Ухвала від 06.05.2025 по справі 400/10878/23

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

справа №400/10878/23

адміністративне провадження № К/990/18758/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,

перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №400/10878/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця - січень 2008 року;

- визнати протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 у незастосуванні пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та «Про Державний бюджет України на 2022 рік» при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення) та всіх виплат, належних військовослужбовцю при звільненні з військової служби з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення із застосуванням пункту 4 та решти положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі №826/6453/18, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня календарного року з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року, з урахуванням проведених раніше виплат: посадового окладу та окладу за військовим званням; грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018-2022 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання за кожний повий календарний рік служби (25 календарних років).

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року; грошової компенсації за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби; грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання за кожний повий календарний рік служби (25 календарних років), виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 календарних років з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення, обчисленого із розмірів посадового окладу за період з 29 січня 2020 року по 18 лютого 2022 року; грошову компенсацію за невикористані дні щорічної оплачуваної відпустки у зв`язку зі звільненням з військової служби; грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2020-2022 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, обчислених із розмірів посадового окладу та розміру окладу за військове звання за кожний повий календарний рік служби (25 календарних років), виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня 2020, 2021, 2022 календарних років з врахуванням підвищення прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб згідно з Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік».

В інших частинах рішення суду першої інстанції залишено без змін.

02 травня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №400/10878/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідач, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.

Колегія суддів звертає увагу заявника, що пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.

Отже, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року у справі №400/10878/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді М.В. Білак

І.В. Желєзний

В.Е. Мацедонська