Рішення від 05.05.2025 по справі 620/2158/25

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року Чернігів Справа № 620/2158/25

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також відповідач) про:

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у видачі довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за серпень 2024 року, з урахуванням посадового окладу, визначеного на 2024 рік, та довідки про складові заробітної плати (премії, надбавки, інші виплати) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за липень 2024 року, з включенням всіх надбавок та відсотків, які отримували особи з аналогічної посади;

- зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області видати ОСОБА_1 довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за серпень 2024 року, з урахуванням посадового окладу, визначеного на 2024 рік, та довідку про складові заробітної плати (премії, надбавки, інші виплати) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за липень 2024 року, з включенням всіх надбавок та відсотків, які отримували особи з аналогічної посади та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2024 року про призначення пенсії державного службовця довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за І вислугу років) за серпень 2024 року та довідки про складові заробітної плати (премії, надбавки, інші виплати) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за липень 2024 року, з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідач протиправно не надав позивачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, чим порушив права позивача.

03.03.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив в якому зазначив, що аналогічна посада, про яку зазначає позивач у позові в Управлінні відсутня, тому, посилаючись на пункт 7 Порядку видачі довідок про заробітну плату для призначення пенсій окремим категоріям осіб у разі ліквідації державних органів, у яких особи працювали, а також перейменування (відсутності) їхніх посад, затвердженийнаказом Міністерства соціальної політики України від 10.05.2017 № 750, зазначив, що у разі відсутності або перейменування в державному органі посади державної служби, що була останньою, яку особа займала на державній службі після 01.05.2016, довідка для призначення пенсії видається відповідно до пунктів 4,5 Порядку № 622, що у даному випадку було зроблено відповідачем, зокрема позивачу надані довідки: від 21.08.2024 №94-Ф, №93-Ф, в яких зазначено: складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, то провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковане, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію. посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах,- віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби.

У відповіді на відзив позивач наполягає на позиції, викладеної у позові.

Ухвалою суду від 21.04.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області копії довідок про складові заробітної плати від 21.08.2024 №94-Ф, №93-Ф.

Дослідивши подані сторонами документи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Чернігівській області. З 09.06.2010 по 07.06.2025 отримувала пенсію по ІІІ групі інвалідності та з 08.06.2015 по 25.08.2024 - ІІ групі інвалідності внаслідок загального захворювання відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та з 26.08.2024 отримує пенсію за Законом України «Про державну службу».

Під час призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» позивачу враховано заробітну плату станом на 31.12.2023.

Не погоджуючись з такими діями, у грудні 2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про надання довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за серпень 2024 року, з урахуванням посадового окладу, визначеного на 2024 рік, та довідки про складові заробітної плати (премії, надбавки, інші виплати) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за липень 2024 року, з включенням всіх надбавок та відсотків, які отримували особи з аналогічної посади, про що зазначає у позові.

За результатами звернення позивача, відповідач листом від 30.12.2024 № 18259-17601/3-02/8-2500/24 повідомив, що пунктом 4-2 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622 Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб, зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2024 року № 823, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на досади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 року № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 року з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. Також у листі зазначено, що позивач звільнена з посади головного спеціаліста Городянського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії 03.06.2019 та на її звернення їй надані довідки про складові заробітної плати станом на 31.12.2023.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, який включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VIII (надалі по тексту також Закон №889-VІІІ).

За змістом пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, з 1 травня 2016 року втратив чинність Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ (надалі по тексту також Закон №3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Зокрема, пунктами 10, 11, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, за наявності в особи станом на 1 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Верховний Суд в постанові від 01.04.2020 у справі №607/9429/17 дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частини 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Після 1 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 за №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 за №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Так, частиною першою статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що право на пенсію державного службовця за віком мають особи, зокрема: жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку; мають передбачений законодавством страховий стаж; мають необхідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Порядок призначення пенсій згідно з Законом №889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (надалі по тексту також Порядок №622).

Згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу": мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України; займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України (пункт 2 Порядку №622).

Пунктом 4 Порядку №622 визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року.

Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 року, а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 року на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 року як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 (надалі по тексту також Постанова №823) внесено зміни до Порядку №622, зокрема, пунктом 3 визначено, що така постанова набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 січня 2024 року.

Як визначено пунктом 42 Порядку №622 у редакції Постанови №823, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4; розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5; розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

Так, згідно пункту 5 Порядку №622 у оновленій редакції, довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Як видно зі змісту листа відповідача від 30.12.2024 № 18259-17601/3-02/8-2500/24, позивача повідомлено, що у разі ліквідації державного органу, довідки для призначення пенсії згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII видає орган, який є правонаступником, а в разі його відсутності чи перейменування (відсутності) посад, у тому числі відсутності відповідних посад державної служби, довідка видається у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 01 січня 2024 року з урахуванням пункту 4 Порядку № 622.

Також, посилаючись на пункт 13 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 07.11.2023 № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що умови оплати праці державних службовців, передбачені цим Законом, не застосовуються для державних службовців у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби. Оплата праці таких державних службовців здійснюється відповідно до умов, встановлених на 2023 рік.

У довідці відповідача від 20.08.2023 № 17-д зазначено, що позивач звільнена 03.06.2019 з посади головного спеціаліста Городнянського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України 10.06.2019 Ріпкинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Чернігівської області припинило свою діяльність шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке є правонаступником всіх прав та обов`язків припинених управлінь.

Слід вказати, що пунктом 6 Порядку №622 із внесеними змінами передбачено наступне: у разі ліквідації державного органу довідки видаються органом, який є правонаступником, а в разі його відсутності - у порядку, встановленому Мінсоцполітики за погодженням із НАДС.

У разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 р. здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи.

За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 р. з урахуванням пункту 4 цього Порядку.

Отже, враховуючи приписи Порядку №622 у редакції Постанови №823, застосовної з 01.01.2024, а також обставину надання відповідачем відповіді позивачу від 30.12.2024, застосуванню підлягає чинна на момент виникнення спірних правовідносин редакція Порядку №622.

У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, а саме правомірності дій ГУ ПФУ в Чернігівській області у видачі спірних довідок про складові заробітної плати для врахування при обчисленні пенсії державного службовця з підстав відсутності правонаступництва державного органу за наслідком припинення, а отже й компетенції щодо видачі таких, на переконання суду, визначальним є встановлення факту публічного правонаступництва від первісного суб`єкта Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 628 Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України.

Згідно зі змістом додатку доПостанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "ПЕРЕЛІК територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання",Ріпкинське об`єднане управління Пенсійного фонду Чернігівської області реорганізовані шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу, "Ріпкинське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ", (код ЄДРПОУ 40378544), припинено 06.09.2018.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області є правонаступником Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (майна, прав та його обов`язків).

У постанові від 22.01.2020 у справі № 2а-15057/09/2670 Верховний Суд указав, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції (постанова Верховного Суду у від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270).

Більше того, функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19.

Вирішуючи питання публічного правонаступництва, Верховний Суд у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 виходив із специфіки публічно-правових відносин, а саме: тієї обставини, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому, такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

У цій постанові Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони суб`єкта владних повноважень (повне правонаступництво).

У випадку повного правонаступництва до правонаступника переходять права та обов`язки юридичної особи, які стосуються не лише майнових правовідносин, але і правовідносин з приводу проходження та припинення публічної служби.

Такий підхід ґрунтується на конституційних принципах безперервності процесу державного управління та відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

У спірному випадку, зважаючи на обставини працевлаштування позивача станом на дату звільнення у Ріпкинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду, перехід функцій якого відбувся до відповідного ГУ ПФУ в Чернігівській області, а також встановлене судом компетенційне (повне) публічне правонаступництво останнього, у суду відсутні підстави вважати, що у відповідача не виникає обов`язку з видачі довідок про заробітну плату державного службовця.

Таким чином, з огляду на те, що ключовим є видача довідок про складові заробітної плати за прирівняною посадою тій, яку вона займала станом на дату звільнення з посади головного спеціаліста Городнянського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Ріпкинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Чернігівської області, а також з урахуванням приписів пункту 7 Порядку №750 та пункту 6 Порядку №622, суд виснує про належність повноважень щодо видачі позивачу спірних довідок до ГУ ПФУ в Чернігівській області, як правонаступнику.

Окремо слід звернути увагу, що за змістом абзаців 2-3 пункту 6 Порядку №622 із внесеними змінами, у разі перейменування посад, зокрема відсутності відповідних посад державної служби у штатних розписах на дату звернення особи за призначенням пенсії державного службовця, прирівняння (встановлення відповідності) посад державної служби після 1 січня 2024 року здійснюється на основі визначеного державним органом класифікаційного коду, зазначеного в штатному розписі на дату звільнення особи. За посадами державної служби, які не визначені класифікаційним кодом на дату звільнення особи, прирівняння (встановлення відповідності) посади працюючих державних службовців не здійснюється. Довідки видаються державним органом відповідно до умов, що діяли до 1 січня 2024 року з урахуванням пункту 4 цього Порядку.

Отже, відсутність у штатному розписі станом на дату звернення позивача за видачею довідок про складові заробітної плати займаної останньою посади державної служби не звільняє відповідача від обов`язку щодо видачі таких, враховуючи, що спірний випадок у правовому розумінні цілком охоплений Порядком №622 та передбачає механізм дій, котрі повинні бути вчинені таким уповноваженим державним органом.

Разом із тим, позивач, звертаючись до відповідача у грудні 2024 року, як зазначено у позові, просила видати довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за серпень 2024 року, з урахуванням посадового окладу, визначеного на 2024 рік, та довідку про складові заробітної плати (премії, надбавки, інші виплати) для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за липень 2024 року, з включенням всіх надбавок та відсотків, які отримували особи з аналогічної посади.

Обставина внесення змін постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823 до "Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 за №622, котрим, у тому числі, врегульовуються спірні правовідносини, зокрема, в частині форм довідок про заробітну плату державних службовців, котрі, згідно приписів пункту 5 Порядку №622 у оновленій редакції, що застосовується з 01.01.2024, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу".

Вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ та до прийняття Постанови №823, встановлювалися постановою правління Пенсійного фонду України "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям" від 17.01.2017 №1-3 (надалі по тексту також Постанова №1-3).

Вказаною постановою було затверджено форми наступних довідок: (1) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); (2) про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); (3) про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Тобто зміни, внесені у Порядок №622 Постановою №823, запровадили інший механізм визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям, та, відповідно, зміст довідок про заробітну плату, що подається для призначення пенсії.

Суд звертає увагу, що Постанова №823 набрала чинності з дня її опублікування, а саме 20.07.2024, та, згідно пункту 3 останньої, підлягає застосуванню з 01.01.2024, а отже, поширювала свою дію на відносини, котрі виникли у зв`язку зі зверненням позивача до відповідача із заявою про видачу довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (грудень 2024 року), а тому розпочатий процес реалізації права особи повинен був здійснюватися за нормами, чинними на момент вираження нею волевиявлення у формі конкретних дій, у спірному випадку, звернення до суб`єкта владних повноважень, та завершений за чинним на момент початку такого процесу нормативно-правовим регулюванням.

Втім, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача із заявою щодо надання довідок про заробітну плату для врахування при обчисленні призначеної пенсії державного службовця відповідно до Додатку 4 та Додатку 6, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823", "за відповідною (прирівняною) посадою за останнім місцем роботи на державній службі", а також "за липень та серпень 2024 року".

Більше того, як свідчить зміст листа ГУ ПФУ в Чернігівській області (а.с. 6-7), відповідач повідомив позивача про наявність підстав для видачі довідок відповідно до пунктів 4.5 Порядку № 622.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем розглядалося питання щодо видачі позивачу довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця відповідно до Додатку 4 "Довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)" та Додатку 6 "Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби", затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823, за відповідною (прирівняною) посадою за останнім місцем роботи на державній службі за липень та серпень 2024 року.

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 246 КАС України у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку.

Згідно із частиною сьомою статті 246 КАС України висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення).

Системний аналіз, зазначених норм КАС України дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому.

В той же час, в спірних правовідносинах позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду.

При цьому, суд зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 1340/4630/18.

Отже, у разі наявності порушення вимог закону рішеннями, діями суб`єкта владних повноважень, зазначене не є достатньою і самостійною підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання таких протиправними є доведеність позивачем порушених його прав цими рішеннями/діями.

Адміністративний позов, як і матеріали позовної заяви позбавлені будь-яких аргументів і доказів, які б свідчили про реальне порушення прав позивача внаслідок дій Головного управління ПФУ в Чернігівській області, оскільки такі, по суті, не були здійснені в силу відсутності акту волевиявлення позивача у формі заяви про видачу довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця відповідно до Додатку 4 "Довідка про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 р. працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років)" та Додатку 6 "Довідка про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби", затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб" від 12.07.2024 за №823, за відповідною (прирівняною) посадою за останнім місцем роботи на державній службі за липень та серпень 2024 року.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправними дій щодо відмови у видачі довідок та зобов`язання видати довідки про заробітну плату державного службовця є передчасною і такою, що задоволенню не підлягає.

Водночас, варто звернути увагу, що позивач не позбавлений права на повторне звернення до відповідача із заявою про видачу вищенаведених довідок.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області вул. П`ятницька, 83А,м. Чернігів,Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,14005 код ЄДРПОУ 21390940.

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2025 року.

Суддя І.І. Соломко