Ухвала від 06.05.2025 по справі 520/3649/25

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

06 травня 2025 року № 520/3649/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про стягнення судових витрат з відповідача по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних № 12030085/37023573 від 08.11.2024, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН Головного управління ДПС у Харківській області;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 20.02.2024 на суму 11 175,42 грн, в т.ч. ПДВ 1862,57 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Харківській області № 12030085/37023573 від 08.11.2024 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язно Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №1 від 20.02.2024, складену та подану на реєстрацію ТОВ "БЛАГОДА КОМПАНІ". Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області області суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок). Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Від позивача 22.04.2025 до суду надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача, згідно якої позивач просить суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Харківській області та Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДА КОМПАНІ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області, подало до суду клопотання, згідно якого просило відмовити в задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Оскільки в період з 28.04.2025 по 04.05.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд заяви позивача здійснюється в перші робочі дні після відпустки.

Суд, розглянувши матеріали справи та подану заяву, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом із матеріалів справи, у позовній заяві позивач зазначив про те, що попередній розрахунок суми судових витрат позивача, які підлягатимуть відшкодуванню в разі задоволення цієї позовної заяви, становить 7 028,00 грн (4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу та 3 028,00 грн оплата судового збору).

До позовної заяви позивачем було долучено ордер адвоката Коршунової Дарини Віталіївни, виданий на представництво інтересів ТОВ "БЛАГОДА КОМПАНІ", копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Коршунової Дарини Віталіївни, копію договору про надання правової допомоги від 16.01.2025, копію рахунку на оплату № 04/02 від 13.02.2025, копію платіжної інструкції від 17.02.2025.

Дослідивши договір про надання адвокатським бюро правової допомоги від 06.01.2025, рахунок на оплату послуг № 04/02 від 13.02.2025 на суму 4000,00 грн, платіжну інструкцію про оплату позивачем послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн, ордер на представництво інтересів ТОВ "БЛАГОДА КОМПАНІ" адвокатом Коршуновою Д.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Коршунової Д.В., судом встановлено, що за даним договором представник позивача прийняв на себе зобов`язання надати Клієнту професійну правничу допомогу щодо захисту його конституційних прав та охоронюваних Законом інтересів у будь-яких ситуаціях, в яких Клієнт потребуватиме правової допомоги.

Рахунком на оплату послуг № 04/02 від 13.02.2025 визначено, що позивач повинен сплатити гонорар за підготування та подання позовної заяви до суду, підготування та подання заяв по суті та процесуальних заяв під час розгляду справи, надання іншої правової допомоги під час розгляду справи.

Відповідно до копії платіжної інструкції, наявної в матеріалах справи, вбачається, що ТОВ "БЛАГОДА КОМПАНІ" сплатило суму в розмірі 4 000,00 грн згідно з договором про надання правової допомоги.

Зазначені обставини були встановлені судом під час розгляду справи та відображені в рішенні суду від 21.04.2025.

Разом з тим, судом було також встановлено, що згідно договору про надання правової допомоги від 06.01.2025 передбачено, що факт надання послуг Адвокатом за договором підтверджується наданням Клієнту актів наданих послуг (п. 4.2 Договору).

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи викладене, суд у рішенні від 21.04.2025 у справі № 520/3649/25 зазначив, що оскільки позивач не надав до суду акту наданих послуг, який передбачений п. 4.2 договору про надання правової допомоги, відсутні правові підстави для стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, питання розподілу судових витрат вирішено судом при розгляді справи за наданими сторонами документами.

При цьому, в судовому рішенні від 21.04.2025 судом вирішено питання щодо стягнення з відповідачів на користь позивача витрат зі сплати судового збору, сплаченого позивачем при поданні адміністративного позову до суду.

Разом з заявою про стягнення судових витрат з відповідача представник позивача подала до суду акт № 02/4 наданих послуг від 22.04.2025.

Разом з тим, матеріали справи не містять заяви позивача, згідно якої позивач повідомляв би суд про подання таких доказів понесення судових витрат, зокрема, акту наданих послуг, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в даній справі.

Ухвалу суду від 21.02.2025 про відкриття провадження у справі, в якій зазначено, що справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем отримано 21.02.2025 о 19:05 через електронний кабінет системи "Електронний суд", що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відтак, за період часу з 22.02.2025 та до закінчення розгляду справи судом та винесення рішення у справі - 21.04.2025, в позивача було більше ніж достатньо часу, щоб визначитися зі своєчасністю подання заяви про ухвалення додаткового рішення та доказів, достатніх на підтвердження розміру судових витрат.

Належних обґрунтувань неможливості подання відповідної заяви під час розгляду справи до прийняття судом рішення по суті позивач не навів.

Верховним Судом у постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 було зазначено наступне:

"За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.

Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення."

У постанові від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20 Верховний Суд дійшов висновку, зокрема, що зазначення в прохальній частині адміністративного позову узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами вирішення спору не може розцінюватись як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини, без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення та розмір.

Отже, зважаючи на викладені висновки Верховного Суду, зазначення позивачем у позові про понесення судових витрат та орієнтованого розміру таких витрат не розцінюється судом як подання позивачем заяви про відшкодування судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до позиції об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 саме своєчасне звернення сторони із заявою про стягнення судових витрат є передумовою розгляду судом питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, у даному випадку позивачем під час розгляду справи не було подано до суду заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України. Лише після ухвалення судового рішення про задоволення позову в даній справі позивач подав до суду заяву про стягнення судових витрат та докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме, акт наданих послуг, при цьому, не заявивши протягом двомісячного строку розгляду справи відповідної заяви про подання відповідних доказів, зокрема, акту наданих послуг, після ухвалення судом судового рішення у справі.

Зазначене свідчить про недотриманням позивачем вимог та строку, встановлених ч. 7 ст. 139 КАС України для подання до суду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та відповідних доказів, достатніх для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про залишення такої заяви позивача без розгляду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі №160/16902/20 та в ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 у справі № 340/2823/21, яка за приписами частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом при розгляді заяви позивача.

Окрім того, за результатами розгляду справи судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі щодо орієнтовних витрат на професійну правничу допомогу за наявними в матеріалах справи відповідними документами, у зв`язку з чим відсутні підстави для постановлення додаткового рішення згідно статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 4 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 248, 252, 256 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача про стягнення судових витрат з відповідача по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДА КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН