Постанова

від 30.04.2025 по справі 645/8003/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 645/8003/21

провадження № 61-10119св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - приватне акціонерне товариство «Філіп Морріс Україна»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марцонь Дмитро Григорович, на рішення Октябрського районного суду м. Полтави, в складі судді Андрієнко Г. В., від 10 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В.,

від 10 червня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Філіп Морріс Україна» (далі - ПрАТ «Філіп Морріс Україна», товариство) про стягнення невиплаченої заробітної плати, відновлення попередніх умов праці, які обумовлені укладеним трудовим договором.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що 15 квітня 2014 року він був прийнятий на роботу в ПрАТ «Філіп Морріс Україна» на посаду менеджера послуг з постачання, з умовами праці, відповідно до яких робочий час становить 40 годин на тиждень.

3. На дату звернення до суду з цим позовом він продовжує перебувати в трудових відносинах з відповідачем. Одночасно з цим користується гарантіями, передбаченими статтею 119 КЗпП України, щодо збереження за ним місця роботи, посади і середнього заробітку.

4. Проте, за серпень-жовтень 2021 року заробітна плата йому була виплачена лише частково, а саме в розмірі 4 653,93 грн за серпень, 4 683,79 грн за вересень, 6 046,44 грн за жовтень, а відповідач не надав жодного документу, який би свідчив про зменшення розміру заробітної плати.

5. Виходячи із середньоденної заробітної плати в розмірі 343,18 грн, вважав, що заборгованість роботодавця перед ним становить 157 235,38 грн.

6. 05 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказував, що 24 березня 2016 року уклав контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України на період до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

7. Відповідно статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» він був увільненим від виконання своїх трудових обов`язків, передбачених трудовим договором між ним та відповідачем, і на нього не поширюються вимоги внутрішнього трудового розпорядку, відтак і зміна істотних умов праці відносно нього є незаконною, протиправною та такою, що порушує його трудові права.

8. Крім того, відповідач несвоєчасно повідомив його про зміну істотних умов праці, а запроваджені зміни не є економічно обґрунтованими та мали на меті порушення його трудових прав.

9. Посилаючись на викладене, остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд поновити йому попередні умови праці, обумовлені трудовим договором від 15 квітня 2014 року, укладеним між ним та ПрАТ «Філіп Морріс Україна», а також стягнути з ПрАТ «Філіп Морріс Україна» на його користь заробітну плату за період з 01 серпня 2021 року по 31 жовтня 2021 року в сумі 157 235,38 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

10. Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня

2024 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.

11. Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції врахував, що впровадження змін в організації виробництва і праці є правом підприємства, як самостійного суб`єкта господарювання. При цьому позивач був належним чином повідомлений про зміну істотних умов праці.

12. Погодившись із цим висновком, апеляційний суд зазначив, що

з 26 травня 2021 року позивач був ознайомлений зі змінами щодо тривалості робочого часу за посадою менеджера з послуг постачання та пропорційною оплатою праці, а його незгода з цими змінами не зобов`язує відповідача зберігати норми тривалості робочого часу, які діяли до відповідних змін та здійснювати оплату праці понад встановлені нові норми.

13. Крім того, апеляційний суд врахував, що факт дискримінації щодо до позивача при зміні істотних умов праці не встановлено і не доведено, а твердження позивача в цій частині ґрунтуються на припущеннях.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

14. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Марцонь Д. Г., просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

15. У липні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Марцонь Д. Г., подав касаційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2024 року.

16. Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 645/8003/21, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.

17. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 27 березня 2018 року у справі № 910/17999/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19,

від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11,

від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, у постановах Верховного Суду від 20 вересня

2023 року у справі № 442/4475/22, від 31 жовтня 2019 року у справі № 200/1562/18, від 28 вересня 2022 року у справі № 629/3452/21,

від 30 листопада 2022 року у справі № 455/1377/18, від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18,

від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Крім того вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини у подібних правовідносинах частини другої статті

21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», частини третьої - четвертої статті 32 та статті 119 Кодексу законів про працю України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Касаційна скарга мотивована тим, що наказ відповідача від 21 травня 2021 року № 44 «Про зміни в організації виробництва і праці» стосується не всього підприємства, а лише позивача, що свідчить про недоведеність

ПрАТ «Філіп Морріс Україна» необхідної передумови для законної та обґрунтованої зміни істотних умов праці ОСОБА_1 . Крім того позивач не був належним чином ознайомлений із цим наказом відповідача.

21. Зазначає, що у зв`язку з прийняттям ОСОБА_1 на військову службу він є працівником зі спеціальним статусом, який передбачає наявність гарантій, передбачених статтею 119 КЗпП України та частиною другою статті 21 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакціях, чинних на момент існування спірних правовідносин.

22. Наголошує, що позовна вимога про поновлення попередніх умов праці, обумовлених трудовим договором, є належним та ефективним способом захисту цивільного права позивача.

Доводи особи, яка подала відзив касаційну скаргу

23. У серпні 2024 року ПрАТ «Філіп Морріс Україна» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

24. Відзив мотивований тим, що ОСОБА_1 не оскаржував наказ

ПрАТ «Філіп Морріс Україна» від 21 травня 2021 року № 44 «Про зміни і організації виробництва і праці», який є чинним та обов`язковим для сторін трудового договору. Також звертає увагу, що місце роботи і посада за позивачем збережені, а до набрання чинності 19 липня 2022 року змінами до статті 119 КЗпП України зберігався і виплачувався середній заробіток.

25. У вересні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат

Марцонь Д. Г., подав до Верховного Суду додаткові пояснення, в яких вказує на відмінність фактичних обставин справи у розглядуваній справі та справах, на які посилається відповідач у відзиві.

26. У вересні 2024 року ПрАТ «Філіп Морріс Україна» подало до Верховного Суду додаткові пояснення про те, що значна кількість витягів та постанов, на які наводить посилання позивач, та його твердження стосуються встановлення фактичних обставин справи, а тому не можуть бути враховані Верховним Судом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27. Із 15 квітня 2014 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ПрАТ «Філіп Морріс Україна» у відділ централізованого забезпечення на посаду менеджера з послуг постачання.

28. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01 квітня 2014 року № 78-ос

ОСОБА_1 призначений до ІНФОРМАЦІЯ_2 та наказом загону ІНФОРМАЦІЯ_2 від 01 квітня 2014 року № 71-Ос зарахований до списків особового складу загону і всі види забезпечення з 01 квітня 2014 року на період мобілізації.

29. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18 березня 2015 року № 144-ос

ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас ЗСУ та наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону управління від 18 березня 2015 року

№ 77-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 18 березня 2015 року.

30. 19 березня 2015 року ОСОБА_1 приступив до виконання своїх трудових обов`язків менеджера з послуг постачання ПрАТ «Філіп Морріс України» та пропрацював три робочих дні -19, 20, 24 березня 2015 року.

31. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 березня 2015 року № 165-ос

ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та був знову призначений до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3

від 24 березня 2015 року № 90-ос ОСОБА_1 зарахований до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення з 24 березня 2015 року.

32. 24 березня 2016 року ОСОБА_1 уклав контракт № 2145 про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України з

24 березня 2016 року до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію.

33. У зв`язку з цим відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (І категорії) від 24 березня 2016 року № 126-ос

ОСОБА_1 прийнято на військову службу за контрактом.

34. Станом на 10 вересня 2021 року ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді заступника начальника відділу - начальника відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів ІНФОРМАЦІЯ_3 .

35. Наказом ПрАТ «Філіп Морріс Україна» від 21 травня 2021 року № 44 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці на ПрАТ «Філіп Морріс Україна» за посадою менеджера з послуг постачання, яку обіймає ОСОБА_1 , було змінено істотні умови праці, а саме встановлено з 01 серпня 2021 року для посади менеджера з послуг постачання неповний робочий час (неповний робочий тиждень) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з наступним графіком роботи: кожну п`ятницю (крім святкових і неробочих днів) з 9:00 до 13:00 год.

36. 26 травня 2021 року ОСОБА_1 був повідомлений про зміну істотних умов праці, проте від отримання повідомлення про зміну істотних умов праці відмовився, про що 26 травня 2021 року менеджер з роботи з персоналом ПрАТ «Філіп Морріс Україна» А. Назаров у присутності начальника технічного відділу О. Коробки та начальника відділу ОП та НС С. Руссо склав акт про ознайомлення ОСОБА_1 із змістом повідомлення про зміну істотних умов праці та про відмову позивача від підписання цих документів.

37. 20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора з виробництва ПрАТ «Філіп Морріс Україна» Гаріпа Левента із заявою про призначення його на рівну посаду із повною зайнятістю та збереженням гарантій, передбачених статтями 119 КЗпП України та пунктом 13 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту». У відповідь на цю заяву позивач отримав лист із роз`ясненнями щодо необхідності змін в організації виробництва і праці на підприємстві, а тому за посадою, яку він обіймає,

з 01 серпня 2021 року запроваджуються зміни істотних умов праці, зокрема, встановлення неповного робочого часу з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу.

38. 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до директора з виробництва ПрАТ «Філіп Морріс Україна» Гаріпа Левента із листом щодо роз`яснення виконання гарантій стосовно збереження за ним середньої заробітної плати, на який отримав відповідь від 27 серпня 2021 року за вих. № 08/051 про те, що середня заробітна плата розраховується на підприємстві відповідно до положень чинного законодавства.

39. 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 направив на адресу ПрАТ «Філіп Морріс Україна» досудову вимогу-претензію про сплату невиплаченої заробітної плати за період із серпня по жовтень 2021 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

40. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

41. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

42. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

43. У справі, яка переглядається, встановлено, що сторони перебувають у трудових відносинах.

44. Звертаючись до суду з цим позовом, та остаточно сформулювавши свої вимоги, ОСОБА_1 , який на час спірних правовідносин проходив військову службу, зокрема посилався, що ПрАТ «Філіп Морріс Україна» виплатило йому заробітну плату за серпень, вересень та жовтень 2021 року лише частково, чим порушило вимоги статті 119 КЗпП України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

45. Частиною другою статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема частиною третьою статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

46. Частиною третьою статті 119 КЗпП України (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

47. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановили, що на підставі наказу

ПрАТ «Філіп Морріс Україна» від 21 травня 2021 року № 44 у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці за посадою менеджера з послуг постачання, яку обіймає ОСОБА_1 , було змінено істотні умови праці, а саме встановлено з 01 серпня 2021 року неповний робочий час (неповний робочий тиждень) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу з наступним графіком роботи: кожну п`ятницю (крім святкових і неробочих днів) з 9:00 до 13:00 год.

48. Оскільки впровадження змін в організації виробництва і праці є правом підприємства, як самостійного суб`єкта господарювання, а із цими змінами

ОСОБА_1 був ознайомлений 26 травня 2021 року, суди попередній інстанцій дійшли загалом обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати та зобов`язання поновлення попередніх умов праці.

49. Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

50. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

51. Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

52. Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 дійшов висновку, шо роботодавець вправі впроваджувати зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності.

53. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Філіп Морріс Україна», у якому просив поновити йому попередні умови праці, обумовлені трудовим договором від 15 квітня 2014 року та стягнути з ПрАТ «Філіп Морріс Україна» на його користь заробітну плату за період з 01 серпня по 31 жовтня 2021 року в сумі 157 235,38 грн.

54. Зміст позовних вимог, апеляційної та касаційної скарг фактично зводяться до тверджень про незаконність наказу ПрАТ «Філіп Морріс Україна» від 21 травня 2021 року № 44, яким змінено умови праці позивача, шляхом встановлення скороченого робочого тижня та оплати пропорційно відпрацьованого часу. Однак позовних вимог про скасування цього наказу чи визнання його незаконним позивач не заявив.

55. Верховний Суд у постанові від 09 серпня 2019 року у справі

№ 712/3637/17 погодився із рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановивши, що працівник звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості із заробітної плати не оскаржує наказ про зміну умов праці, який є чинним, відмовили у позові.

56. Доводи позивача про його дискримінацію відповідачем були перевірені апеляційним судом та відхилені як необґрунтовані. При цьому відповідач повідомив апеляційному суду, що у товаристві з квітня 2014 року існує лише одна посада менеджера з послуг постачання, яку займає лише

ОСОБА_1 . Крім того після набрання чинності у липні 2022 року змінами до статті 119 КЗпП України товариство прийняло рішення в добровільному порядку виплачувати щомісячну матеріальну допомогу своїм працівникам, які перебувають на військовій службі під час особливого періоду.

57. Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня

2018 року у справі № 910/17999/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/24257/16, від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19, від 19 червня 2018 року у справі № 922/2383/16, від 16 травня 2018 року у справі № 910/5394/15-г, від 12 грудня 2018 року у справі № 2-3007/11, від 16 січня

2019 року у справі № 757/31606/15-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 442/4475/22, від 31 жовтня 2019 року у справі № 200/1562/18, від

28 вересня 2022 року у справі № 629/3452/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 455/1377/18, від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18, від

02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18, від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц, від 23 грудня 2021 року у справі № 607/1429/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija

v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

59. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, значною мірою зводяться до незгоди зі встановленими судами обставинами та переоцінкою доказів, в той час як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц).

60. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.

61. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Марцонь Дмитро Григорович, залишити без задоволення.

2. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 10 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 10 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович