Рішення

від 06.05.2025 по справі 640/13401/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2025 року Справа № 640/13401/21 ЗП/280/459/25 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Інформаційного агентства Міністерства оборони України (вул. Московська, 45/1, корп. 33, м. Київ, 02000; код ЄДРПОУ 26622615)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17.05.2021 до Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Інформаційного агентства Міністерства оборони України (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати дії відповідача, як суб`єкта владних повноважень, щодо не виконання постанови Замостянського районного суду м.Вінниці від 19.09.2006 у справі №2-а-532-2006 та не проведення перерахунку загального строку військової служби і грошового забезпечення протиправними;

- зобов`язати відповідача зарахувати своїм рішенням строк навчання позивача у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 у загальний строк військової служби та у строк безперервної служби;

- зобов`язати командування відповідача зробити позивачу перерахунок грошового забезпечення з урахуванням навчання у військовому ліцеї.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.05.2021 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» Окружний адміністративний суд м. Києва було ліквідовано.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» дану адміністративну справу надіслано до Київського окружного адміністративного суду.

16.07.2024 Верховна Рада України ухвалила Закон України від 16.07.2024 № 3863-IX «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду».

На виконання даного нормативно-правового акту, враховуючи положення Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, Київським окружним адміністративним судом дану адміністративну справу передано Запорізькому окружному адміністративному суду.

10.03.2025 автоматизованою системою документообігу суду у порядку, визначеному п. 15.4 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), для розгляду адміністративної справи № 640/13401/21 призначено суддю Садового Ігоря Вікторовича.

Ухвалою суду від 13.03.2025 адміністративну справу №640/13401/21 (провадження ЗП/280/459/25) прийнято до провадження та вирішено розпочати спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових пояснення у справі. Зокрема зазначено, що у період з 15.07.1991 по 22.06.1994 позивач навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут, а тому в силу положень статті 24 Законом України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) (в редакції від 25.03.1992) початком військової служби для позивача є день, коли він прибув на навчання у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут, тобто 15.07.1991. Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006 зобов`язано головного редактора редакції видавництва і типографії газети «Крила України» зарахувати своїм рішенням строк навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 у загальний строк військової служби та строк безперервної служби, внести зміни у послужний список особової справи ОСОБА_1 . Крім того, вказаною постановою зобов`язано редакцію видавництво і типографію газети «Крила України» провести перерахунок ОСОБА_1 розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасовою займаною посадою, встановленою п.13.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 №75, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.03.2001 за № 251/5442 та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 №149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732. Не зважаючи на постанову Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, яка вступила в законну силу відповідачем до загального строку військової служби та до строку безперервної служби позивача протиправно не зараховується строк його навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994. Враховуючи, що невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили грубо порушує права позивача представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву та запереченнях проти відповіді на відзив, зокрема, зазначено, що військовий ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону №2232-ХІІ, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби, оскільки навчання в такому учбовому закладі здійснювалося лише з метою підготовки до вступу у військово-навчальні заклади, а тому не можна вважати проходженням військової служби згідно з переліком її видів, що закріплений у статті 2 Закону № 2232-ХІІ. Разом із тим, вказано, що на Інформаційне агентство Міністерства оборони України не поширюється обов`язок щодо виконання судового рішення, оскільки останнє не було залучене до участі у судовій справі № 2-а-532-2006. Крім того, в установі відсутня інформація щодо підстав для зарахування позивачу терміну навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут до загального строку військової служби. На підставі вищевикладеного представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, судом встановлено наступне.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006 (а.с.11-15) зобов`язано головного редактора редакції видавництва і типографії газети «Крила України» зарахувати своїм рішенням строк навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року у загальний строк військової служби та строк безперервної служби, внести зміни у послужний список особової справи ОСОБА_1 .

Крім того, вказаною постановою зобов`язано редакцію видавництво і типографію газети «Крила України» провести перерахунок ОСОБА_1 розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасовою займаною посадою, встановленою п.13.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 №75, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.03.2001 за № 251/5442 та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 №149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2008 у справі № 6-394/08 замінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-а-532-2006 від 03.11.2006 за позовом ОСОБА_1 , а саме Редакцію видавництво і типографію газети «Крила України», що являється боржником за виконавчим документом її правонаступником Центральним друкованим органом Міністерства оборони України «Народна Армія» (а.с.17-19).

05.04.2021 позивач звернувся до відповідача із рапортом у якому, зокрема, просив виконати постанову суду від 19.06.2006 у справі №2-а-532-2006, а саме зарахувати період навчання у Львівському військовому ліцеї з 15.07.1991 р. по 22.06.1994 до загального стажу безперервної військової служби з внесенням змін до особової справи про зміну початку проходження безперервної військової служби в Збройних Силах та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за вислугою років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасово займаною посадою, встановленої п. 13.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 №75, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2001 за № 251/5442, провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 № 149, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732. (а.с.24).

Листом відповідача №522/320 від 20.04.2021 позивачу, окрім іншого, повідомлено про відсутність правових підстав для зарахування до вислуги років на військовій службі періоду навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 (а.с.25-27).

Позивач, не погодившись з відмовою відповідача у зарахуванні до вислуги років на військовій службі періоду навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 р. по 22.06.1994 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Відповідно до частин першої третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

За правилами статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із вимогами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". Право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

На важливості належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях і Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

У Рішенні від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року №10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику ЄСПЛ, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України та статтями 2, 14, 370 КАС України.

Постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006 зобов`язано головного редактора редакції видавництва і типографії газети «Крила України» зарахувати своїм рішенням строк навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року у загальний строк військової служби та строк безперервної служби, внести зміни у послужний список особової справи ОСОБА_1 .

Крім того, вказаною постановою зобов`язано редакцію видавництво і типографію газети «Крила України» провести перерахунок ОСОБА_1 розміру щомісячної надбавки за вислугу років на військовій службі до окладів за військовим званням і основною чи тимчасовою займаною посадою, встановленою п.13.1 Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 №75, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 20.03.2001 за № 251/5442 та провести перерахунок розміру щомісячної надбавки за безперервну військову службу у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 26.05.2003 №149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28.05.2003 за № 411/7732.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 07.04.2008 у справі № 6-394/08 замінено сторону виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-а-532-2006 від 03.11.2006 за позовом ОСОБА_1 , а саме Редакцію видавництво і типографію газети «Крила України», що являється боржником за виконавчим документом її правонаступником Центральним друкованим органом Міністерства оборони України «Народна Армія».

Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

За обставинами даної справи спір стосовно наявності підстав для зарахування строку навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 до його загального строку військової служби та строку безперервної служби врегульовано судовим рішенням - постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006.

Суд зауважує, що постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, якою зобов`язано головного редактора редакції видавництва і типографії «Крила України» зарахування своїм рішенням строк навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 у загальний строк військової служби та строк безперервної служби, є обов`язковою не тільки для відповідача у цій справі, але й для інших органів державної влади, в тому числі й Інформаційного агентства Міністерства оборони України.

Більш того, Інформаційне агентство Міністерства оборони України є правонаступником Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна Армія», про що свідчить наказ начальника Управління комунікації та преси МО України від 04.12.2018 № 25 та спільна директива Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 29.08.2018 № Д-322/1/14дск, від 28.11.2018 №Д-322/1/18дск та від 25.04.2019 № Д-322/1/3дск «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2018 році».

Таким чином, посилання відповідача на те, що він не був стороною у справі, в якій рішенням суду встановлено наявність правових підстав для зарахування позивачу до строку військової служби терміну навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут, а тому не зобов`язаний виконувати таке рішення, є помилковим.

У судовій правозастосовчій практиці Верховного Суду України (постанова від 13.06.2017 у справі №21-1393а17), а також Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №П/9901/137/18 (800/426/17), від 13.12.2018 у справі №800/434/17 та інших) неодноразово висловлювалась правова позиція про те, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відтак, дослідивши наявні в матеріалах справи докази й надавши їм оцінку в сукупності з нормами законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку, що, незважаючи на існування постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, якою вирішено питання стосовно наявності підстав для зарахування строку навчання ОСОБА_1 у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 до його загального строку військової служби та строку безперервної служби, відповідачем допущено триваючу протиправну бездіяльність щодо неврахування періоду його навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим, суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача, як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача зарахувати до загального строку військової служби та строку безперервної служби позивача період його навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994 на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, у зв`язку із чим провести перерахунок грошового забезпечення позивача, що у даному випадку не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Разом із тим, суд відхиляє твердження відповідача про те, що військовий ліцей, в якому навчався позивач, не є військовим навчальним закладом в розумінні Закону №2232-ХІІ, тому строк його навчання не може бути зараховано у загальний строк військової служби та зауважує, що щодо цих обставин на час розгляду цієї справи вже існує таке, що набрало законної сили та обов`язкове до виконання судове рішення - постанова Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішенні ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Інформаційного агентства Міністерства оборони України (вул. Московська, 45/1, корп. 33, м. Київ, 02000; код ЄДРПОУ 26622615) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Інформаційного агентства Міністерства оборони України (вул. Московська, 45/1, корп. 33, м. Київ, 02000; код ЄДРПОУ 26622615) щодо неврахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до загального строку військової служби та строку безперервної служби періоду його навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994, на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006.

Зобов`язати Інформаційне агентство Міністерства оборони України (вул. Московська, 45/1, корп. 33, м. Київ, 02000; код ЄДРПОУ 26622615) зарахувати до загального строку військової служби та строку безперервної служби ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) період його навчання у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою ім. Героїв Крут з 15.07.1991 по 22.06.1994, на підставі постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 19.06.2006 у справі № 2-а-532-2006, у зв`язку із чим провести перерахунок грошового забезпечення позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 06.05.2025.

Суддя І.В.Садовий