Рішення від 29.04.2025 по справі 448/12/25

Єдиний унікальний номер: 448/12/25

Провадження № 2/448/203/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

29.04.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

з участю прокурора Білозір О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області Євгена Задоріна в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» про відшкодування витрат закладів охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -

В С Т А Н О В И В:

І.Короткий зміст позовних вимог.

Яворівська окружна прокуратура Львівської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , в сумі 61298 грн. 96 коп., які перерахувати в дохід державного бюджету.

В обґрунтування позову сторона позивача покликається на те, що ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 02.05.2024р. ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України на підставі ст.46 КК України у зв`язку з примиренням з потерпілою. Згідно ухвали суду, встановлено, що 11 липня 2023 року о 03год. 45хв ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги «Львів - Шегині» в межах населеного пункту с.Берегове Яворівського району Львівської області, поблизу зупинки громадського транспорту «Солом`янка», порушила чинні вимоги ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п.п.2.3 (б, д), 14.б.а, 1.1. розділу 34, які виразилися в тому, що вона була не уважна та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, виконуючи маневр обгону на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху, де зіткнулась із автомобілем марки «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку та здійснював маневр повороту ліворуч на прилягаючу автодорогу. В результаті порушення Правил дорожнього руху водій автомобіля марки «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді: забійної рани в тім`яній ділянці ліворуч, синці на обох нижніх кінцівках, забійної рани на обох стопах з наявністю сторонніх тіл (каміння, пластик, метал), відкритого перелому правої п`яткової кістки зі зміщенням та відривом ахілового сухожилка, опіку шкіри лівої стопи, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Зазначає, що у зв`язку із отриманими травмами ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», зокрема з 11.07.2023 по 14.08.2023 - у відділенні травматології та ортопедії, з 14.08.2023 по 02.10.2023 в Центрі термічної травми та пластичної хірургії, а з 02.10.2023 по 16.10.2023 у відділенні реабілітації ВП «Лікарня Святого Пантелеймона».

Вказує, що фінансування медичних послуг пацієнтам, наданих КНП «Львівське територіальнемедичне об`єднання«Багатопрофільна клінічналікарня інтенсивнихметодів лікуваннята швидкоїмедичної допомоги»такожздійснюється Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України. КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» листом від 16.09.2024 №260201вих-13511 повідомило, що загальна вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 становить 165 464, 94 грн., натомість медичні послуги потерпілій, надані згідно договору з Національною службою здоров`я України про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, - на суму 61298, 96 грн. При цьому, послуги КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», пов`язані з наданням медичних послуг за програмою медичних гарантій пацієнтам, - оплачені НСЗУ як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України. Відтак, кошти в сумі 61298,96 гривень підлягають до зарахування саме до Державного бюджету України.

Стверджує,що оскількиНСЗУ витратиладержавні (бюджетні)кошти принаданні медичнихпослуг -лікування потерпілої ОСОБА_2 ,котра перебувалана стаціонарномулікуванні звини ОСОБА_1 -на підставідоговору промедичне обслуговуваннянаселення запрограмою медичнихгарантій,укладеного міжНЗСУ (замовник)та КНП«Львівське територіальнемедичне об`єднання«Багатопрофільна клінічналікарня інтенсивнихметодів лікуваннята швидкоїмедичної допомоги»,то зазначенікошти всумі 61298,96гривень необхідностягнути з ОСОБА_1 та зарахуватидо Державного бюджету України.

З огляду на наведене, просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 61 298, 96 грн., які перерахувати в дохід Державного бюджету.

ІІІ. Позиція учасників справи.

Представник Яворівської окружної прокуратури Львівської області Білозір О.М. в судовому засіданні зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги та просить такі задовольнити з підстав та мотивів, що викладені стороною позивача у письмових заявах по суті справи.

Представник позивача Національної служби здоров`я України в судове засідання не з`явився, скерував на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі представника НСЗУ з вказівкою на те, що позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять такі задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_1 про дату,час тамісце розглядусправи булаповідомлена належнимчином,однак усудове засіданняне з`явилася,відзиву напозовну заявучи будь-якихінших заявчи клопотаньна адресусуду неподавала.На електроннуадресу суду19.02.2025р.надійшов відзив,адресований відпредставника відповідачки ОСОБА_1 адвокатаЗмисли М.Р.,а 10.03.2025р.на електроннуадресу судувід адвокатаЗмисли М.Р.надійшло клопотанняпро проведеннясудового засіданняза відсутностівідповідачки таїї представниці.Однак,як довідзиву,так ідо клопотанняпро проведеннясудового засіданняза відсутностісторони відповідача,не доданоні ордеру,ні будь-якогоіншого документу,передбаченого ст.62ЦПК України,що підтверджуєповноваження адвокатаЗмисли М.Р.як представникавідповідачки ОСОБА_1 .Крім того,відзив поданийз порушеннямстроку,встановленого судом.Також судвважає занеобхідне зазначитите,що 18жовтня 2023року введенов діюЗакон Українивід 29червня 2023року №3200-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо обов`язковоїреєстрації тавикористання електроннихкабінетів вЄдиній судовійінформаційно-телекомунікаційнійсистемі абоїї окремійпідсистемі (модулі),що забезпечуєобмін документами»(далі-Закон №3200-IX),який буврозроблений длязапровадження обов`язковоїреєстрації тавикористання електроннихкабінетів уЄдиній судовійінформаційно-телекомунікаційнійсистемі (далі-ЄСІТС)представниками правничихпрофесій,юридичними особамита фізичнимиособами-підприємцями,оскільки особи,які зазаконом зобов`язанізареєструвати офіційніелектронні адресив ЄСІТС,зволікають звиконанням свогообов`язку.Адвокати,нотаріуси,державні таприватні виконавці,арбітражні керуючі,судові експерти,органи державноївлади таінші державніоргани,зареєстровані зазаконодавством Українияк юридичніособи,їх територіальніоргани,органи місцевогосамоврядування,інші юридичніособи,зареєстровані зазаконодавством України,реєструють своїелектронні кабінетив Єдинійсудовій інформаційно-комунікаційнійсистемі абоїї окремійпідсистемі (модулі),що забезпечуєобмін документами,в обов`язковомупорядку.Інші особиреєструють своїелектронні кабінетив Єдинійсудовій інформаційно-комунікаційнійсистемі абоїї окремійпідсистемі (модулі),що забезпечуєобмін документами,в добровільномупорядку.Процесуальні наслідки,передбачені цимКодексом уразі зверненнядо судуз документомособи,яка відповіднодо цієїчастини зобов`язаназареєструвати електроннийкабінет,але незареєструвала його,застосовуються судомтакож увипадках,якщо інтереситакої особиу справіпредставляє адвокат.Реєстрація вЄдиній судовійінформаційно-комунікаційнійсистемі абоїї окремійпідсистемі (модулі),що забезпечуєобмін документами,не позбавляєправа наподання документівдо судув паперовійформі.Документи (втому числіпроцесуальні документи,письмові таелектронні доказитощо),пов`язаніз розглядомсправ усуді,можуть подаватисядо судув електроннійформі виключноз використаннямпідсистеми «Електроннийсуд»,якщо іншене визначенопроцесуальним законодавствомчи Положенням.Відповідно допункту 10Положення проЄСІТС адвокати,нотаріуси,державні таприватні виконавці,арбітражні керуючі,судові експерти,органи державноївлади таінші державніоргани,органи місцевогосамоврядування,інші юридичніособи реєструютьсвої Електроннікабінети вЄСІТС вобов`язковомупорядку.Інші особиреєструють своїЕлектронні кабінетив ЄСІТСу добровільномупорядку.Як вбачаєтьсяз матеріалівсправи,відзив підписанийадвокатом ЗмислоюМ.І.електронним цифровимпідписом адвокатата поданийнею електронноюпоштою,хоча увідзиві зазначенопро наявністьу адвокатаелектронного кабінету.Отже адвокат,який дієв інтересахособи,міг податизаяву:1)в письмовійформі;2)в електронномувигляді звикористанням сервісу«Електронний суд»,розміщеного запосиланням:https://cabinet.court.gov.ua/login,з попередньоюреєстрацією офіційноїелектронної адреси(електронногокабінету). Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань та наслідки недотримання таких вимог визначені у статті 183 ЦПК України. Відповідно до пункту першого частини першої статті 183 ЦПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету Згідно з частиною другою статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. У частині четвертій статті 183 ЦПК України закріплено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду. Суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. Отже, надіславши відзив та зазначене вище клопотання електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису, а не в письмовій формі чи за допомогою підсистеми «Електронний суд», адвокат Змисла М.Р. використала спосіб звернення до суду, не передбачений чинним процесуальним законодавством. З урахуванням наведеного, зокрема відсутності документів на підтвердження у адвоката повноважень представника відповідачки Мисько А.І., порушення встановленого судом строку на подання відзиву та не передбачений чинним процесуальним законодавством спосіб звернення до суду, судом залишені без розгляду документи, подані адвокатом Змислою М.Р.

Представник третьої особи - Комунального некомерційного підприємства «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» в судове засідання не з`явився, а скерував на адресу суду клопотання про розгляд даної справи без його (представника) участі з вказівкою на те, що вони підтримують позовні вимоги та просять такі задовольнити.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області від 07.01.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат закладів охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину; залучено КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору; розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

ІV.Обставини справи,встановлені судом.

Судом встановлено,що ухвалоюМостиського районногосуду Львівськоїобласті від02.05.2024року (справа№448/1987/23) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,обвинувачену увчиненні кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.1ст.286КК України,-звільнено відкримінальної відповідальностіна підставіст.46КК України,у зв`язкуз примиреннямз потерпілою. Кримінальне провадження №12023141350000770 від 11.07.2023р. - закрито.

Вказана ухвала Мостиського районного суду Львівської області від 02.05.2024р. набрала законної сили 15.05.2024р.

Із роз`яснень, викладених у п.1 постанови пленуму Верховного Суду України №12 від 20.02.2004 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ»» вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності - це відмова держави (її компетентних органів) від засудження особи, яка вчинила злочин, та застосування до неї кримінально-правових засобів примусового характеру. Водночас звільнення від кримінальної відповідальності не є виправданням особи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.2 (абз.5)постанови від 23 грудня 2005 року №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбаченіКримінальним Кодексом.

Таким чином, обов`язковою передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є вчинення нею певного злочину, незалежно від того, є він закінченим чи незакінченим, а так само вчинення такого злочину одноособово чи у співучасті.

Прийняття судом рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можливе лише за згодою особи на відповідну підставу закриття кримінального провадження.

Питання про звільнення від кримінальної відповідальності суд вирішує у формі ухвали.

Незважаючи на те, що зазначений вид судового рішення, за правилами кримінального процесуального закону, не передбачає визнання особи винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, усе ж зазначена підстава для звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання такої особи чи визнання її невинною, а визначені вКК Українипідстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.

Інститут звільнення від кримінальної відповідальності не означає декриміналізації діяння, а звільняє конкретних осіб від відповідальності за злочин, що ними було вчинено.

Відтак звільнення від кримінальної відповідальності не означає виправдання особи чи визнання її невинуватою. А визначені в Кримінальному Кодексі підстави для звільнення від кримінальної відповідальності не є реабілітуючими.

Згідно із ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, з ухвали Мостиського районного суду Львівської області від 02.05.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 11 липня 2023 року, о 03 год. 45хв, керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги «Львів - Шегині» в межах населеного пункту с.Берегове Яворівського району Львівської області, поблизу зупинки громадського транспорту «Солом`янка», порушила чинні вимоги ПДР, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001р. з подальшими змінами та доповненнями, а саме: п.п.2.3 (б, д), 14.б.а, 1.1. розділу 34, які виразилися в тому, що вона була не уважна та не стежила за дорожньою обстановкою, відповідно не реагувала на її зміну, виконуючи маневр обгону на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхала на зустрічну смугу руху де зіткнулась із автомобілем марки «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку та здійснював маневр повороту ліворуч на прилягаючу автодорогу. В результаті порушення Правил дорожнього руху водій автомобіля марки «ВАЗ 210994-20», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді: забійної рани в тім`яній ділянці ліворуч, синці на обох нижніх кінцівках, забійної рани на обох стопах з наявністю сторонніх тіл (каміння, пластик, метал), відкритого перелому правої п`яткової кістки зі зміщенням та відривом ахілового сухожилка, опіку шкіри лівої стопи, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я. Органом досудового розслідування вказані необережні дії ОСОБА_1 кваліфіковані, як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, що виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження..

Протиправні дії відповідачки ОСОБА_1 , що виразились в порушенні Правил дорожнього руху України є в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме отриманням потерпілою ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, зокрема забійної рани в тім`яній ділянці ліворуч, синців на обох нижніх кінцівках, забійної рани на обох стопах з наявністю сторонніх тіл (каміння, пластик, метал), відкритого перелому правої п`яткової кістки зі зміщенням та відривом ахілового сухожилка, опіку шкіри лівої стопи, що відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я.

Отже, від вчиненого відповідачкою кримінального правопорушення потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров`я, у зв`язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» (скорочена назва КНП «1 територіальне медичне об`єднання м.Львова»), зокрема у відділенні травматології та ортопедії ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м.Львова» у період з 11.07.2023р. по 14.08.2023р., а в подальшому - на стаціонарному лікуванні в Центрі термічної травми та пластичної хірургії ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м.Львова» з 14.08.2023р. по 02.10.2023р. та на стаціонарному лікуванні у відділенні реабілітації ВП «Лікарня Святого Луки» у період з 02.10.2023р. по 16.10.2023р.

Фінансування медичних послуг пацієнтам, наданих КНП ««Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», здійснюється також Національною службою здоров`я України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Між НЗСУ та КНП ««Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» укладено договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій №1761-Е123-Р000 від 14.02.2023р.

Згідно інформації КНП ««Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», загальна вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 становить 165 464,94 грн. Натомість, за лікування потерпілої ОСОБА_2 коштами НСЗУ оплачено 61298, 96 грн. Зазначена вартість наданих медичних послуг підтверджена відповідними розрахунками вартості наданих медичних послуг пацієнтці ОСОБА_3 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні, у яких наявні відомості про перелік лабораторних досліджень, обстежень, розхідних медикаментів та матеріалів, одинці виміру, ціну за одиницю, їх кількість, суму, тощо.

Таким чином, згідно інформації КНП ««Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» встановлено, що вартість лікування потерпілої ОСОБА_2 за кошти НСЗУ становить 61 298,96 грн.

Вказаний розрахунок витрат відповідачкою не спростовувався та нею не були надані докази на підтвердження сплати (відшкодування) нею вказаних коштів лікувальному закладу чи позивачу по справі.

V. Застосовані судом норми права.

Згідно з ч.2 ст.8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст.4 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст.15 та п.п.8 і 9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до положень, викладених у ст.ст.13, 81 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилами ст.131-1 Конституції України, прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.ч.3, 4 ст.56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, §35). Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права.

Частиною 7 цієї ж статті КПК України встановлено, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до вимог ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо кримінальне правопорушення вчинено малолітньою або неповнолітньою особою, витрати на лікування потерпілого відшкодовуються особами, визначеними статтями 1178 і 1179 цього Кодексу. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пунктах 1, 3, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 07 липня 1995 року №11, відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на засуджених при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями. Сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування.

Питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою КМУ від 16 липня 1993 №545 (далі Порядок).

Згідно з п.2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день.

Пунктом 3 Порядку встановлено, що визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду завдано діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора.

Стягнені в установленому порядку кошти незалежно від джерела фінансування закладу охорони здоров`я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров`я (пункт 4 Порядку).

Аналогічна позиція зазначена Верховним Судом у справах 450/1335/15-ц (постанова від 01 квітня 2019 року); №295/2579/17 (постанова від 19 червня 2019 року).

Отже, вказаними нормами закону передбачено, що особа яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілих від злочину.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VI. Висновки суду.

Таким чином, надані стороною позивача докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

При цьому,суд вважаєза необхіднезазначити,що відповідачка ОСОБА_1 як особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілої ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.3 ст.1206 ЦК України якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування: зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», держава гарантує повну оплату згідно з тарифом за рахунок коштів Державного бюджету України надання громадянам необхідних інших медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені програмою медичних гарантій.

У пункті 1 частини 1 статті 2 Закону дається визначення програми медичних гарантій як програми, що визначає перелік та обсяг медичних послуг (включаючи медичні вироби) та лікарських засобів, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України згідно з тарифом, профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами.

Перелік медичних послуг, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України у 2023р. визначений Порядком реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022р. №1464.

Згідно з Положенням про Національну службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1101, Національна служба здоров`я України (НСЗУ) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров`я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного і обслуговування населення. Основними завданнями НСЗУ є: реалізація державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програма медичних гарантій); виконання функцій замовника медичних послуг та лікарських засобів за програмою медичних гарантій; внесення на розгляд Міністра охорони здоров`я пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення. НСЗУ відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: укладає, змінює та припиняє договори про медичне обслуговування населення та договори про реімбурсацію; здійснює заходи, що забезпечують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій; здійснює оплату згідно з тарифом за надані пацієнтам медичні послуги (включаючи медичні вироби) та лікарські засоби за договорами про медичне обслуговування; населення за програмою медичних гарантій.

Пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», однією з основних функцій НСЗУ як Уповноваженого органу передбачено укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій.

У пункті 8 Типової форми договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 410, передбачено, що надавач зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а замовник зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.

Підсумовуючи, з урахуванням того, що НСЗУ витратила державні (бюджетні) кошти при наданні медичних послуг - лікування потерпілої ОСОБА_2 , котра перебувала на стаціонарному лікуванні з вини ОСОБА_1 - на підставі договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, укладеного між НЗСУ (замовником) та КНП «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», то кошти, витрачені на стаціонарне лікування потерпілої в сумі 61298 (шістдесят одну тисячу двісті дев`яносто вісім) грн. 96 коп. необхідно стягнути з ОСОБА_1 та зарахувати до Державного бюджету України.

Беручи до уваги усі наведені обставини, суд приходить до висновку про те, що даний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що сторона позивача, на користь яких ухвалено рішення, звільнені від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3028 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області Євгена Задоріна в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» про відшкодування витрат закладів охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 , в сумі 61298 (шістдесят одну тисячу двісті дев`яносто вісім) грн. 96 коп., які перерахувати в дохід державного бюджету на номер рахунку: UA9728999980313080115000026011, код ЄДРПОУ 37993783, отримувач ГУК у м.Києві/Шевченківський район/24060300, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.податок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 05.05.2025р.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Яворівська окружна прокуратура Львівської області: місцезнаходження: 81000, м.Яворів, вул.Львівська, 25 Львівської області в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України: код ЄДРПОУ 42032422, місцезнаходження: 04073, м.Київ, просп.С.Бандери, 19, e-mail: info@nszu.gov.ua.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору: Комунальне некомерційне підприємство «Львівське територіальне медичне об`єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги», код ЄДРПОУ: 44496574, місцезнаходження: 79059, м.Львів, вул.Миколайчука І., буд. 9.

Суддя Ю.В. Кічак