Постанова

від 05.05.2025 по справі 545/922/25

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 р.Справа № 545/922/25Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Потетій А.Г., вул. Фрунзе, 154а, м. Полтава, Полтавська, 36008, по справі № 545/922/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції , старшого лейтенанта поліції Видашенка Андрія Вікторовича Управління патрульної поліції в Полтавській області третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава"

про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до Полтавського районного суду Полтавської області з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі ДПП, відповідач), старший лейтенант поліції Видашенко Андрій Вікторович Управління патрульної поліції в Полтавській області (далі також поліцейський), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Євробус Полтава"(далі також ТОВ "Євробус Полтава"), в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4114364 від 20.02.2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), та закрити провадження по справі.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справ, невідповідність висновків просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити постанову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт звертає увагу на відсутність складу правопорушення в його діях, вказуючи та те, що ТОВ «ЄВРОБУС ПОЛТАВА», водієм якого він працює, здійснюються регулярні, а не регулярні спеціальні, перевезення, які згідно з Порядком передбачають наявність схеми та розкладу руху, а не паспорт, який передбачений для спеціальних перевезень.

Вважає, що чинним законодавством не передбачено обов`язку погодження схеми маршруту та розкладу руху транспорту, що здійснює регулярні пасажирські перевезення з органами Національної поліції України, оскільки таке погодження маршруту з органами національної поліції передбачено в п. 3.2. Правил № 176 для регулярних спеціальних перевезень

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, відповідно до ст. 268 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені такі обставини, які не оспорено сторонами.

Поліцейським було винесено постанову серії ЕНА № 4114364 від 20.02.2025 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за порушення ч. 11 ст. 126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Згідно з цією постановою 20.02.2024, в м. Полтава, площа Слави, 1, ОСОБА_1 керував транспортним засобом РУТА 25, номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів та не мав при собі схеми маршруту та розкладу руху погоджених відповідним підрозділом Національної поліції, чим порушив п. 1.4 Наказу Міністерства транспорту та зв`язку України № 278 від 07.05.2010 та вимоги 2.1 (г) ПДР України, затверджених постановою КМУ України №1306 від 10.10.2001.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт допущення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджується належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У п. 8 ч. 1 ст. 23 вказаного Закону визначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 122, Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - ПДР).

Згідно з п. 1.9. ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1. (а, б, ґ) ПДР передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Пунктом 2.1 (г) ПДР передбачено, що водій маршрутних транспортних засобів, повинні мати при собі схему маршруту та розклад руху.

Відповідно до п. 2.4 (а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитись із дотриманням вимог ПДР а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 ПДР.

Згідно з п. 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 278 від 07.05.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 р. за № 408/17703 (далі Порядок № 278), автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху.

Відповідно до п. 1.4 Порядку № 278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріалами справи підтверджено, та не заперечувалося сторонами, що позивач надав поліцейському схему руху та розклад руху, які не були погоджені відповідним підрозділом Національної поліції.

Тобто спірним у цій справі є питання надання позивачем схеми руху та розклад руху, які не погоджені відповідним підрозділом Національної поліції.

Надаючи оцінку вказаному питанню, колегія суддів звертає зазнчає.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка;

- замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

- паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо;

- регулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- регулярні спеціальні пасажирські перевезення - перевезення певних категорій пасажирів (працівників підприємств, школярів, студентів, туристів, екскурсантів та інших) на автобусному маршруті за умовами, визначеними паспортом маршруту, затвердженим в установленому порядку замовником транспортних послуг або уповноваженими органами Договірних Сторін у разі міжнародних перевезень;

- розклад руху - сукупність графіків руху автобусів за маршрутом .

Також у п. 1.2 Порядку № 278 наведені такі терміни:

- замовник послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів автобусами;

- організатор перевезень - Міністерство інфраструктури України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або обласні державні адміністрації, Київська міська державна адміністрація, виконавчий орган ради, що представляє інтереси відповідної територіальної громади;

- перевізник - юридична або фізична особа, яка на підставі одержаної ліцензії надає послуги з перевезення пасажирів автобусами;

- схема автобусного маршруту - нанесена на карту автомобільних доріг відповідної місцевості або на її фрагмент чи на план міста або на його фрагмент лінія шляху проходження маршруту.

Відповідно до ч.ч. 1-3 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з п. 1.3 Порядку № 278 автомобільний перевізник повинен забезпечити:

водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху;

водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних спеціальних перевезень, - примірником паспорта маршруту з позначкою "В".

Отже, аналіз наведених норм та інших приписів як Закону України «Про автомобільний транспорт» так і Порядку № 278 дає підстави для висновку, що «регулярні перевезення» та «регулярні спеціальні перевезення» є різними видами перевезень, оскільки залежать від того категорій пасажирів.

Так, матеріалами справи підтверджено та не спростовано, що позивач здійснював саме «регулярні перевезення», а не «регулярні спеціальні перевезення».

Фактично відповідач стверджує, що п. 1.4 Порядку № 278 на позивача покладено обов`язок надати схему руху та розклад руху, погоджені відповідним підрозділом Національної поліції.

Так, відповідно до п. 1.4 Порядку № 278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та працівникам уповноважених підрозділів Національної поліції України.

Вказана норма не містить жодних приписів, які б свідчили про обов`язок надання позивачем схеми руху та розклад руху, які погоджені саме відповідним підрозділом Національної поліції.

Відповідно до п. 2.1 Порядку № 278 паспорт маршруту включає:

схему маршруту;

характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності);

копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів;

графік режиму праці та відпочинку водіїв;

таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень);

список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, туристично-екскурсійних перевезень, а також перевезення осіб, що перетинають лінію розмежування в Донецькій і Луганській областях та адміністративний кордон між Автономною Республікою Крим та Херсонською областю);

відомості про зміни на маршруті;

умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень);

договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень);

відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень).

У паспорті маршруту зазначають назву маршруту, яка складається з назв початкового та кінцевого пунктів маршруту (зупинок), а для приміських, міжміських автобусних маршрутів загального користування - з назв автостанцій, у разі їх відсутності - з назв зупинок, передбачених розкладом руху.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивачем були надані схема руху та розклад руху, які не були погоджені відповідним підрозділом Національної поліції.

Так, єдиною нормою, яка надає відповідному підрозділу Національної поліції повноваження на погодження схеми руху та розклад руху є п. 2.12 Порядку № 278, відповідно до якого паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (у частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) погоджується уповноваженим підрозділом Національної поліції України.

Тобто, повноваження на погодження схеми руху та розкладу руху уповноважений підрозділ Національної поліції України має виключно у випадку «регулярних спеціальних перевезень».

При цьому, колегія суддів вказує, ані Закон України «Про автомобільний транспорт», ані Порядок № 278 не містять жодних приписів, які б наділяли уповноважений підрозділ Національної поліції України повноваженням на погодження схеми руху та розкладу руху при здійсненні «регулярних перевезень», а не «регулярних спеціальних перевезень».

Відповідно, враховуючи, що чинне законодавство не дає уповноваженому підрозділу Національної поліції України повноважень на погодження схеми руху та розкладу руху при здійсненні саме «регулярних перевезень», відповідно відповідач не має права вимагати надання документів, які б були погоджені таким органом.

При цьому, колегія суддів наголошує, що ДПП не вказало на жодний припис чинного законодавства, який надає йому повноваження погоджувати документи для «регулярних перевезень», судом апеляційної інстанції таких приписів чинного законодавства також не встановлено.

Також, колегія суддів наголошує про наявність процесуального обов`язку відповідачів, передбачений ч. 2 ст. 77 КАС України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для позивача, що знаходиться в нерівному положенні по відношенню до суб`єкта владних повноважень.

Вказане у сукупності дає підстави для висновку, що поліцейський не мав права вимагати від водія схеми руху та розклад руху, які погоджених відповідним підрозділом Національної поліції, оскільки такий орган у спірних правовідносинах не має відповідних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана позивачем постанова серії ЕНА № 4114364 від 20.02.2025 ухвалена без жодних законних підстав, а отже безумовно підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З урахуванням висновків суду наявність підстав для скасування постанови серії ЕНА № 4114364 від 20.02.2025, колегія суддів вважає наявними підстави для закриття справи про адміністративне правопорушення, а не закриття провадження у справі як помилково просив позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом ухвалено нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 1210,88 грн (484,16 + 726,72(яка мала бути сплачена)).

Ухвалюючи це судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

З урахуванням викладеного та на підставі п.4 ч.1 ст. 317 КАСУ колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з ухваленням постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 27 березня 2025 року по справі № 545/922/25 скасувати.

Ухвалити постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4114364 від 20.02.2025, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, вул. Федора Ернста, буд. 3, м.Київ 48, 03048) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати у розмірі 1210,88 (одна тисяча двісті десять) гривень 88 коп за подання адміністративного позову та апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін