена статтями 257, 258 ЦК України), є запровадження карантину відповідно до Постанови № 211, тобто 12.03.2020. А тому у разі, якщо сплив позовної давності мав би настати з 12.03.2020, а позивач звернувся до суду після цього моменту, але до закінчення карантину, позовна давність не може вважатись пропущеною, а суд не має підстав для застосування статті 267 ЦК України (наслідки спливу позовної давності).

Така позиція наведена в постанові Верховного Суду від 25 серпня 2021 року у справі №914/1560/20.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року.

Проте, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Згідно п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто, позовна давність в даному конкретному випадку повинна відраховуватися з 12.03.2019 року, тобто, за рік до моменту запровадження карантину, тому, суд не бере до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності.

Тому, враховуючи те, що ОСОБА_1 належним чином не виконала зобов`язання, взяті на себе за договором та угодою від 07.12.2021 року, беручи до істотні збитки кредитора та наведений вище розрахунок, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічної позовної заяви та стягнення з ОСОБА_1 пені у розмірі 465 495,76 гривень.

Щодо суми сплаченого судового збору, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно платіжної інструкції кредитного переказу коштів від 24.01.2024 року №4202, ПАТ «ЗНВКІФ «ЕВЕРЕСТ» сплатило в якості судового збору грошову суму у розмірі 9485,75 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову 632383,36 гривень.

Розмір задоволених позовних вимог 465 495,76 гривень.

Питома вага 0,736 (465 495,76 /632383,36).

Судовий збір 6981,51 гривень (9485,75*0,736).

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка була б пропорційна задоволеним позовним вимогам та яка підлягає стягненню з відповідача становить 6 981,51 гривень.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД», про розірвання договору про відступлення прав та обов`язків, угоди про визначення ціни відступлення прав та обов`язків, зобов`язання повернення грошових коштів залишити без задоволення.

Зустрічну позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест» до ОСОБА_1 , треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет позову - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ПОРТОФІН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАІНВЕСТБУД» про стягнення пені задовольнити частково.

Стягнути з відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на корить позивача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб.109, ЄДРПОУ 38866146, пеню за період з 23.01.2023 року по 23.01.2024 року у розмірі 465495 (чотириста шістдесят п`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Стягнути з відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на корить позивача за зустрічним позовом - Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Еверест», м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб.109, ЄДРПОУ 38866146, суму сплаченого збору, пропорційну задоволеним позовним вимогам у розмірі 6981 (шість тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06 травня 2025 року.

Суддя Косіцина В.В.

06.05.25