Ухвала

від 06.05.2025 по справі 204/3874/25

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/3874/25

Провадження № 4-с/204/14/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

02 травня 2025 pоку Чечелівський районний суд м. Дніпра

у складі: головуючого судді Чапала Г.В.,

за участю секретаря судового засідання Савченко С.С.,

скаржника ОСОБА_1 ,

державного виконавця Савенко О.О.,

представника ОСОБА_2 адвоката Верба А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,

УСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), у якій він просив: визнати дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. щодо складення розрахунку заборгованості від 18 березня 2025 року у сумі 12218,22 грн. неправомірними; визнати розрахунок заборгованості від 18 березня 2025 року у сумі 12218,22 грн., складений державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. незаконним; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь судові витрати у розмірі 6100,00 (шість тисяч сто) гривень.

В обґрунтування скарги зазначено, що у Другому правобережному відділі державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває на виконанні виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів у розмірі частини усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до повноліття дитини (ВП № 58180195) (справа 204/4126/17). 26 березня 2025 року заявником був отриманий розрахунок зі сплати аліментів від 18 березня 2025 року, складений державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. Відповідний розрахунок містить математичні помилки, окрім того державним виконавцем фіктивно збільшено розмір заборгованості. Вважає зазначені дії державного виконавця неправомірними, а розрахунок заборгованості незаконним та протиправним. У зв`язку із викладеним ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою.

Згідно доданого до позовної заяви попереднього розрахунку суми судових витрат, просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь судові витрати у розмірі 6080,00 (шість тисяч вісімдесят) гривень, що охоплює витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень), та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 80,00 (вісімдесят гривень) (а.с. 4-5).

23 квітня 2025 року на адресу суду надійшла заява представника стягувача ОСОБА_2 адвоката Верба Андрія Петровича, про закриття провадження у справі. В обґрунтування заяви зазначено, що у виконавчому провадженні державним виконавцем складено нові розрахунки заборгованості зі сплати аліментів станом на 04.04.2025 і 18.03.2025, у яких виправлено помилки оскаржуваного розрахунку, що вказує на відсутність предмета спору (а.с. 43). Цього ж дня від представника заінтересованої особи ОСОБА_2 адвоката Верба Андрія Петровича, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 23.04.2025 року.

Від Другогоправобережного відділудержавної виконавчоїслужби уЧечелівському таНовокодацькому районахміста ДніпраПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса) 23 квітня 2025 року надійшов відзив на скаргу ОСОБА_1 , за підписом начальника відділу Катерини Астапенкової, відповідно до якого у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Савенко О.О. просили відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваний розрахунок складений державним виконавцем у відповідності до вимог додатку 15 до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5). Також зазначено, що станом на березень 2025 року у ОСОБА_1 будь-яка заборгованість у вказаному виконавчому провадженні відсутня, про що свідчить наданий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.04.2025 р. (а.с. 53). Окрім того, заявлений ОСОБА_1 до стягнення розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. вважали таким, що не відповідає критерію розумності їхнього розміру а отже необґрунтованим (а.с. 48-52).

Від державного виконавця Савенко Оксани Олександрівни 23 квітня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання, яким просила долучити до матеріалів справи копії розрахунків заборгованості ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58180195, виготовлені на підставі відомостей, внесених нею до АСВП (а.с. 55-64).

02 травня 2025 року від представника стягувача адвоката Верба Андрія Петровича, на адресу суду надійшло заперечення щодо змісту скарги, відповідно до якого просив відмовити у її задоволенні, виходячи з наступного.

По-перше, з оскаржуваного розрахунку вбачається, що протягом 2024 року боржником було сплачено аліментів у загальній сумі 35000,00 грн. Платіж від 26.12.2024 р. у сумі 7000,00 грн. державним виконавцем було враховано у січні 2025 року. Дійсно, в оскаржуваному розрахунку у рядку «серпень 2024» державним виконавцем помилково збільшено суму заборгованості на 7000,00 грн., яка вплинула на остаточний розмір заборгованості зі сплати аліментів. Однак, державним виконавцем самостійно виявлено допущену помилку, яку виправлено і складено новий розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, який було додано до матеріалів АСВП 04.04.2025р.

По-друге, вимоги скарги боржника ОСОБА_1 не відповідають способам захисту, визначеним ст. 451 ЦПК України, зі змісту скарги не вбачається в чому полягає порушення прав боржника і чи порушено таке право заявника в принципі складенням оскаржуваного розрахунку, після якого державний виконавець неодноразово перераховував заборгованість.

По-третє, відносно вимоги про стягнення судових витрат у розмірі 6100,00 грн., зі змісту наданих заявником документів вбачається, що адвокатом Юрко О.О. було надано ОСОБА_1 послуги, які не є окремим видом правничої допомоги (адвокатської діяльності) в розумінні ст.ст. 19, 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і не можуть бути віднесені до виду правової допомоги, а саме «ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №58180195» вартістю 900,00 грн., «ознайомлення з матеріалами справи №204/4126/17 та №2-6997/11 та судовими рішеннями» вартістю 900 грн., «проведення аналізу судової практики» вартістю 600,00 грн. Зазначені послуги є складовою частиною послуги з підготовки скарги та штучно виділені для збільшення розміру вартості правничої допомоги. Окрім того, такі послуги не відповідають критерію реальності і необхідності, яким має керуватись суд при вирішенні питання про стягнення судових витрат.

В судовому засіданні 02 травня 2025 року ОСОБА_1 скаргу підтримав та просив суд її задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених у скарзі.

Державний виконавецьДругого правобережноговідділу державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. в судовому засіданні вимоги скарги не визнала та просила суд відмовити ОСОБА_1 у її задоволенні. При цьому, пояснила, що дійсно, в оскаржуваному розрахунку заборгованості станом на 18 березня 2025 року зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа № 204/4126/17 у виконавчому провадженні № 58180195 нею частково не було враховано оплату ОСОБА_1 грошових коштів в рахунок сплати аліментів, здійснену кількома платежами в розмірі 7000,00 грн., однак згодом нею було складено нові розрахунки заборгованості зі сплати аліментів станом на 04 квітня 2025, у яких виправлено помилки оскаржуваного розрахунку.

Представник стягувача ОСОБА_2 адвокат Верба А.П. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені ним раніше у направлених на адресу суду заяві про закриття провадження у справі та запереченнях на скаргу. Зокрема пояснив, що у виконавчому провадженні державним виконавцем складено нові розрахунки заборгованості зі сплати аліментів станом на 04.04.2025, у яких виправлено помилки оскаржуваного розрахунку, що вказує на відсутність предмета спору. Відзначив, що вимоги про стягнення судових витрат у розмірі 6100,00 грн. не відповідають критерію реальності і необхідності, якими суд повинен керуватись при вирішенні питання про стягнення судових витрат. Акцентував увагу суду, що скаргу на дії державного виконавця заявником ОСОБА_1 подано із порушенням десятиденного строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України без клопотання про його поновлення. Також поставив ОСОБА_1 питання про те, в чому саме полягає порушення прав боржника і чи порушено таке право складенням оскаржуваного розрахунку, зважаючи на подальше виправлення державним виконавцем допущених помилок.

У відповідьна запитанняпредставника стягувача адвокатаВерби А.П., ОСОБА_1 пояснив,що розрахункизаборгованості зісплати аліментіввідповідно довиконавчого листа№ 204/4126/17у виконавчомупровадженні №58180195від державноговиконавця СавенкоО.О.,зокрема іоскаржуваний розрахуноквід 18березня 2025року вінотримав поштою.На підставіцих розрахунківздійснює оплату.Відслідковувати копіїцих розрахунківв матеріалахАСВП доситьскладно черезте,що системапрацює незавжди коректно,так самоі завантаженнярозрахунків досистеми відбуваєтьсяне завждивчасно,а враховуючипередбачені закономособливості виконаннярішень зісплати аліментів,зокрема правовиконавця увипадку наявностізаборгованості зісплати аліментів,сукупний розмірякої перевищуєсуму платежівза тримісяці,виносити повідомленняпро внесеннявідомостей проборжника доЄдиного реєструборжників,звертати стягненняна майноборжника,надсилати стягувачуписьмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів, тобто непересічних юридичних наслідках, зважаючи що визначена виконавцем сума заборгованості в оскаржуваному розрахунку за січень 2025 року була безпідставно зазначена у розмірі 18978,92 грн., тобто перевищила суму платежів за три місяці, отже вважає, що такі дії беззаперечно порушили його право добровільно сплачувати аліментні платежі у розмірі, який відповідає чинному законодавству та змісту рішення суду, яке виконується у вказаному виконавчому провадженні.

Відносно доводів сторони стягувача щодо строків звернення зі скаргою, зазначив, що звернувся до суду із дотриманням десятиденного строку, а саме дізнався про порушення свого права 26.03.2025 року, коли отримав розрахунок від 18.03.2025 року, звернувся зі скаргою до суду 02.04.2025 року. Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Чапали Г.В. від 03.04.2025 року вказану скаргу було повернуто з підстав її невідповідності вимогам ч.3 ст. 448 ЦПК України, та роз`яснено право повторного звернення з цією скаргою після усунення вказаних недоліків. Усунувши зазначені недоліки ОСОБА_1 повторно подав вказану скаргу 08.04.2025 року, яка за наслідками автоматичного розподілу була повторно розподілена у провадження судді Чапали Г.В. У зв`язку із цим вважає, що строки звернення з даною скаргою ним були дотримані, однак з метою усунення будь-яких формальних підстав для скасування судового рішення, просив суд задовольнити клопотання про поновлення строку звернення із даною скаргою та розглянути її по суті.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено та визнано сторонами, що на виконанні у Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває виконавче провадження № 58180195 з виконання виконавчого листа № 204/4126/17, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 15 січня 2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Оскільки вищевказані обставини визнані учасниками справи, то відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України вони не підлягають доказуванню.

В рамках вищевказаного виконавчого провадження № 58180195 державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко Оксаною Олександрівною було складено розрахунок заборгованості станом на 18 березня 2025 року, зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа № 204/4126/17, виданого Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська 15 січня 2019 року (а.с. 11).

Згідно вказаного розрахунку заборгованості у ОСОБА_1 станом на грудень 2024 року наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 18978,72 грн.

Не погодившись з вищезазначеним розрахунком заборгованості, вважаючи його незаконним та протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою на дії державного виконавця Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

З наявних в матеріалах справи квитанцій (а.с. 9-10) про сплату ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини у виконавчому провадженні № 58180195 вбачається, що: в лютому 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 13 лютого 2024 року); у квітні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 15 квітня 2024 року); у червні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 11 червня 2024 року); у серпні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 21 серпня 2024 року); у жовтні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 14 жовтня 2024 року); та у грудні 2024 року ОСОБА_1 перерахував на рахунок Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) аліменти у розмірі 7000,00 грн. (квитанція від 26 грудня 2024 року).

У наведених квитанціях призначення платежу зазначено як сплата аліментів на утримання ОСОБА_3 , виконавче провадження № 58180195.

Водночас, у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа № 204/4126/17, складеному державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. станом на 18 березня 2025 року, державним виконавцем не було враховано оплату ОСОБА_1 у розмірі 7000,00 грн. за грудень 2024 року згідно квитанції від 26 грудня 2024 року, в результаті чого станом на грудень 2024 року зазначена сума заборгованості у розмірі 18978,92 грн. (а.с. 11 на звороті). В подальшому станом на січень 2025 року державним виконавцем враховано платіж в розмірі 7000,00 грн., однак сума заборгованості зменшилась з 18978,92 грн. до 15598,47 грн., тобто не на 7000,00 грн., а в меншому розмірі.

В судовому засіданні державний виконавець Савенко О.О. фактично визнала помилковість вказаного розрахунку, зазначивши, що вказані недоліки нею було усунено та зроблено нові розрахунки заборгованості зі сплати аліментів, які було додано до матеріалів АСВП 04 квітня 2025 року.

Отже, сторонами процесу визнано і судом фактично встановлено відсутність передбачених законом підстав для нарахування боржнику ОСОБА_1 станом на грудень 2024 року суми заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 18978,92 грн. у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відповідно до виконавчого листа № 204/4126/17, складеному державним виконавцем Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко О.О. станом на 18 березня 2025 року.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За таких обставин суд приходить до переконливого висновку, що дії державного виконавця Савенко О.О. щодо складення вказаного розрахунку заборгованості, в результаті чого сума заборгованості зі сплати аліментів станом на грудень 2024 року склала 18978,92 грн. слід визнати неправомірними, а отже вимоги скарги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.

При цьомусуд зважаєна передбаченізаконом особливостівиконання рішеньзі сплатиаліментів,зокрема правовиконавця увипадку наявностізаборгованості зісплати аліментів,сукупний розмірякої перевищуєсуму платежівза тримісяці,виносити повідомленняпро внесеннявідомостей проборжника доЄдиного реєструборжників,звертати стягненняна майноборжника,надсилати стягувачуписьмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів, враховуючи що визначена виконавцем сума заборгованості в оскаржуваному розрахунку за січень 2025 року була безпідставно зазначена у розмірі 18978,92 грн., тобто перевищила суму платежів за три місяці, отже такі дії порушують право заявника добровільно сплачувати аліментні платежі у розмірі, який відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

У той же час, відносно вимоги заявника щодо визнання вказаного розрахунку незаконним суд виходить з того, що вказана вимога не відповідає способам захисту порушеного права, передбаченим ст. 451 ЦПК України. Окрім того, зважаючи на подальше самостійне виправлення державним виконавцем ОСОБА_4 допущених помилок шляхом складення нових розрахунків заборгованості від 04 квітня 2025 року, підстав зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) у суду в даному випадку немає.

Відносно доводів сторони стягувача щодо дотримання заявником строків звернення зі скаргою, суд виходить з наступного. Як слідує з тексту скарги ОСОБА_1 , та з`ясовано у судовому засіданні, він дізнався про порушення свого права 26.03.2025 року, коли отримав розрахунок від 18.03.2025 року. Після цього ОСОБА_1 звернувся зі скаргою до суду 02.04.2025 року. Ухвалою судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Чапали Г.В. від 03.04.2025 року вказану скаргу було повернуто з підстав її невідповідності вимогам ч.3 ст. 448 ЦПК України, та роз`яснено право повторного звернення з цією скаргою після усунення вказаних недоліків. Усунувши зазначені недоліки ОСОБА_1 повторно подав вказану скаргу 08.04.2025 року, яка за наслідками автоматичного розподілу була знову розподілена у провадження судді Чапали Г.В. У зв`язку із цим від самого початку розгляду справи суд мав можливість встановити дотримання заявником строку звернення зі скаргою. Окрім того в засіданні ОСОБА_1 просив суд задовольнити клопотання про поновлення строку звернення із даною скаргою, яке було задоволено судом.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово звертав увагу суддів, що надмірний формалізм впливає на доступ до суду, оскільки безумовна вимога дотримуватися процедур, визначених законодавством, у ситуації, за якої негативні наслідки поступаються принципу розумності (доцільності, раціональності) суперечать меті правосуддя.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13 Конвенції ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати надмірного формалізму, який може призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.

Що стосуєтьсявитрат заявникана правничудопомогу,суд виходить із наступного.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування (частина п`ята статті 135 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

ОСОБА_1 просив суд стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Другого правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на його користь судові витрати у розмірі 6080,00 (шість тисяч вісімдесят) гривень, що охоплює витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 (шість тисяч гривень), та витрати на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 80,00 (вісімдесят гривень).

Заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також ОСОБА_2 , у особі представника адвоката Верба Андрія Петровича, заперечували проти компенсації заявнику витрат на професійну правничу допомогу у заявленому ним розмірі.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що між адвокатом Юрко О.С. та ОСОБА_1 було укладено договір №14/03 від 26 березня 2025 року про надання правничої допомоги у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська (а.с. 6).

Згідно акту №1 прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №14/03 від 26 березня 2025 року, адвокатом Юрко О.С. надано ОСОБА_1 послуги на загальну суму 6000,00 грн. (а.с. 7). Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №14/03 від 26 березня 2025 року ОСОБА_1 за договором сплачено 6000,00 грн. (а.с. 8).

Отже, суд вважає встановленим, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Юрко О.С., а тому не викликає сумнівів, що позивачем понесені витрати на правничу допомогу у справі.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної виконавцем правової допомоги у розмірі 6000,00 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат. Справа стосується оскарження дій державного виконавця щодо розрахунку заборгованості по аліментах, не є складною а отже не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи її доцільність, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з державної виконавчої служби на користь заявника 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відносно заявленої вимоги про компенсацію витрат на відправлення поштової кореспонденції у розмірі 80 грн., суд не вбачає підстав для її задоволення, зважаючи на те, що з наданих копій квитанцій АТ «Укрпошта» (а.с. 3) не вбачається точних адрес отримувачів, та інформації про зміст вказаних відправлень, що позбавляє суд можливості встановити їх зв`язок із даним провадженням.

Оцінюючи у сукупності усі інші аргументи сторін, наведені ними в обґрунтування своїх вимог або заперечень, суд до уваги їх не бере, оскільки вони не відносяться до предмета спору та є явно необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

На підставі Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 261, 353-354, 450-452 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Другий правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ОСОБА_2 , на дії державного виконавця задовольнити частково.

Визнати дії державного виконавця Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Савенко Оксани Олександрівни щодо складення розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні №58180195 від 18.03.2025 року неправомірними.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 44896456) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 06 травня 2025 року.

Суддя