Рішення

від 05.05.2025 по справі 361/7715/24

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/7715/24

Провадження № 2/361/4665/24

05.05.2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючої судді Гізатуліної Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі їх законного представника - ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Броварської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

УСТАНОВИВ:

Адвокат Вареник А.М. від імені та в інтересах ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до суду зазначений позов.

Позов мотивував тим, що ОСОБА_1 є одноособовим власником будинку АДРЕСА_1 . У цьому будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , неповнолітні сини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , повнолітня дочка - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 березня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з їх батьком - ОСОБА_4 виїхали з України до Німеччини.

Довідками про реєстрацію від 14 березня 2022 року підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 разом з їх батьком - ОСОБА_4 , зареєстровані та проживають у Німеччині.

ОСОБА_1 має бажання продати належний їй будинок, однак, перешкодою цьому є реєстрація у ньому неповнолітніх дітей, які у ньому не проживають більше 2-ох років та зареєстровані за іншою адресою у Німеччині. Самостійно зняти неповнолітніх дітей з реєстрації у будинку ОСОБА_1 не може.

Зазначив, що оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у будинку, який належить ОСОБА_1 , проте є зареєстрованими у ньому, порушуються її права, як власника, зокрема є складнощі у продажі будинку через їх реєстрацію. Обмеження власника будинку розпоряджатись власністю є недопустимим.

Вважає, що права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не будуть порушені зняттям їх з реєстрації, оскільки вони зареєстровані та проживають у Німеччині разом з їх батьком - ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, посилаючись на ст. 405 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Копія зазначеної ухвали направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві засобами поштового зв`язку Акціонерного товариства «Укрпошта», проте нею не отримана. Направлена поштова кореспонденція повернута до суду із відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Як вбачається із Довідки про доставку електронного документа до Електронного кабінету представника позивачки копія ухвали суду доставлена до його електронного кабінету 04 вересня 2024 року.

Копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження, які направлені на адресу ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ним не отримані. Направлена поштова кореспонденція повернута до суду із відміткою «За закінченням терміну зберігання».

Копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження, направлені на адресу Служби у справах дітей Броварської міської ради та отримані їх представником Мовчан В.Л. - 11 вересня 2024 року.

19 вересня 2024 року Вх. 43595 ОСОБА_4 , через систему «Електронний суд» подав відзив на позову заяву, у якому підтвердив, інформацію викладену у позовній заяві, проте, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з моменту виїзду 01 березня 2022 року з України до Німеччини назад до України не повертались, у будинку АДРЕСА_1 не проживали. З 14 березня 2022 року зареєстровані за адресою місця проживання у Німеччині, в Україну повертатись не планують, а тому у них відсутня необхідність бути зареєстрованими у зазначеному будинку. Зазначив, що він, як законний представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить суд її позов задовольнити.

Згідно з ч. 5 ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше.

Клопотання від учасників справи не надходили.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що 03 липня 2003 року ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, актовий запис № 798, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу прізвище дружини - « ОСОБА_1 ».

ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 22 липня 2024 року № 387815853.

ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 .

Як вбачається із витягу про реєстрацію у житловому приміщенні/будинку осіб виданого адміністратором відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 14 червня 2024 року № 1.12.3 -04/655к, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, на підтвердження реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , надані довідки виконавчого комітету Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 01 жовтня 2019 року № № 2063, 2064.

Відповідно до даних паспортів громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_6 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01 березня 2022 року проставлена відмітка про перетин державного кордону автомобілем, пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Молдовою «Росошани» та 01 березня 2022 року відмітка пункту пропуску «Брічень», Молдова.

Згідно з довідками Центру обслуговування населення міста Неккаргемюнд про постановку на облік за місцем проживання (згідно з § 24 абз. 2 BMG) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані 14 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_3 .

Між сторонами виник спір щодо визнання неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування житлом, у зв`язку з наявністю у позивачки перешкод у розпорядженні належним їй на праві приватної власності будинком.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

З огляду на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Житлового кодексу України (далі - ЖК України) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

ЦК України та ЖК України передбачено підстави визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Ці підстави передбачені у статті 405 ЦК України та статтях 71, 72 ЖК України.

Так, ч. 2 ст. 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

У ч. 3 ст. 71 ЖК України наведено випадки, у яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Вичерпного переліку поважності причин не проживання в житловому приміщенні законодавство не встановлює, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Верховний Суд у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц дійшов висновку про те, що підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк.

Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Пунктом 1 зазначеного Указу в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому продовжено до 07 серпня 2025 року.

Звертаючись до суду з позовом, представник ОСОБА_1 - адвокат Вареник А.М., зазначив, що неповнолітні діти позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з березня 2022 року не проживають за місцем реєстрації, у зв`язку з чим відповідно до ст. 405 ЦК України можуть вважатися такими, що втратили право користування жилим приміщенням, формальне право користування відповідачами будинком створює позивачці обмеження розпоряджатись своєю власністю, що є вкрай недопустимим.

На підтвердження факту відсутності відповідачів понад встановлені ст. 405 ЦК України строки надав: копії паспортів громадянина України для виїзду закордон ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у яких 01 березня 2022 року проставлена відмітка про перетин ними державного кордону України на кордоні з Молдовою «Росошани» та відмітка про перетин пункту пропуску «Брічень», Молдова, а також довідки Центру обслуговування населення міста Неккаргемюнд про постановку їх на облік за місцем проживання (згідно з § 24 абз. 2 BMG) 14 березня 2022 року за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Статтею 4 Декларації прав дитини визначено, що дитині належить право на відповідне житло, а ст. 3 Конвенції про права дитини зобов`язує в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, першочергову увагу приділяти забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Як вбачається із ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

З огляду на ст. 160, ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначають за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначають за спільною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначає вона сама.

Таким чином, неповнолітня дитина набуває право користування житлом за місцем проживання батьків. Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити доказ, який не може бути подано, причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Статті 77, 78 та 80 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними, допустимими та достатніми.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Представник позивачки не надав належних доказів, які б підтвердили факт не проживання відповідачів у будинку без поважних причин понад один рік (ст. 405 ЦК України).

Сам по собі факт не проживання неповнолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з березня 2022 року у будинку, який належить на праві власності їх матері, не може бути безумовною підставою для визнання їх такими, що втратили право користування зазначеним житлом.

Виїзд неповнолітніх з батьком з постійного місця проживання закордон, в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, є поважною причиною не проживання особи у житловому приміщенні. Крім того, виїзд батьків з дітьми закордон з 24 лютого 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну є поширеним загальновідомим фактом в Україні.

Представник позивачки не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 чи їх батько - ОСОБА_4 набули право власності або право постійного користування житлом у Республіці Німеччина, оскільки надана довідка Центру обслуговування населення міста Неккаргемюнд, підтверджує лише факт їх обліку за місцем проживання.

З огляду на ч. 5 ст. 206 ЦПК України суд не приймає визнання позову ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки його дії суперечать інтересам неповнолітніх дітей щодо права на житло, гарантованого статтею 8 Конвенції, у зв`язку з відсутністю доказів того, що ОСОБА_4 , як батько неповнолітніх дітей набув право власності або право постійного користування житлом у Республіці Німеччина та доказів наявності у неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права постійного користування житлом у Республіці Німеччина.

Враховуючи викладене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 82, 83, 89, 95, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі їх законного представника - ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Броварської міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі їх законного представника - ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 .

Третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради, ЄДРПОУ 23567703, місце знаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Героїв України, 18.

Повний текст рішення виготовлено 05 травня 2025 року.

Суддя Н.М. Гізатуліна