Постанова від 06.05.2025 по справі 420/17378/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/17378/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваля М.П.,

суддів Осіпова Ю.В.,

Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року, прийняту у складі суду судді Скупінської О.В. в місті Одеса, по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №420/17378/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Зобов`язано Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. В решті позову відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а апеляційну скаргу Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року скасовано в частині зобов`язання Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 2 248, 09 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Прийнято нове рішення в цій частині, яким зобов`язано Регіональне управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у сумі 4 434, 99 грн. за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року із врахуванням приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року залишено без змін.

04 грудня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист по справі №420/17378/24.

24 лютого 2025 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України в якій заявник просив суд визнати виконавчий лист № 420/17378/24 від 04.12.2024 виданий Одеським окружним адміністративним судом таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з його добровільним виконанням боржником.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року заяву про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий лист №420/17378/24, виданий Одеським окружним адміністративним судом 04.12.2024, таким, що не підлягає виконанню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Свідер Василь Вікторович звернувся до суду з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , в якій вважає оскаржувану ухвалу винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву про визнання виконавчого документа, таким, що не підлягає виконанню залишити без задоволення.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у справі № 420/17378/24, частково змінене постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року Регіональним управлінням Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України не виконано в частині виплати індексації-різниці грошового забезпечення у сумі 4434, 99 грн. за період з 01.01.2020 року по 01.08.2021 року.

Представником відповідача надано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що обставини добровільного виконання вимог виконавчого листа від 04.12.2024 у справі №420/17378/24 є підставами для визнання цього виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню..

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Абзацом першим частини першої статті 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

У свою чергу, відповідно до абзацу першого частини першої, частини другої статті 374 КАС України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Верховним Судом у постанові від 05 листопада 2020 року у справі №752/2391/17 сформульовано висновки щодо застосування норм права, згідно яких наведені у статті 374 КАС України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові і процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Матеріали справи свідчать, що вимога визнати виконавчий лист №420/17378/24, виданий Одеським окружним адміністративним судом 04.12.2024 року таким, що не підлягає виконанню, обґрунтовується відповідачем тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції було виконане відповідачем добровільно та в повному обсязі ще до моменту видачі виконавчого листа.

На підтвердження виконання рішення суду відповідачем до суду надано зокрема довідку-розрахунок фіксованої індексації грошового забезпечення згідно судового рішення від 25.10.2023 по справі №420/17378/24 від 11.11.2024 №42 на ім`я ОСОБА_1 за якою за період з березня 2018 року по серпень 2021 року разом до виплати належить 92268,20 грн.

Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що постановою суду, яка набрала законної сили, індексацію-різницю грошового забезпечення позивача у сумі 4 434, 99 грн. відповідача було зобов`язано виплатити за період з 01.03.2018 року по 01.08.2021 року. При цьому, із вказаної вище довідки-розрахунку вбачається, що індексація-різниця грошового забезпечення позивача у сумі 4 434, 99 грн. була нарахована за період з березня 2018 року по грудень 2019 року, що не свідчить про повне та добровільне виконання судового рішення.

Посилання відповідача, що ненарахування сум фіксованої індексації було обумовлено тим, що грошове забезпечення позивача було підвищено у січні 2020 року та січні 2021 року на підставі судового рішення по справі №420/19839/21, колегією суддів оцінюються критично.

З цього приводу апеляційний суд зазначає, що достовірно знаючи про наявність вказаного рішення, оскільки воно було виконане відповідачем ще у 2022 році, у межах цієї справи відповідач про факт підвищення грошового забезпечення позивача не повідомляв.

Колегія суддів зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], No. 28342/95, ECHR 1999-VII).

В основі принципу юридичної визначеності, як одного із істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" № 32053/13).

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів констатує, що судові рішення по справі №420/17378/24 в повному обсязі не виконані, що виключає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Протилежні висновки суду першої інстанції ґрунтуються на неповному з 1ясуванні обставин справи та порушенні норм процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції та прийняття нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 292, 311, 312, 317, 325, 328, 329, 379 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Свідера Василя Вікторовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовити у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: В.О. Скрипченко