Рішення від 01.05.2025 по справі 640/10490/22

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2025 року Справа№640/10490/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Лойд Транс» (адреса: 73027, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Уварова професора, буд. 4А, код ЄДРПОУ 31452370) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Лойд Транс» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення №019 Головного управління ПФУ у м. Києві про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 13.01.2022; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 01.06.2022 № ю-009.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання доказів на підтвердження сплати судового збору.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2022 року відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року суд прийняв до провадження адміністративну справу та призначив її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи.

За правилами частини 1статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення №019 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Зазначив, що сплатив заборгованість в повному обсязі, при цьому, відповідач не мав правових підстав для винесення спірного рішення, оскільки воно винесено на підставі ч. 9 ст. 106 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яка не є чинною, а тому стягнення штрафу та пені є незаконним. Крім того, зазначив, що відповідачем не надано детального розрахунку щодо сум несплачених страхових внесків, а також не вказано на підставі яких перевірок, уточнень, розрахунків та підтверджуючих документів управлінням були взяті дані для застосування фінансових санкцій та нарахування пені з 12.12.2008 по 27.01.2020 року. Спірне рішення відповідача №019 від 13.01.2022 та вимогу про сплату боргу від 01.06.2022 №ю-009 вважає протиправними, просив задовольнити позов.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що у зв`язку з несвоєчасною несплатою позивачем страхових внесків Головним управлінням на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №2464 правомірно застосовано фінансову санкцію у розмірі 2145,02 грн та нараховано пеню у розмірі 119055,69 грн за період з 12.12.2008 по 27.01.2020 року відповідно до рішення від 13.01.2022 року №019. Оскільки станом на 01.06.2022 року суми зазначені в рішенні №019 від 13.01.2022 року позивачем сплачені не були, Головним управлінням виставлено вимогу про сплату боргу №Ю-009 від 01.06.2022 року на суму 121200,71 грн та надіслано позивачу.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач, Приватне підприємство «ЛОЙД ТРАНС» (код ЄДРПОУ 31452370), зареєстроване як юридична особа 07.05.2001 року.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368) є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 01.02.2017 року у ВП №53280776 з виконання вимоги №ю-328 від 03.01.2014 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, про стягнення коштів на користь держави в розмірі 4441,90 грн у зв`язку з фактичним виконанням.

Крім того, позивачем до суду надано квитанції датовані 24.01.2020 року (дата валютування 27.01.2020 року) про сплату заборгованості по страхових внесках.

Постановою державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження від 25.03.2020 року у ВП №53280776 з виконання вимоги №ю-328 від 03.01.2014 року, виданої Управлінням Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, про стягнення коштів на користь держави в розмірі 4441,90 грн.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві 13 січня 2022 року прийнято рішення № 019 про застосування до ПП «ЛОЙД ТРАНС» на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Відповідно до вказаного рішення ПП «ЛОЙД ТРАНС» за період з 12.12.2008 по 27.01.2020 було нараховано штрафну санкцію (у розмірі 10%) у сумі 2145,02 грн та пеню (0,1% на суму недоїмки і фінансових санкцій) у сумі 119055,69 грн.

Судом встановлено, що вказане рішення разом з розрахунком фінансової санкції та пенсії направлено позивачу засобами поштового зв`язку та вручено представнику позивача 25.01.2022 року.

Позивач звернувся до відповідача зі скаргою на вказане рішення від 14 лютого 2022 року №1402-2022, за результатами розгляду якої відповідачем залишено без змін рішення від 13.01.2022 року №019, а скаргу без задоволення.

01.06.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві сформовано вимогу №Ю-009-У про сплату суми боргу у розмірі 121200,71 грн.

Вказану вимогу направлено позивачу засобами поштового зв`язку та вручено представнику позивача 27.06.2022 року.

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивач звернувся до адміністративного суду з цим адміністративним позовом.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другоюстатті 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, яка діяла до 01.01.2011) страхувальниками відповідно до цьогоЗаконує роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у п.п.1, 10, 15ст.11 цього Закону.

Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду, а особи, визначені частиною першою статті 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь.

Відповідно до ч. 6ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у п.п.1, 2, 4 ст.14 цього Закону, є календарний місяць.

Відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Згідно п.9.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

Пунктом 9.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що суми штрафів, передбачених п.п. 9.3 та п.п.9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

Відповідно до п.10.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

Згідно із ч. 2ст. 106 Закону №1058(в редакції до 01.01.2011) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначеністаттею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьоюстатті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності з 01 січня 2011року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі -Закон № 2464-VІ) наведена вище норма матеріального права ізЗакону № 1058-ІVбула виключена.

Відповідно до положень абз. 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ, на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що після набрання чинностіЗаконом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 1 січня 2011 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судому постанові по справі №817/1049/15 від 30.01.2018 року, у постанові по справі 816/327/17 від 07 грудня 2019 року.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач не заперечує, що у період до 01 січня 2011 року у нього була наявна не сплачена заборгованість, однак не погоджується з застосуванням відповідачем фінансових санкцій за несплату заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення та, відповідно, вимога відповідача прийняті в порядку, у спосіб та в межах, наданих законом повноважень та підстави для їх скасування відсутні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першоїстатті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до вимог частин першоїстатті 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятоїстатті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 2статті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечитьзаконуі забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до положень статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15,19-21,72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247,255,253-262,293-295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Лойд Транс» до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення та вимоги відмовити.

Рішення прийнято, складено та підписано в повному обсязі 01 травня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова