Ухвала від 06.05.2025 по справі 320/50514/24

УХВАЛА

06 травня 2025 року

м. Київ

справа №320/50514/24

адміністративне провадження № К/990/17643/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року

у справі №320/50514/24

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК»

до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» звернулося з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича, в якому просило суд, визнати протиправними дії приватного виконавця Гненного Дмитра Анатолійовича щодо стягнення з ТОВ «Київський БКК» суми основної винагороди у розмірі 165387,20 грн і витрат на виконавче провадження у розмірі 747,36 грн та повернути на рахунок ТОВ «Київський БКК» 166134,56 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року позовну заяву повернуто на підставі пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України у зв`язку з тим, що надані позивачем на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху докази і пояснення не підтверджують існування об`єктивних і непереборних причин поважності пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВСЬКИЙ БКК» задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року про залишення позовної заяви без розгляду скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").

У своїй касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року та залишити в силі ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд дійшов наступного висновку.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку (частина друга статті 328 КАС України).

Відповідно до зазначених пунктів частини першої статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові) (пункт 3), відмови у відкритті провадження у справі (пункт 4), залишення позову (заяви) без розгляду (пункт 12), закриття провадження у справі (пункт 13), відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (пункт 17), заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження (пункт 20).

Водночас частиною третьою статті 328 КАС України обумовлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Як слідує із матеріалів касаційної скарги, предметом оскарження у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції (про повернення позовної заяви без розгляду), а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Питання можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду про повернення позову та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, досліджувалося Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 березня 2025 року у справі №380/970/24.

Так, аналізуючи положення статті 328 КАС України, якою регламентовано право на касаційне оскарження різних видів судових рішень Верховний Суд у справі №380/970/24, з-поміж іншого, указав, що таке право доступне певному колу суб`єктів, визначеному частиною першою цієї статті, та щодо чітко окреслених судових рішень з процесуальних питань, які можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції, які визначені в частинах другій і третій цієї норми процесуального закону.

У справі №380/970/24 Верховний Суд зауважив, що частиною першою статті 328 КАС України передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Проте, таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звертається з касаційною скаргою.

Надалі у справі №380/970/24 Суд висновував, що передбачена можливість касаційного оскарження рішень судів першої інстанції, якими закінчено судовий розгляд (частина третя статті 241 КАС України), після апеляційного перегляду справи, а також постанов суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом і таке оскарження можливе лише у випадку, якщо суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звертається з касаційною скаргою. Натомість частина друга зазначеної норми процесуального закону встановлює виключний перелік процесуальних рішень суду першої інстанції, які після їх перегляду апеляційним судом, можуть бути переглянуті в касаційному порядку. Частина третя зазначеної статті передбачає право на касаційне оскарження ухвал суду апеляційної інстанції, перелік яких також є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

За такого нормативно-правового регулювання, Верховний Суд у справі №380/970/24 констатував, що ухвали суду першої інстанції, які відповідно до частини другої статті 328 КАС України підлягають касаційному оскарженню, за своєю суттю є такими, що або мають певний вплив на права та обов`язки учасників процесу, який за своїм характером та природою може прирівнюватися до впливу, який має рішення суду, яким вирішено спір по суті (ухвали про: забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову), або перешкоджають реалізації учасникам процесу фундаментального права на доступ до суду, тобто перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвали про: повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі). Тому, на думку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, якщо відповідне втручання чи обмеження щодо прав і свобод учасника адміністративного процесу усунуте судом апеляційної інстанції, а ухвала суду першої інстанції, яка становила таке втручання, скасована, то і відсутній предмет касаційного перегляду.

Ураховуючи те, що за змістом частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а у разі ухвалення судом апеляційної інстанції постанови про скасування такої ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, усуваються перешкоди для подальшого провадження у справі, об`єднана палата Верховного Суду у справі №380/970/24 дійшла висновку, що в силу положень КАС України суд касаційної інстанції не має повноважень для перегляду такої постанови апеляційного суду.

Враховуючи зазначене об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у справі №380/970/24 дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі (зокрема, ухвал про: повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду, закриття провадження у справі), якою така ухвала була скасована, а справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду не може бути предметом касаційного оскарження.

Отже, з урахуванням висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у справі №380/970/24, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції (про повернення позовної заяви без розгляду), а справу направлено на розгляд суду першої інстанції, не може бути предметом касаційного оскарження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За наведеного правового врегулювання й обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №320/50514/24 .

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіА.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко