Постанова від 05.05.2025 по справі 120/17357/23

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/17357/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

05 травня 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7», Державної податкової служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7» до Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, скасування розпорядження та зобов`язання видалити записи про анулювання ліцензій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж - 7" звернулось до суду з позовом до Державної податкової служби України, в якому просило:

- визнати протиправними дій ДПС України та скасування розпорядження ДПС України №408-р/л від 02.11.2023 про скасування ліцензій на право виробництва пального ТОВ «Авантаж-7»;

- зобов`язати ДПС України видалити записи про анулювання ліцензій ТОВ «Авантаж-7» реєстраційний номер 990114202000002 з терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025, за адресою місця виробництва: Київська область, Броварський район, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, та реєстраційний номер 990114202000001 з терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025, за адресою місця виробництва: Чернігівська область, Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А, з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08.07.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження ДПС України №408-р/л від 02.11.2023 в частині анулювання ТОВ "Авантаж - 7" ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114202000002 від 14.02.2020, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025 за місцем виробництва Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36.

Зобов`язано Державну податкову службу України видалити записи про анулювання ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Авантаж - 7" на виробництво пального, реєстраційний номер 990114202000002 від 14.02.2020, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025 за місцем виробництва Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивачем також подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Авантаж-7" є суб`єктом господарської діяльності, зареєстрований в податкових органах, основний вид економічної діяльності: Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71) (а.с. 23).

ТОВ "Авантаж-7" отримало ліцензії на право виробництва пального, реєстраційні номери ліцензій: 990114202000001, терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 та 990114202000002, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025.

Наказом ДПС «Про проведення фактичної перевірки» від 20.09.20.23 № 762 прийнято рішення провести фактичну перевірку ТОВ «АВАНТАЖ-7» (код ЄДРПОУ 42435174) за місцем фактичного провадження платником податків діяльності: вул. Лесі Українки, буд, 139А, с. Станція Лосинівська, Чернігівська обл., з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює обіг пального, за період з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки тривалістю 10 діб із 21.09.2023 по 30.09.2023.

Наказом ДПС «Про проведення фактичної перевірки» від 20.09.20.23 № 765 (копія додається), прийнято рішення провести фактичну перевірку ТОВ «АВАНТАЖ-7» за місцем фактичного провадження платником податків діяльності: вул. Вокзальна, буд. 36, с. Заворичі, Броварський р-н, Київська обл., з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює обіг пального, за період з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки тривалістю 10 діб із 22.09.2023 по 01.10.2023.

На підставі цих наказів відповідачем оформлені направлення на перевірку від 20.09.2023 №№97/ЖЗ/99-00-09-03-01/4243517, 98/ЖЗ/99-00-09-03-01/4243517, 96/ЖЗ/99-00-09-03-01/4243517, 95/ЖЗ/99-00-09-03-01/4243517 відповідно.

Посадові особи ДПС здійснили виїзд для проведення фактичної перевірки за адресами місць провадження діяльності Товариства з виробництва пального: Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36 та Чернігівська обл., Ніжинський район, с. Станція Лосинівська, вул. Лесі Українки, 139А, щ о підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Актами від 22.09.2023 №16/Ж6/99-00-09-03-01 та №20/Ж6/99-00-09-03-01 оформлено факт відмови від допуску до фактичної перевірки.

Актами від 22.09.2023 оформлено відмову від підпису направлення на проведення фактичної перевірки, відмову від отримання та підпису акту відмови від допуску до фактичної перевірки.

Дані Акти Товариству направлені 04.10.2023 рекомендованим листом з повідомленням (номер поштового відправлення 0105495207990) та вручено представнику Товариства за довіреністю 11.10.2023.

На підставі актів відмови від допуску до фактичної перевірки прийнято розпорядження ДПС від 02.11.2023 № 408-р/л про анулювання ТОВ "Авантаж-7" ліцензій на право виробництва пального, реєстраційні номери ліцензій: 990114202000001, терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 та 990114202000002, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025.

Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.

Відповідно до п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2.5 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Згідно із матеріалами справи, наказом ДПС «Про проведення фактичної перевірки» від 20.09.20.23 № 762 прийнято рішення провести фактичну перевірку ТОВ «АВАНТАЖ-7» (код ЄДРПОУ 42435174) за місцем фактичного провадження платником податків діяльності: вул. Лесі Українки, буд, 139А, с. Станція Лосинівська, Чернігівська обл., з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює обіг пального, за період з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки тривалістю 10 діб із 21.09.2023 по 30.09.2023.

Наказом ДПС «Про проведення фактичної перевірки» від 20.09.20.23 № 765 прийнято рішення провести фактичну перевірку ТОВ «АВАНТАЖ-7» за місцем фактичного провадження платником податків діяльності: вул. Вокзальна, буд. 36, с. Заворичі, Броварський р-н, Київська обл., з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює обіг пального, за період з 01.01.2023 по дату закінчення фактичної перевірки тривалістю 10 діб із 22.09.2023 по 01.10.2023.

В межах цієї справи, наказами №762, 765 зазначено, що вони прийняті з метою дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг пального, на підставі підпункту 19 прим.1.1.14 пункту 19 прим.1.1 статті 19 прим.1, підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення у сфері виробництва та обігу пального, відповідно до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами) та інших законодавчих і нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на ДПС (а.с. ).

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріалами справи підтверджується, що ДПС призначило проведення фактичних перевірок позивача на підставі другої самостійної підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме з метою виконання функцій, визначених законодавством у сфері обігу та реалізації пального, про що зазначено у наказах.

Суд зазначити, що відповідно до постанови Верховного Суду від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, сформульовано висновки, які мають забезпечити єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду схожих спорів, у яких в підставах проведення фактичної перевірки платника податків було покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України або інші підпункти, в яких міститься посилання лише на одну фактичну підставу для проведення перевірки.

Верховний Суд у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, вказав, що за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 наголосив, що у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ДПС призначило проведення фактичних перевірок позивача на підставі другої самостійної підстави, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме з метою виконання функцій, визначених законодавством у сфері обігу та реалізації пального, про що зазначено у наказах.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що накази про проведення фактичної перевірки відповідають вимогам щодо відображення у ньому достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, тому вважати, що вони оформлені з істотним порушенням вимог чинного законодавства підстав немає.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача про те, що накази не містять печатки, а відтак є дефектними, то колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до приписів п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки. Такі документи пред`являються платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції).

При цьому, єдина підстава для недопуску до перевірки посадових осіб визначена в абзаці п`ятому п. 81.1 ст. 81 ПК України. В інших випадках недопуск не дозволяється.

При цьому, колегія суддів зазначає, що платнику перед початком перевірки вручається, зокрема, не оригінал наказу, а його копія.

Засвідчення копій документів, що видаються органами державної влади, здійснюється на підставі Національного стандарту ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», згідно з наказом ДП «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 р. № 144 який з 1 вересня 2021 року набрав чинності.

З 01.09.2021 року юрособам треба оформляти службові документи саме згідно з ДСТУ 4163:2020, чия дія поширюється на державні органи, органи місцевого самоврядування, установи, підприємства, організації та інших юридичних осіб незалежно від їхнього функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності та форми власності.

Відповідно до п. 5.26 Національного стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».

Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.

З оглянувших копій спірних наказів суд встановив, що вони містять відмітку про засвідчення копії документа. Зокрема, у правому верхньому кутку міститься відтиск "Копія". У нижньому правому кутку міститься відтиск "Згідно з оригіналом", посаду особи, яка завіряла копію, та прізвище - начальник відділу моніторингу та контролю О. Казімірова, дата 20.09.2023, підпис, печатка «Для копій».

Відтак, суд відхиляє доводи апелянта-позивача про дефектність наказів, оскільки їх копія засвідчена в установленому порядку, вони містять обов`язкові реквізити, а саме дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта, адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави для проведення перевірки, визначені цим ПК, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися, підпис керівника.

Крім того, згідно доводів позивача посадові особи відповідача не мали права проводити фактичну перевірку, оскільки наказ та направлення про проведення перевірки не вручені уповноваженій на те особі на об`єкті у Броварському районі, а на іншому об`єкті - представник позивача двічі наголошує, що він не відмовляє у допуску, а просить зачекати адвоката (юриста).

Оцінюючи вказані доводи позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Так, в силу приписів підпункту 83.1.7 п. 83.1 статті 83 ПК, для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є мультимедійна інформація (фото, відео-, звукозапис), отримана (виготовлена) контролюючими органами.

Як було встановлено судом першої інстанції, за місцем проведення фактичної перевірки: Чернігівська обл., Ніжинський р-н., с. Станція Лосинівська, вул. Л. України, 139а, перед початком фактичної перевірки начальнику нафтобази ОСОБА_1 на території товариства перевіряючі надали наказ та направлення на ознайомлення. ОСОБА_1 вказав, що він сфотографує наказ та відправить його юристу. У розмові Олейніков Ю.Б. зазначив, що він не надає допуск до перевірки, бо він не керівник. Коли в діалозі між питанням про допуск чи не допуск ОСОБА_1 вказав, що він не може надати допуск, бо він не керівник.

Факт відмови від підпису направлення на проведення фактичної перевірки, відмови від допуску до фактичної перевірки за місцем проведення фактичної перевірки: Чернігівська обл., Ніжинський р-н., с. Станція Лосинівська, вул. Л.України, 139а, оформлені Актами від 22.09.2023, у яких відображені послідовність подій відповідно до відеозаписів.

З огляду на вищевказані докази, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що представник товариства Олейников Ю.Б. як начальник нафтобази є належною особою, якій в силу приписів положень п. 81.1 ст. 81 ПК України вручені/пред`явлені перевіряючими наказ, направлення та службові посвідчення, а доводи апеляційної скарги позивача в цій частині рішення суду першої інстанції не спростовують.

Відтак, оскільки посадова особа не надала дозволу допуску до фактичної перевірки, то дії відповідача є правомірними.

Стосовно того, що Позивач був позбавлений можливості надати письмові пояснення до акту, то суд першої інстанції вірно визнав безпідставними ці доводи, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення 04.10.2023 всіх документів на адресу товариства із супровідним листом від 25.09.2023. Дані документи вручені представнику Товариства за довіреністю 11.10.2023, тому позивач не позбавлений був надати свої заперечення на ці документи.

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірне розпорядження №408-р/л від 02.11.2023 в частині анулювання ТОВ "Авантаж - 7" ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114202000001 від 05.02.2020, терміном дії з 05.02.2020 до 05.02.2025 є правомірним, а відтак не підлягає задоволенню.

Похідна вимога зобов`язального характеру не підлягає задоволенню, оскільки суд відмовив у задоволенні основної вимоги (п. 23 ст. 4 КАС України).

Щодо спірного розпорядження №408-р/л від 02.11.2023 в частині анулювання ТОВ "Авантаж - 7" ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114202000002 від 14.02.2020, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025 за місцем виробництва Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, то колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази пред`явлення та/або вручення посадовим (службовим) особам платника податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, направлення, наказу на проведення перевірки та службових посвідчень, а тому у товариства є законні підстави для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки (абзац п`ятий пункту 81.1 статті 81 ПКУ), а у посадових осіб контролюючого органу не виникає право приступати до проведення такої перевірки.

З підстав цього, акт відмови від допуску до фактичної перевірки від 22.09.2023 складений протиправно.

В силу приписів ст. 1 Закону № 481/95-ВР, ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце виробництва пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для виробництва та/або зберігання пального на праві власності або користування; анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до ст. 3 Закону № 481/95-ВР, після видачі/анулювання ліцензії на право виробництва пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання ліцензії.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного рішення про анулювання у формі розпорядження про таке анулювання.

З огляду на те, що у спірному випадку, посадових осіб контролюючого органу було правомірно не допущено до фактичної перевірки за місцем проведення фактичної діяльності Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, то підстави для анулювання ліцензії відсутні.

Відтак, спірне розпорядження №408-р/л від 02.11.2023 в частині анулювання ТОВ "Авантаж - 7" ліцензії на право виробництва пального, реєстраційний номер 990114202000002 від 14.02.2020, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025 за місцем виробництва Київська обл., Броварський р-н, с. Заворичі, вул. Вокзальна, 36, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо похідної вимоги в частині зобов`язання ДПС видалити записи про анулювання ліцензій Товариства з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, то судом першої інстанції вріно задоволено таку вимогу в силу того, що ці записи внесені відповідно до розпорядження, яке суд визнав протиправним.

При цьому, відповідач у наданій апеляційні скарзі фактично не спростовує жодного доводу позовної заяви та рішення суду першої інстанції у вказаній частині, не надає Суду жодного доказу на їх спростування, натомість лише цитує норми Податкового кодексу України та Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (зі змінами та доповненнями) (надалі Закон №481/95-В).

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції нібито не було взято до уваги доводів податкового органу, але разом з тим, не зазначає, які саме доводи та докази Відповідача судом не було взято до уваги.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку пр очасткове задоволення позовних вимог.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційних скаргах висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж-7», Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.